Рішення

від 28.08.2018 по справі 826/847/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2018 року № 826/847/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Перес додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перес (далі - позивач/ ТОВ Перес ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач/ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2015 №0009562207, №0009572207.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

З огляду на наявне клопотання позивача, судом на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017 ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Перес (ЄДРПОУ 21480725) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Гефес Альянс , ТОВ ЗКХР за період з 01.10.2011 по 30.04.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Перес :

1. п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 1592828,00 грн., а тому числі по періодам:

- жовтень 2011 року - 22288,00 грн.;

- листопад 2011 року - 404266,00 грн.;

- грудень 2011 року - 273209,00 грн.;

- січень 2012 року - 149638,00 грн.;

- лютий 2012 року - 92067,00 грн.;

- березень 2012 року - 42374,00 грн.;

- квітень 2012 року - 112548,00 грн.;

- травень 2012 року - 54413,00 грн.;

- червень 2012 року - 64290,00 грн.;

- липень 2012 року - 76095,00 грн.;

- листопад 2012 року - 123129,00 грн.;

- грудень 2012 року - 178511,00 грн.

2. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 1742445,00 грн., у тому числі и по періодам:

- ІІ- ІV квартали 2011 року - 8047727,00 грн.;

- 2012 рік - 937718,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 07.08.2015 №374/22-07/21480725 (далі - акт перевірки) та прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 №0006692207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 804727 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 402364 грн. та №0006702207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1592828 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 796414 грн.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.10.2015 №16555/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2015 №0006692207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2015 №0006702207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 1291188 грн., в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 645594 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 07.08.2015 №374/22-07/21480725, з врахуванням рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.10.2015 №16555/10/26-15-10-05-35, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.11.2015:

- №0009572207, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 452460,00 грн., з яких 301640,00 грн. - за основним платежем та 150820,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0009562207, відповідно до якого позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1172148,50 грн., з яких 937718,00 грн. - за основним платежем, 234429,50 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 13.11.2015 №0009572207, №0009562207 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Фінансово-господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю Перес (замовник) з товариством з обмеженою відповідальністю БК Гефес-Альянс (підрядник) ґрунтувались на договорі підряду від 01.11.2012 №01/11-12, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами , засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх , відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконувати наступні будівельні роботи при будівництві інженерних мереж на об'єктах замовника ТОВ Перес : демонтаж трубопроводів, колодязів, камер, бетонного покриття , земляні роботи, в тому числі доробка ґрунту після механізованих робіт , розробка ґрунту в стислих умовах та на глибині більш 3-х метрів, вивезення ґрунту , завезення ґрунту або піску для зворотної засипки, ущільнення ґрунту, кріплення траншей, котлованів, гідроізоляція трубопроводів, колодязів камер, відновлення благоустрою після прокладки мереж , та при необхідності інші роботи , що передбачені ліцензією ТОВ БК Гефес-Альянс .

Поряд з цим, позивачем надано ліцензію товариства з обмеженою відповідальністю БК Гефест-Альянс , яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, перелік яких є тотожним до завдань, відповідно до укладеного договору від 01.11.2012 №01/11-12.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договірної ціни, актів приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки з рахунків позивача.

Також, фінансово-господарські позивача (замовник) з товариством з обмеженою відповідальністю Запорожський коксохимремонт (ТОВ ЗКХР / підрядник) ґрунтувались на договорі підряду від 26.07.2011 №26-07/11, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами , засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх , відповідно до умов цього договору.

Згідно умовами вказаного Договору (пункт 1.2) замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи при будівництві зовнішніх мереж на об'єктах замовника ТОВ Перес (вул. Драгомирова, Підвисоцького, П.Лумумби Печерського району м. Києва, вул. Смілянська, Cолом'янського району м. Києва, вул. Набережна м. Вишгород та ін.).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договірної ціни, актів приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки з рахунків позивача.

Також, позивачем надано ліцензію товариства з обмеженою відповідальністю Запорожский коксохимремонт , яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають суттєвих дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

При цьому, суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися, що підтверджується наявними в матеріалах довідками з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На обґрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, ТОВ Перес зазначає, що у спірному періоді позивачем були укладені договори на виконання субпідрядних робіт з ТОВ БК Азимут , ВБК БУ-8 Підряд , ТОВ БМК Перспектива , для виконання робіт за вказаними договорами, при необхідності, ТОВ Перес залучало будівельні організації, що мають відповідні дозвільні документи та ліцензії на проведення робіт. При цьому, в договорах, укладеними з ТОВ БК Азимут , ВБК БУ-8 Підряд , ТОВ БМК Перспектива вказана можливість залучення генпідрядником (позивачем) третіх осіб до виконання робіт. Вказані договори з відповідною первинною документацією долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, висновки контролюючого органу ґрунтуються (за змістом акту перевірки позивача) на акті державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №383/26-52-22-03-14/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК Гефес Альянс та акті державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 №456/26-56-22-01-05/34656607 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ЗКХК .

Вказані посилання контролюючого органу суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

При цьому, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, на підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на пояснення засновника та директора ТОВ БК Гефес Альянс ОСОБА_1, відповідно до яких факт реєстрації на нього ТОВ БК Гефест Альянс йому не відомий, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства він не мав, жодних бухгалтерських документів або документів податкової звітності він не підписував.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, первинні документи укладені між позивачем та ТОВ БК Гефест Альянс в межах господарських операцій, що перевірялись, були підписані ОСОБА_2 як директором контрагента позивача, протиправність дій якого не встановлена, а тому посилання відповідача на вказані пояснення іншої особи не можуть бути прийняті судом як беззаперечний доказ нереальності здійснення господарських операцій.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на досудове розслідування в кримінальному провадженні №32014100000000036 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, оскільки, за змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

При цьому суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) відповідачем не надано, а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 13.11.2015 №0009562207, №0009572207 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю Перес задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 13.11.2015 №0009562207, №0009572207.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 24370,00 грн. (двадцять чотири тисячі триста сімдесят грн. 00 коп.) відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю Перес .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян