Постанова

від 29.08.2018 по справі 747/48/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 747/48/18 Провадження № 22-ц/795/1082/2018 Головуючий у I інстанції - Косенко Ю. Л. Доповідач - Боброва І. О. Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Бобрової І.О.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

сторони:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Фортуна ,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Фортуна на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2018 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Фортуна до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

місце ухвалення судом першої інстанції рішення - смт Талалаївка,

дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення -11.07.2018,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ПСП Фортуна звернулось з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідача на користь підприємства 441818 грн 99 коп безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 07.06.2012 між ПСП Фортуна та ОСОБА_2 було укладено два договори оренди земельних ділянок розміром 4,6509 га та 0,0949 га, строк дії яких закінчився 19.09.2017. Розмір орендної плати складав 4% від нормативної грошової оцінки земелі. У вересні 2017 року власникам земельних ділянок, розташованих на території Української сільської ради Талалаївського району, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ПСП Фортуна перерахувало грошові кошти в рахунок сплати збитків за втрачену вигоду в результаті самовільного зайняття земельних ділянок, розмір яких було визначено комісією райдержадміністрації та затверджено актом від 05.09.2017. Відповідач ОСОБА_2 до комісії Талалаївської РДА з приводу визначення збитків за втрачену вигоду не зверталась, розрахунок збитків щодо її земельної ділянки не проводився. Проте, платіжним дорученням №6885 від 08.09.2017 на рахунок ОСОБА_2 були перераховані кошти в сумі 46 509 грн, з призначенням платежу орендна плата та збитки за втрачену вигоду в результаті самовільного зайняття земельної ділянки . Помилкове перерахування коштів ОСОБА_2 було виявлено після звернення останньої до ПСП Фортуна про надання роз'яснень щодо призначення отриманої нею суми. Відповідач відмовляється в добровільному порядку повернути безпідставно отримані нею кошти 44188,99 грн (орендна плата 2320,01 грн; 46 509 - 2320,01 = 44188,99), що змусило підприємство звернутися до неї з позовом про захист своїх порушених прав.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ПСП Фортуна на користь ОСОБА_2 3500 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ПСП Фортуна просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується із висновком суду про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини і відсутні підстави для застосування ст.1212 ЦК України. Збитки, завдані власникам землі, визначаються комісіями, створеними міськими, районними державними адміністраціями, виконкомами міських рад та затверджуються відповідними актами. Комісією Талалаївської РДА питання щодо встановлення розміру збитків землевласнику ОСОБА_2 не розглядалось, підстав для виплати збитків останній не було. Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки акту перевірки вимог земельного законодавства від 29.09.2017, згідно з яким земельна ділянка, належна ОСОБА_2 звільнена від вирощування зернової кукурудзи, ПСП Фортуна підготовлено акт повернення земельної ділянки, який відповідач відмовилась підписати через відсутність на земельній ділянці межових знаків. На думку апелянта, єдиним належним доказом самовільного зайняття земельної ділянки є матеріали про адміністративне правопорушення, складені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства, проте такі матеріали щодо земельної ділянки ОСОБА_2 не складались. Також позивач звертає увагу на те, що угода від 22.08.2017 не має жодного зобов'язального характеру для тих, хто її не підписував. Під час зустрічі землевласників та орендаря 22.08.2017 ОСОБА_2 була представником ОСОБА_3, вимог про відшкодування збитків їй як власнику земельної ділянки ОСОБА_2 не заявляла.

Не згоден позивач зі стягненням з нього витрат на правову допомогу відповідачу, посилаючись на відсутність детального розрахунку.

Позивач просив розглядати справу з повідомленням учасників справи.

У задоволенні даного клопотання відмовлено, оскільки справа є малозначною, нові докази позивачем до апеляційної скарги не додавалися.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач зазначає, що вона вчасно повідомили позивача про своє небажання продовжувати дію договорів оренди земельних ділянок, проте останній продовжував використовувати земельній ділянки для власних потреб після закінчення строку, у зв'язку з чим вона подала заяву до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з проханням провести перевірку на предмет самовільного зайняття ПСП Фортуна її земельних ділянок. Письмова домовленість від 22.08.2017, що була укладена між директором ПСП Фортуна та іншими власниками земельних ділянок, в тому числі нею, свідчить про визнання позивачем факту порушення вимог земельного законодавства та містить в собі зобов'язання орендаря виплатити кожному із орендодавців компенсації із розрахунку 10 000 грн за 1 га орендованої землі. Відповідач також посилається на те, що 29.08.2017 вона направляла позивачу письмову заяву про виплату їй як власнику земельних ділянок збитків. Наполягає на тому, що підприємство визнавало факт самовільного зайняття її земельних ділянок, проте будь-яким чином намагалось уникнути відповідальності за свої неправомірні дії. Стверджує, що факт користування позивачем земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину є таким, що підтверджений по справі. Погоджується відповідач із рішенням суду в частині стягнення на її користь витрат на правову допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а тому відсутні підстави для застосування ст.1212,1213 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалами справи, є законними та обґрунтованими.

Судом встановлено, що 07.06.2012 між ПСП Фортуна та ОСОБА_2 були укладені договір оренди земельної ділянки (ріллі), відповідно до якого позивачу була передана в оренду земельна ділянка площею 4,6509 га, та договір оренди земельної ділянки (сіножаті), за яким позивач отримав в оренду земельну ділянку площею 0,0949 га, які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Талалаївському району 19.07.2012, строком на 5 років, до 19.07.2017, зі сплатою орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі.

03.11.2016, 10.04.2017 та 22.07.2017 ОСОБА_2 направляла на адресу ПСП Фортуна листи-повідомлення, в яких зазначала про своє небажання продовжувати дію договорів оренди земельних ділянок та просила не проводити будь-які сільськогосподарські роботи, які б по припиненню дії договорів перешкоджали їй використовувати самостійно земельні ділянки.

04.08.2017 ОСОБА_2 була подана до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області заява, в якій вона просила провести перевірку на предмет самовільного зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення, належних їй на праві приватної власності з боку ПСП Фортуна , скласти протокол про адміністративне правопорушення та накласти адміністративне стягнення на посадових осіб ПСП Фортуна , розрахувати розмір шкоди, заподіяної їй з боку ПСП Фортуна внаслідок самовільного зайняття її земельних ділянок, а також збитки внаслідок упущеної вигоди, вжити заходів щодо повернення їй земельних ділянок.

21.07.2017 ОСОБА_2 направила на адресу ПСП Фортуна заяву про виплату їй заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2017 по 19.07.2017, а 29.08.2017 направила заяву, в якій просила перерахувати на її поточний рахунок, відкритий у ПАТ ПриватБанк , належну їй суму збитків відповідно до угоди від 22.08.2017 із розрахунку 10 000 грн за 1 га землі , як власнику двох земельних ділянок площею 4,6509 га та 0,0949 га, (а.с.63).

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 22.08.2017 у приміщенні Чернігівської обласної ради відбулась зустріч директора ПСП Фортуна ОСОБА_9 із власниками земельних ділянок, яким підприємство вчасно не повернуло після закінчення строків дії договорів оренди земельні ділянки. За результатами зустрічі між сторонами було досягнуто певних домовленостей, зокрема, директор ПСП Фортуна зобов'язувався до 01.09.2017 виплатити власникам грошові кошти із розрахунку 10000 грн за 1 га орендованої землі, 10.09.2017 звільнити ділянки та установити межові знаки, передати земельні ділянки по акту прийому-передачі. Зазначені домовленості були оформлені письмово шляхом викладення цих зобов'язань тезисно у письмовому вигляді. Угода засвідчена підписами учасників зустрічі.

Після отримання позивачем заяви ОСОБА_2 від 29.08.2017 про виплату збитків, відповідно до умов домовленості від 22.08.2017, ПСП Фортуна за платіжним дорученням №6885 від 08.09.2017 перерахував на вказаний в заяві рахунок ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 45509 грн, призначення платежу - орендна плата та збитки за втрачену вигоду в результаті самовільного зайняття земельної ділянки відповідно до Угоди від 22.08.2017.

Звертаючись з позовом, ПСП Фортуна зазначало, що ОСОБА_2 було правомірно перераховано 2320,01 грн орендної плати, а решта суми - 44188,99 грн була направлена помилково, без будь-яких підстав, тому на підставі ст.1212,1213 ЦК України, просило стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти в сумі 44188 грн 99 коп.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до ч.1, п. 1 ч.2 ст. 11, ч.1,2 ст. 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iнщi правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 212 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1,2 ст.205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч.1 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз зазначених вище норм закону дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 24.09.2014 у справі №6-122цс14, та підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.06.2018 у справі №314/3995/15.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між ОСОБА_2 та ПСП Фортуна виникли договірні зобов'язальні відносини, досягнуті в результаті усних домовленостей 22.08.2017 та зафіксованих в письмовому документі довільної форми, що знаходиться в матеріалах справи на а.с.61.

Договір, що укладено сторонами у формі, яка не відповідає вимогам закону, не свідчить про те, що він не є укладеним, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не заслуговують на увагу. Разом з тим, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично ще не укладеного договору.

Отже, оскільки відносини, які склалися між сторонами, є договірними, то судом обґрунтовано не застосовано до них ст. 1212 ЦК України.

Про визнання сторонами умов договору від 22.08.2017 свідчить заява відповідача ОСОБА_2 від 29.08.2017 та посилання позивача на даний договір в платіжному дорученні №6885 при виконанні умов цього договору і перерахуванні 08.09.2017 збитків відповідачеві. Вказане спростовує доводи апелянта з приводу того, що вказані домовленості не є договором і вказаний доказ є неналежним.

З цих же підстав не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта, що під час зустрічі землевласників та орендаря 22.08.2017 ОСОБА_2 була представником ОСОБА_3 і власних вимог про відшкодування збитків їй як власнику земельної ділянки ОСОБА_2 не заявляла. Вказане спростовується як фактом використання земельних ділянок позивачем після закінчення дії договорів оренди, так і діями сторін після досягнення домовленостей 22.08.2017.

Твердження апелянта про те, що єдиним належним доказом на підтвердження самовільного зайняття земельної ділянки є матеріали про адміністративне правопорушення, які, в свою чергу, є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної особі, не можуть бути визначені підставою для скасування рішення суду, оскільки правовою підставою свого позову позивачем визначено ст.1212,1213 ЦК України, які до правовідносин, що виникли між сторонами не можуть бути застосовані.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав для відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу є безґрунтовними. На а.с.78 міститься як квитанція №06 від 17.02.2018 про сплату відповідачем адвокату ОСОБА_2 3500 грн за надання правничих послуг на підставі договору про надання правничих послуг №01/18 від 17.02.2018, так і розрахунок суми гонорару. Позивач клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача, як це вказано в ч.5 ст.137 ЦПК України, під час розгляду справи не заявляв.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з врахуванням встановлених обставин справи і фактів.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Фортуна - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст складений 29.08.2018

Головуючий:Судді: