Рішення

від 28.08.2018 по справі 914/1092/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018р. справа №914/1092/18

Суддя Юркевич М.В. при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Червоноградської міської ради Львівської області, м. Червоноград Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольга» , м. Червоноград Львівська область

про: зобов'язання демонтувати самочинно встановлені споруди

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: ОСОБА_2 - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Червоноградської міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольга» про зобов'язання демонтувати самочинно встановлені споруди.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 10.07.2018 р.

Розгляд справи в межах підготовчого провадження відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 10.07.2018р., 31.07.2018р.

Крім того, ухвалою від 31.07.2018р. судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та на підставі заяв сторін про перехід до розгляду справи по суті було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.08.2018р.

27.08.2018р. від відповідача поступило клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі доказів, а також заперечення.

27.08.2018р. від відповідача поступило клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі заяви про залучення третьої особи.

27.08.2018р. від ОСОБА_3 поступило клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Крім того, відповідачем та фізичною особою ОСОБА_3 було подано клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

За результатами розгляду вказаних клопотань сторін, на початку розгляду справи по суті, судом винесено ухвали від 28.08.2018р. про відмову у їх задоволенні та залишення без розгляду клопотань про залучення третьої особи та поданого відповідачем заперечення.

Після вирішення всіх заяв та клопотань сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, сторони виступили зі вступними словами.

В ході дослідження обставин справи та доказів судом з'ясовано наступне:

Червоноградською міською радою Львівської області в ході обстеження території м. Червонограда було виявлено дві самочинно встановлені тимчасові споруди по вул. Паркова, 3. Зокрема, скляний, частково з обшивкою під дерево павільйон зі східної сторони кафе, орієнтовними лінійними розмірами 6,5м х 3,7м., а також з обшивкою під дерево павільйон зі східної сторони кафе, орієнтовними лінійними розмірами 8,2м х 2,2м.

Як встановлено, стаціонарні споруди для провадження підприємницької діяльності встановлені та примикають до нежитлової будівлі (кафе), яке згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить на праві приватної власності ТОВ Кольга (відповідачу).

За результатами перевірки комісією позивача було складено акт від 16.05.2018р., з якого вбачається, що стаціонарні тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності, які примикають до нежитлової будівлі (кафе) відповідача встановлені самовільно без паспорта прив'язки.

17.05.2018р. виконавчим комітетом Червоноградської міської ради на адресу відповідача було надіслано листа №3/22-3899/2-3 в якому зазначено про необхідність вжиття заходів для демонтажу встановлених споруд у строк до 31.05.2018р.

01.06.2018р. в ході повторної перевірки позивачем було встановлено, що порушення відповідачем не усунуто, про що було складено відповідний акт.

З огляду на вищенаведені обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом про примусовий демонтаж згаданих самовільно встановлених тимчасових споруд в судовому порядку.

Позиція позивача. В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на порушення відповідачем при встановленні тимчасових споруд норм ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , а також п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р.

Зокрема, відповідно до п. 2.30 Порядку, у разі самовільного встановлення тимчасової споруди така споруда підлягає демонтажу.

Позиція відповідача. У своєму відзиві на позов відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначає, що дійсно нежитлове приміщення по вул. Парковій, 3 у м. Червоноград (кафе) перебуває у власності ТОВ Кольга . Однак, приміщення кафе у 2014 році на підставі договору оренди було передано фізичній особі ОСОБА_3 строком до 2021 р. Відтак, відповідач заперечує факт встановлення саме ним тимчасових споруд, що примикають до кафе та зазначає, що звернувся в Червоноградський міський суд Львівської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання укладеного договору оренди та демонтаж спірних тимчасових стаціонарних споруд.

У відповіді на відзив позивач заперечує факти, які наведені відповідачем та зазначає, що договір оренди нерухомого майна, на який відповідач покликається від 01.01.2014р., є нікчемний оскільки не пройшов обов'язкового нотаріального посвідчення. Крім того, позивач звертав увагу суду на той факт, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме відповідач, як власник кафе, а не фізична особа ОСОБА_3 уклав договір оренди земельної ділянки по вул. Парковій, 3а (біля кафе) з Червоноградською міською радою 11.01.2017р. для розміщення літнього майданчика для обслуговування відвідувачів та виносної торгівлі. Таким чином, позивач спростовує твердження відповідача, яке наведене у відзиві, про те, що замовником паспорта прив'язки має виступати саме орендар кафе, як особа що провадить там підприємницьку діяльність, а не власник кафе. Так, за твердженням позивача зазначена земельна ділянка не була передана будь-якій фізичній особі в користування, а тому належить на праві користування позивачу і саме він, у випадку необхідності, може звертатися до органів місцевого самоврядування для надання дозволів для розміщення на ній тимчасових споруд.

При ухваленні рішення суд послуговується такими законоположеннями та наступними своїми висновками.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Одне із головних призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін проти України ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на вул. Парковій, 3 у м. Червоноград Львівської області знаходиться самовільно встановлені тимчасові споруди, які примикають до нежитлової будівлі (кафе), що належить на праві приватної власності відповідачу. А саме: скляний, частково з обшивкою під дерево павільйон зі східної сторони кафе, орієнтовними лінійними розмірами 6,5м х 3,7м., а також з обшивкою під дерево павільйон зі східної сторони кафе, орієнтовними лінійними розмірами 8,2м х 2,2м.

Відповідно до ст. 28 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до п. 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди, така підлягає демонтажу.

Так, відповідач по справі не заперечує факту самовільного встановлення біля кафе тимчасових споруд без дозвільних документів. Однак, останній заперечує, що саме ним вони були встановлені, зазначаючи при цьому, що ОСОБА_3, як орендар кафе здійснив такий монтаж цих споруд.

Зазначені обставини оцінюються суд критично з огляду на таке:

Вирішуючи даний спір суд керується тими доказами, які належним чином були представлені сторонами в ході підготовчого провадження. Зокрема, як вбачається із долученого відповідачем до матеріалів відзиву договору оренди нерухомого майна (кафе), який, як стверджує відповідач було укладено між ним та фізичною особою ОСОБА_3 01.01.2014р. останній було укладено до 2021р., тобто строком на 7 років.

В силу приписів ч. 2 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три і більше років підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що такий договір посвідчено нотаріально не було, що підтверджено і самим відповідачем. А відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний.

З огляду на наведене, суд не приймає такий наданий відповідачем договір, як належний та допустимий доказ по даній справі.

Більше того, відповідач не надав жодних доказів, які підтверджували б, що зазначений договір якимось чином виконувався сторонами та проводилася оплата за користуванням кафе.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наданого позивачем витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем, 11.01.2017р. було взято в оренду земельну ділянку біля кафе на вул. Парковій, 3а саме для розміщення літнього майданчика для обслуговування відвідувачів та виносної торгівлі.

Встановлена судом обставина свідчить про те, що відповідач отримуючи в оренду таку земельну ділянку мав намір здійснювати на ній облаштування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. А твердження відповідача про користування кафе та земельною ділянкою з боку іншої фізичної особи не має жодного правового обгрунтування, адже навіть за умови такого користування, така фізична особа не мала жодних правових підстав для здійснення там підприємницької діяльності.

Таким чином, відповідач, як власник нерухомого майна (приміщення кафе) та водночас користувач прилеглої до кафе земельної ділянки повинен нести відповідальність за порушення містобудівного законодавства за самовільне встановлення тимчасових споруд без відповідних дозвільних документів.

В той же час, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про встановлення спірних тимчасових споруд іншими фізичними чи юридичними особами.

Враховуючи вищенаведене, за наявності достатніх переконливих доказів в обгрунтування позовних вимог, їх неспростування відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241,252,327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Червоноградської міської ради Львівської області - задоволити повністю.

2. Зобов'язати ТОВ Кольга демонтувати самочинно встановлені стаціонарні тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності, які примикають до нежитлової будівлі (кафе) ТОВ Кольга , а саме скляний, частково з обшивкою під дерево павільйон зі східної сторони кафе, орієнтовними лінійними розмірами 6,5м х 3,7м., а також з обшивкою під дерево павільйон зі східної сторони кафе, орієнтовними лінійними розмірами 8,2м х 2,2м, що знаходяться за адресою: м. Червоноград, Львівська область, вул. Паркова,3.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кольга (80100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 22405335) на користь Червоноградської міської ради Львівської області (80100, Львівська область, м. Червоноград, просп. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 26269722) 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні 28.08.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.08.2018р.

Суддя Юркевич М. В.