Рішення

від 20.08.2018 по справі 911/920/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/920/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український ОСОБА_1» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, буд. 1, оф. 6)

про стягнення 267022,44 грн. штрафу та додаткових витрат,

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 06.11.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 23.04.2018 р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український ОСОБА_1» (далі - ТОВ «Український ОСОБА_1» , відповідач) про стягнення 267022,44 грн. штрафу та додаткових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 29.12.2017 р. за накладною № 35814680 зі станції Миколаїв-Дністровський Львівської залізниці вантажовідправником ТОВ Український ОСОБА_1 були відправлені вагони №№67857151, 65795122, 67372300, 60925724 з вантажем - каміння, щебінь, відсів вапняковий, станція призначення - Олександрівка Одеської залізниці, одержувач вантажу - ПрАТ АКЗ . Під час заповнення даної накладної, у відомості вагонів відповідачем було зазначено масу вантажу у вагоні №67857151 - 67680 кг, у вагоні № 65795122 - 68080 кг, у вагоні № 67372300 - 67860 кг, у вагоні № 60925724 - 67280 кг. Під час перевезення на станції Подільськ було здійснено контрольне зважування зазначених вагонів та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 03.01.2018 р. було складено комерційні акти № 406802/1, № 406802/2, № 406802/3 та № 406802/4. Враховуючи допущення відповідачем порушення, а саме - зазначення в накладній недостовірних відомостей щодо маси вантажу, позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у сумі 252840,00 грн. Водночас, з огляду на відчеплення спірних вагонів для перевірки маси вантажу на статичних вагонних вагах, залізниця понесла додаткові витрати в сумі 14182,44 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача загалом 267022,44 грн. штрафу та додаткових витрат, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 04.06.2018 р.

Підготовче засідання відкладалось.

01.06.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано відзив б/н від 31.05.2018 р. (вх. № 10370/18 від 01.06.2018 р.), за змістом якого ТОВ «Український ОСОБА_1» заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на ряд порушень, здійснених позивачем, щодо порядку проведення та оформлення результатів контрольного зважування вагонів № 60925724, № 67372300, № 67857151, № 65795122.

Так, відповідач зазначив, що згідно з п. 5 Правил приймання вантажів до перевезень та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. На виконання вимог зазначених Правил, ТОВ Український ОСОБА_1 на станції відправлення Миколаїв-Дністровський масу вантажу було визначено шляхом заміру. Відповідно, визначена по обміру маса вантажу була занесена у перевізний документ - накладну за № 35814680 з підставлянням тари вагона згідно картотечних даних про вагон, яка в подальшому не була перевірена на предмет її достовірності.

Крім того, відповідач наголошував, що відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. У разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Згідно розділів Д комерційних актів, зважування вагонів з вантажем №№ 60925724, 67372300, 67857151, 65795122 провів комерційний агент ОСОБА_4 в присутності ДСЗ ОСОБА_5, бригадира ПКО ОСОБА_6, проте підписи ДСЗ та бригадира ПКО у комерційних актах відсутні. Також звіт щодо зважування вагонів 03.01.2018 р. на станції Котовськ підписано лише одним працівником - комерційним агентом ОСОБА_4, що, на думку відповідача, є порушенням вимог вищезазначених правил.

Також відповідач зазначав, що відповідно до п. 8 Правил складання актів про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів. Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Згідно пояснення щодо заповнення накладної, графу 49 Відмітки залізниці заповнює залізниця та зазначає, зокрема, про відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі та про складання актів із зазначенням станції, яка склала акт . Проте, в графі 49 накладної № 35814680 відсутні такі відмітки про видачу вантажу на станції призначення.

Окрім того, відповідач наголошував, що згідно з п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Поряд з цим, у відповідності з п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 р. № 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акту попутної станції вносить відмітку такого змісту Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено . Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, вказаних в п. 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разу не складається. При невідповідності відомостей, вказаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт. З огляду на відсутність відповідних відміток в розділах Є комерційних актів, а саме - перевірки маси вантажу (видачу вантажу) на станції призначення Олександрівка Одеської залізниці, на думку відповідача, видачу вантажу проведено з порушенням вищезазначених правил, що вказує про недоведення внесення товариством відповідача неправильних відомостей про масу вантажу.

Також відповідач зазначив, що комерційний акт відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності вантажовласників, проте, відповідно до п. 3.3 роз'яснення Президії ВГС України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею комерційний акт є тільки одним з доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма доказами зі справи. Зокрема, комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам.

Таким чином, на переконання відповідача, залізницею було допущено ряд порушень нормативних документів щодо порядку проведення та оформлення результатів контрольного зважування вагонів №№ 60925724, 67372300, 67857151, 65795122, видачі вантажу на станції призначення.

Окрім того, у поданому відзиві ТОВ «Український ОСОБА_1» зазначає, що 14182,44 грн. додаткових витрат були сплачені товариством позивачу, на підтвердження чого додає перелік № 20180117 від 17.01.2018 р.

02.07.2018 р. засобами електронного зв'язку до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 31.05.2018 р. (вх. № 12303/18 від 02.07.2018 р.), за змістом якої ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Одеська залізниця» заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, наполягаючи на тому, що відповідно до вимог п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, комерційний акт обов'язково підписується начальником станції (його заступником), начальником вантажного району (завідувачем вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) та хоча б одним працівником станцій, який особисто брав участь у перевірці. Тобто підписи усіх осіб, які особисто брали участь у перевірці, не є обов'язковими. Отже, надані позивачем разом з позовною заявою комерційні акти повністю відповідають вимогам зазначених вище Правил складання актів.

Відповідач стверджує, що звіт про зважування вагонів від 03.01.2018 р. підписаний лише одним працівником - комерційним агентом ОСОБА_4, що є порушенням Правил складання актів. Таке твердження є необгрунтованим, оскільки Правилами складання актів встановлені правила складання актів загальної форми та комерційних актів, і дія цих Правил не поширюється на порядок складання звіту про зважування.

При цьому, твердження відповідача про відсутність в графі 49 накладної № 35814680 відмітки про складання комерційних актів не відповідає дійсності, оскільки такі відмітки є.

Крім того, у своєму відзиві відповідач посилається на п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 862/5083, відповідно до якого перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким способом, яким цю масу було перевірено на станції відправлення.

На переконання позивача, посилання на зазначену норму з боку відповідача є некоректним, оскільки в даній нормі мова йде про перевірку маси вантажу саме на станції призначення, тоді як перевірка маси вантажу в спірних вагонах проводилась на шляху прямування, на проміжній станції - Подільськ, дана норма не містить імперативної вимоги перевірки маси вантажу виключно саме таким способом, яким цю масу було перевірено на станції відправлення.

У судовому засіданні 26.07.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Також у судовому засіданні 26.07.2018 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у них доказів у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2018 р.

У судовому засіданні 20.08.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та зазначав про сплату відповідачем 14182,44 грн. додаткових витрат, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 20.08.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.12.2017 р. зі станції Миколаїв-Дністровський Львівської залізниці вантажовідправником - ТОВ Український ОСОБА_1 за накладною № 35814680 були відправлені вагони №№ 67857151, 65795122, 67372300, 60925724 з вантажем - каміння, щебінь, відсів вапняковий зі станцією призначення - Олександрівка Одеської залізниці, одержувач вантажу - ПрАТ АКЗ .

Під час заповнення зазначеної вище накладної № 35814680, у відомості вагонів ТОВ Український ОСОБА_1 було зазначено масу вантажу у вагоні № 67857151 - 67680 кг, у вагоні № 65795122 - 68080 кг, у вагоні № 67372300 - 67860 кг, у вагоні № 60925724 - 67280 кг.

Під час перевезення на станції Подільськ було здійснено контрольне зважування зазначених вагонів на справних повірених вагонних вагах та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 03.01.2018 р. було складено відповідні комерційні акти № 406802/1, № 406802/2, № 406802/3 та № 406802/4.

Згідно з вищезазначеними комерційними актами було встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 67857151 склала 75850 кг, що більше, ніж зазначено в перевізному документі на 8170 кг та більше вантажопідйомності на 6850 кг, у вагоні № 65795122 вага вантажу склала 76900 кг, що більше, ніж зазначено в перевізному документі на 8820 кг та більше вантажопідйомності на 7900 кг, у вагоні № 67372300 - склала 74300 кг, що більше, ніж зазначено в перевізному документі на 6440 кг та більше вантажопідйомності на 5300 кг, у вагоні № 60925724 - склала 73550 кг, що більше, ніж зазначено в перевізному документі на 6270 кг та більше вантажопідйомності на 4550 кг.

Згідно розділів Д комерційних актів, зважування вагонів з вантажем №№ 60925724, 67372300, 67857151, 65795122 провів комерційний агент ОСОБА_4 в присутності ДСЗ ОСОБА_5, бригадира ПКО ОСОБА_6

Для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був відвантажений та переданий вантажовідправнику, про що було складено відповідний акт № 3 від 05.01.2018 р., який було підписано представником ТОВ Український ОСОБА_1 без зауважень.

Згідно даних накладної вантаж був завантажений у вагон засобами відправника навалом. Маса вантажу визначена відправником. В графі правильність внесених у накладну відомостей підтверджую підпис відправника - представника ТОВ Український ОСОБА_1 .

Вартість перевезення вантажу у зазначених вагонах складала 12642,00 грн. за кожен вагон.

У зв'язку з виявленням невідповідності маси вантажу порівняно з перевізним документом залізницею за вказане порушення на підставі ст. 118 Статуту залізниць України було нараховано ТОВ Український ОСОБА_1 штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати, який складає 252840,00 грн. (провізна плата за 1 вагон 12642 грн. х 5 х 4 вагони = 252840,00 грн.).

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з відчепленням спірних вагонів для перевірки маси вантажу на статичних вагонних вагах залізниця понесла додаткові витрати в сумі 14182,44 грн., які відповідно до ст. 24 Статуту відповідач має відшкодувати залізниці.

Як зазначено в позовній заяві, відповідачем не було оплачено зазначені витрати та штраф, у зв'язку з чим позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 252840,00 грн. та додаткові витрати у розмірі 14182,44 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання згідно із ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

На підставі Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Правилами перевезень вантажів, а саме - п. 1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000 р., а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме - п. 2.1 та п. 2.2, графи "ОСОБА_6 вантажу, визначена відправником, кг", та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, законодавцем у ст. 129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за № 644 від 21.11.2000 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків, встановлених ст. 118 Статуту залізниць України, із фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, який підтверджується наявними у справі належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач надав суду докази сплати заявлених до стягнення додаткових витрат, пов'язаних з відчепленням вагонів для перевірки їх маси, в сумі 14182,44 грн., які були сплачені ТОВ Український ОСОБА_1 позивачу, що підтверджується переліком № 20180117 від 17.01.2018 р.

Слід зазначити, що реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відтак, як встановлено матеріалами справи та не заперечується самим позивачем, ТОВ Український ОСОБА_1 було сплачено позивачу 14182,44 грн. додаткових витрат до звернення позивача з даним позовом до суду у травні 2018 року, що підтверджується переліком № 20180117 від 17.01.2018 р., у зв'язку з чим позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Водночас, відповідач заперечував проти задоволення решти позовних вимог, вказуючи на ряд порушень, здійснених позивачем, щодо порядку проведення та оформлення результатів контрольного зважування вагонів № 60925724, № 67372300, № 67857151, № 65795122, а саме: ТОВ Український ОСОБА_1 на станції відправлення Миколаїв-Дністровський масу вантажу було визначено шляхом заміру, визначена по обміру маса вантажу була занесена у перевізний документ № 35814680 з підставлянням тари вагона згідно картотечних даних про вагон, яка в подальшому не була перевірена на предмет її достовірності; згідно розділів Д комерційних актів, зважування вагонів з вантажем №№ 60925724, 67372300, 67857151, 65795122 провів комерційний агент ОСОБА_4 в присутності ДСЗ ОСОБА_5, бригадира ПКО ОСОБА_6, проте підписи ДСЗ та бригадира ПКО у комерційних актах відсутні. Також звіт щодо зважування вагонів 03.01.2018 р. на станції Котовськ підписано лише одним працівником - комерційним агентом ОСОБА_4, що є порушенням вимог Правил; згідно з п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення; у відповідності з п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 р. № 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акту попутної станції вносить відмітку такого змісту Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено . Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, вказаних в п. 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разу не складається. При невідповідності відомостей, вказаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт. З огляду на відсутність відповідних відміток в розділах Є комерційних актів, а саме - перевірки маси вантажу (видачу вантажу) на станції призначення Олександрівка Одеської залізниці, відповідач вважає, що видачу вантажу проведено з порушенням вищезазначених правил. Також відповідач зазначав, що комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам.

Суд відхиляє доводи відповідача з огляду на таке.

Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Статутом залізниць України та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво № 1), затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 р. та зареєстрованим в Мінюсті 15.04.2009 р. за № 340/16356.

Посилання відповідача на п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, у даному випадку є безпідставним, оскільки в даній нормі мова йде про перевірку маси вантажу саме на станції призначення, тоді як перевірка маси вантажу в спірних вагонах проводилась на шляху прямування, на проміжній станції - Подільськ. Окрім того, дана норма не містить імперативної вимоги щодо перевірки маси вантажу виключно саме таким способом, яким цю масу було перевірено на станції відправлення.

Відповідач також стверджував, що в порушення п. 12 Правил складання актів, залізниця на станції призначення не перевірила вантаж, який надійшов у спірних вагонах з комерційними актами попутної станції.

Зазначене посилання відповідача залишається судом поза увагою, оскільки відповідно до ст. 53 Статуту залізниць України, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

Відповідно до ст. 52 Статуту, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні, а також у вагоні з пошкодженими пломбами відправника; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний вантаж прибував у справних вагонах, без ознак недостачі, псування або пошкодження під час перевезення. Комерційні акти про недостачу, псування або пошкодження вантажу не складались. Натомість, були складені комерційні акти про невідповідність маси вантажу перевізним документам при справному перевезенні, тому станція призначення не була зобов'язана перевіряти кількість вантажу в цих вагонах.

Отже, судом встановлено та матеріалами справи не спростовано наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як зазначалося вище, ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної суми всієї провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, у зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаних вище вагонах, відповідає як ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, так і ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Як встановлено судом, вартість перевезення вантажу у зазначених вагонах складала 12642,00 грн. за кожен вагон, всього вагонів було 4, отже сума штрафу становить 252840,00 грн. (провізна плата за 1 вагон 12642 грн. х 5 х 4 вагони = 252840,00 грн.).

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині стягнення з відповідача 252840,00 грн. штрафу.

Решта доданих до матеріалів справи документів та доводів сторін наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український ОСОБА_1» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, буд. 1, оф. 6, код 40413960) код 01037152) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код 40081200) - 252840 (двісті п'ятдесят дві тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. штрафу, 3792 (три тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 60 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 28.08.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна