Рішення

від 28.08.2018 по справі 925/509/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/509/18

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Козоріза О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ХЬОРБІГЕР СЕРВІС УКРАЇНА , м. Київ, вул. Жилянська, 75, (поштова адреса: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 31А, офіс 7)

до публічного акціонерного товариства Азот , м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72

про стягнення 5 502 242,16 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: в засіданні 28.08.2018р. участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю ХЬОРБІГЕР СЕРВІС УКРАЇНА звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства Азот про стягнення заборгованості за поставлені запасні частини для поршневих компресорів (6М16 140/200 і 6ВМ16-140/200) виробництва фірми Hoerbiger Ventilwerke GmbH Ц Co KG, Австрія згідно договорів:

№1295-430 від 03.12.2015р. та

№352-411 від 12.07.2016р. в розмірі 5 502 242,16 грн. , в тому числі:

- за договором №1295-430 25 013,13 грн. , в тому числі: 23 703,48 грн. основного боргу, 358,47 грн. 3% річних, 951,18 грн. інфляційних;

- за договором №352-411 5 477 229,03 грн. , в тому числі: 4 873 095,68 грн. основного боргу, 143 522,68 грн. пені, 73 296,70 грн. 3% річних, 387 313,97 грн. інфляційних;

- та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні:

представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити. Вказує, що відповідачем сплачено лише аванс 50% за запасні частини до компресорів та розхідні матеріали, що враховано позивачем при зверненні з позовом в суд.

У судовому засіданні, що відбулося 11.07.2018р., представник відповідача наявність боргу заперечив. Повідомив про тяжке фінансове становище товариства та неможливість відразу сплатити суму боргу. Заперечив нарахування обтяжень на суму боргу - інфляційні та річні та заявив про застосування строків позовної давності до стягнення пені.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

І. 03.12.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю ХЬОРБІГЕР СЕРВІС УКРАЇНА (Постачальник - Позивач по справі), в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, та публічним акціонерним товариством Азот (Покупець - Відповідач по справі), в особі директора по матеріально-технічному забезпеченню ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 30.12.2014р. №500-08/104, було укладено договір поставки №1295-430 (далі - Договір 1, а.с. 28-29), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця запасні частини для поршневих компресорів (6М16 140/200 і 6ВМ16-140/200) виробництва фірми Hoerbiger Ventilwerke GmbH Ц Co KG, Австрія (далі по тексту - товар) відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його сплату на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору 1).

ІІ . 12.07.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю ХЬОРБІГЕР СЕРВІС УКРАЇНА (Постачальник - Позивач по справі), в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, та публічним акціонерним товариством Азот (Покупець - Відповідач по справі), в особі директора по матеріально-технічному забезпеченню ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 30.12.2014р. №500-08/104, було укладено договір поставки №352-411 (далі - Договір 2, а.с. 31-34), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця запасні частини для поршневих компресорів виробництва фірми Hoerbiger Ventilwerke GmbH Ц Co KG, Австрія (далі по тексту - товар) відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його сплату на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору 2).

Відповідно до п. 3.2. Договору 1 та Договору 2 ціна на товар, зазначена в Специфікації №1, є твердою та зміні не належить, при умові виконання п. 5.1., 5.2. Договору 1 та Договору 2.

Відповідно до п. 3.3. Договору 1 та Договору 2:

- загальна вартість Договору 1 складає 47406,97 (сорок сім тисяч чотириста шість) гривень 97 коп., в тому числі ПДВ - 7901,16 (сім тисяч дев'ятсот одна) гривня 16 коп.

- загальна вартість Договору 2 складає 8121826,13 (вісім мільйонів сто двадцять одна тисяча вісімсот двадцять шість) гривень 13 коп., в тому числі ПДВ - 1624365,23 (один мільйон шістсот двадцять чотири тисячі триста шістдесят п'ять) гривень 23 коп.

Відповідно до п. 5.1. Договору 1 та Договору 2 Покупець здійснює попередню оплату у сумі:

- за Договором 1 - 23703,49 (двадцять три тисячі сімсот три) гривні 49 коп., в тому числі ПДВ - 3950,58 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень 58 коп., що складає 50% від загальної вартості Специфікації 1, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору 1.

- за Договором 2 - 4873095,68 (чотири мільйони вісімсот сімдесят три тисячі дев'яносто п'ять) гривень 68 коп., в тому числі ПДВ - 812182,61 (вісімсот дванадцять тисяч сто вісімдесят дві) гривні 61 коп., що складає 50% від загальної вартості Специфікації 1, протягом 7 банківських днів з моменту підписання Договору 2.

Згідно з п. 5.2. Договору 1 та Договору 2, Покупець здійснює оплату залишку вартості товару в сумі:

- за Договором 1 - 23703,48 (двадцять три тисячі сімсот три) гривні 48 коп., в тому числі ПДВ - 3950,58 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень 58 коп., що складає 50 % від загальної вартості Специфікації 1, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору 1.

- за Договором 2 - 4873095,68 (чотири мільйони вісімсот сімдесят три тисячі дев'яносто п'ять) гривень 68 коп., в тому числі ПДВ - 812182,61 (вісімсот дванадцять тисяч сто вісімдесят дві) гривні 61 коп., що складає 50 % від загальної вартості Специфікації 1, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору 2.

На виконання умов Договору 1 та Договору 2, після надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок, Позивач здійснив поставку Товару, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними з підписами Покупця про отримання:

17 лютого 2016 року - за Договором 1:

a. видаткова накладна №2 від 17 лютого 2016 року (а.с. 39);

b. товарно-транспортна накладна №Р2 від 17 лютого 2016 року (а.с. 41);

с. довіреність на отримання ТМЦ серії ААЕ №384296 від 17 лютого 2016 року з реквізитами відповідача (а.с. 39 зворот - 40).

29 грудня 2016 року - за Договором 2:

a. видаткова накладна № 42 від 29 грудня 2016 року (а.с. 35);

b. товарно-транспортна накладна №Р42 від 29 грудня 2016 року (а.с. 35 зворот - 36);

с. довіреність на отримання ТМЦ серії ААЕ №385161 від 28 грудня 2016 року з реквізитами відповідача (а.с. 36 зворот - 37);

d. довіреність на отримання ТМЦ серії ААЕ №385160 від 28 грудня 2016 року з реквізитами відповідача (а.с. 37 зворот - 38, а.с. 81-82).

Покупець частково розрахувався за отриманий ним товар, а саме:

- за Договором 1 - в сумі 23 703,49 (двадцять три тисячі сімсот три) гривні 49 копійок, враховуючи ПДВ - 3 950,58 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 58 коп.;

- за Договором 2 - в сумі 4 873 095,68 (чотири мільйони вісімсот сімдесят три тисячі дев'яносто п'ять) гривень 68 копійок, ураховуючи ПДВ - 812 182,61 (вісімсот дванадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 61 коп.

Проте, на дату подання даного позову Відповідач не здійснив остаточного розрахунку за Товари, поставлені за Договорами 1 та Договорами 2, що тягне за собою для відповідача негативні правові наслідки такої несплати. На суму заборгованості при невиконаному грошовому зобов'язанні позивач нараховує відповідачу (боржнику) інфляційні втрати та плату за користування чужими грошовими коштами.

За Договором 2 відповідачу окремо нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу та санкцій.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару з відстроченням кінцевої оплати - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договори (поставки) №1295-430 від 03.12.2015р. та №352-411 від 12.07.2016р. відповідають вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу з використанням майна не для власного (особистого) споживання.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договори (поставки) №1295-430 від 03.12.2015р. та №352-411 від 12.07.2016р. не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач здійснив поставку запчастин та матеріалів:

- 17 лютого 2016 року - за Договором 1;

- 29 грудня 2016 року - за Договором 2.

Згідно з п. 5.2. Договорів Відповідач повинен був сплатити залишок 50% вартості:

- за Договором 1 - 23703,48 (двадцять три тисячі сімсот три) гривні 48 коп., в тому числі ПДВ - 3950,58 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень 58 коп., що складає 50 % від загальної вартості Специфікації 1, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору 1, тобто не пізніше 25.02.2016р.;

- за Договором 2 - 4873095,68 (чотири мільйони вісімсот сімдесят три тисячі дев'яносто п'ять) гривень 68 коп., в тому числі ПДВ - 812182,61 (вісімсот дванадцять тисяч сто вісімдесят дві) гривні 61 коп., що складає 50 % від загальної вартості Специфікації 1, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору 2, тобто не пізніше 06.01.2017р.

Факт наявності заборгованості підтверджується договорами, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на господарську операцію. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76-79 ГПК України, відповідач суду не подав. Відповідач заперечив наявність боргу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений в п. 5.2. Договорів.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк сплати за отриманий товар вже настав.

Станом на 24.05.2018р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становила 23703,48 грн. за Договором 1, та 4873095,68 грн. - за Договором 2.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлені запасні частини до компресорів у розмірі 23703,48 грн. за Договором 1 та 4873095,68 грн. за Договором 2. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стосовно вимоги позивача про нарахування та стягнення пені:

Згідно п. 7.4. Договору 2 (а.с. 32 зворот) у випадку прострочення терміну оплати товару, вказаного в п. 5.2 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який вона нараховується) від суми простроченого платежу за кожен день порушення строків оплати товару, але не більше 10% від вартості товару.

На підставі наявного прострочення грошового зобов'язання Позивачем нараховано Відповідачу 143 522,68 грн. пені, яку просить стягнути з Відповідача. Позивачем враховано періоди нарахування з урахуванням проведеної часткової оплати, прострочення платежу, облікової ставки НБУ за спірний період та обмеження нарахування 6 місяців по господарському зобов'язанню - приписи ч. 6 ст. 232 ГК України (а.с. 73).

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон за період з 27.05.2017р. по 08.07.2017р. Розрахунок виконано вірно. Стягненню підлягає 143522,68 грн. пені, що не перевищує можливого 10% нарахування від суми боргу.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності (а.с. 58):

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення 143 522,68 грн. пені за договором №352-411 від 12.07.2016р., оскільки, на думку відповідача, строк позовної давності щодо стягнення пені сплинув 21.05.2018р. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 143 522,68 грн. пені повністю.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України).

Разом із тим, положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Отже, положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Дана правова позиція була висловлена 08 лютого 2017 року судовою палатою у господарських справах і судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України, таким чином вказавши на чіткий порядок, щодо відліку позовної давності в господарському процесі.

Позивач звернувся до суду 24.05.2018р. Кінцевим строком оплати отриманого товару за договором №352-411 від 12.07.2016р. є 06 січня 2017 року. Пеню позивач нараховує за період з 26.05.2017р. по 07.07.2017р.

Оскільки строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію, то позивач не пропустив строк на звернення до суду з вимогою про стягнення пені за договором №352-411 від 12.07.2016р.

Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат та плати за користування коштами при наявному грошовому зобов'язанні:

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу

951,18 грн. інфляційних втрат за період березня-серпня 2016р. та 358,47 грн. - 3% річних за період прострочення з 25.02.2016р. до 26.08.2016р. - за Договором 1 (а.с. 8-9);

387313,97 грн. інфляційних втрат за період січня - червня 2017р. та 73296,70 грн. - 3% річних за період прострочення з 07.01.2017р. до 08.07.2017р. - за Договором 2 (а.с. 9, 74-75), які просить стягнути з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон .

Виконаний позивачем розрахунок вимоги не перевищує суми можливого стягнення розміру інфляційних збитків та 3% річних з простроченої суми за спірний період. 388265,15 грн. інфляційних збитків та 73655,17 грн. - 3% річних підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості погашення боргу.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 82533,63 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Азот , м. Черкаси, вул. Першотравнева, буд. 72, код ЄДРПОУ 00203826, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю ХЬОРБІГЕР СЕРВІС УКРАЇНА , м. Київ, вул. Жилянська, 75, (поштова адреса: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 31А, офіс 7), код ЄДРПОУ 37939396, номер рахунку в банку невідомий

5502242,16 грн. боргу та санкцій, 82533,63 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 30.08.2018р.

Суддя Г.М. Скиба