Постанова

від 29.08.2018 по справі 817/2208/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/2208/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "15" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

суддя в 1-й інстанції - Недашківська К.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 26.02.2018р. ,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017року №3017-5202, №3017/1-5202 та №3017/2-5202.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначені суми податкових зобов'язань зі сплати за землю. Дані суми нараховані за користування позивачем, як фізичною особою, земельною ділянкою відповідно до договору оренди, укладеного з Рафалівською селищною радою, однак, рішенням суду такий договір визнано недійсним, що має правовим наслідком відсутність будь-яких юридичних наслідків з моменту вчинення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 29 листопада 2017 року №3017-5202, №3017/1-5202, та №3017/2-5202.

Присуджено на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС України у Рівненській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме: з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки. Вказує, що судом не надано належної оцінки та не застосовано пряму норму законодавства, якою визначено, що уразі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Крім того, відповідач посилається на те, що у разі якщо строк дії договору оренди землі не закінчився та рішенням суду такий договір визнається недійсним, суб'єкт господарювання має право зменшити податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки тільки з дати набрання законної сили такого рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 листопада 2017 року податковим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 цього Кодексу прийнято податкові повідомлення-рішення №3017-5202 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 4153 грн. 38 коп., №3017/1-5202 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 19863 грн. 52 коп., №3017/2-5202 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 521 грн. 67 коп.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність будь-яких правових підстав для визначення позивачу сум податкових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку, оскільки договір оренди земельної ділянки визнаний судом недійсним, а відтак такий договір не створює для позивача такого юридичного наслідку, як сплата орендної плати, з моменту вчинення такого правочину.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

14 грудня 2015 року на підставі рішення Рафалівської селищної ради від 4.07.2014 р. №740 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду між Рафалівською селищною радою та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,1800 га., яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області даний догорів визнано недійсним.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України.

За положеннями пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платники земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єкти оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

За положеннями пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2. статті 288 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3. статті 288.3 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4. статті 288 Податкового кодексу України).

Пункт 288.7. статті 288 Податкового кодексу України передбачає, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

За положеннями пункту 286.5. статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1. статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.5. статті 287.5 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Аналіз положень зазначених норм податкового законодавства свідчить про те, що землекористувач у разі отримання в оренду земельної ділянки (у межах населених пунктів) має сплачувати орендну плату за неї, яка обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки, який, у свою чергу, є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, в розмірі та на умовах, визначених таким договором.

Як правильно встановив суд першої інстанцій, нарахування податку позивачу відбувалось на підставі договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2015 року, укладеного між позивачем та Рафалівською селищною радою, який визнано недійсним рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 03.03.2017року.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративні справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За положеннями частини першої статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наслідком визнання недійсним договору, який був підставою для нарахування позивачу орендної плати за землю, є скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Що ж до доводів відповідача стосовно того, що в період з 14.12.2015р. (дата укладенні договору оренди земельної ділянки) по 19.05.2017року (внесення відомостей у державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо припинення речового права) позивач не звільнений від обов'язку сплати орендної плати за землю, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Зі змісту рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03.03.2017, вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 14.12.2015 визнано недійсним на підставі статті 230 ЦК України Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману , відповідно до якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, оскільки договір оренди визнаний судом недійсним, то такий договір не створює для позивача такого юридичного наслідку, як сплата орендної плати, з моменту вчинення такого правочину.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо скасування податкових повідомлень рішень Головного управління ДФС України у Рівненській області від 29.11.2017року №3017-5202, №3017/1-5202 та №3017/2-5202.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "15" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "29" серпня 2018 р.