Ухвала

від 12.10.2018 по справі 817/2208/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 жовтня 2018 року

Київ

справа №817/2208/17

адміністративне провадження №К/9901/62846/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі №817/2208/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

На адресу Верховного Суду надішла касаційна скарга Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі №817/2208/17.

Як вбачається з рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018, у грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017: №3017-5202, яким визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 4153 грн. 38 коп.; №3017/1-5202, яким визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 19863 грн. 52 коп.; №3017/2-5202, яким визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 521 грн. 67 коп.

Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій встановили, що між ОСОБА_2 та Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області укладено договір оренди земельної ділянки від 14.02.2015, площею 0,1800 га, яка знаходиться в селищі міського типу Рафалівка, вулиця Б. Хмельницького, 40з, Володимирецького району Рівненської області.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.07.2017 №92822476, щодо земельної ділянки кадастровий номер 5620855400:01:001:0017 містяться відомості у розділі Деталізована інформація про інше речове право : дата державної реєстрації - 14.12.2015; підстава виникнення - договір оренди землі від 14.12.2015; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.12.2015; вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки; строк дії - 13.12.2025; орендар ОСОБА_2; орендодавець - Рафалівська селищна рада; опис об'єкта іншого речового права - 0,18 га.

Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017: №3017-5202 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 4153 грн. 38 коп.; №3017/1-5202 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 19863 грн. 52 коп.; №3017/2-5202 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 521 грн. 67 коп.

Зі змісту Розрахунку податкового зобов'язання по орендній платі вбачається, що суми податкових зобов'язань по орендній платі визначені фіскальним органом за періоди: 2015 рік - 521 грн. 67 коп.; 2016 рік - 19863 грн. 52 коп.; 2017 рік - 4153 грн. 38 коп.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018,позов задоволено повністю.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки .Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Судами попередніх інстанцій встановлено що, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 03.03.2017 (справа №556/86/17), договір оренди земельної ділянки від 14.12.2015 визнано недійсним.

У зв'язку з набранням законної сили вказаним рішенням суду, до Реєстру внесено запис від 19.05.2017 про припинення права оренди.

Між тим, відповідач вказував на те, що позивач не звільнений від обов'язку сплати орендної плати за землю за період дії договору: з 14.12.2015 по 19.05.2017.

Зі змісту рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03.03.2017 (справа №556/86/17) вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 14.12.2015 визнано недійсним на підставі статті 230 ЦК України Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману , відповідно до якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до статті 236 ЦК України , нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність будь-яких правових підстав для визначення позивачу сум податкових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку, оскільки договір оренди визнаний судом недійсним, а відтак такий договір не створює для позивача такого юридичного наслідку, як сплата орендної плати, з моменту вчинення такого правочину.

Головне управління ДФС у Рівненській області не погодилось із вищезазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, та звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 03.10 .2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Так, станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №817/2208/17 є вимога про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017: №3017-5202, №3017/1-5202 та №3017/2-5202, на загальну суму 24 528,57грн.(двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім гривень, п'ятдесят сім копійки).

Отже, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі №817/2208/17, щодо оскарження податкових повідомлень-рішень. від 29.11.2017: №3017-5202, №3017/1-5202 та №3017/2-5202 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі №817/2208/17.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р. Ф. Ханова