Постанова

від 29.08.2018 по справі 922/4185/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2018 р. Справа № 922/4185/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від позивача - Мельник О.В. - на підставі довіреності від 05.10.2017р., Літвінова М.І. -на підставі довіреності від 21.05.2018р.,

від 1-го відповідача (апелянта) - не з'явився;

від 2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп", м.Київ, (вх. №1215 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. (суддя Присяжнюк О.О., ухвалене в м.Харків о 10:57год., повний текст рішення складено 02.04.2018р.) у справі №922/4185/17

за позовом: Приватного підприємства "Будпрокат", м.Київ,

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп", м.Київ,

до 2-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Малакей Олександра Сергійовича, м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

12.12.2017р. Приватним підприємством "Будпрокат" було подано до господарського суду Харківської області позовну заяву (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.01.2018р., заяви про зміну предмету позову від 31.01.2018р.), в якій просило суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" заборгованість з орендної плати за користування обладнанням в сумі 132400,00грн.; стягнути з Фізичної особи-підприємця Малакей Олександра Сергійовича грошові кошти у розмірі 2000,00грн. за договором поруки; судові витрати покласти на відповідачів пропорційно заявленим вимогам.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання 1-им відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди від 20.04.2017р. №000035623 щодо повного та своєчасного розрахунку за надане в оренду обладнання.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 1-й відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог (вх.№1415 від 18.01.2018р.), з тих підстав, що позовні вимоги не підтверджується жодними належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, 1-й відповідач посилався на те, що договір оренди від 20.04.2017р. №000035623 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіальп" не укладався, крім того, додатки до договору оренди від 20.04.2017р. № 000035623 від 20.04.2017р, від 28.04.2017р., від 11.0.52017р., акти передачі обладнання в тимчасове користування від 20.0.42017р.,від 28.04.2017р., від 11.05.2017р. з боку позивача нібито підписані фізичною особою ОСОБА_5,, проте, вказані документи не містять жодних підстав або обґрунтувань, на якій правовій підставі вказаною особою здійснювалось підписання цих документів (довіреність, закон, акти цивільного законодавства), адже вказана особа не є директором (керівником) позивача - "Будпрокат" .

Отже, за наведених обставин, 1-й відповідач стверджував, що надані позивачем копії документів: додатків до договору оренди від 20.04.2017 року, від 28.04.2017 року, від 11.05.2017 року; актів передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017р., 28.04.2017 року, 11.05.2017 року вказують на порушення позивачем під час їх складання вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України - особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності.

Окремо, відповідач звертав увагу суду на вчинених підписах на наданих позивачем додатках до договору оренди №000035623 від 20.04.2017р. від 20.04.2017р., від 28.04.2017р., від 11.05.2017р.; актах передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017р., від 28.04.2017р., 11.05.2017р., оскільки з них вбачається, що вчинені підписи від імені ОСОБА_5 на додатку від 28.04.2017р. та акті передачі обладнання в тимчасове користування від 28.04.2017р., суттєво відрізняються від підписів, вчинених від імені ОСОБА_5 на додатках від 20.04.2017р., від 11.05.2017р. та актах передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017р., від 11.05.2017р.. Крім того, 1-й відповідач також стверджував, що при перегляді вчинених на вказаних документах підписів, що начебто були вчинені від імені директора ТОВ "Профіальп" ОСОБА_6, вбачається, що такі підписи на вказаних документах суттєво відрізняються. Зокрема, 1-ий відповідач звертав увагу суду на те, що єдиний підпис, вчинений на вказаних документах, схожий на підпис директора ТОВ "Профіальп" ОСОБА_6 та може бути його дійсним підписом - є підпис, на акті передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017р.

Крім того, 1-ий відповідач наголошував на тому, що незважаючи на те, що позовні вимоги пред'явлені були до відповідачів солідарно в повному обсязі, у відношенні позовних вимог залучення у справі 922/4185/17 2-го відповідача здійснено безпідставно, з метою пред'явлення у вказаній справі до 1-го відповідача позовних вимог за підсудністю в господарському суду Харківської області.

Отже, з метою запобігання зловживання процесуальними правами та здійснення розгляду справи з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо виключної підсудності справ, керуючись статтями 30, 31, 43 Господарського процесуального кодексу України, справа №922/4185/17 в повному обсязі підлягає передачі на розгляд за виключною підсудністю - за місцезнаходженням 1-го відповідача - до господарського суду м. Києва.

З огляду на вищевикладене, 1-ий відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених вище та просив відмовити в замовленні позову повністю.

Крім того, 12.02.2018р. 1-им відповідачем було подано до господарського суду Харківської області заяву про забезпечення доказів шляхом витребування оригіналів доказів для огляду та шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи (вх.№3948),в якій просив суд:

- здійснити витребування у позивача оригіналів додатків до договору оренди №000035623 від 20.04.2017 року від 20.04.2017 року, від 28.04.2017 року, від 11.05.2017 року; актів передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017 року. 28.04.2017 року. 11.05.2017 року для їх огляду.

- з метою встановлення достовірності або недостовірності та допустимості або недопустимості наданих позивачем доказів по справі, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача , призначити у справі№922/4185/17 судову почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському дослідному інституту судових експертиз "КНДІСЕ", що розташований за адресою: 03680, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6. 3.1 . На вирішення експертизи поставити наступні питання:

1) Чи виконано рукописний підпис у додатку до договору оренди №000035623 від 20.04.2017 року від 20.04.2017 року, додатку до договору оренди №000035623 від 20.04.2017 року від 28.04.2017 року, додатку до договору оренди №000035623 від 20.04.2017 року від 11.05.2017 року, в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017 року, в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 28.04.2017 року, в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 11.05.2017 року від імені особи ОСОБА_5 особою ОСОБА_5 чи іншою особою?

2) Чи виконано рукописний підпис у додатку до договору оренди №000035623 від 20.04.2017 року від 20.04.2017 року, додатку до договору оренди №000035623 від 20.04.2017 року від 28.04.2017 року, додатку до договору оренди №000035623 від 20.04.2017 року від 11.05.2017 року, в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017 року, в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 28.04.2017 року, в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 11.05.2017 року від імені особи ОСОБА_6 особою ОСОБА_6 чи іншою особою?

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаного клопотання 1-ий відповідач посилався на те, підписи на наданих позивачем до позовної заяви додатках до договору оренди №000035623 від 20.04.2017р. від 20.04.2017р., від 28.04.2017р., від 11.05.2017р.; актах передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017р., від 28.04.2017р., 11.05.2017р., суттєво відрізняються від підписів, вчинених від імені ОСОБА_5 на додатках від 20.04.2017р., від 11.05.2017р. та актах передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017р., від 11.05.2017р.. Крім того, 1-й відповідач також стверджував, що при перегляді вчинених на вказаних документах підписів, що начебто були вчинені також від імені директора ТОВ "Профіальп" ОСОБА_6, вбачається, що такі підписи на вказаних документах суттєво відрізняються.

З огляду на викладене, що вказаними документами - додатками до договору оренди №000035623 від 20.04.2017р. від 20.04.2017р., від 28.04.2017р., від 11.05.2017р.; актами передачі обладнання в тимчасове користування обладнання від 20.04.2017р., 28.04.2017р., 11.05.2017р., позивач обґрунтовував дійсність правовідносин між позивачем та 1-им відповідачем та стягнення на цій підставі грошових коштів, при цьому наявні обґрунтовані підстави, що ряд підписів на таких документах не є дійсними, а встановлення дійсності таких підписів потребує спеціальних знань, то наявні обгрунтовані підстави для призначення проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2018р. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп"(вх.№3948) про забезпечення доказів шляхом витребування доказів для огляду шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи .

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" на користь Приватного підприємства "Будпрокат" заборгованість з орендної плати за користування обладнанням в сумі 132400,00грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1986,00грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Малакей Олександра Сергійовича на користь Приватного підприємства "Будпрокат" грошові кошти у розмірі 2000,00грн. за договором поруки, витрати по сплаті судового збору в сумі 30,00грн.

Відповідні висновки суду з посиланням на положення статей 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, статей 11, 509, 525, 530, 554, 610, 612, 762, 759, Цивільного кодексу України, статей 173,193,199, Господарського кодексу України мотивовані тим, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом було доведено належними та допустимими доказами наявність обставин неналежного виконання 1-им відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за надане в оренду обладнання за договором оренди від 20.04.2017р. № 000035623.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіальп" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17 повністю; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення дійшов до передчасного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимоги, з тих підстав, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції 1-ий відповідач заперечував проти заявленого позову, наголошуючи на тому, що жоден із долучених позивачем до позовної заяви доказів не є належним, оскільки не підтверджує заявлені вимоги про стягнення суми вартості обладнання, а договір оренди № 000035623 від 20.04.2017р. не укладався та не підписувався директором ТОВ "Профіальп", у зв'язку із чим, було подано клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, яка дозволила б підтвердити неправомірність позивних вимог, проте, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у проведенні судової експертизи.

Окрім викладеного, апелянт наголошує на тому, що надані позивачем до позовної заяви первинні документи на підтвердження наявності заборгованості не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте, господарським судом першої інстанції вказаних обставин також досліджено не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р. залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом до апеляційної скарги не було надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, та не надано доказів на підтвердження направлення копій апеляційної скарги ПП "Будпрокат" та ФОП Малакей О.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018р.було повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Профіальп", з тих підстав, що апеляційна скарга була подана з порушенням вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, та апелянтом не було усунуто недоліки апеляційної скарги в строк, визначений ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р.

Після усунення обставин, зазначених в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018р., апелянт повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17 повністю; судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2018р. залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп", в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом при зверненні з відповідною апеляційною скаргою було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та не було порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

11.07.2018р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№5277), в якому просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018р. у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. для розгляду справи №922/4185/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Здоровко Л.М., судді Крестьянінова О.О.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2018р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіальп" строк на апеляційне рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17; встановлено сторонам у справі строк до 15.08.2018р. для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; призначено справу до розгляду на 29.08.2018р. та зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17.

14.08.2018р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6317), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп", рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17 залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 29.08.2018р. представник позивача заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп", просили відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, сторони про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.2 а.с.184,193), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 20.04.2017р. між Приватним підприємством "Будпрокат" (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіальп" (надалі - орендар) було укладено договір оренди № 000035623 (надалі - договір т.1а.с.11-12), відповідно до умов якого орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору (пункт 1.1. договору).

Найменування обладнання, що передається в орендую його комплектація, заставна вартість обладнання, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються в відповідному додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною (пункт 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця із розрахунку за одну добу і вказується у відповідному додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною даного договору. Орендна плата налічується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати зазначеної сторонами в акті прийому-передачі до дати підписання сторонами акту здачі-прийому обладнання або до моменту одержання орендарем повідомлення про розірвання даного договору орендодавцем.

Відповідно до пункту 2.2 договору, вартість оренди, зазначена у відповідному додатку дійсна і не підлягає зміні орендодавцем за умови 100% передоплати орендарем вартості оренди за весь період, зазначений сторонами в акті приймання-передачі.

Орендар робить 100% передплату за оренду обладнання в розмірі зазначеному сторонами в протоколі узгодження договірної ціни на підставі даного договору протягом двох днів з моменту одержання рахунку орендодавця (пункт 3.1. договору).

У випадку продовження терміну оренди або часу фактичного користування обладнанням, орендар зобов'язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди. Орендар самостійно розраховує додаткову вартість оренди та, не пізніше останнього дня обумовленого сторонами терміну оренди, перераховує оренду плату на поточний рахунок орендодавця (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору, початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому -передачі в оренду.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що орендодавець передає орендарю обладнання згідно відповідного додатку, на своєму складі в технічно справному робочому стані, попередивши про всі особливі властивості обладнання. Орендар (його належний представник) зобов'язаний у присутності орендодавця в момент передачі пересвідчитись у справності обладнання, яке передається йому в оренду. А також особливостях його роботи, та застосування, і після цього підписати акт прийому - передачі. Підписання акту прийому обладнання засвідчує факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання.

Відповідно до пункту 6.2.1,встановлено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити оренду плату.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за договором оренди № 000035623 від 20.04.2017р., 20.04.2017р. між Приватним підприємством "Будпрокат" (надалі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Малакей Олександром Сергійовичем (надалі - поручитель) було укладено договір поруки (надалі - договір поруки) (т.1 а.с.25), відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіальп" (надалі - боржник) зобов'язань за договором оренди № 000035623 від 20.04.2017р.(пункт 1.1. договору поруки).

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки, передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується лише обов'язком сплатити грошові кошти в розмірі 2000,00грн. за договором оренди № 000035623 від 20.04.2017р., що укладений між кредитором та боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як орендодавцем було виконано свої зобов'язання за договором, та надано у тимчасове платне користування наступне обладнання:

- акт передачі обладнання в тимчасове користування від 20.04.2017р., за яким було передано на 30діб до 20.05.2017р. - риштування будівельні рамні, комплектація яких визначена у вказаному акті; відповідно до протоколу узгодження ціни вартість обладнання грн./доб до 3-х днів - 260,00грн., більше 3-х днів - 260,00грн., вартість обладнання складає 3600,00дол.США (т.1 а.с.13-14);

- акт передачі обладнання в тимчасове користування від 28.04.2017р., за яким було передано на 30діб до 29.05.2017р. - риштування будівельні рамні, комплектація яких визначена у вказаному акті; відповідно до протоколу узгодження ціни вартість обладнання грн./доб до 3-х днів - 260,00грн., більше 3-х днів - 260,00грн., вартість обладнання складає 11600,00дол.США (т.1 а.с.17-18);

- акт передачі обладнання в тимчасове користування від 11.05.2017р., за яким було передано на 30діб до 10.06.2017р. - риштування будівельні рамні, комплектація яких визначена у вказаному акті; відповідно до протоколу узгодження ціни вартість обладнання грн./доб до 3-х днів - 260,00грн., більше 3-х днів - 260,00грн., вартість обладнання складає 1600,00дол.США (т.1 а.с.19-20)

Проте, орендарем не було повернуто орендоване обладнання у встановлені строки, у зв'язку із чим, 16.11.2017р. орендодавцем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" лист -вимогу щодо сплати заборгованості за оренду обладнання №КИ18/1117 (т.1 а.с.21-22).

У вказаному листі орендодавець повідомляв орендаря про те, що з огляду на той факт, що останній продовжує користуватись орендованим обладнанням переданим на підставі актів від 20.04.2017р., від 28.04.2017р. та від 11.05.2017р., відповідно до протоколів погодження договірної ціни від 20.04.2017р., від 28.04.2017р. та від 11.05.2017р. якими визначено, що вартість оренди обладнання, у разі, якщо строк оренди триває більше 3-х діб, складає 260,00 грн. на добу, загальна вартість оренди обладнання з моменту підписання відповідних актів приймання - передачі обладнання в тимчасове користування по дату направлення листа-вимоги складає 148200,00грн.

Однак, з урахуванням того, що 20.04.2017р. було проведено часткову оплату за оренду обладнання, станом на 16.11.2017р. заборгованість за договором складає 132400,00грн.

У зв'язку із вищевикладеним, орендодавець вимагав від орендаря сплатити протягом семи днів з дня отримання даного листа вказану заборгованість в розмірі 132400,00грн. та повернути протягом 4-х днів з моменту отримання цього листа орендоване обладнання або сплатити протягом семи днів з моменту отримання вказаного листа вартість переданого та не повернутого з оренди обладнання, а саме: риштування будівельних рамних загальною вартістю у розмірі 444900,75грн.

Вказаний лист був отриманим орендарем 28.11.2017р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №0110307354152 (т.1 а.с.24), проте відповіді на вказаний лист надано не було, як і не було погашено в добровільному порядку заборгованість за орендоване обладнання, у зв'язку із чим, 12.12.2017р. Приватним підприємством "Будпрокат" було подано до господарського суду Харківської області позовну заяву (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.01.2018р., заяви про зміну предмету позову від 31.01.2018р.), в якій просило суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" заборгованість з орендної плати за користування обладнанням в сумі 132400,00грн.; стягнути з Фізичної особи-підприємця Малакей Олександра Сергійовича грошові кошти у розмірі 2000,00грн. за договором поруки;судові витрати покласти на відповідачів пропорційно заявленим вимогам (т.1 а.с.4-34, а.с.76-77, а.с.174-175).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.84-90)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір оренди, укладений між позивачем та першим відповідачем містить строки проведення орендної плати визначені у пункт 3.1. договору, тільки за умови здійснення попередньої оплати, якої 1-им відповідачем здійснено не було, отже орендар у відповідності до приписів статті 530 Цивільного кодексу України повинен був здійснити оплату протягом семи днів з моменту пред'явлення позивачем листа-вимоги.

Як було зазначено вище, 16.11.2017р. орендодавцем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" лист - вимогу щодо сплати заборгованості за оренду обладнання №КИ18/1117 в сумі 132400,00грн., яка була отримана останнім 28.11.2017р., що підтверджується копію повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №0110307354152 (т.1 а.с.24).

Проте, відповіді на вказаний лист надано не було, як і не було погашено в добровільному порядку заборгованість за орендоване обладнання, у зв'язку із чим, 12.12.2017р. Приватне підприємство "Будпрокат" звернулось до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в обґрунтування доводів апеляційної скарги 1-ий відповідач посилався на відсутність правових підстав для сплати вказаної заборгованості, з огляду на те, що жоден із долучених позивачем до позовної заяви доказів не є належним, оскільки не підтверджує заявлені вимоги про стягнення суми вартості обладнання, а договір оренди № 000035623 від 20.04.2017р. не укладався та не підписувався директором ТОВ "Профіальп".

Щодо вказаних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором оренди № 000035623 від 20.04.2017р.

Разом з цим, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ТОВ "Профіальп" оспорює обставини підписання його керівником договору оренди № 000035623 від 20.04.2017р., тим самим заперечуючи досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при звернені до суду на підтвердження обґрунтування позовних вимог було додано до позовної заяви, зокрема, копію договору оренди № 000035623 від 20.04.2017р.; копія протоколу погодження ціни та акту приймання-передачі обладнання від 20.04.2017 року; копію погодження ціни та акту приймання-передачі обладнання від 28.04.2017 року; копію погодження ціни та акту приймання-передачі обладнання від 11.05.2017 року (т.1 а.с.11-12,13-14,17-20).

Оригінали актів приймання-передачі обладнання від 20.04.2017р.;від 28.04.2017р. та від 11.05.2017р. були досліджені місцевим господарським судом в судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2018р., що підтверджується технічним записом судового засідання (диск СІСХ - 10926 т.2 а.с.91).

При цьому, судова колегія зауважує, що апелянт (1-ий відповідач) не спростовує тих обставин, що текстуальний зміст вказаної угоди містить усі істотні умови договору (зокрема, предмет договору, ціна, строк виконання, відповідальність сторін). Окрім того, договір складено в простій письмовій формі, а спеціальних вимог щодо форми вказаного договору чинне законодавство не висуває, що також може свідчити про належність форми даного договору.

Разом з цим, апелянт оспорює саме обставини підписання ним тексту договору. Таким чином, фактично апелянт заперечує дійсність спірної угоди, оскільки обставини, які на його думку можливо було встановити лише за допомогою експертизи (чи виконано підпис від імені директора ТОВ "Профіальп" ОСОБА_6 у договорі оренди № 000035623 від 20.04.2017р., тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою) можуть бути покладені в обґрунтування недійсності договору.

Проте, під час звернення до апеляційного господарського суду, апелянтом відповідне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи заявлено не було.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно стаття 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставами оспорюваності правочинів є: вчинення правочинів неповнолітніми особами поза межами їх цивільної дієздатності (стаття 222 Цивільного кодексу України); вчинення правочину дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 225 Цивільного кодексу України); вчинення правочину юридичною особою, якого вона не мала права вчиняти (стаття 227 Цивільного кодексу України); вчинення правочину під впливом помилки (стаття 229 Цивільного кодексу України); вчинення правочину під впливом обману (стаття 230 Цивільного кодексу України); вчинення правочину під впливом насильства (стаття 231 Цивільного кодексу України); вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 Цивільного кодексу України); вчинення правочину під впливом тяжкої обставини (стаття 233 Цивільного кодексу України); вчинення фіктивного правочину (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що до набрання 15.12.2017р. чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017р., Господарський процесуальний кодекс України (зокрема, статті 83) містив положення щодо права господарського суду, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Проте, Господарський процесуальний кодекс України в редакції, яка набрала чинності після 15.12.2017р., зокрема стаття 237 передбачає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення 1-го відповідача у встановленому чинним процесуальним законом порядку до господарського суду першої інстанції з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.07.2015р. №6-301цс15.

Отже, зважаючи на положення статті 204 Цивільного кодексу України, а також враховуючи, що встановлення факту недійсності правочину не входить до предмету доказування у даній справі та вказана вимога не заявлялась ні позивачем, ні 1-им відповідачем, встановлення факту виконання підпису на договорі оренди № 000035623 від 20.04.2017р. від імені директора ТОВ "Профіальп" ОСОБА_6 саме тією особою, від імені якої він зазначений, судова колегія вважає, що вказані обставини не є підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що 1-им відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань допущено прострочення з орендної плати за договором оренди №000035623 від 20.04.2017р., вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому позовні вимоги стосовно стягнення з 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" на користь Приватного підприємства "Будпрокат" заборгованості з орендної плати за користування обладнанням в сумі 132400,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Малакей Олександра Сергійовича грошових коштів у розмірі 2000,00грн. за договором поруки, з огляду на те, що умовами укладеного договору поруки від 20.04.2017р. передбачено, що обов'язок поручителя - Фізичної особи-підприємця Малакей Олександра Сергійовича перед кредитором - Приватного підприємства "Будпрокат", обмежується лише обов'язком сплатити грошові кошти в розмірі 2000,00грн.

Судова колегія зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіальп" залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. у справі №922/4185/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2018р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Крестьянінов О.О.