Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/5795/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/5795/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" до т/оДержавна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві ПП "Охоронна фірма "Застава Б" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0014982201.- Суд розглядає справу в письмовому провадженні на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0014982201 від 03 листопада 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що замовлені позивачем послуги від ПП Охоронна фірма Застава-Б придбавались з метою забезпечення належного виконання договірних зобов'язань ТОВ Еліт-Сервіс щодо фізичної охорони майна перед його контрагентами на підставі відповідних договорів з ВНЗ ВМУРоЛ Університет Україна , КП Київжитлоспецексплуатація , ТОВ Каскад-Медікал , КВО ТМ КОР Київтеплокомуненерго , ТОВ Давлат , ТОВ Валмі , ТОВ АН-3 , КП КС Тепломережа , ТОВ Гунатекс . Позивач стверджував, що право ТОВ Еліт-Сервіс щодо надання охоронних послуг підтверджується ліцензією МВС України на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

При цьому, позивач стверджує, що одержані Товариством з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс послуги від ПП Охоронна фірма Застава-Б придбавались з метою використання у господарській діяльності позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 826/5795/15, а справу № 826/5795/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що незалучення ПП Охоронна фірма Застава Б до участі у справі призводить до порушення принципів адміністративного судочинства, а саме положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, Вищий адміністративний суд України стверджував, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року адміністративну справу №826/5795/15 прийнято до провадження.

На виконання вимог ухвали касаційного суду судом в ході нового розгляду даної справи залучено Приватне підприємство Охоронна фірма Застава-Б в якості третьої особи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У відповідному судовому засіданні представник податкового органу проти позову заперечував.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на неявку представника третьої особи, а також достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 07 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 07 жовтня 2014 року №1341 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Еліт-Сервіс з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ПП Застава-Б (ідентифікаційний код 36529814) за період з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року, ТОВ Уніплаза (ідентифікаційний код 38749066) за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складений акт від 20 жовтня 2014 року №1532/26-59-22-01/31841036.

Перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення норм пункту 185.2 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за місяці квітень-травень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 41 367 грн.

Згідно висновків акта перевірки, зазначене правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ Еліт-Сервіс при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрат на придбання послуг охорони на загальну суму 247 600 грн. (з ПДВ) у контрагента ПП Охоронна фірма Застава-Б на підставі договору про надання послуг від 01 квітня 2014 року №18, яке не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на даних наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформації - службової записки структурного підрозділу від 12 серпня 2014 року №3566/26-59-07-02, згідно якої, зокрема встановлено наступне: відсутність ПП Охоронна фірма Застава-Б за податковою адресою; за результатами опитування директора названого підприємства ОСОБА_1 встановлено непричетність останнього до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства; суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Еліт-Сервіс були відображені підприємством у травні 2014 року, оскільки свідоцтво платника ПДВ №200170396 було видане ПП Охоронна фірма Застава-Б 02 квітня 2014 року; дане свідоцтво платника ПДВ ПП Охоронна фірма Застава-Б анульовано 22 серпня 2014 року за ініціативою контролюючого органу.

За результатами проведеної документальної перевірки позивача дійшов висновку про відсутність у ТОВ Еліт-Сервіс достатніх правових підстав для формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ПП Охоронна фірма Застава-Б , та як наслідок про заниження товариством податку додану вартість за квітень 2014 року на суму 19 567 грн., за травень 2014 року - 21 700 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки позивача, 03 листопада 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми Р ) за №0014982201, яким визначило ТОВ Еліт-Сервіс до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 584 грн., в т.ч. 41 267 грн. за основним платежем, 10 317 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення останнє залишене без змін.

Незгода позивача із податковим повідомленням-рішенням від 03 листопада 2014 року зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до норм підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 Податкового кодексу України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11).

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський обілк та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 статті 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення №88 свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2014 року між ТОВ Еліт-Сервіс (Замовник) та ПП Охоронна фірма Застава-Б (Виконавець), в особі директора ОСОБА_1 (без посилань на реквізити доручень) був укладений письмовий договір на надання послуг охорони №18.

Водночас. за даними витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованого щодо ПП Охоронна фірма Застава-Б станом на 01.04.2014 року та 27.04.2014 року, в період з 01.04.2014 року по 24.04.2014 року керівником названого підприємства значився ОСОБА_2

Представник позивача стверджував, що вказаний вище договір від 01 квітня 2014 року №18 підписаний ОСОБА_1 як виконуючий обов'язки директора ПП Охоронна фірма Застава-Б , на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надана копія довіреності від 02 січня 2014 року, видана гр-ну ОСОБА_1 на представництво інтересів ПП Охоронна фірма Застава-Б з правом підпису документів від імені цього підприємства, та зі змісту якої не вбачається, що станом на 01 квітня 2014 року ОСОБА_1 перебував на посаді в.о. директора підприємства.

За умовами цього Договору Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надавати послуги з охорони об'єктів, кількість, адреси та вартість охорони яких вказується в рахунках-фактурах, доповненнях до договору та актах виконаних робіт, як є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість послуг за даним Договором визначається в додатках до цього Договору та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору та 15 грн. (в т.ч. ПДВ - 2,50 грн.) за людино-годину одного посту. Обов'язки сторін визначені у п. 2 зазначеного Договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових сумна розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем (при цьому в ході дослідження змісту Договору судом виявлено, що відомості про банківські реквізити сторін останній не містить). Прийняття робіт за розрахунковий місяць здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Даний Договір укладений на 3 роки і вступає в дію з дня його підписання.

На підтвердження фактів надання ПП Охоронна фірма Застава-Б послуг охорони у квітні-травні, моніторингу таких послуг, та проведення розрахунків за такі отримані послуги позивач надав до суду копії наступних документів:

- заявок № 1 від 01.04.2014 року, №2 від 01.04.2014 року та №3 від 30.04.2014 року, - з відомостями про дату і початок роботи, назву та адресу об'єктів, графік роботи посту охорони;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 року №ОУ-000017 на суму 59 000 грн. (з ПДВ), від 28.04.2014 року №ОУ-000016 на суму 58 400 грн. (з ПДВ), від 26.05.2014 року №ОУ-000024 на суму 15 000 грн. (з ПДВ), від 31.05.2014 року №ОУ-000027 на суму 55 800 грн. (з ПДВ), від 30.05.2014 року №ОУ-000026 на суму 59 400 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 247 600 грн. (в т.ч. ПДВ 41 266,66 грн.);

- податкових накладних від 30.05.2014 року №19 на суму 59 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 900 грн.), від 26.05.2014 року №13 на суму 15 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 500 грн.), від 31.05.2014 року № 21 на суму 55 800 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 300 грн.), від 28.04.2014 року № 16 на суму 58 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 733,33 грн.) та від 30.04.2014 року № 15 на суму 59 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 833,33 грн.), підписаних ОСОБА_1 та скріплених печаткою ПП Охоронна фірма Застава-Б ;

- оборотно-сальдової відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ПП Охоронна фірма Застава-Б за 2014 рік, незасвідченої бухгалтером ТОВ Еліт-Сервіс , за даними якої зафіксовано відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості за спірним операціями на загальну суму 247 600 грн., з посиланням на реквізити первинних документів позивача, що не були пред'явлені в суді;

- ліцензії серії АВ № 507377, виданої Міністерством внутрішніх справ України ПП Охоронні фірма Застава-Б на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, термін дії з 28.12.2009 року по 28.12.2014 року;

- оригінали виписок Віділення №15 АТ ПроКредит Банк у м. Києві (МФО 320984) по особовому рахунку ТОВ Еліт-Сервіс № 26006210079863 за період з 27.05 - 30.05.2014 року, 02.06. - 06.06.2014 року, 10.06. - 13.06.2014 року, 17.06. - 20.06.2014 року, 23.06. - 24.06.2014 року, 26.06. - 27.06.2014 року, 01.07. - 02.07.2014 року зі змісту яких натомість не вбачається проведення ТОВ Еліт-Сервіс будь-яких перерахувань коштів (вартості послуг) за спірним договором на користь ПП Охоронна фірма Застава-Б (що не відповідає даним бухгалтерського обліку про відсутність заборгованості);

- договору про відступлення права вимоги за № 2 , укладеного 03.06.2014 року між ТОВ Еліт-Сервіс (Цедент), ТОВ Турбоактив (Цесіонарій) і ПП Охоронна фірма Застава-Б (Боржник), який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесенарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором Боржника за Договором на надання охоронних послуг № 18 від 01.04.2014 р. між Цедентом та Боржником (далі - Угода) на суму 247 600 грн. До Цесеонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, викладених в Угоді, а Боржник зобов'язується перед Цесіонарієм належно виконати зобов'язання Боржника, що викладені в Угоді… . Зі змісту цього Договору від 03.06.2014 року № 2 хоча не вбачається відомостей про період виникнення договірних зобов'язань Боржника (ПП Охоронна фірма Застава-Б ) перед Цедентом (позивачем) за спірним Договором від 01.04.2014 року №18, водночас предмет Договору про відступлення права вимоги суперечить даним наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень-травень 2014 року на суму 247 600 грн. (складання та підписання яких представниками обох сторін за умовами п. 3.4 - 3.6 Договору від 01.04.2014 року №18 є засвідченням прийняття Замовником результатів наданих послуг без зауважень) та оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 за 2014 рік, - де наведений обсяг операцій за 2014 рік всього на 247 600 грн.

При цьому, як вбачається з обґрунтування позовної заяви, замовлення та придбання послуг у ПП Охоронна фірма Застава-Б здійснювалося ТОВ Еліт-Сервіс з метою забезпечення належного виконання договірних зобов'язань позивача щодо фізичної охорони майна перед третіми особами (замовниками) на підставі письмових договорів. На підтвердження чого позивачем були надані суду копія ліцензії серії АВ №540299, виданої Міністерством внутрішніх справ України ТОВ Еліт-Сервіс на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, термін дії з 25.04.2010 року; копія штатного розпису ТОВ Еліт-Сервіс , затвердженого 02.01.2014 року; копія податкового розрахунку ТОВ Еліт-Сервіс форми №1ДФ за 1-ий квартал 2014 року; копії договорів на надання охоронних послуг та первинних документів (актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг)) по взаємовідносинах з контрагентами-замовниками (відомості щодо найменувань яких, адрес розташування об'єктів містяться в заявках по Договору 01.04.2014 року № 18).

Водночас інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, оформлених на підставі та на виконання договору від 01.04.2014 року №18 з ПП Охоронна фірма Застава-Б , зокрема: рахунків-фактур (обов'язкова наявність яких передбачена умовами п. 1.1 і 3.1 спірного Договору); належних розрахункових документів, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по субрахункам бухгалтерського обліку 311 Поточні рахунки в національній валюті з проводками на інші відповідні субрахунки - на підтвердження здійснення позивачем сплати вартості отриманих від ПП Охоронна фірма Застава-Б протягом квітня-травня 2014 року послуг охорони, та відповідно - понесення матеріальних витрат за вказаним Договором від 01.04.2014 року №18; первинних документів, що стали підставою для формування відомостей в оборотно-сальдовій відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 по контрагенту ПП Охоронна фірма Застава-Б за 2014 рік (незасвідчена роздруківка якої наявна в матеріалах справи); документів на підтвердження передачі (повернення) Замовником (позивачем) ПП Охоронна фірма Застава-Б певних товарно-матеріальних цінностей під звіт, необхідних для виконання своїх зобов'язань за спірним договором, - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б в дійсності підтверджували факти надання ПП Охоронна фірма Застава-Б послуг охорони на об'єктах за дорученням та на користь ТОВ Еліт-Сервіс протягом квітня-травня 2014 року за договором від 01.04.2014 року за №18.

Судом в ході нового розгляду даної справи вжито заходів щодо залучення Приватного підприємства Охоронна фірма Застава-Б до участі в даній справі та допиту директора вказаного товариства з метою встановлення всіх фактичних обставин справи. Однак, представник третьої особи в судове засіданні не прибув, письмових пояснень щодо суті заявлених позовних вимог не надав.

З урахуванням наведеного в сукупності, перевіривши доводи податкового органу щодо відсутності в діях позивача ділової мети, зокрема, щодо подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ПП Охоронна фірма Застава-Б ) належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0014982201 від 03 листопада 2014 року, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виконав.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук