Постанова

від 04.12.2018 по справі 826/5795/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5795/15 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Беспалова О.О. та Кузьмишиної О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Приватне підприємство Охоронна фірма Застава Б про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року №0014982201, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0014982201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 826/5795/15, а справу № 826/5795/15 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що незалучення ПП Охоронна фірма Застава Б до участі у справі призводить до порушення принципів адміністративного судочинства, а саме положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, Вищий адміністративний суд України стверджував, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом - ПП Охоронна фірма Застава-Б належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, у відповідності до норм ПК України (чинних на час вчинення відповідних господарських операцій).

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 07 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 07 жовтня 2014 року №1341 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Еліт-Сервіс з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ПП Застава-Б (ідентифікаційний код 36529814) за період з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року, ТОВ Уніплаза (ідентифікаційний код 38749066) за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складений акт від 20 жовтня 2014 року №1532/26-59-22-01/31841036.

Перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення норм пункту 185.2 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за місяці квітень-травень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 41 367 грн.

Згідно висновків акта перевірки, зазначене правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ Еліт-Сервіс при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрат на придбання послуг охорони на загальну суму 247 600 грн. (з ПДВ) у контрагента ПП Охоронна фірма Застава-Б на підставі договору про надання послуг від 01 квітня 2014 року №18, яке не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на даних наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформації - службової записки структурного підрозділу від 12 серпня 2014 року №3566/26-59-07-02, згідно якої, зокрема встановлено наступне: відсутність ПП Охоронна фірма Застава-Б за податковою адресою; за результатами опитування директора названого підприємства Микитюка М.А. встановлено непричетність останнього до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства; суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Еліт-Сервіс були відображені підприємством у травні 2014 року, оскільки свідоцтво платника ПДВ №200170396 було видане ПП Охоронна фірма Застава-Б 02 квітня 2014 року; дане свідоцтво платника ПДВ ПП Охоронна фірма Застава-Б анульовано 22 серпня 2014 року за ініціативою контролюючого органу.

За результатами проведеної документальної перевірки позивача дійшов висновку про відсутність у ТОВ Еліт-Сервіс достатніх правових підстав для формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ПП Охоронна фірма Застава-Б , та як наслідок про заниження товариством податку додану вартість за квітень 2014 року на суму 19 567 грн., за травень 2014 року - 21 700 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки позивача, 03 листопада 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми Р ) за №0014982201, яким визначило ТОВ Еліт-Сервіс до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 584 грн., в т.ч. 41 267 грн. за основним платежем, 10 317 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення останнє залишене без змін.

Вважаючи винесене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 Податкового кодексу України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11).

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 статті 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення №88 свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2014 року між ТОВ Еліт-Сервіс (Замовник) та ПП Охоронна фірма Застава-Б (Виконавець), в особі директора Микитюка М.А. (без посилань на реквізити доручень) був укладений письмовий договір на надання послуг охорони №18.

Водночас, за даними витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованого щодо ПП Охоронна фірма Застава-Б станом на 01.04.2014 року та 27.04.2014 року, в період з 01.04.2014 року по 24.04.2014 року керівником названого підприємства значився Абдулов В.А.

Представник позивача стверджував, що вказаний вище договір від 01 квітня 2014 року №18 підписаний ОСОБА_1 як виконуючий обов'язки директора ПП Охоронна фірма Застава-Б , на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надана копія довіреності від 02 січня 2014 року, видана гр-ну Микитюку М.А. на представництво інтересів ПП Охоронна фірма Застава-Б з правом підпису документів від імені цього підприємства зі змісту якої не вбачається, що станом на 01 квітня 2014 року Микитюк М.А. перебував на посаді в.о. директора підприємства.

Даного факту в апеляційній скарзі апелянтом не спростовано та не наведено правового обгрнутовання.

За умовами цього Договору Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надавати послуги з охорони об'єктів, кількість, адреси та вартість охорони яких вказується в рахунках-фактурах, доповненнях до договору та актах виконаних робіт, як є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість послуг за даним Договором визначається в додатках до цього Договору та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору та 15 грн. (в т.ч. ПДВ - 2,50 грн.) за людино-годину одного посту. Обов'язки сторін визначені у п. 2 зазначеного Договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових сумна розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем (при цьому в ході дослідження змісту Договору судом виявлено, що відомості про банківські реквізити сторін останній не містить). Прийняття робіт за розрахунковий місяць здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Даний Договір укладений на 3 роки і вступає в дію з дня його підписання.

На підтвердження фактів надання ПП Охоронна фірма Застава-Б послуг охорони у квітні-травні, моніторингу таких послуг, та проведення розрахунків за такі отримані послуги позивач надав до суду копії наступних документів:

- заявок № 1 від 01.04.2014 року, №2 від 01.04.2014 року та №3 від 30.04.2014 року, - з відомостями про дату і початок роботи, назву та адресу об'єктів, графік роботи посту охорони;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 року №ОУ-000017 на суму 59 000 грн. (з ПДВ), від 28.04.2014 року №ОУ-000016 на суму 58 400 грн. (з ПДВ), від 26.05.2014 року №ОУ-000024 на суму 15 000 грн. (з ПДВ), від 31.05.2014 року №ОУ-000027 на суму 55 800 грн. (з ПДВ), від 30.05.2014 року №ОУ-000026 на суму 59 400 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 247 600 грн. (в т.ч. ПДВ 41 266,66 грн.);

- податкових накладних від 30.05.2014 року №19 на суму 59 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 900 грн.), від 26.05.2014 року №13 на суму 15 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 500 грн.), від 31.05.2014 року № 21 на суму 55 800 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 300 грн.), від 28.04.2014 року № 16 на суму 58 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 733,33 грн.) та від 30.04.2014 року № 15 на суму 59 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 833,33 грн.), підписаних ОСОБА_1 та скріплених печаткою ПП Охоронна фірма Застава-Б ;

- оборотно-сальдової відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ПП Охоронна фірма Застава-Б за 2014 рік, незасвідченої бухгалтером ТОВ Еліт-Сервіс , за даними якої зафіксовано відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості за спірним операціями на загальну суму 247 600 грн., з посиланням на реквізити первинних документів позивача, що не були пред'явлені в суді;

- ліцензії серії АВ № 507377, виданої Міністерством внутрішніх справ України ПП Охоронні фірма Застава-Б на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, термін дії з 28.12.2009 року по 28.12.2014 року;

- оригінали виписок Відділення №15 АТ ПроКредит Банк у м. Києві (МФО 320984) по особовому рахунку ТОВ Еліт-Сервіс № 26006210079863 за період з 27.05 - 30.05.2014 року, 02.06. - 06.06.2014 року, 10.06. - 13.06.2014 року, 17.06. - 20.06.2014 року, 23.06. - 24.06.2014 року, 26.06. - 27.06.2014 року, 01.07. - 02.07.2014 року зі змісту яких натомість не вбачається проведення ТОВ Еліт-Сервіс будь-яких перерахувань коштів (вартості послуг) за спірним договором на користь ПП Охоронна фірма Застава-Б (що не відповідає даним бухгалтерського обліку про відсутність заборгованості);

- договору про відступлення права вимоги за № 2 , укладеного 03.06.2014 року між ТОВ Еліт-Сервіс (Цедент), ТОВ Турбоактив (Цесіонарій) і ПП Охоронна фірма Застава-Б (Боржник), який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесенарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором Боржника за Договором на надання охоронних послуг № 18 від 01.04.2014 р. між Цедентом та Боржником (далі - Угода) на суму 247 600 грн. До Цесеонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, викладених в Угоді, а Боржник зобов'язується перед Цесіонарієм належно виконати зобов'язання Боржника, що викладені в Угоді… . Зі змісту цього Договору від 03.06.2014 року № 2 хоча не вбачається відомостей про період виникнення договірних зобов'язань Боржника (ПП Охоронна фірма Застава-Б ) перед Цедентом (позивачем) за спірним Договором від 01.04.2014 року №18, водночас предмет Договору про відступлення права вимоги суперечить даним наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень-травень 2014 року на суму 247 600 грн. (складання та підписання яких представниками обох сторін за умовами п. 3.4 - 3.6 Договору від 01.04.2014 року №18 є засвідченням прийняття Замовником результатів наданих послуг без зауважень) та оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 за 2014 рік, - де наведений обсяг операцій за 2014 рік всього на 247 600 грн.

При цьому, як вбачається з обґрунтування позовної заяви, замовлення та придбання послуг у ПП Охоронна фірма Застава-Б здійснювалося ТОВ Еліт-Сервіс з метою забезпечення належного виконання договірних зобов'язань позивача щодо фізичної охорони майна перед третіми особами (замовниками) на підставі письмових договорів. На підтвердження чого позивачем були надані суду копія ліцензії серії НОМЕР_1, виданої Міністерством внутрішніх справ України ТОВ Еліт-Сервіс на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, термін дії з 25.04.2010 року; копія штатного розпису ТОВ Еліт-Сервіс , затвердженого 02.01.2014 року; копія податкового розрахунку ТОВ Еліт-Сервіс форми №1ДФ за 1-ий квартал 2014 року; копії договорів на надання охоронних послуг та первинних документів (актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг)) по взаємовідносинах з контрагентами-замовниками (відомості щодо найменувань яких, адрес розташування об'єктів містяться в заявках по Договору 01.04.2014 року № 18).

Водночас, як правомірно встановлено судом першої інстанції, інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, оформлених на підставі та на виконання договору від 01.04.2014 року №18 з ПП Охоронна фірма Застава-Б , зокрема: рахунків-фактур (обов'язкова наявність яких передбачена умовами п. 1.1 і 3.1 спірного Договору); належних розрахункових документів, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по субрахункам бухгалтерського обліку 311 Поточні рахунки в національній валюті з проводками на інші відповідні субрахунки - на підтвердження здійснення позивачем сплати вартості отриманих від ПП Охоронна фірма Застава-Б протягом квітня-травня 2014 року послуг охорони, та відповідно - понесення матеріальних витрат за вказаним Договором від 01.04.2014 року №18; первинних документів, що стали підставою для формування відомостей в оборотно-сальдовій відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 по контрагенту ПП Охоронна фірма Застава-Б за 2014 рік (незасвідчена роздруківка якої наявна в матеріалах справи); документів на підтвердження передачі (повернення) Замовником (позивачем) ПП Охоронна фірма Застава-Б певних товарно-матеріальних цінностей під звіт, необхідних для виконання своїх зобов'язань за спірним договором, - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, так як містять обґрунтування аналогічне позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Сервіс - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року - без змін

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.О.Беспалов

О.М.Кузьмишина

Повний текст рішення складений 04 грудня 2018 року.

v