Постанова

від 06.03.2018 по справі 2/389

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2/389/691/15

провадження № 61-2379 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В.А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О. , ПогрібногоС. О. , Ступак О. В. ,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банк ПриватБанк , подану його представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення Знам'янського міськрайонного Кіровоградської області від 21 грудня 2015 року, ухвалене у складі судді Українського В. В., та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 квітня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Потапенка В. І., Чорнобривець О. С., Черненко В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) звернулось з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з 14 листопада 2011 року ОСОБА_4 є користувачем web-інтерфейсу LIQPAY. Правовідносини з використання web-інтерфейсу LIQPAY врегульовані угодою користувача, яка розміщена на сайті https://www.liqpav.com/ (далі - Угода користувача), згідно п. 1.1 якої ПАТ КБ ПриватБанк приймає на себе зобов'язання здійснювати приймання/переведення грошових коштів від клієнта за web-інтерфейсом LIQPAY.

Пунктом 3.3 Угоди користувача передбачено, що обов'язки банка в межах Угоди обмежуються прийманням грошових коштів у клієнтів та передачею грошових коштів особам, яким вони призначені. Для користування web-інтерфейсом LIQPAY користувач має лише зазначити свій номер мобільного телефону, персональні дані та приєднатися до Угоди користувача. Крім іншого, web-інтерфейс LIQPAY надає можливість здійснювати поповнення рахунку LIQPAY, переказ коштів на інші рахунки LIQPAY, переказ коштів на платіжні картки та здійснювати інші операції. Угода користувача не встановлює можливість надання у користування коштів понад залишок коштів клієнта.

Безпідставне отримання відповідачем грошових коштів стало можливим у зв'язку із здійсненням заміни старого інтерфейсу на новий із доповненням його функціонального наповнення та зміною технології обробки платежів. При цьому для перегляду архівних операцій користувачам нового web-інтерфейсу LIQPAY залишався доступним старий web-інтерфейс.

Відповідачем виявлено та використано вразливість нового web-інтерфейсу LIQPAY, яка полягала в тому, що через архів операцій старого web-інтерфейсу LIQPAY користувач мав можливість ініціювати здійснення переказу саме в старому web-інтерфейсі LIQPAY. Основна технологічна відмінність двох web-інтерфейсів полягала в тому, що в новому web-інтерфейсі переказ і відображення інформації за його результатом здійснювалося онлайн, тобто негайно, а в старому негайно проводилась лише перевірка наявності коштів, а проведення операцій відображалося через проміжок часу, не менший 1-2 годин. Операції в новому web-інтерфейсі LIQPAY не відображались та не впливали на залишок коштів у старому web-інтерфейсі LIQPAY.

Таким чином, оскільки з 25 листопада 2013 року по 6 серпня 2014 року відповідачем здійснено операції в старому та новому web-інтерфейсах LIQPAY, які дали йому можливість здійснити перекази коштів на 123 977,63 грн більше за суму наявних коштів на рахунку, вказані грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачу відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зі сплатою процентів за користування грошовими коштами ПАТ КБ ПриватБанк у розмірі 26 855,57 грн.

Рішенням Знам'янського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 6 квітня 2016 року рішення Знам'янського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2015 року залишено без змін з посиланням на його відповідність вимогам закону.

У серпні 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк через свого представника - Сокуренко Н.В. подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належними чином не з'ясували фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, та не надали належної оцінки зібраним у справі доказам.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд .

18 січня 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судами встановлено, що ПАТ КБ ПриватБанк публічно пропонує необмеженому колу фізичних осіб можливість отримання послуг переказу грошових коштів, використовуючи web-інтерфейс LIQPAY, для чого опублікував Угоду користувача (Пользовательское соглашение).

Банк як оператор приймає на себе зобов'язання здійснювати приймання/переказ грошових коштів від клієнтів за допомогою web-інтерфейсу LIQPAY. Відносини банку з клієнтом при наданні послуг в web-інтерфейсі LIQPAY регулюються Законами України Про банки і банківську діяльність , Про платіжні системи і переказ коштів в Україні , Положенням про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21 квітня 2004 року № 22, Постановою Національного банку України від 16 вересня 2013 року № 365.

LIQPAY - це торгова марка банку, унікальний веб-інтерфейс для вводу реквізитів платежу в мережі Інтернет і ініціювання переказу грошових коштів, рахунок LIQPAY - це номер мобільного телефону, обліковий запис клієнта в web-інтерфейсі LIQPAY.

Згідно з п. 1.4 цієї Угоди вона вступає в силу з моменту реєстрації клієнта в web-інтерфейсі LIQPAY. Клієнт вважається зареєстрованим, якщо він хоча б один раз авторизувався на сайті www.Іiqpay.com і виконав транзакцію верифікації (перевірка персональних даних клієнта, при якій запит маршрутизується за допомогою банку) платіжної карти.

Відповідно до розділу 3 Угоди банк виконує доручення клієнта, які містяться в дистанційному розпорядженні, відправленому банку.

Згідно з п. 3.2.2 Умов авторизація на сайті www.Іiqpay.com для клієнтів проходить виключно за допомогою одноразового пароля ОТР як логін для авторизації використовується номер телефону клієнта в міжнародному форматі, а пораль - восьмизначний динамічний пароль, який приходить в СМС на зареєстрований номер телефону клієнта.

Зобов'язання банку в рамках Угоди обмежуються прийманням грошових коштів у клієнтів і передачею грошових коштів особам, яким вони призначені.

Контрагент, на чию адресу клієнт ініціює переказ, вказується клієнтом в дистанційному розпорядженні. Зобов'язання банку з переказу грошових коштів на користь контрагента вважається виконаним з моменту виконання вказаного розпорядження (п. 3.5 Угоди).

Також банк в рамках Угоди має право призупиняти роботу програмних і/або апаратних засобів, які забезпечують функціонування web-інтерфейсу, при виявленні суттєвих несправностей, помилок і збоїв, а також з метою проведення профілактичних робіт і попередження випадків несанкціонованого доступу до web-інтерфейсу.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є користувачем послуги web-інтерфейс LIQPAY , що надається ПАТ КБ &q?ам;ПриватБанк&qu щ;, з переказу грошових коштів з 14 листопада 2011 року.

Сторони визнають, що номером телефону, що дозволяє ОСОБА_4 проводити банківські операції за системою &qu в;з телефону на телефон&q?ну; або &q?во;оплата за допомогою телефону&q?и ;, є номер НОМЕР_2; до цього номеру підкріплені віртуальні карткові рахунки для використання позивачем у роботі із платіжним пристроєм (програмно-технічним комплексом самообслуговування web-інтерфейсом LIQPAY).

У період з 14 листопада 2011 року по 8 червня 2014 року за допомогою web-інтерфейсу LIQPAY ОСОБА_4 отримував послуги з приймання/переказу грошових коштів. Згідно роздруківки 10 червня 2014 року відбулося зарахування коштів у розмірі 124 200 грн (Описание трансакции СЛУЖЕБНАЯ ОПЕРАЦИЯ СОГЛАСНО СЗ 6814970 ПЕРЕВОД ).

Таким чином, був здійснений переказ грошових коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі, ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24 статті 1 Закону України Про платіжні системи і переказ коштів в Україні ).

У подальшому 11 листопада 2014 року відбулося списання даних коштів з карткового рахунку; банком взяті в обробку та виконані 22 платежі на загальну суму 124 200 грн з карткового рахунку НОМЕР_3 на користь третіх осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що банком не надано доказів надходження на телефонний номер ОСОБА_4 під час здійснення кожного з 22 переказів смс-повідомлення із ОТР-паролем, що мав бути введений для належного підписання електронного розрахункового документу, а також доказів введення відповідного ОТР-пароля ОСОБА_4 на сайті веб-інтерфейсу у час, що зазначений у відповідному платіжному дорученні, дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що можливість створювати платежі в старому інтерфейсі LIQPAY і в той же час ці ж кошти виводити у новому інтерфейсі LIQPAY, існувала у результаті введення в дію нового інтерфейсу з метою удосконалення якості обслуговування клієнтів 12 березня 2014 року. Отже, вказані відомості суперечать доводам банку, що ОСОБА_4 мав можливість і створював платежі в старому інтерфейсі LIQPAY і в той же час ці ж кошти виводив у новому інтерфейсі LIQPAY у період з 25 листопада 2013 року, отримавши таким чином, двічі кошти за такими операціями, тобто ще до його впровадження.

13 червня 2014 року відбулося зарахування на картковий рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_1 коштів у сумі 22 437,43 грн (Детали операции СЛУЖЕБНАЯ ОПЕРАЦИЯ СОГЛАСНО СЗ 6821296 ПЕРЕВОД ). Позивач (як оператор) продовжував здійснювати операції в web-інтерфейсі LIQPAY, не дивлячись на те, що згідно з п. 3.7.1 Угоди банк в рамках Угоди мав право призупиняти роботу програмних і/або апаратних засобів, які забезпечують функціонування web-інтерфейсу LIQPAY.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частинами 2, 3 цієї статті банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами, і не вправі визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною третьою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перераховувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 1071 ЦК України та частиною першою статті 1072 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, проте виключно в межах залишку грошовий коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідно до статті 58 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи у судах попередніх інстанцій, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 59 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи у судах попередніх інстанцій).

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи у судах попередніх інстанцій, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оцінивши надані сторонами докази, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

До таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наданим доказам безпідставні і спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таких порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суди попередніх інстанцій постановили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банк ПриватБанк , подану його представником СокуренкоНаталією Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішенням Знам'янського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак