Рішення

від 22.08.2018 по справі 912/791/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 рокуСправа № 912/791/18 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні Волошиної О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/791/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей", 03151, м. Київ, просп. Повітрофлоцький, 52, офіс 276

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботанік-Сервіс", 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 20/24, офіс 12

про стягнення 31 0422,08 грн

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботанік-Сервіс" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з охорони № 011 від 19.03.2007 у розмірі 310422,08 грн, з якої: 184250,00 грн основного боргу, 63865,30 грн пені, 10483,93 грн -3% річних та 51822,85 грн інфляційних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 05.04.2018 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей" залишалась без руху для усунення недоліків, допущених позивачем при її поданні, а саме зобов'язано позивача надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі (докази доплати судового збору в розмірі 0,33 грн) та належні докази відправлення копії позовної заяви та копій доданих до неї документів відповідачу (опис вкладення).

У даній справі ухвалою суду від 05.04.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей" № 147 від 02.04.2018 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботанік-Сервіс" та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, у розмірі ціни позову - 310422,08 грн, судового збору за подання заяви - у розмірі 4556,33 грн, судового збору за подання заяви про забезпечення позову - у розмірі 881,00 грн та витрат на оплату правничої допомоги 10000,00 грн.

Ухвалою від 24.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №912/791/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №912/791/18 за ініціативою суду на 30 днів.

Ухвалою від 12.07.2018 закрито підготовче провадження у справі №912/791/18 та справу №912/791/18 призначено до судового розгляду по суті на 23.07.2018.

23.07.2018 суд відкрив судове засідання по розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою від 23.07.2018 на підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду справи №912/791/18 до 14:00 год. 22.08.2018.

22.08.2018 суд продовжив розгляд справи по суті.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 22.08.2018 не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалу про відкриття провадження у даній справі та інші ухвали по даній справі було направлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 150-151), а також на інші відомі суду адреси.

Окрім того, в матеріалах справи міститься телефонограми, зі змісту якої вбачається, що за наявними засобами зв'язку зв'язатись з відповідачем не вдалось (а.с. 152, 190).

Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, визначений господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, не скористався, про поважність причин неподання відзиву суду не повідомлено.

За правилами пунктів 2, 3 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З підстав викладеного господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 22.08.2018 за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши в засіданні суду докази у справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ботанік-Сервіс" (Замовник) укладено договір про надання послуг з охорони № 011 (далі - Договір, а.с. 14-19), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по охороні та збереження матеріальних цінностей Замовника, забезпеченню пропускного режиму та підтриманню внутрішньооб'єктового порядку на об'єкті: "Офісно-житловий комплекс з підземним паркінгом", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 119-121, на умовах і в порядку, передбаченими цим Договором.

Виконавець зобов'язується надавати послуги з охорони силами штатних співробітників, кількість та режим роботи яких визначаються та погоджуються Сторонами у письмовій або усній формі.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість послуг, що надаються Виконавцем залежить від розміру розрахункової одиниці, тривалості розрахункового періоду, кількості фактично відпрацьованих людино/годин протягом розрахункового періоду.

Розрахунковою одиницею є вартість однієї людино/години, яка узгоджується Сторонами в "Протоколі погодження про розмір домовленої вартості наданих послуг з охорони" (Додаток № 1). Додаток 1 є невід'ємною складовою цього Договору (п. 2.2. Договору).

Згідно пункту 2.3. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 2.4. Договору, кількість фактично відпрацьованих людино/годин фіксується Сторонами у двосторонньому "Акті прийому - здачі виконаних робіт", який складається Виконавцем та узгоджується з Замовником не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

"Акт прийому - здачі виконаних робіт" та Додаток 1 є підставою для взаємних розрахунків та платежів між Замовником та Виконавцем (п. 2.6. Договору).

У відповідності до п. 2.7. Договору, послуги з охорони, що надаються Виконавцем, передплачуються замовником в національній валюті на поточний рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа розрахункового періоду у відповідності до рахунка-фактури, який надається Виконавцем.

Відповідно до п. 7.1. Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31.10.2007, а у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою із Сторін своїх зобов'язань по Договору - до моменту їх виконання і/або врегулювання Сторонами можливих спорів (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 7.7. Договору, термін дії Договору вважається продовженим на один рік у разі, якщо за 30 діб до закінчення терміну його дії жодна зі Сторін не сповістила письмово іншу Сторону про розірвання цього Договору.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Додатковими угодами № №1, 2, 3, 4, 5 та 6 до Договору № 011 від 19.03.2018 продовжувався термін дії Договору та вносились зміни щодо вартості наданих послуг (а.с. 21-22,24,26, 27,29, 31), а також згідно протоколів погодження розміру вартості наданих послуг, які є додатками до Додаткових угод, визначено вартість наданих Виконавцем послуг з охорони за відповідні розрахункові періоди (а.с. 20, 23, 25, 28, 30, 33).

25.10.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду №7, згідно п. 1 якої, Сторони дійшли взаємної згоди, 01 листопада 2016 року достроково розірвати Договір № 011 про надання послуг з охорони від 19.03.2007, укладеного між ТОВ "Ботанік-Сервіс" та ТОВ "Алгол-Персей" (а.с. 32.)

Додаткова угода № 7 від 25.10.2016 підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками.

Таким чином, дія Договору № 011 від 19.03.2007 закінчилась 01.11.2016 у зв'язку з його розірванням.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору позивачем з січня 2015 по жовтень 2016 надавались відповідачу послуги з охорони, що підтверджується актами прийому здачі виконаних робіт (наданих послуг). Вказані акти підписані повноважним представниками сторін без будь-яких зауважень. Таким чином, послуги з охорони були фактично надані позивачем та прийняті відповідачем, зауваження по якості наданих послуг відсутні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за вказаний період, зі сторони відповідача, підписані уповноваженою особою (а.с. 34-57).

Як, вказує позивач, відповідачем надані послуги оплачувались не в повному обсязі та станом на 01.01.2016 ТОВ "Ботанік-Сервіс" мало заборгованість 100650,00 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується актом звірки розрахунків № 0000000015 від 31.10.2016, підписаним обома сторонам (а.с. 113).

За твердженням позивача, оплата за надані послуги з охорони за період грудень 2015 - жовтень 2016 відповідачем не проводилась.

Отже, станом на 01.11.2016 заборгованість відповідача перед позивачем за надані охоронні послуги за період грудень 2015 - жовтень 2016 становить 184250,00 грн (а.с. 113).

21.09.2016 ТОВ "Ботанік-Сервіс" був направлений гарантійний лист за вих. № 79 від 21.09.2016, згідно якого відповідач повідомив про тимчасові фінансові труднощі та гарантував погашення заборгованості за надані послуги з охорони протягом року з моменту направлення гарантійного листа.

У зв'язку з несплатою заборгованості, 19.10.2017 на адресу відповідача направлено претензію № 405 з вимогою перерахувати на рахунок позивача заборгованість за надані послуги з охорони з урахуванням штрафних санкцій в сумі 310422,08 грн. Однак, претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення, заборгованість не погашено (а.с.70-72).

Відтак, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за надані охоронні послуги становить 184250,00 грн.

Вказане, за твердженням позивача порушує його майнові права, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з даним позовом.

При вирішенні зазначеного спору, господарський суд враховує наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Приписами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" передбачено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охоронну діяльність" встановлено, зокрема, що охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян; об'єкт охорони - фізична особа та/або майно; суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про охоронну діяльність" унормовано, що ліцензування охоронних послуг здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охоронну діяльність" суб'єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1) охорона майна громадян; 2) охорона майна юридичних осіб; 3) охорона фізичних осіб.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за надані послуги охорони за договором в розмірі 184 250,00 грн боргу.

За наведеного вище суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором № 011 від 19.03.2007 в розмірі 184250,00 грн є обґрунтованою та доведеною належним і допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих охоронних послуг позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 10486,93 грн та 51822,85 грн інфляційних витрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних за період з 01.01.2016 по 20.02.2018 становлять 10486,93 грн та інфляційні за період січень 2016 - січень 2018 становлять 51822,85 грн (а.с. 85-86).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок в частині стягнення 3% річних та інфляційних, господарський суд зазначає, що оскільки вказані нарахування здійснено за весь період прострочення боргу, що відповідає вимогам чинного законодавства, позивачем враховано здійснені відповідачем оплати, суд вважає його є правильним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 63865,30 грн пені за період з 01.01.2016 по 20.02.2018.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором № 011 від 19.03.2007 виконував неналежним чином, чим порушив умови Договору, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 63865,30 грн.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони в п. 2.10. Договору передбачили, що у разі несвоєчасної оплати послуг, що надаються Виконавцем, Замовник зобов'язаний сплатити пеню на рахунок Виконавця у розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, за кожну прострочену добу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим, згідно ст. 3 наведеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За наведеним розрахунком (а.с. 85) позивач розраховує пеню у розмірі 0,05% від суми боргу, що не перевищує установлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничний розмір пені.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені, відповідає вимогам наведеного вище законодавства.

Разом з цим, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд враховує правову позицію, викладену у пункті 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якої щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки згідно п. 2.3 Договору № 011 від 19.03.2017 розрахунковим періодом є календарний місяць, то вірним було б нарахування пені, виходячи з розміру заборгованості по кожному акту прийому-здачі робіт (наданих послуг) окремо, тобто за кожний місяць наданих послуг.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Так, позивач у своєму розрахунку в частині нарахування пені на залишок боргу вийшов за межі періоду розрахунку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги вимоги ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та в межах періоду розрахунку позивача, господарський суд здійснює наступний розрахунок пені з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України:

- за прострочення сплати за надані послуги за червень 2015 в залишку простроченої суми в розмірі 150,00 грн. позивач при нарахуванні пені на вказану суму з 01.01.2016 вийшов за граничний шестимісячний період розрахунку (правильний період нарахування з 06.06.2015 по 06.12.2015), а тому правові підстави для нарахування пені на вказану суму поза вказаним період нарахування відсутні;

- за прострочення сплати за надані послуги за липень 2015 - пеня повинна нараховуватись на суму 16750,00 грн за період прострочення з 07.07.2015 по 07.01.2016, однак не виходячи за межі позовних вимог, господарський суд вважає правильним нарахування пені на суму 16750,00 грн за період з 01.01.2016 по 07.01.2016, в межах періоду позивача - з 01.01 по 07.01.2016 - пеня 58,63 грн (оплачено липень 20.01.2016);

- за серпень 2015 - правильний період з 06.08.2015 по 06.02.2016, в межах періоду позивача - з 01.01. по 06.02.2016 - пеня 309,88 грн (оплачено серпень 18.03.2016);

- за вересень 2015 - правильний період з 08.09.2015 по 08.03.2016, в межах періоду розрахунку позивача - з 01.01. по 08.03.2016 - пеня 569,50 грн (оплачено 12, 20 і 23.05.2016);

- за жовтень 2015 - правильний період з 06.10.2015 по 06.04.2016, в межах періоду розрахунку позивача - з 01.01.по 06.04.2016 - пеня 812,38 грн (оплачено 19.07.2016);

- за листопад 2015 - правильний період з 06.11.2015 по 06.05.2016, в межах періоду розрахунку позивача з 01.01. по 06.05.2016 - пеня 1063,63 грн (оплачено 31.08. і 19.09.2016);

- за грудень 2015 - правильний період з 08.12.2015 по 08.06.2016, в межах періоду розрахунку позивача з 01.01. по 08.06.2016 - пеня 1340,00 грн;

- за січень 2016 - правильний період з 06.01. по 06.07.2016 - пеня 1532,63 грн;

- за лютий 2016 - правильний період з 06.02. по 06.08.2016 - пеня 1532,63 грн;

- за березень 2016 - правильний період з 08.03. по 08.09.2016 - пеня 1549,38 грн;

- за квітень 2016 - правильний період з 06.04. по 06.10.2016 - пеня 1541,00 грн;

- за травень 2016 - правильний період з 06.05. по 06.31.2016 - пеня 1549,38 грн;

- за червень 2016 - правильний період з 07.06. по 07.12.2016 - пеня 1541,00 грн;

- за липень 2016- правильний період з 06.07.2016 по 06.01.2017 - пеня 1549,38 грн;

- за серпень 2016 - правильний період з 06.08.2016 по 06.02.2017 - пеня 1549,38 грн;

- за вересень 2016 - правильний період з 06.09.2016 по 06.03.2017 - пеня 1524,25 грн;

- за жовтень 2016 - правильний період з 06.10.2016 по 06.04.2017 - пеня 1532,63 грн.

Таким чином, пеня яка підлягає стягненню за прострочення оплати наданих послуг з охорони за Договором № 011 від 19.03.2007 становить 19555,68 грн.

Підстави для задоволення позову про стягнення пені іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей" підлягають частковому задоволенню на суму 266112,46 грн, з яких: 184250,00 грн основного боргу, 19555,68 грн пені 10483,93 грн 3% річних та 51822,85 грн інфляційних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову залишається за Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей", з огляду на відмову суду в задоволенні такої заяви.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн, які заявлені позивачем, суд виходить з наступного.

В обґрунтування стягнення зазначених витрат позивачем надано витяг з Договору про надання правової допомоги № 95 від 28.06.2017 з Адвокатським бюро "Анатолія Іванова", в особі керівника - адвоката Іванова А.А., а також Ордер серії ЧК № 78876 від 31.05.2018 на надання правової допомоги на підставі Договору.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження розміру витрат позивача на правову допомогу у даній справі. Наданий до справи витяг з Договору про надання правової допомоги № 95 від 28.06.2017 та Ордер серії ЧК № 78876 від 31.05.2018 не містять жодних відомостей щодо розміру гонорару адвоката та розміру інших витрат. Більш того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати позивачем послуг адвоката.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн з огляду на їх недоведеність.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботанік-Сервіс" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 20/24, офіс 12, ідентифікаційний код 34867502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлоцький, 52, офіс 276, ідентифікаційний код 33944727) 184250,00 грн основного боргу, 19555,68 грн пені, 10483,93 грн 3% річних та 51822,85 грн інфляційних, а також 3991,69 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛГОЛ-Персей" за адресою: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлоцький, 52, офіс 27 та за адресою представника: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Європейська, 52, оф. 5; Товариству з обмеженою відповідальністю "Ботанік-Сервіс" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 20/24, офіс 12, 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4/7 офіс 18, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41.

Повне рішення складено 03.09.2018.

Суддя В.В.Тимошевська