Рішення

від 03.09.2018 по справі 637/1150/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.09.2018 637/1150/17

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2018 року с.м.т.Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н.

секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу № 637/453/17 за позовною заявою

ОСОБА_2 до Фермерського господарства БОГОДАРІВСЬКЕ про визнання договору оренди землі недійсним,-

участь у справі приймали : представник позивача - ОСОБА_3

представник відповідача - Леонова Ю.О.

ВСТАНОВИВ :

27 жовтня 2017 року позивач звернулась до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства БОГОДАРІВСЬКЕ ( далі по тексту ФГ БОГОДАРІВСЬКЕ) про визнання договору оренди землі недійсним.

В судовому засіданні представник позивача ,що діє на підставі довіреності позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити. В обгрунування позовних вимог зазначив ,що ОСОБА_2 є його матір'ю, та власником земельної ділянки площею 2.58 га , з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 3.57 га з кадастровим номером НОМЕР_2 право на які посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку.

Зазначені земельні ділянки обробляються ФГ БОГОДАРІВСЬКЕ, без укладання будь - якого договору за що сплачується плата яка рівна орендної платі. В липні 2017 року позивач повідомила відповідача ,що вона має намір забрати свої земельні ділянки та обробляти їх самостійно. У відповідь їй було повідомлено ,що між нею та ФГ БОГОДАРІВСЬКЕ 27 листопада 2014 року укладений договір оренди, належних їй земельних ділянок строком на 10 років і забрати їх вона не може. Оглянувши договір оренди землі вона з'ясувала, що вона його не підписувала, як не підписувала акти передачі земельних ділянок. Враховуючи викладене , той факт ,що вона має намір самостійно розпоряджатися своєї власністю , просить визнати договорі оренди земельних ділянок укладений 27 листопада 2014 року між нею та ФГ БОГОДАРІВСЬКЕ недійсним. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати та витрати пов'язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти пред'явленого позову та в обгрунування заперечень зазначила, що 27 листопада 2014 року між ФГ БОГОДАРІВСЬКЕ та ОСОБА_2 було укладено договорі оренди земельних ділянок ,що належать позивачу на праві власності строком на 10 років. При укладанні договору ,позивач, була присутня особисто ,їй були роз'яснені умови договору але враховуючи той факт ,що на час підписання договору вона мала певні фізичні вади , що заважали їй поставити свій підпис, з її згоди підпис в договорі поставив ОСОБА_5 Договори оренди землі було зареєстровані 3 грудня 2014 року, та весь цей час добросовісно виконуються орендарем. За час використання земельних ділянок жодного заперечення з боку ОСОБА_2 щодо виконання умов договору ані в усному , ані в письмовому вигляді не надходили. Враховуючи викладене вважає, що позовні вимоги надумані, безпідставні та такі ,що не підлягають задоволенню.

Вислухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи суд дійшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України , суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи містять договори оренди земельних ділянок площею 2.58 га , з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 3.57 га з кадастровим номером НОМЕР_2 право на які посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 липня 2004 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речового права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права дані договори оренди зареєстровані 3 грудня 20-14 року

за відповідними номерами 30302960 земельної ділянки площею 3.57 га з кадастровим номером НОМЕР_2, 30403896 земельних ділянок площею 2.58 га , з кадастровим номером НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що до укладання договору оренди з ФГ БОГОДАРІВСЬКЕ , дані земельні ділянки оброблялись орендарем ОСОБА_6 з яким була домовленість , що коли повернеться син орендодавця то земельні ділянки будуть повернуті.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила ,що дійсно вона та чоловік мають земельні ділянки згідно Державних актів на право власності на земельні ділянки.Тривалий час їх земельні ділянки оброблялись орендарем ОСОБА_6, з яким була домовленість про те, що він поверне земельну ділянку, яка належить їй, коли повернеться їх син. Але за час коли останній обробляв її земельні ділянки син не повернувся. Пізніше ОСОБА_6 прийшов до них з ОСОБА_7 бесіда йшла щодо укладання нових договорів оренди, вона була присутня при цьому , цим питанням займався чоловік , якому вона повністю довіряла. Окрім того в той час ,та і на теперішній вона має захворювання правової руки, і не мала можливість щось підписувати. Чоловік відписав замість неї договір,пояснив ,що уклали вони його на 10 років. Вона була збентежена строком але чоловік не заперечував і вона також не заперечувала. Мова ,щодо договору про повернення земельних ділянок, як вони домовлялись з ОСОБА_6 не ішла. Вони щороку отримували орендну плату, орендар обробляв їх город, будь -яких заперечень щодо використання її земельної ділянки ані в усній , ані в письмовій формі вона не висловлювала. Вперше питання про повернення земельних ділянок стало після повернення їх сина, і чоловіком в 2017 році при отриманні орендної плати було запропоновано ОСОБА_7 повернути її земельні ділянки, так як син хоче спробувати її обробляти самостійно. На що ОСОБА_7 їм відмовив посилався на те що договір підписаний на 10 років. Тоді вони згадала ,що його не підписувала. І це вважає є підставою,для визнання його недійсним.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 пояснив ,що він та його дружина володіють земельними ділянками, які вони передають в оренду. Останнім часом їх обробляв ОСОБА_6 з яким була домовленість про те, що він поверне земельну ділянку, яка належить його дружині, коли повернеться їх син. Але за час коли останній обробляв земельну ділянку дружини, син не повернувся. Десь три роки тому ОСОБА_6 прийшов до них з ОСОБА_7 і сказав підписати договори оренди але строком на 10 років , він заперечував але ОСОБА_7 сказав, що на менший строк він не буде підписувати договір. Тоді він підписав договір. Враховуючи ,що дружина не могла підписатися , він також поставив підпис і на її екземплярі. Коли повернувся син в 2017 році при отриманні орендної плати, він посилаючись на домовленість з ОСОБА_6 щодо повернення земельних ділянок ,запропонував ОСОБА_7 повернути земельні ділянки що належать дружині, на що останній відмовився, так як з ним такої домовленості не було. Він та дружина вважали,що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працюють разом и вважали що їх домовленість існувала і на той час. Письмово вони це не прописували.

Свідок ОСОБА_6 допитаний в судовому засіданні зазначив , що з ОСОБА_5 співпрацював тривалий час ,обробляв їх земельні ділянки та сплачував орендну плату. Підтвердив що між ними була домовленість про повернення земельної ділянки, якщо повернеться їх син. Але за час його використання земельних ділянок останній не повернувся. В 2014 році він прийшов до ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 який пояснив ,що він має намір обробляти їх земельні ділянки але строком на 10 років , була узгоджена оренда плата ,як грошова так і натуральна, інші умови щодо пахоти городів і таке інше. Заперечень,щодо підписання умов договору з боку ОСОБА_5 не надходило. Дійсно ОСОБА_2 не підписувала договір,так як у неї щось було з правою рукою ,і з її згоди, підпис поставив ОСОБА_5 3 роки вони привозили оренду плату ,ніяких заперечень з боку ОСОБА_5 щодо виконання умов договору не було. В 2017 році при отриманні орендної плати ОСОБА_5 заявив про повернення земельної ділянки , так як повернувся їх син, але ОСОБА_7 йому було пояснено , що такої домовленості між ними не було, і підстав для її повернення немає.

ОСОБА_7 допитаний у якості свідка в судовому засіданні пояснив,що в

2014 році він уклав договори оренди земельних ділянок , власниками яких є ОСОБА_5,ОСОБА_2 В присутності подружжя він пояснив умови договору його строки, встало питання щодо строку договору , який становить 10 років, на що він пояснив ,що на менший строк немає смислу укладати договір, враховуючи що земля це специфічний об'єкт оренди ,потребує щорічного вкладення , але дохід отримується лише раз на рік. ОСОБА_5 все почув ,підписав договір та враховуючи що дружина через проблему з правою рукою не могла його підписати з її згоди, підписав договір і за неї. Він був збентежений такими діями але ОСОБА_5 завірили ,що вони одна родина і чоловік вирішує усі питання. Питання щодо повернення земельної ділянки яка належить ОСОБА_2 у разі повернення сина не вставало, він взагалі не знав що останні мають сина. Тому коли ОСОБА_5 поставив питання про повернення земельної ділянки ,відповів відмовою, так як такої домовленості між ними не було. Три роки він добросовісно виконує умови договору сплачує оренду плату, у той формі у якій потрібно орендодавцю, обробляє город ,робить все що передбачено договором. Ніяких претензій щодо виконання умов договору взагалі використання земельних ділянок від ОСОБА_5 не надходило. Він , як орендар розраховував на даний договір , має право на отримання прибутку від обробки земельних ділянок , добросовісно виконує всі умови договору тому вважає, що позивачі навмисно ввели його в оману.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу одним із способів захисту цивільного права передбаченого ч.2 п.1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання права та визнання правочину недійсним.

Суд повинен встановити , чи були порушенні, не визнанні або оспорюванні права , особи чи інтереси інших осіб, і залежно від встановлено вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном ,ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному права володіти , користуватися , розпоряджатися своєю власністю результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ч.4 ст.373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право користуватися їй на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

Частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України визначено , що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України Про оренду землі .

Згідно до ч.4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено ,що передача в оренду земельних ділянок , які перебувають у власності громадян ,юридичних осіб, здійснюються за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

За ст. 1 Закону України Про оренду землі - оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 цього Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у властности громадян юридичних осіб, комунальної або державної власності.

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договорі є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних права та обов'язків.

Згідно до ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору , виборі контрагента та визнанні умов договору, цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 638 Цивільного кодексу України - договір є укладеним, якщо сторони і належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення , невизнання або оспорювання саме її прав, свобод, чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб , яким надано прав захищати права, свободи, та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права позивач зазначає ,що вона не підписала договір оренди земельних ділянок, що є підставою визнання його недійсним.

За правилами ст.203 Цивільного кодексу України особа , яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначає,що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною( сторонами) вимог, які встановлені в ч. 1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З пояснень позивача в судовому засіданні вбачається ,що вона є дієздатна особа, яка була обізнана щодо предмету та умов договору, договір складений у формі встановленої законом , мала поняття про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором. Засвідчила , що підпис в договорі поставлений її чоловіком , проти чого вона не заперечувала. Згідно умов договору отримувала оренду плату та інши послуги від орендаря. Звернення до суду обумовлення тим, що її син має намір самостійно обробляти належні їй земельні ділянки.

Договори оренди зареєстровані в встановленому законом порядку , містять в собі відомості та істотні умови передбачені ст.15-19 Закону України Про оренду землі . П.34 Договору містіть відомості щодо зміни умов договору і припинення його дій, і є вичерпаними.

Посилання ,щодо повернення земельних ділянок у будь - яких інших випадках, відсутні.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування - є укладання договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожана із сторін наділена певними правами та певними обов'язками

Статтею 27 Закону України Про оренду землі передбачений захист прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку , суд дійшов до висновку що пред'явлений позивачем позов , щодо порушення її права є недоведений, та такий що задоволенню не підлягає.

Понесені позивачем судові витрати відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України , суд залишає за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.с т. 1 2, 1 3, 81,89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, ст. 3, 11, 15, 16 , 373,626,627,638,792 Цивільного кодексу України,

Закону України про оренду землі , ст.124 Земельного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Фермерського господарства БОГОДАРІВСЬКЕ про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.

СУДДЯ