Рішення

від 22.08.2018 по справі 906/289/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/289/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучер Р.В. - паспорт НОМЕР_2 від 17.11.2011;

Біленький В.В. - довіреність № 007 від 22.05.2018;

від відповідача: Григорчук Н.І. - довіреність №26/527 від 09.08.2018;

третя особа1: не прибув;

третя особа2: Коберник Л.С. - довіреність № 07-08/3155 від 07.11.2016;

третя особа3: Балан В.В. - довіреність № 17 від 13.08.2018;

присутній: ОСОБА_6 - посвідчення водія,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи підприємця Кучера Романа Валерійовича до Виконавчого комітету Житомирської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Комунального Підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради;

2) Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Радомисль. Торгівельна компанія"

про стягнення 490874,00 грн

У судовому засіданні 15.08.2018 оголошувалися перерви до 10:00 год. 20.08.2018 та до 09:15 год. 22.08.2018.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Житомирської міської ради 490874,00 грн. завданих йому збитків (майнової шкоди).

Ухвалою суду від 24.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 13.08.2018 відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення в касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду справи № 296/5759/169-а. Вказане клопотання відповідач мотивував тим, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, у зв'язку з об'єктивною неможливістю вирішити справу про стягнення матеріальної шкоди до встановлення протиправності діяння особи, яка, на думку позивача, ймовірно завдала шкоду.

Судом було ухвалено відхилити клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з урахуванням усних та письмових заперечень позивача (а.с. 126-127) та третьої особи3. Так, дослідивши зміст поданого клопотання, зважаючи на наявні у справі матеріали, господарський суд не виявив визначених ч.1 ст. 227 ГПК України підстав, які в імперативному порядку зумовлюють таке зупинення. При цьому судом враховується, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі № 296/5159/16-а набрала законної сили. У випадку її скасування Касаційним судом, дана справа може бути розглянута за нововиявленими обставинами.

У підготовчому засіданні 13.08.2018 судом було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09:30 год. 15.08.2018.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві від 18.04.2018 (а.с. 4-8) та поясненнях від 21.06.2018 (а.с. 86-88)

Представник відповідача щодо позову заперечила з мотивів, викладених у поясненнях № б/н від 13.08.2018.

Третя особа1 свого уповноваженого представника в судове засідання 20.08.2018 та 22.08.2018 не направила, про причини неявки суд не повідомила. Позицію третьої особи щодо обставин справи викладено у письмових поясненнях по справі № 041 від 08.06.2018 (а.с. 80-81).

Представник третьої особи2 позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у поясненнях по справі № 06-12/2479 від 13.08.2018.

Представник третьої особи3, згідно письмового пояснення по справі №16 від 10.07.2018, при вирішені спору покладається на розсуд суду, оскільки третя особа3 не має юридичної заінтересованості у спірних правовідносинах, що є предметом судового розгляду.

Враховуючи, що явка представника третьої особи1 в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи. При цьому судом враховується, що третя особа1 була обізнана про судовий розгляд даної справи, оскільки її представник брав участь у засіданнях суду 21.06.2018, 12.07.2018, 13.08.18, 15.08.2018 та під розписку був повідомлений про перерву у судовому засіданні, оголошену до 10:00 год. 20.08.2018. Про результат судового засідання, яке відбулося 20.08.2018 він мав можливість дізнатися, крім іншого, і з Єдиного державного реєстру судових рішень, до якого судом 20.08.2018 було направлено ухвалу про перерву в судовому засіданні, оголошену до 09:15 год. 22.08.2018.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб - 2,3, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2016 Виконавчим комітетом Житомирської міської ради було прийняте рішення № 117 про демонтаж тимчасових споруд, згідно якого, зокрема, було вирішено:

1. демонтувати самовільно розміщені тимчасові споруди, обладнання фізичної особи-підприємця Кучера Романа Валерійовича за адресою бульвар Старий, 15 (фотоматеріал згідно з додатком);

2. управлінню комунального господарства міської ради: 2.1 виступити головним розпорядником коштів із демонтажу тимчасових споруд, обладнання; 2.2. демонтаж тимчасових споруд, обладнання виконати згідно з додатком;

3. рекомендувати Житомирському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області забезпечиш громадський порядок під час демонтажу тимчасових споруд;

4. внести зміни в додаток до рішення міськвиконкому від 03.02.2016 №6 "про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів" та пункт 2.11 викласти в наступній редакції:"Власник (користувач) самовільно розміщених ТС чи РЗ упродовж одного календарного дня з дня внесення припису зобов'язаний здійснити демонтаж ТС чи РЗ за власний рахунок".

Того ж дня, на виконання вказаного рішення, комунальним підприємством "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради було здійснено демонтаж зазначених у п.1 рішення тимчасових споруд та обладнання, що не заперечувалося представниками відповідача та третьої особи1.

У червні 2016 року ФОП Кучер Роман Валерійович звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №117 Про демонтаж тимчасових споруд від 19.02.2016 р.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.06.2017 у справі №296/5159/16-а в задоволені позову ФОП Кучера Роман Валерійович було відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №296/5159/16-а скасовано постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 08.06.2017 і прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ФОП Кучера Роман Валерійович, а саме постановлено визнати протиправними та скасувати п. 1, 2, З рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.02.2017 р. №117 Про демонтаж тимчасових споруд .

Як вказав позивач у позовній заяві, що не спростовано відповідачем і третьою особою1, з метою захисту власних майнових інтересів та відшкодування завданих збитків, 20.11.2017 ним подано заяву до виконавчого комітету Житомирської міської ради та комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" з вимогою проінформувати про місце та стан зберігання належного йому майна, яке демонтовано і вилучено, для огляду зазначених споруд і визначення обсягу збитків. Зокрема просив надати копії фотоматеріалів разом з актом здійснення демонтажу та інформацію про те, чи залучалися суб'єкти господарювання для демонтажу зазначених споруд та інформацію щодо уповноважених осіб, яким передано на зберігання демонтоване майно.

Зсилаючись на п.п. 2.1-2.15 Розділу 2 Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного, чи іншого призначення та рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.02.2016 №63, вказує, що викладені у заяві вимоги не було задоволено.

Як зазначає позивач у позовній заяві, демонтований павільйон є його власністю, оскільки придбаний відповідно до накладної № 24 від 15.10.2006. Розрахунок майнової шкоди у розмірі 4900874,00 грн визначено згідно звіту № 160212/02-М про проведення незалежної оцінки ринкової вартості павільйону громадського харчування загальною площею 72кв.м., за адресою: м. Житомир, Старий Бульвар, 15, складеного 12.02.2016 Житомирською товарною аграрно-промисловою біржею.

Вважає, що дії відповідача призвели до ушкодження майна та порушення права власності ФОП Кучера Р.В., тому 17.04.2018 направив на адресу відповідача вимогу про відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зсилається на ч.2 ст. 6 та ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 22, 316, 317, 386, 1166, 1175, 1192 ЦК України, ст.ст. 20, 23 ГК України, ст.ст. 74,77 ЗУ "Про місцеве самоврядування", а також на статтю1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на рішення ЄСПЛ.

Відповідач у поясненні (відзиві на позов, а.с. 144-146) щодо позову заперечує, оскільки вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів перебування у нього на праві власності спірного "павільйону громадського харчування", так як договору купівлі-продажу, укладеного у письмовій формі, не існує, а накладна, на яку зсилається позивач, не є достатнім доказом купівлі ним спірного майна та здійснення за нього розрахунків. Крім того, звертає увагу, що до позовної заяви додано копію накладної, оригіналу якої не існує, а під час розгляду справи в суді позивачем було надано копію накладної, яка не відповідає вимогам ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також відповідач наголошує, що Виконавчим комітетом Житомирської міської ради не проводись будь-які дії з демонтажу. Враховуючи, що дії з демонтажу, який відбувся 19.02.2016, не були визнані судом незаконними, вважає їх правомірними. Кім того, відповідач заперечує щодо визначення розміру заявленої до стягнення майнової шкоди на підставі звіту №160212/02 - М, наголошуючи, що вказаний звіт було отримано для подальшого страхування майна, тому зазначені в ньому дані не можуть бути використані для оцінки його ринкової вартості.

Третя особа1, згідно пояснень по справі № 041 від 08.06.2018 (а.с. 80-81), вказує, що об'єкти демонтажу за рішенням були підтверджені візуалізацією згідно фотоматеріалів, викладених у додатку до рішення. 19.02.2016 КП "Інспекцією з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради було демонтовано тимчасові споруди та обладнання, відображені у додатку до Акту про демонтаж тимчасової споруди від 19.02.2016. Демонтовані об'єкти були передані на відповідальне зберігання КП "Зеленбуд" Житомирської міської ради. Майно, яке не було демонтоване КП "Інспекцією з благоустрою м. Житомира" - великий намет, стільці, столи, було демонтовано власником майна - ТОВ "Радомисль. Торгівельна компанія" (третя особа3).

Третя особа3 у своїх письмових поясненнях зазначає, що під час демонтажу тимчасової споруди - об'єкта громадського харчування за адресою м.Житомир, Бульвар Старий, 5, за актом представників КП Інспекцією з благоустрою м.Житомира Житомирської міської ради від 19.02.2016 року, було вилучене наступне майно (обладнання) товариства: парасолі тросові Чернігівське , 4x4м - 6(шість) штук; плити до парасоль - 24 штуки; шатер торговий 5x5м - 2 штуки, в комплекті 64 металевих труб. Вказане майно належить ТОВ ТК ТК.Радомисль на праві користування, відповідно до договорів оренди обладнання №ЦК-7/2006 від 01.03.2006 року, №ЦО-35/2006 від 01.03.200року, №ЦО-9/2013 від 23.04.2013 року, укладених дистриб'ютором з ПАТ Компанією САН ІнБев Україна (виробник). За актами приймання передачі обладнання №0000000119 від 27.04.2012, №0000000432 від 01.07.2014, №0000000278 від 20.05.2015, вказане майно було передано в суборенду ФОП Кучер Р.В., для здійснення підприємницької діяльності. Демонтований 19.06.2016 павільйон громадського харчування (тимчасова споруда) за адресою: м. Житомир, Бульвар Старий, 5 ТОВ "Радомисль. Торгівельна компанія" не належить, в оренду (користування) ФОП Кучер Р.В. не передавався. Під час розгляду справи в суді представники третьої особи3 зауважили, що поданий до справи перелік та опис демонтованого майна (а.с.66) було складено на їх вимогу, з метою подальшого витребування. Заперечили факт демонтажу третьою особою3 спірного майна.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про огбгрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно з якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173 ЦК України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Так, Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №296/5159/16-а визнано протиправними та скасовано п. п. 1, 2, 3 рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.02.2017 р. №117 Про демонтаж тимчасових споруд . За висновками суду апеляційної інстанції, демонтаж тимчасової споруди було проведено 19.02.2016, тобто безпосередньо в день прийняття оскаржуваного рішення, а отже, при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено п.2.11 та 2.12 порядку Порядку №63. Оскаржуване рішення відповідача в частині демонтажу тимчасової споруди є таким, що прийнято не на підставі, у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому є протиправним. Вказана постанова вступила в законну силу.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи міститься електронний носій (СD - диск) з відео матеріалом, який було переглянуто у судовому засіданні. Вказаний відео метеріал, в сукупності з іншими матеріалами справи, є належними доказами того, що саме на виконання рішення Виконкому Житомирської міської ради №117 від 19.02.2016, КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" було здійснено демонтаж спірного майна, а саме павільйону громадського харчування. Демонтаж 19.02.2016 та 20.02.2016 в цілому було здійснено одним і тим же технічним засобом. Крім того, вказані обставини підтверджуються наданими в процесі розгляду справи поясненнями третьої особи1 щодо ідентифікації демонтованого майна, відповідно до опублікованих фотоматеріалів (додатків до рішення №117), та поясненнями третьої особи3.

Отже, твердження відповідача, щодо того, що згідно рішення Виконкому Житомирської міської ради №117 від 19.02.2016 не здійснювався демонтаж спірної споруди, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема накладної № 24 від 15.10.2006 (а.с. 29, 136) в сукупності з іншими доказами, а саме судовими актами, підтверджено право власності позивача на спірне майно.

Слід зазначити, що підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Згідно ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, враховуючи зауваження відповідача стосовно накладної №24 від 15.10.2006, суд вважає за доцільне звернути увагу, що подані позивачем її копії є аналогічними за змістом, тобто відображають одну і ту ж бухгалтерську операцію, факт правомірності якої твердженнями відповідача не спростовано.

Одночасно суд звертає увагу, на те, що доказів оспорення права власності на спірне майно ФОП Кучера Р.В. матеріали справи не містять. Докази претендування інших осіб на спірне майно відсутні.

До того ж сам відповідач у прийнятому ним рішенні №117 від 19.02.2016, керуючись доданими до нього фотоматеріалами, вказав на приналежність спірного майна саме ФОП Кучеру Р.В.

Отже, твердження відповідача щодо неналежності наданих позивачем доказів права власності на спірне майно, зокрема не укладення письмового договору купівлі - продажу, та неправильність оформлення накладної, суд вважає безпідставними.

Заперечення відповідача щодо поданого позивачем звіту № 160212/02-М (а.с. 30-44), як доказу оцінки вартості тимчасової споруди, суд також вважає безпідставними, так як оцінку проведено у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому мета її проведення не може впливати на кінцевий результат. До того ж, враховуючи відсутність об'єкту, на момент розгляду справи, здійснення повторної оцінки вартості споруди не можлива.

Згідно звіту № 160212/02-М про проведення незалежної оцінки ринкової вартості павільйону громадського харчування загальною площею 72кв..м., за адресою: м. Житомир, Старий Бульвар, 15, вартість об'єкта оцінки становить 4900874,00 грн.

Що стосується тверджень відповідача про те, що виконавчим комітетом безпосередньо не вчинялися дії по демонтажу тимчасової споруди і вказані дії не визнано незаконними, суд враховує наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що третьою особою1 було здійснено демонтаж споруд за адресою: м. Житомир, Старий Бульвар, 15 за розпорядженням виконавчого комітету Житомирської міської ради.

КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" не приймає самостійно рішення щодо демонтажу тимчасових споруд, а керуються у своїх діях виключно розпорядженнями міської ради.

Рішення виконавчого комітету № 117 від 19.02.2016 було прийняте, зокрема, на підставі припису КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" від 15.02.2016 № 9/30.

Як встановлено Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 та підтверджено наданими до справи документами, при прийнятті вищевказаного рішення № 117 було порушено п.2.11 та 2.12 Порядку про демонтаж тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально культурного чи іншого призначення та рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської ради від 03.02.2016 № 63.

Факт негайного виконання рішення Виконавчого комітету позбавив позивача можливості усунути зазначені у приписі порушення. До того ж, як було встановлено під час розгляду справи, зазначений у рішенні №117 припис не має жодного відношення до демонтованого майна позивача. Припис по зазначеному майну взагалі не видавався, що свідчить про додаткові обставини в підтвердження порушення прав позивача скасованим рішенням Виконавчого комітету. Не залежно від факту законності розміщення спірної споруди, рішення відповідача та негайне виконання вказаного рішення порушили встановлене законом право власності позивача та призвело до завдання йому майнової шкоди, якої можливо було уникнути, за умов дотримання відповідачем приписів законодавства.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та той факт, що КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" діяла на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 117 від 19.02.2018, визнання недійсним вказаного рішення є достатньою підставою для пред'явлення позову про стягнення збитків.

Як вбачається з пояснень третьої особи3, під час здійснення демонтажу тимчасових споруд та обладнання, на вимогу останньої, представниками КП "Інспекція з благоустрою" було складено акт про демонтаж та складено перелік та опис демонтажного майна, яке належить ТОВ "Радомисль. Торгівельна компанія." У вказаному переліку та опису відсутня інформація про тимчасову споруду (об'єкт громадського харчування), яка належала позивачу. Іншого опису майна матеріали справи не містять.

Інших доказів наявності демонтованого майна позивача та передання його на зберігання відповідач суду не предоставив.

Частиною 2 ст. 6 та ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

За приписами ч.2 ст. 393 ЦК України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 490874,00 грн. збитків (майнової шкоди) підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства та доведені належними і допустимими доказами у справі.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, буд. 4/2, ід код 04053625)

на користь Фізичної особи підприємця Кучера Романа Валерійовича (12420, АДРЕСА_1, ід номер НОМЕР_1):

- 490874,00грн майнової шкоди;

- 7363,11 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.09.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- у справу;

2 - позивачу (12420, Житомирський р-н., с.Тетерівка, вул. Партизанська,45) - рек. з пов.;

3 - відповідачу ( 10014, м.Житомир, м-н С.П.Корольова,4/2) - рек. з пов.;

4-6- третім особам:

- КП "Інспекції з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради (10002, м.Житомир, вул.Гагаріна,18) -рек. з пов.;

- Управлінню Державної казначейської служби України у м.Житомирі Житомирської області (10008, м.Житомир, вул.С.Ріхтера, 12/5) - рек. з пов.;

- ТОВ "Радомисль. торгівельна компанія" (10029, м. Житомир, пров. 1-й Сінний, будинок 4) - рек. з пов.