Рішення

від 04.09.2018 по справі 912/1188/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 рокуСправа № 912/1188/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у судовому засіданні справу №912/1188/18

за позовом: заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

- Кіровоградської обласної державної адміністрації

до відповідача 1: Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області

до відповідача 2: приватного підприємства "Грановіт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації

про визнання розпорядження недійсним, визнання договору недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Представники:

від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення №047280 від 29.06.2017;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 01-25/34/0.1 від 21.12.2017;

від відповідача 1 - участі не брали;

від відповідача 2 - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 15.12.2017;

від 3-ї особи - ОСОБА_4, керівник.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява заступника прокурора Кіровоградської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - Кіровоградська ОДА) до Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - Бобринецька РДА) та приватного підприємства "Грановіт" (далі - ПП "Грановіт") про :

- визнання недійсним розпорядження голови Бобринецької РДА від 09.04.2009 №310-р "Про передачу ПП "Грановіт" земельної ділянки в оренду на території Свердлівської сільської ради";

- визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі, укладеного 22.05.2009 між Бобринецькою РДА та ПП "Грановіт", зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської філії ДП "Центр-ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2009 за №040936500004;

- зобов'язання повернути державі в особі Кіровоградської ОДА земельну ділянку державної власності кадастровий номер 3520886800:02:000:9023, загальною площею 33,47 га, нормативною грошовою оцінкою 66867,93 грн., що розташована за межами населеного пункту на території Златопільської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що в ході виконання розпорядження Кіровоградської ОДА від 14.11.2016 № 491-р було з'ясовано, що в межах земельної ділянки орієнтовною площею 105 га, яка згаданим розпорядженням внесена до переліку земельних ділянок, що пропонуються для продажу права оренди на земельних торгах разом з водними об'єктами, знаходиться та зареєстрована інша земельна ділянка з кадастровим номером 3520886800:02:000:9023, цільовим призначенням 01.04 для ведення підсобного сільського господарства, площею 33,47 га, розташована на території Свердлівської (Златопільської) сільської ради, яка передана в оренду ПП "Грановіт" на підставі розпорядження голови Бобринецької РДА від 09.04.2009 № 310-Р та договору оренди землі від 22.05.2009. Земельна ділянка, передана в оренду ПП "Грановіт" на підставі розпорядження Бобринецької РДА від 09.04.2009 № 310-р та договору оренди від 22.05.2009, знаходиться в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту на р. Сугоклія, а, отже, належить до земель водного фонду. За доводами прокурора, зазначені розпорядження Бобринецької РДА від 09.04.2009 № 310-Р та договір оренди від 22.05.2009 суперечать вимогам чинного законодавства з наступних підстав:

- не було проведено державну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок земель водного фонду, натомість, земельну ділянку передано в оренду як земельну ділянку сільськогосподарського призначення;

- порушено вимоги законодавства в частині обов'язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них на конкурентних засадах;

- районною радою не затверджено нормативно-грошову оцінку переданої відповідачу 2 в оренду земельної ділянки.

За викладених обставин, прокурор вважає, що розпорядження голови Бобринецької РДА від 09.04.2009 № 310-р суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", що є підставою для визнання його недійсним, а недотримання Бобринецькою РДА вимог ст. 134 Земельного кодексу України та в цілому Глави 21 Земельного кодексу України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Ухвалою від 21.05.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/1188/18, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 19.06.2018; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації, встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

06.06.2018 Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації подано до суду письмові пояснення, згідно яких третя особа підтримує правову позицію прокуратури Кіровоградської області, оскільки порушення відповідачем 1 та відповідачем 2 вимог законодавства призвело до того, що на даний час Департаментом не можуть бути виконані належним чином делеговані повноваження щодо надання в оренду водних об'єктів (а.с. 1-4 том 2).

12.06.2018 Бобринецькою РДА подано відзив на позов прокурора, згідно якого відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог до Бобринецької РДА повністю та зазначає, що видаючи оскаржуване розпорядження РДА врахувала технічну та проектну документацію і не піддавала сумнівам висновки землевпорядних органів щодо належності земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а тому затвердила проект землеустрою та передала земельну ділянку в оренду ПП "Грановіт". До того ж, в частині вимог про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку, відповідач 1 наголошує на тому, що з 01.01.2013 розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів віднесено до повноважень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким являється ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 10-13 том 2).

13.06.2018 прокуратурою Кіровоградської області подано до суду відповідь на відзив Бобринецької РДА, за змістом якої на доводи відповідача 1 зазначає, що відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. До того ж, прокурор зазначає, що ним не ставляться під сумнів розпорядження відповідача 1 про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, однак, в момент прийняття оспорюваного розпорядження діяли імперативні норми Земельного кодексу України, зокрема, ст.ст. 122, 124, 134, 135 цього Кодексу, що передбачали обов'язковість проведення земельних торгів при передачі земель державної або комунальної власності в користування, а тому дії Бобринецької РДА не відповідають вказаним нормам законодавства (а.с. 17-21 том 2).

18.06.2018 відповідь на відзив відповідача 1 подано Кіровоградською ОДА (а.с. 22-25 том 2), згідно якого позивач відхиляє доводи відповідача 1, викладені у відзиві, та зазначає, що на час видачі спірного розпорядження відповідачу 1 фактично було відомо, що дана земельна ділянка розташована впритул до водойми та знаходиться в межі прибережної захисної смуги (хоча межу не встановлено в натурі), ширина якої відповідно до закону складає 100 метрів. Кіровоградська ОДА також наголошує на відсутності затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу 2 (а.с. 22-25 том 2).

19.06.2018 відповідачем 2 подано відзив на позов, згідно якого ПП "Грановіт" зазначає, що Бобринецька РДА спірним розпорядженням розпорядилась землями сільськогосподарського призначення, зазначивши при цьому про обмеження, встановлені законодавством для прибережних смуг, тобто діяла у межах повноважень, наданих їй чинним законодавством. Відповідач 2 стверджує, що прокурором не доведено порушення відповідачами прав держави при винесенні спірного розпорядження та укладення оспорюваного договору, а відповідач 2 є добросовісним користувачем спірної земельної ділянки, яку отримав на праві оренди у встановленому законом порядку (29-34 том 2).

Також 19.06.2018 відповідачем 2 подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 38-40 том 2).

У зв'язку з перебуванням судді Поліщук Г.Б. на лікарняному, підготовче засідання, призначене ухвалою про відкриття провадження у даній справі на 19.06.2018, не відбулося.

Згідно ухвали від 20.06.2018 з підстав, що в ній зазначені, справу № 912/1188/18 прийнято до свого провадження суддею Вавренюк Л.С.

26.06.2018 Кіровоградською обласною державною адміністрацією подано до суду відповідь на відзив відповідача 2 та пояснення на заявлене останнім клопотання про застосування строків позовної давності, зазначаючи, зокрема, що Кіровоградська ОДА довідалася про порушення свого права розпорядження земельною ділянкою та про осіб, які здійснили порушення, виходячи зі змісту листа Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" від 11.10.2017 № 04/1324 (а.с. 53-68 том 2).

09.07.2018 прокурором подано пояснення на клопотання відповідача 2 про застосування наслідків спливу позовної давності та відповідь на відзив відповідача 2, згідно яких прокурор наполягає на тому, що як станом на 22.05.2009, так і на теперішній час спірна земельна ділянка є земельною ділянкою водного фонду і для передачі таких земельних ділянок законодавчо передбачена окрема процедура, яка не дотримана відповідачем 1. Також прокурор зазначає, що про порушення свого права Кіровоградській ОДА стало відомо лише з листа Кіровоградської регіональної філії ДП ""Центр державного земельного кадастру" від 11.10.2017 № 04/1324 та повідомлення відділу у Бобринецькому районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 27.10.2017 № 349/106-17 про особу орендаря, що в розумінні ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, є моментом початку перебігу строку позовної давності. До того ж, оскільки ПП "Грановіт" продовжує бути володільцем та користувачем спірної земельної ділянки, мова йде про так зване триваюче правопорушення, і власник може пред'явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. За викладених обставин, прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача 2 про застосування наслідків спливу позовної давності та задовольнити позов в повному обсязі. (а.с. 70-78 том 2).

18.07.2018 відповідачем 2 подано до суду заперечення на відповіді прокурора та позивача на відзив ПП "Грановіт", а також відповідь на пояснення зазначених учасників справи щодо застосування наслідків спливу позовної давності. Так, ПП "Грановіт" наполягає на тому, що передана в оренду відповідачу 2 земельна ділянка має цільове призначення - землі сільськогосподарського використання, тому Бобринецька РДА мала повноваження на розпорядження нею, а доводи прокурора та позивача є необґрунтованими та безпідставними. Також відповідач 2 зазначає, що держава, як власник землі, дізналась про винесення спірного розпорядження та укладення оспорюваного договору 09.04.2009 та 22.05.2009, а тому перебіг позовної давності розпочався у 2009 році та закінчився у 2012 році. Предметом спору у даній справі є визнання недійсними розпорядження та договору, оскільки ПП "Грановіт" являється користувачем земельної ділянки на підставі чинного договору, зазначене виключає існування триваючого правопорушення у вигляді незаконного користування земельною ділянкою (а.с. 80-86 том 2).

20.07.2018 ПП "Грановіт" подано додаткові пояснення на відповідь на відзив, де зазначено, що з огляду на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, задоволення позовних вимог призведе до істотного обмеження майнових прав та законних очікувань ПП "Грановіт" та, фактично, становитиме недопустиме перекладання відповідальності з Бобринецької РДА та/або її посадових осіб на ПП "Грановіт" (а.с. 88-89 том 2).

24.07.2018 Кіровоградською ОДА подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності (а.с. 96-99 том 2).

26.07.2018 прокурором до суду подано письмові пояснення в порядку ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких зазначено, що правова позиція Європейського суду з прав людини хоча і є резюмуючою, проте висновки, що зроблені у кожній конкретній справі, ґрунтуються на вивченні безпосередньо обставин, що мали місце в тому чи іншому випадку. Звернення прокурора з даним позовом до суду не може розцінюватись як непропорційне втручання держави в нове право, набуте особою, оскільки внаслідок визнання недійсним правочину підприємство не втрачає право на звернення до органу, уповноваженого законом на розпорядження земельною ділянкою. Прокурор також підтримав клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності у даній справі (а.с.100-106 том 2).

31.07.2018 відповідачем 2 подано до суду відзив на клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, згідно якого зазначає, що Кіровоградська ОДА починаючи з 01.01.2013 року мала щонайменше виявити (інвентаризувати) землі водного фонду, повноваження щодо розпорядження якими їй надано, тобто починаючи з 2013 року позивач мав можливість виявити такі землі та дізнатись про порушення свого права на розпорядження ними. ПП "Грановіт" також наголошує на презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав (а.с. 110-112 том 2).

Згідно ухвали від 31.07.2018 судом закрито підготовче провадження у справі №912/1188/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.08.2018.

03.08.2018 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача 1 (а.с. 121-122 том 2), згідно якого просить засідання 20.08.2018 розглянути без участі представника РДА, однак, зазначене клопотання не скріплене електронним цифровим підписом відповідача 1 або його повноважного представника, а тому не розглядається судом як офіційний документ у справі.

22.08.2018 до суду надійшов оригінал зазначеного клопотання відповідача 1 (а.с. 132 том 2).

На підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 20.08.2018 оголошено перерву до 04.09.2018 об 11:30 хв., про що постановлено протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 04.09.2018 представники учасників справи підтримали свої правові позиції відносно предмета спору, викладені у письмових заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, господарський суд встанови наступні обставини.

Розпорядженням Кіровоградської ОДА від 14.11.2016 за № 491-р затверджено перелік земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди на земельних торгах разом з водним об'єктами, та надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, виготовлення технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок, до яких, зокрема, на підставі заяви громадянки ОСОБА_6 від 24.06.2016, віднесено земельну ділянку на території Полтавської сільської ради Компаніївського району та Свердлівську сільську раду Бобринецького району (кадастровий номер відсутній) орієнтовною площею 105,га, цільове призначення земельної ділянки - для рибогосподарських потреб (а.с. 44-45, 48-52 том 1).

12.12.2016 між Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА, як Замовником, та ДП "Центр державного земельного кадастру", від імені якого діє Кіровоградська регіональна філія, як Виконавцем, укладено договір про виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та проведення земельних торгів з продажу права оренди водних об'єктів (а.с. 46-47 том 1), відповідно до умов якого роботи виконуються щодо земельної ділянки водного фонду державної власності, загальною площею 105,0 га, для рибогосподарських потреб, що розташована за межами населеного пункту на території Полтавської сільської ради Компаніївського району та Свердлівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер відсутній, продаж права оренди на земельну ділянку водного фонду державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання робіт за договором від 12.12.2016, укладеним між Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА та ДП "Центр державного земельного кадастру", від імені якого діє Кіровоградська регіональна філія Виконавцем виявлено, що в межах запланованої до відведення земельної ділянки під водним об'єктом та в межах прибережної захисної смуги знаходиться та зареєстрована інша земельна ділянка з кадастровим номером 3520886800:02:00:9023, в результаті чого роботи за договором Виконавцем були призупинені (а.с. 37-39, 43 том 1).

На запит Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, останнім надано копію відповіді відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, зі змісту якої вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером 3520886800:02:00:9023, яка розташована на території Свердлівської сільської ради Бобринецького району використовує згідно договору оренди землі № 040936500004 від 16.10.2009 на загальну площу 33,47 га (пасовищ) ПП "Грановіт" (а.с. 40-42 том 1).

Поряд з цим, господарським судом встановлено, що розпорядженнями голови Бобринецької РДА від 16.10.2007 за № 866-р та від 26.10.2007 № 897-р ПП "Грановіт" надано дозвіл на вибір та підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо відведення в оренду терміном на 49 років для ведення підсобного господарства земельної ділянки загальною площею 33,47 га земель сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу), вид угідь - пасовище, на території Свердлівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с. 122-123 том 1).

На замовлення відповідача 2 ТОВ "Кіровоградгеоінформ" (ліцензія Держкомзему України АБ № 349421 від 19.06.2006) розроблено технічну документацію із землеустрою та складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Грановіт" в оренду строком на 49 років для ведення підсобного сільського господарства за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Свердлівська сільська рада, землі запасу (а.с. 73-107 том 1).

Розпорядженням голови Бобринецької РДА від 09.10.2009 № 310-р "Про передачу ПП "Грановіт" земельної ділянки в оренду на території Свердлівської сільської ради", відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 16.09.2008 № 509), Закону України "Про оренду землі", Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права на землю у Бобринецькому районі, проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ "Кіровоградгеоінформ", та врахувавши рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2009 № 14/6, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) ПП "Грановіт" в оренду на 49 років для ведення підсобного сільськогосподарського господарства на території Свердлівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області; затверджено акт визначення збитків власникам землі та землекористувачам, пов'язаних з вилученням земельної ділянки загальним розміром 33,47 га, з них 33,47 га пасовищ, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) ПП "Грановіт" в оренду на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області; передано ПП "Грановіт" земельну ділянку загальним розміром 33,47 га, з них 33,47 га пасовищ, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) в оренду на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Свердлівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області; встановлено на земельну ділянку обмеження такого характеру - без зміни цільового призначення; погоджено орендну плату в розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації (далі - оспорюване розпорядження, а.с. 124 том 1).

22.05.2009 між Бобринецькою РДА (Орендодавець) та ПП "Грановіт" (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 66-72 том 1), відповідно до п.п. 1, 2, 8 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення підсобного сільського господарства, згідно розпорядження голови Бобринецької РДА від 09.04.2009 № 310-р на території Свердлівської сільської ради Бобринецького району загальною площею 33,47 га, у тому числі - 33,47 га пасовищ, строком на 49 років.

Відповідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 66867,93 грн. станом на 01.01.2009 року.

Договір підписаний повноважними особами Орендодавця і Орендаря, скріплений круглими печатками сторін та зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2009 за № 040936500004.

Додатками до Договору є кадастровий план та план меж земельної ділянки, схема земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати, акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 68-72 том 1).

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки визначені ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, зокрема, до таких способів захисту віднесено визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній компетенції органу, який видав цей акт.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним оспорюваного розпорядження, прокурор зазначає, що з листа КРФ ДП "ЦДЗК" від 11.10.2017 № 04/1324 земельна ділянка з кадастровим номером 3520886800:02:00:9023 знаходиться в межах запланованої до відведення земельної ділянки під водним об'єктом та у межах прибережної захисної смуги.

Про знаходження земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, за доводами прокурора, свідчать також наявні у проекті землеустрою висновки відділу земельних ресурсів у Бобринецькому районі від 29.10.2007 № 231 про погодження місця розташування земельної ділянки для ведення підсобного господарства ПП "Грановіт" (п. 4 абз. 3) та від 31.10.2007 № 252 по проекту землеустрою (п. 4 абз. 2); умови відведення земельної ділянки (пп.1 п. 3), додаток до акту встановлення та погодження земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30.04.2009, який міститься в матеріалах технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів з встановленим обмеженнями у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах; картографічні матеріали та описи меж земельної ділянки, з яких вбачається, що від А до Б - землі запасу Свердлівської сільської ради, від Б до А - землі водного фонду Свердлівської сільської ради; лист КРФ ДП "ЦДЗК" від 16.03.2018 № 04/254.

Прокурор зазначає, що в силу вимог ст. 59 та ст. 84 Земельного кодексу України, законодавством встановлені обмеження щодо набуття земель водного фонду у власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди; землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

На підставі вимог ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України, п. 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434 (у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин), прокурор зазначає, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

На підставі викладеного, прокурор зазначає, що оспорюване розпорядження прийняте відповідачем 1 не на підставі та з перевищенням повноважень, передбачених чинним законодавством, оскільки Кіровоградська ОДА відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, від імені Українського народу здійснює права власника землі та розпоряджається земельними ділянками за межами населених пунктів для всіх потреб.

На доводи прокурора, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 19-20 Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 1-2 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

В силу вимог ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно експлікації земель по формі 6-зем, яка міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Грановіт", підписаної начальником відділу Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області, землі площею 33,47 га належать до сільськогосподарських земель, у тому числі сільськогосподарські угіддя, у тому числі пасовища (а.с. 82, 105 том 1).

За інформацією відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 14.12.2017 № 433/106-17 від 14.12.2017 на момент надання дозволу ПП "Грановіт" на вибір та підготовку матеріалів погодження місця розташування та надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, земельна ділянка площею 33,47 га згідно статистичної форми 6-зем перебувала в землях сільськогосподарського призначення державної власності, вид угідь- пасовища (а.с. 60 том 1).

Відповідно до листа Відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.06.2018 № 156/106-18, управління Держгеокадастру зазначає, що відповідно до статистичної форми 6-зем станом на 01.01.2016 земельна ділянка площею 33,47 га, яка розташована на території Свердлівської (Златопільської) сільської ради Бобринецького району та перебуває в оренді ПП "Грановіт" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2009 № 040936500004, віднесена до земель сільськогосподарського призначення, вид угідь - пасовища (а.с. 14 том 2).

З проекту землеустрою щодо відведення в оренду відповідачу земельної ділянки в оренду вбачається, що

- комісією у складі голови Бобринецької РДА, в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Бобринецькому районі, в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Бобринецької РДА, головного державного санітарного лікаря Бобринецького району, начальника екологічної інспекції Бобринецького району, начальника відділу культури Бобринецької райдержадміністрації, Свердлівського сільського голови, директора ПП "Грановіт" проведено обстеження земельної ділянки, передбаченої для ведення підсобного сільського господарства за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Свердлівська сільська рада, землі запасу та встановлено, що земельна ділянка площею 33,47 га вільна від забудови, зелених насаджень, згідно форми 6-зем ділянка віднесена до угідь: 12. Пасовища. Комісія дійшла висновку, що ведення підсобного сільського господарства в даному місці не вплине негативно на навколишнє природне середовище і формування екологічної мережі, ґрунти на ділянці не будуть порушуватися, збитки попередньому власнику землі (землекористувачу) відсутні. Отже, земельна ділянка може бути відведена в оренду строком на 49 років. Зазначені висновки комісії викладені в акті вибору земельної ділянки від 22.10.2007 (а.с. 92 зв. бік том 1);

- згідно умов погодження розташування та подальшого відведення земельної ділянки, підписаних головою Бобринецької РДА, в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Бобринецькому районі, в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Бобринецької РДА, головним державним санітарним лікарем Бобринецького району, начальником екологічної інспекції Бобринецького району, начальником відділу культури Бобринецької райдержадміністрації, Свердлівським сільським головою, директором ПП "Грановіт", зазначено, що категорію земель визначено у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України: Землі сільськогосподарського призначення; класифікацію угідь визначено згідно з формою № 6-зем. 12. Пасовища (а.с. 93 том 1);

- висновки по матеріалам погодження місця розташування земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства ПП "Грановіт" за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Свердлівська сільська рада, землі запасу на земельній ділянці загальною площею 33,47 га надані 22.10.2007 в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Бобринецької РДА, 29.10.2007 в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Бобринецькому районі, 18.12.2007 головним державним санітарним лікарем Бобринецького району, 02.11.2007 головним спеціалістом Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області, 22.10.2007 Свердлівським сільським головою;

- умовами відведення земельної ділянки в.о. начальника земельних ресурсів у Бобринецькому районі зазначив, зокрема, мету використання - для ведення підсобного сільського господарства; категорія земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення; класифікація угідь згідно з формою № 6-зем - 12. Пасовища;

- висновки по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Грановіт" для ведення підсобного сільського господарства загальною площею 33,47 га, у тому числі по угіддях пасовищ 33,47 га, щодо погодження та відсутності заперечень проти відведення земельної ділянки в оренду відповідачу 2 надані 31.10.2007 в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Бобринецькому районі, 01.11.2007 в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Бобринецької РДА, 02.11.2007 головним спеціалістом Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області; 18.12.2007 головним державним санітарним лікарем Бобринецького району.

З викладеного вбачається та не заперечується прокурором, що земельна ділянка, передана в оренду відповідачу 2 на підставі спірних розпорядження та договору, за категорією належить до земель сільськогосподарського призначення. При цьому, спірним розпорядженням категорія земельної ділянки не встановлювалася та не змінювалася. Більш того, проектом землеустрою на вказаній земельній ділянці встановлено обмеження недопустимості зміни цільового призначення земельної ділянки.

Господарський суд зауважує, що встановлення обмеження недопустимості зміни цільового призначення земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу 2, узгоджується з вимогами чинного земельного законодавства України, яким визначено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення. Так, зокрема, відповідно до ст. 6 Закону України "Про землеустрій" до принципів землеустрою віднесено, зокрема, забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування.

Таким чином, як на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення оспорюваного Договору, так і на даний момент земельна ділянка, передана в оренду ПП "Грановіт" належить до земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Так, ч.ч. 3-4 зазначеної правової норми встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що при прийнятті оспорюваного розпорядження, відповідач 1 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги доводи прокурора, викладені у відповіді на відзив ПП "Грановіт", згідно яких прокурор зазначає, що наказом Державної служби статистики України від 19.08.2015 № 190 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)".

Так, господарський суд оцінює дотримання відповідачами вимог законодавства чинного на момент прийняття оспорюваного розпорядження та підписання оспорюваного Договору, яке, на момент виникнення спірних правовідносин, визначало, що предметом форми звітності № 6-зем є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами. В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях. Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем) є документом, який включався до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) під час розробки останнього землевпорядною організацією та містив інформацію до складу яких угідь має відноситись земельна ділянка. При цьому, варто зауважити, що вказаний в довідці 6-зем склад угідь повинен співпадати зі змістом дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Твердження прокурора про те, що статистична форма 6-зем не є доказом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки з посиланням на постанову Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 6-2069цс16, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що у зазначеній постанові ВСУ зазначив, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). У справі, яка переглядалась ВСУ зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, був погоджений всіма визначеними законом органами та містив іншу, ніж статистична форма 6-зем, інформацію щодо цільового призначення земельної ділянки, а тому дійшов висновку, що віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель, зазначеної у формі, не ґрунтується на матеріалах справи.

Таким чином, статистична форма № 6-зем у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах даної справи та наведеними судом вище, дають підстави стверджувати, що відповідач 1 розпорядився земельною ділянкою в межах встановлених законодавством повноважень.

Щодо доводів прокурора і позивача про порушення відповідачами вимог водного законодавства України, як підстави для визнання оспорюваного розпорядження недійсним, господарський суд зазначає наступне.

Так, за доводами прокурора, земельна ділянка, передана в оренду ПП "Грановіт" для ведення підсобного сільськогосподарського господарства, знаходиться в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту на р. Сугоклія, а тому належить до земель водного фонду. Стаття 59 Земельного кодексу України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством. Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Господарськукий суд на наведене вище зауважує, що згідно зі ст. 4 Водного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Статтями 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг, згідно яких забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Враховуючи наведені вимоги законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та фактичні обставини справи, господарський суд зазначає, що спірна земельна ділянка не вибула з власності держави та не передана у приватну власність відповідачу 2, а тому посилання прокурора на ст. 59 Земельного кодексу України щодо обмеження набуття таких земель у власність та на ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України є необґрунтованим.

За системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень ст. 88 Водного кодексу України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004, розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою. При наданні у користування земельних ділянок навколо водних об'єктів, мали врахуватися положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них з урахуванням конкретної ситуації.

Між тим, як вбачається зі змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Грановіт" та умов спірного Договору, відповідачами було дотримано вимог законодавства щодо встановлення обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг. Так, згідно висновку в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Бобринецькому районі по проекту землеустрою від 31.10.2007 встановлено обмеження використання земельної ділянки без порушення режиму (прибережна захисна смуга); відповідно до п. 19 Договору, земельна ділянка передається в оренду за умови, що Орендар забезпечує дотримання встановлених законом обмежень у використанні прибережної захисної смуги вздовж річки Сугоклій; п. 26 Договору встановлено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки: без зміни цільового використання; дотримання агротехнічних вимог при сільськогосподарському виробництві; розорювання земель, а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Обмеження у використанні земельної ділянки встановлені також у кадастровому плані та плані меж земельної ділянки, схемі земельної ділянки, додатку до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які є додатками до Договору.

Таким чином, доводи прокурора та позивача щодо порушення відповідачами вимог законодавства щодо надання та використання земельних ділянок прибережних захисних смуг не відповідають фактичним обставинам справи.

Господарським судом не бралось до уваги та не враховувалось при вирішенні спору посилання прокурора на паспорт водного об'єкта - Водосховище площею 105,8012 га, розташоване за межами населених пунктів Полтавської і Софіївської сільських рад та Златопільської сільської ради Бобринецького району, оскільки зазначений паспорт розроблений та погоджений лише у 2017 році, а тому не може свідчити про дотримання або недотримання вимог чинного законодавства відповідачем 1 та відповідачем 2 у 2009 році.

Необґрунтованим вважає суд також й посилання прокурора на норму ст. 9 Закону України "Про державну експертизу земель" в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, відповідно до якої обов'язковій державній експертизі підлягали проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок земель водного фонду.

Так, як встановлено судом вище, спірна земельна ділянка була передана в оренду відповідачу 2 як землі сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення під час затвердження відповідного проекту землеустрою. Разом з тим, чинним на момент спірних правовідносин законодавством вимога щодо проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення не встановлювалась.

А отже, з наведеної підстави оспорюване розпорядження визнане недійсним бути не може.

Крім того, однією з підстав недійсності оспорюваного розпорядження прокурор зазначає порушення Бобринецькою РДА вимог ст. 116, ст. 124, ч. 1 ст. 134 та ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які визначають продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Однак, такі доводи прокурора є необґрунтованими, враховуючи, зокрема, наступне. Так, відповідно до абзацу 3 п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Господарським судом встановлено, що рішення про надання дозволу ПП "Грановіт" на вибір та підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу 2 прийняті Бобринецькою РДА у жовтні 2007 (а.с. 122-123 том 1), тобто до 01.01.2008.

Таким чином, передача в оренду відповідачу 2 земельної ділянки без проведення земельних торгів не порушувала вимог чинного на момент спірних відносин законодавства.

За викладених обставин, господарським судом не встановлено законодавчо визначених підстав для визнання оспорюваного розпорядження Бобринецької РДА недійсним, а тому вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.

Також господарський суд вважає за необхідне відзначити, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції.

Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II). Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), № 26449/95, пункт 54, від 09.01.99). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I). У справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V) Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що ПП "Грановіт" за встановлених судом обставин дотримання вимог чинного законодавства та отримання позитивних висновків повноважних органів державної влади з питання отримання в оренду земельної ділянки, не може бути позбавлене свого майна, як особа, яка не вчинила жодних порушень чинного законодавства при оформленні свого майнового права.

В частині вимоги про визнання недійсним оспорюваного Договору, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

За доводами прокурора, оспорюваний Договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку, у зв'язку з незатвердженням районною радою нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, що є порушенням ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 23 Закону України "Про оцінку земель".

На підтвердження своїх доводів прокурором надано до суду довідку Бобринецької районної ради від 27.12.2017 № 05-02/50, згідно якої остання повідомляє, що затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок проводиться відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" та віднесено до повноважень районної ради з 01.01.2013. Бобринецькою районною радою нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 33,47 га, кадастровий номер 3520886800:02:000:9023, розташована на території Златопільської (Свердловської) сільської ради Бобринецького району, з 01.01.2013 по теперішній час не затверджувалась (а.с. 129 том 1).

Вирішуючи спір в цій частині, господарський суд дотримується позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/500/17, який посилаючись на практику Європейського суду з прав людини зазначив, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном" ("Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року (п. 54). У справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (п.32): Суд вказав, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття "майно" може означати "існуюче майно" або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право. У своєму рішенні від 13.06.1979 року у справі Маркса Суд охарактеризував мету статті 1 Протоколу № 1 таким чином: "Визнаючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 Протоколу № 1, по суті, гарантує право власності."

Відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання у "володіння" має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини (див. mutatis mutandis, AGOSI , рішення від 24 жовтня 1986 року, серія А, N 108, п. 52) - п. 28 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року.

Верховний Суд також зазначив, що розглядаючи дану справу, суди обох інстанцій, не надали правової оцінки тому, а чи співмірним є таке втручання у "мирне володіння" (мається на увазі визнання договору недійним), чи є воно справедливим, чи захистить таке втручання інтереси держави.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що Орендар вже протягом багатьох років (2009-2018рр.) користується земельною ділянкою і протягом такого строку жодних зауважень щодо належного виконання умов Договору до нього не заявлялося, що підтверджується, зокрема, інформацією Новоукраїнського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області та інформацією Бобринецької РДА від 16.01.2018 № 01-40/28/3 (а.с. 109 -119, 121 том 1), виходячи із правомірності рішень і дій органів державної влади, слід дійти висновку, що задоволення вимоги прокурора про визнання недійсним Договору становило б непропорційне втручання у мирне володіння відповідачем 2 своїм майном.

При цьому, господарський суд вважає хибними доводи прокурора про те, що звернення прокурора з даним позовом до суду не може розцінюватись як непропорційне втручання держави в нове право, набуте особою, оскільки внаслідок визнання недійсним правочину підприємство не втрачає право на звернення до органу, уповноваженого законом на розпорядження земельною ділянкою.

Так, внаслідок визнання недійсним оспорюваного Договору, Орендар фактично втратить належне йому право та можливість користуватись орендованою земельною ділянкою до закінчення строку дії Договору, оскільки звернення до розпорядника земельної ділянки з метою отримання права оренди в загальному порядку є досить тривалою процедурою та не є в кінцевому результаті гарантією отримання такого права.

Крім того, розглядаючи вимоги прокурора в цій частині, господарський суд вважає за необхідне визнати доцільними доводи відповідача 1, згідно яких Бобринецька РДА зазначає, що визнання позовних вимог про визнання Договору недійсним або їх заперечення належать до компетенції сторін Договору, а саме відповідача 2 та розпорядника земель державної власності, яким є ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Так, у відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 20 затверджено Положення про ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, до повноважень якого віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Кіровоградської області.

Таким чином, Орендодавцем за оспорюваним Договором наразі є ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Господарський суд зауважує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено право суду за власною ініціативою залучення до участі у справі співвідповідача, в той час, як ані прокурором, ані позивачем відповідної заяви до суду подано не було.

Враховуючи дійсний характер спірних правовідносин та зміст позовної вимоги, господарський суд вважає, що особою, яка має обов'язково брати участь у даній справі в якості відповідача (співвідповідача), є ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як Орендодавець за оспорюваним Договором.

Однак, прокурор при зверненні з даним позовом до господарського суду не зазначив відповідачем ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, а також не подав до суду в порядку та строки, визначені процесуальним законодавством, заяви про залучення вказаної особи до участі у справі в якості співвідповідача.

В той же час, оскільки предмет спору щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки безпосередньо стосується прав і інтересів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, господарський суд вважає, що розгляд справи по суті без участі зазначеної особи призведе до порушення її процесуальних прав, а також суперечитиме завданню господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За викладених обставин, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Оскільки судом визнано необґрунтованими вимоги прокурора щодо визнання недійсними оспорюваних розпорядження та Договору, пов'язана з ними вимога про зобов'язання відповідача 2 повернути земельну ділянку позивачу також задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

В частині клопотання відповідача 2 про застосування строку позовної давності та клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтями 256, 257 Цивільного Кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Частинами 3-5 ст. 267 Цивільного Кодексу України встановлено, що позовна даність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Оскільки господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у господарського суду відповідно відсутні підстави для застосування позовної давності.

На підставі викладеного, у задоволенні клопотання відповідача 2 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності слід відмовити.

На підставі викладеного, заява позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності по суті господарським судом не розглядається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора та не стягуються.

Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити учасникам справи, а саме:

прокуратурі Кіровоградської області за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4;

позивачу за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Героїв Майдану, 1;

відповідачу 1 (Бобринецькій РДА) за адресою: 27200, Кіровоградська область, м.Бобринець, вул. Незалежності, 80;

відповідачу 2 (ПП "Грановіт") за адресою: 27210, Кіровоградська область, с. Златопілля, вул. Молодіжна, 67;

третій особі за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка 84/37.

Повне рішення складено 04.09.2018.

Суддя Л.С. Вавренюк