Ухвала

від 04.09.2018 по справі 909/1124/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/1124/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

перевірив касаційну скаргу Військової частини А0780

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2018

у справі за позовом Військової частини А0780

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерства оборони України та Івано-Франківської КЕЧ району

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславівміськбуд"

про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельну ділянку державі в особі Військової частини А0780 за актом прийому-передачі,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини А0780 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.09.2018 о 13 год. 20 хв.

Предметом розгляду у цій справі є вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності № 24084962, виданого 10.07.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 4,8625 га кадастровий номер 2610100000:25:009:0159 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола 161а; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" повернути за актом прийому-передачі державі в особі Військової частини А0780 земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 4,8625 га кадастровий номер 2610100000:25:009:0159 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола 161а. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з вимогами пункту в) частини 4 статті 84 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка не могла бути передана до земель приватної чи комунальної власності, у зв'язку з належністю її за цільовим призначенням до земель оборони. Вилучення вказаної земельної ділянки відбулось з порушенням частини 2 статті 19 Конституції України, частин 1, 5 статті 116, статей 120, 141, частини 3 статті 142 Земельного кодексу України, пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, ця земельна ділянка незаконно надана у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд", тому видане свідоцтво про право власності підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка має бути повернута у власність держави в особі Військової частини А0780.

Водночас 10.05.2018 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Міщенка І. С. - головуючого, суддів Берднік І. С., Мачульського Г. М. справу № 910/18560/16 за позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Військової частини А0136 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У цій справі Суд виходив з того, що враховуючи положення статті 116 Конституції України, Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про використання земель оборони" Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, які знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними. Водночас, системний аналіз норм статей 13, 41 Конституції України, підпункту "а" частини 1 статті 13, частин 1, 2 статті 84, частини 2 статті 120, частини 1 статті 141, частини 3 статті 142 Земельного кодексу України, частини 1 статті 77 Земельного кодексу України, статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статей 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", не дає відповіді на ряд питань, зокрема, стосовно неоднозначного застосування та трактування норм права у правовідносинах щодо (1) переходу права на земельну ділянку, у зв'язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна в контексті положень статті 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України, (2) відповідно визначення розміру таких земельних ділянок, (3) процедури автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до власника об'єкту нерухомості, розташованої на ній, чи необхідності отримання відмови Кабінету Міністрів України від вказаних земель з метою реалізації такого права, (4) процедури розпорядження земельними ділянками, які мають статус земель оборони у разі встановлення обставин неправомірного набуття іншими особами такої земельної ділянки та (5) визначення особи, на користь якої повинна витребовуватись спірна земельна ділянка.

Суд у справі № 910/18560/16 дійшов висновку про те, що забезпечення сталості та єдності судової практики щодо питання визначення правового статусу та використання земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони, має велике значення для належного виконання судових рішень та дотримання принципу правової визначеності як складового елементу принципу верховенства права. Зважаючи на викладене колегія суддів констатувала, що справа № 910/18560/16 містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях.

За наведених обставин Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 909/1124/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18560/16.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 909/1124/17 Господарського суду Івано-Франківської області до розгляду Великою Палатою справи № 910/18560/16 Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак