Постанова

від 22.04.2019 по справі 909/1124/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/1124/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого Пількова К. М., суддів: Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач Військова частина НОМЕР_1

представник позивача не з`явився

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд"

представник відповідача Савчук А. В., адвокат

третя особа-1 Міністерство оборони України

представник третьої особи-1 Барда С. Ю., Спорий І. Г.

третя особа-2 Івано-Франківська КЕЧ

представник третьої особи-2 не з`явився

третя особа-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславівміськбуд"

представник третьої особи-3 не з`явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2018 (суддя Кавлак І. П.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 (головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.) у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерства оборони України та Івано-Франківської КЕЧ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславівміськбуд" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку державі в особі Військової частини НОМЕР_1 за актом прийому-передачі,

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.29.11.2017 Військова частина НОМЕР_1 (далі Позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" (далі Відповідач), треті особи Міністерство оборони України (далі Третя особа-1) та Івано-Франківської КЕЧ району (далі Третя особа-2) з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності № 24084962, виданого 10.07.2014 Відповідачу на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 4,8625 га кадастровий номер 2610100000:25:009:0159 за адресою: АДРЕСА_1 (далі Свідоцтво); зобов`язання Відповідача повернути за актом прийому-передачі державі в особі Позивача земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 4,8625 га кадастровий номер 2610100000:25:009:0159 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола 161а (далі Земельна ділянка).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вилучення вказаної земельної ділянки відбулось з порушенням частини другої статті 19 Конституції України, частин першої, п`ятої статті 116, статей 120, 141, частини третьої статті 142 Земельного кодексу України (далі ЗК України), пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, ця Земельна ділянка незаконно надана у власність Відповідача, а видане Свідоцтво про право власності підлягає визнанню недійсним. Позивач є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , якій було видано акт на право користування землею № 024794 1982 року площею 351,6 га, власником частини якої є Відповідач.

1.3.23.02.2018 також звернувся з заявою про зміну підстав позову, в якій зазначив, що, оскільки дії ТОВ "Світ вторинної сировини" спрямовані на заволодіння спірною земельною ділянкою, в силу приписів статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), є нікчемними і відповідно до вимог статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, то і всі подальші дії (правочини) пов`язані з відчуженням відповідної земельної ділянки від однієї особи до іншої (ТОВ "Світ вторинної сировини" ТОВ "Комфорт місто сервіс" ТОВ "Актуаріс" ТОВ "Станіславівміськбуд" Відповідач) також є недійсними і не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

2.Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1.28.03.2018 Господарський суд Івано-Франківської області вирішив у задоволенні позову відмовити. Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2018.

2.2.Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Позивач є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , однак ним не підтверджено перехід до нього права на спірну земельну ділянку, на яку Відповідачу видано свідоцтво про право власності. При цьому ця земельна ділянка знаходиться в господарському віданні Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району. Рішенням суду у справі № 909/769/15 відмовлено у задоволенні позову про визнання за державою в особі Міноборони права державної власності на спірну земельну ділянку та витребування її з володіння Відповідача, тому ця земельна ділянка на час розгляду спору у цій справі в державну власність не повернулась, у зв`язку з чим не може бути захищене право Позивача на користування ділянкою, яке є похідним від права власності. Позовна давність у цьому випадку застосуванню не підлягає, оскільки застосовується лише у разі наявності порушеного права.

3.Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1.13.07.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2018, постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

4.Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1.Судами не вирішувалось питання про зміну підсудності відповідно до пункту 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), оскільки Позивач неодноразово наголошував, що певні матеріали (зокрема директиви) містять державну таємницю.

4.2. Висновок суду про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Актуаріс" права власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2012 у справі № 5010/750/2012-з-9/30 є безпідставним, оскільки це рішення скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014.

4.3. З моменту надання земельної ділянки в користування відповідно до державного акта право користування землею Б№024794 1982 року до цього часу спірна земельна ділянка знаходилась у володінні і користуванні військових частин та організації сфери управління Міноборони, рішення щодо відмови від землекористування чи надання згоди на її вилучення ні Кабінет Міністрів України як власник, ні військова частина 13709 (її правонаступники) не надавали, тому саме Міноборони в розумінні статті 80 ЗК України є органом державної влади, який реалізує право власності держави на цю землю, а військова частина є постійним користувачем земельної ділянки, тобто належним позивачем у справі.

4.4. Приписи пункту "в" частини 4 статті 84 ЗК України визначають, що землі оборони належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

4.5. Оскільки дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ вторинної сировини", спрямовані на заволодіння земельною ділянкою в силу приписів статті 228 ЦК України, є нікчемними та відповідно до вимог статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, то всі подальші дії, пов`язані з відчуженням відповідної земельної ділянки від однієї особи до іншої є недійсними і не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

4.6. Реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Відповідачем та видача відповідного свідоцтва відбулись всупереч вимогам статті 182 ЦК України, тому вказане свідоцтво про право власності підлягає визнанню недійсним судом відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

4.7. Земельна ділянка вибула поза волею власника держави в особі Міністерства оборони України, постійного землекористувача Позивача на користь інших осіб, що відповідно до статті 388 ЦК України є підставою для витребування майна у добросовісного набувача.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1.28.08.2018 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті судові рішення залишити без змін.

5.2.Позивач подав позов у цій справі з порушенням строку позовної давності, про що подано відповідну заяву.

5.3. Суди дійшли висновку про те, що Позивач є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , однак Позивачем не підтверджено перехід до нього права на Земельну ділянку, на яку Відповідачу видано Свідоцтво про право власності.

6.Встановлені судами обставини

6.1.На підставі наказу командувача ПрикВО №005 від 22 лютого 1949 року сформована 57 Повітряна Армія, якій надано умовне найменування військова частина 13709.

6.2.З 04.01.1969 умовне найменування військова частина 13709 надано Штабу армії (57 Повітряної Армії) згідно з Директивою Генерального штабу Збройних Сил СРСР №410150 від 04.01.1969.

6.3.У 1982 році військовій частині НОМЕР_2 видано державний акт №024794 на право користування землею площею 351,6 га.

6.4.На підставі наказу Міністра оборони СРСР №0018 від 26.02.1988 Штаб армії з 01.05.1988 переформовано в управління 14 Повітряної Армії.

6.5.На підставі Директиви Міністра оборони України №115/1/0120 від 02.03.1994 Управління 14 Повітряної Армії з 01.09.1994 переформовано в 14 Авіаційний корпус, якому надано умовне найменування військова частина НОМЕР_3 . Умовне найменування військова частина НОМЕР_2 анульовано.

6.6.На підставі Директиви Міністра оборони України №Д-312/1/029 від 25.12.2004 14 Авіаційний корпус (військова частина НОМЕР_3 ) розформований, правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: 79008, м. Львів.

6.7.Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі №5010/750/2012-з-9/30 за позовом ТзОВ "Актуаріс" до ТзОВ "Комфорт місто сервіс", за участю Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, про визнання права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610192001:25:009:0157, площею 12,2114 га, місце розташування якої: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, село Крихівці та на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:25:009:0158, площею 5,5625 га, місце розташування якої: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161а, встановлено, що до складу земельної ділянки, наданої в постійне користування Військовій частині НОМЕР_2 , входили земельні ділянки військових містечок № НОМЕР_4 та №104. Ця земельна ділянка та території Івано-Франківського гарнізону відведена Міністерству оборони України на підставі постанови Ради Міністрів України від 16.05.1947 року №695/024. Відчуження вказаних земельних ділянок з військових містечок не проходило, станом на час розгляду справи земельні ділянки відносяться до земель Міноборони та перебувають у господарському віданні Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, яка є структурним підрозділом Міноборони.

6.8.Земельна ділянка площею 5,5625 га, що знаходиться у м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161а, перебуває на обліку у Івано-Франківській КЕЧ району і на території військового містечка розташовано ряд будівель, балансоутримовачем яких є Івано-Франківська КЕЧ району, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 27.10.2017 №10-15-20304, актом обстеження від 14.12.2016, технічним паспортом від 01.04.2013, інформаційною довідкою Івано-Франківської КЕЧ району за вих.№11/890 від 27.07.2015.

6.9.В акті звірки щодо обліку площ земельних ділянок, які обліковуються за Міноборони та управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області по Івано-Франківській КЕЧ району, станом на 01.10.2017 відображено земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_5 (м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161-а, площа 9,5600 га), яка закріплена та використовується КЕЧ.

6.10.Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2015 у справі №909/769/15 відмовлено у задоволенні позову першого заступника військового прокурора Західного регіону України, заявленого в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Івано-Франківської КЕЧ району до ТзОВ "Екокомбуд" та Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №24084962 від 10.07.2014, виданого ТзОВ "Екокомбуд", яким посвідчено право останнього на земельну ділянку площею 4,8625 га, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола 161а; визнання за державою в особі Міноборони права державної власності на Земельну ділянку; витребування її з володіння ТзОВ "Екокомбуд" на користь держави та зобов`язання Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області зареєструвати за державою в особі Міноборони право власності на спірну земельну ділянку.

Зазначене рішення суду набрало законної сили та є чинним.

6.11.Судовими рішеннями у справах №5010/750/2012-з-9/30 та №909/769/15 встановлено, що для ТзОВ "Світ вторинної сировини" виготовлено технічну документацію щодо проведення земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок товариства та надано довідки Управління Держкомзему у м. Івано-Франківську про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам на території Івано-Франківської міської ради №3957/04-03 від 12.07.2011 та №3958/04-03 від 12.07.2011 на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610192001:25:009:0157, площею 12,2114 га, місце розташування: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, с. Крихівці та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:25:009:0158, площею 5,5625 га, місце розташування: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161 а.

6.12.Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ вторинної сировини" передало вказані земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс" як майновий внесок до статутного капіталу, що відображено у статуті ТзОВ "Комфорт місто сервіс", затвердженому загальними зборами учасників від 13.06.2012, та пройшли державну реєстрацію змін до установчих документів 13.06.2012 (номер запису державного реєстратора 10711050003024235).

6.13.В подальшому ТзОВ "Комфорт місто сервіс" включено до складу учасників ТзОВ "Актуаріс", а вказані земельні ділянки внесено як майновий внесок до статутного капіталу останнього (рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Актуаріс" від 18.06.2012).

6.14.На підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2012 у справі №5010/750/2012-з-9/30 за позовом ТзОВ "Актуаріс" до ТзОВ "Комфорт місто сервіс" за позивачем визнано право власності на вказані земельні ділянки, проте, зазначене рішення місцевого господарського суду скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

6.15.В жовтні 2012 року вказана земельна ділянка поділена, та у період чинності рішення суду першої інстанції у зазначеній справі на Земельну ділянку площею 4,8625 га, яка розташована по вул. Чорновола, 161а у м. Івано-Франківську, ТзОВ "Актуаріс" видано Державний акт на право власності серії ЯМ №672229.

6.16.У листопаді 2012 року ТзОВ "Актуаріс" та ТзОВ "Станіславівміськбуд" уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 4,8675 га, ТзОВ "Станіславівміськбуд" видано Державний акт на право власності на Земельну ділянку серії ЯМ №672229.

6.17.За рішенням загальних зборів учасників товариства від 03.07.2014 (протокол зборів від 03.07.2014 №3) ТзОВ "Станіславівміськбуд" включено до складу Відповідача з внеском у статутний капітал Земельної ділянки, площею 4,8675 га кадастровий номер 2610100000:25:009:0159.

6.18.Вказана Земельна ділянка належить Відповідачу на праві власності відповідно до Свідоцтва на право власності, при цьому, у державну власність така ділянка не поверталась.

7.Позиція Верховного Суду

7.1.Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

7.2.Як встановлено судами, Позивач є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , якій було видано акт на право користування землею № 024794 1982 року площею 351,6 га, однак наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у господарському віданні Івано-Франківської КЕЧ району, тобто у Третьої особи-2, а докази набуття Позивачем прав на цю земельну ділянку в порядку правонаступництва не надані.

7.3.При цьому, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами відповідно до частини першої статті 136 Господарського кодексу України (далі ГК України).

7.4.Право оперативного управління, зміст якого визначено в частині першій статті 137 ГК України, є речовим правом суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

7.5.Відповідно до частини п`ятої статті 22 ГПК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

7.6.Зміст вказаних речових прав та наведені положення ГК України, як мотивовано зазначив суд першої інстанції, виключають можливість одночасного знаходження майна на праві господарського відання та на праві оперативного управління у різних осіб, що, в сукупності з іншими обставинами, встановленими судами на підставі наданих учасниками доказів, надає підстави для висновку про те, що до Позивача право на спірну земельну ділянку не перейшло, протилежного останнім не доведено у встановленому порядку.

7.7.Водночас, Земельна ділянка площею 4,8625 га з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 належить на праві власності Відповідачу, що встановлено також у справі № 909/769/15.

7.8.У зазначеній справі за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: Міноборони та Івано-Франківської КЕЧ району до Відповідача та Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №24084962 від 10.07.2014; визнання за державою в особі Міноборони права державної власності на вказану Земельну ділянку; витребування земельної ділянки з володіння Відповідача на користь держави та зобов`язання Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області зареєструвати за державою в особі Міноборони право власності на Земельну ділянку, суд зазначив, що Відповідач є належним набувачем спірної земельної ділянки, яка перейшла у його володіння шляхом включення до статутного фонду внеску учасника товариства, що носить характер відплатного договору. При цьому Відповідач не знав та не міг знати, що спірне майно, яке було йому передано у статутний фонд перейшло до ТзОВ "Станіславівміськбуд" без згоди первісного власника.

7.9.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області у вказаній справі набрало законної сили та є обов`язковим на всій території України відповідно до статті 326 ГПК України.

7.10.Як наголошує Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Христов проти України" (Заява № 24465/04), принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду.

7.11. Таким чином, з урахуванням встановлених у зазначеній справі господарського суду обставин, суди дійшли висновку про те, що Земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею та правомірно набута Відповідачем, та у державну власність не поверталась.

7.12.Поряд з цим, стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

7.13.Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

7.14.Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України, у редакції, чинній на час звернення з позовом, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

7.15.Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, тобто на час розгляду справи судами, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

7.16.Отже підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

7.17.Таким чином вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

7.18. Звертаючись з позовом у цій справі про визнання недійсним Свідоцтва та зобов`язання Відповідача повернути Земельну ділянку на користь Позивача Військової частини А07080 як на матеріально-правові підстави позову посилається на статтю 388 ЦК України, зазначаючи, що земельна ділянка незаконно надана у власність Відповідача.

7.19. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

7.20. Отже положення наведеної статті визначають право власника витребувати майно від набувача та умови, за яких таке майно може бути витребувано його власником у добросовісного набувача.

7.21.Разом з тим, встановлено, що спірне майно у власність держави не поверталось, докази на підтвердження тієї обставини, якою Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме набуття права на Земельну ділянку у порядку правонаступництва від Військової частини НОМЕР_2 судам не надані та у встановленому порядку не доведені, що виключає підстави для застосування статті 388 ЦК України, у зв`язку з чим Суд відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.7) про наявність підстав для витребування майна відповідно до зазначеної норми.

7.22.З цих же підстав Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункти 4.3, 4.4) на те, що військова частина є постійним користувачем земельної ділянки, тобто належним позивачем у цій справі, а відповідно до пункту "в" частини 4 статті 84 ЗК України землі державної власності не можуть передаватись у приватну власність.

7.23.За наведених обставин доводи Скаржника (підпункт 4.5) про те, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт місто сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ вторинної сировини" спрямовані на заволодіння земельною ділянкою в силу приписів статті 228 ЦК України є нікчемними та відповідно до вимог статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків Суд відхиляє як неналежні.

7.24.При цьому аргументи Скаржника (підпункт 4.2) щодо безпідставності посилання судів на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2012 у справі № 5010/750/2012-з-9/30 наведених обставин не спростовують.

7.25.Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункт 4.1) на те, що судами не вирішувалось питання про зміну підсудності відповідно до пункту 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), а Позивач нібито неодноразово наголошував, що певні матеріали (зокрема директиви) містять державну таємницю, оскільки відповідне клопотання згідно з положеннями статті 74 ГПК України Позивачем на вирішення суду не подавалось.

7.26.Доводи Скаржника (підпункт 4.6) про те, що реєстрація права власності на земельну ділянку за Відповідачем відбулась всупереч вимогам статті 182 ЦК України, тому Свідоцтво підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційному порядку.

7.27.За наведених обставин та мотивів, Суд доходить висновку про недоведеність Позивачем передбачених законом підстав для звернення з цим позовом, а саме наявності суб`єктивного матеріального права, про порушення якого зазначає Позивач.

7.28.З огляду на викладене суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

7.29.Враховуючи викладене, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

8.Судові витрати

8.1.З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі № 909/1124/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяК. М. Пільков

СуддіЄ. В. Краснов

Ю. Я. Чумак