Ухвала

від 03.09.2018 по справі 802/1185/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 вересня 2018 р. м. Вінниця Справа № 802/1185/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника 3-ої особи ( ТОВ "ОСОБА_2 Т" ): ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі за позовом: Фермерського господарства "ОСОБА_2 Н" до: Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 М, ОСОБА_14 В, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28П, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 , ТОВ "ОСОБА_2 - Агро ЛТД" , ТОВ "ОСОБА_2 Т" про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_2 Н" до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 М, ОСОБА_14 В, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28П, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 , ТОВ "ОСОБА_2 - Агро ЛТД" , ТОВ "ОСОБА_2 Т" про визнання протиправними та скасування рішень .

В підготовчому судовому засіданні, судом поставлено на розгляд клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі, яке мотивоване наступним.

В проваджені Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 149/94/18 за позовом ФГ "ОСОБА_2 Н" до громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 М, ОСОБА_14 В, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28П, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, третя особа Хмільницьеп районна державна адміністрація про визнання угод про розірвання договорів оренди недійсними. ОСОБА_22 того, ухвалою суду прийнято зустрічні вимоги громадян .

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, згідно із правовою позицією ВС, висловленою у рішеннях від 14.06.2016 р. (справа № 21-41а16) та від 11.04.2017 р. (справа № 808/2298/15) суд вказав, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом складі ОСОБА_43 Палати ВС в постанові від 4.04.18 р. по справі № 817/1048/16, де предметом оскарження є рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на земельні ділянки.

Верховний Суд у складі колегії суддів КАС, розглядаючи справу №822/1673/16 в постанові від 23.05.2018 р. зазначив наступне:

"45. Відповідно до положень п. 13 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (заява № 2586/07) від 12 липня 2016 року (аналогічні скарги були розглянуті у п. 25 справи "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) від 18 липня 2006 року та у справі "Богатова проти України" (заява № 5231/04) від 07 жовтня 2010 року), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суди не виконують свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

48. У Постанові від 04.04.2018 ОСОБА_43 Верховного Суду зробила правовий висновок щодо юрисдикції у справі № 817/1048/16 (провадження № 11-202апп18) за позовом ТОВ "Горинь Агро" до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу, у якому товариство просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про реєстрацію права оренди на земельні ділянки. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірні рішення підлягають скасуванню, оскільки приватний нотаріус усупереч вимогам чинного законодавства повторно зареєструвала право оренди на ті ж самі земельні ділянки за іншою юридичною особою під час дії укладених договорів оренди землі з ТОВ "Горинь Агро", які є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавалися.

49. ОСОБА_43 Верховного Суду зазначила, що:

"… з огляду на те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

ОСОБА_22 того, незважаючи на те, що ТОВ "Горинь Агро" не має на меті висувати вимоги щодо визнання свого права на користування земельними ділянками, однак питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Скасування рішень приватного нотаріуса з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі, обов'язково будуть впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на наведене, ОСОБА_43 Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішень)".

50. Суд не знаходить підстав для відступлення від цього правового висновку.

51. Суд також звертає увагу, що звернувшись з позовом, позивач має на меті захистити своє право користування майном шляхом скасування реєстрації речового права, належного іншій особі - ТОВ "Зелений Гай-ФН". Позов до суду фактично спрямований на позбавлення цієї юридичної особи речових прав на земельні ділянки. Відтак, саме ТОВ "Зелений гай-ФН" повинно бути відповідачем.

52. У справі, яка розглядається, ТОВ "Зелений Гай-ФН" має статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача. Судами не враховано, що статус сторін та третіх осіб не є тотожним і відрізняється ступенем впливу судового рішення на їх права та інтереси. Рішення суду обов'язково впливає на права та обов'язки сторін одна щодо одної, і лише може (з різним ступенем ймовірності) вплинути на права або інтереси третіх осіб.

53. За таких обставин Суд вважає, що права, які позивач вважає порушеними, порушені не державною реєстрацією, а діями третьої особи, тому без правової оцінки відносин між позивачем та третьою особою спір не може бути вирішено, а майнове право не може бути захищене ефективно.

54. Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред'явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших. .

Таким чином, як вказує представник 3-ої особи, ознайомившись із позовними вимогами ФГ Поділля-Н , а також враховуючи наявність в проваджені районного суду справи № 149/94/18, на його думку, позивач має на меті захистити своє право користування майном шляхом скасування реєстрації речового права, належного іншій особі. Позов до суду фактично спрямований на позбавлення цихм юридичних осіб речових прав на земельні ділянки. А так як спір у справі №802/1185/18-а є похідним від спору в справі № 149/94/18 і вказана цивільна справа перебуває на розгляді в суді, тому, наявні підстави для закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі, вказуючи, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, у письмових запереченнях на клопотання про закриття провадження у справі представник вказав на наступне.

Відповідно до положень статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Оскільки угоди про розірвання договорів не містять інформації про договори які розриваються, тобто відсутні номери та дати, то, на думку позивача, документи, на підставі яких державний реєстратор приймав оскаржувані рішення не давали йому змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що є підставою для відмови у їх реєстрації.

Також представник зауважує, що довіреностей на подання документів про припинення права оренди ФГ ОСОБА_2 Н не видавало, а тому заяви про державну реєстрацію були подані неналежною особою. Відтак, представник зазначає, що суд при вирішені спору має перевіряти чи діяв державний реєстратор при прийнятті оскаржуваних рішень відповідно до закону, у спобіг встановлений ним.

При цьому представник зазначає, що оскаржуючи рішення державного реєстратора, як підстава для позову є виключно протиправні власні, управлінські рішення суб'єкта владних повноважень, які і слід досліджувати. Будь-які доводи щодо правомірності вчинення цивільно - правових угод у позивача відсутні.

За таких обставин просить відмовити у задоволені клопотання про закриття провадження у справі.

Суд розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Предметом розгляду даної справи є вимоги про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав на оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ "ОСОБА_2 - Агро ЛТД" , ТОВ "ОСОБА_2 Т" та реєстрацію припинення права оренди на землі за позивачем.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В розумінні пункті 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

В свою чергу, відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом № 1952-IV.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 11 Закону № 1952-IV, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже як видно, державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб'єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

З огляду на положення частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу) якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв'язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення, як от правочину, свідоцтва тощо.

Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, який не охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою реєстрації.

Як видно зі змісту позовних вимог, позивач вказує на не дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Отже предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем, а також правомірність проведення реєстрації договорів про розірвання інших правочинів, реквізити яких не визначені. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на земельні ділянки, як і питання, пов'язані з реалізацією права власності на неї чи дотримання умов укладених цивільно-правових угод перед судом не порушено.

Зі змісту адміністративного позову не вбачається, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди та випливають з договірних відносин, які необхідно досліджувати.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а отже клопотання про закриття провадження не підлягають задоволенню.

Відповідна правова позиція щодо даної категорії спорів викладена в постанові ОСОБА_43 Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 823/378/16

За таких обставин, суд доходить висновку, про відсутність підстав для закриття провадження у справі з мотивів непідсудності спору адміністративному суду, та, відповідно, для задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 2, 4 , 19 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна