Постанова

від 29.08.2018 по справі 909/671/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/671/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фінансового управління виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради - не з'явився,

Колективного підприємства "ОМІ" - не з'явився,

Виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 (у складі колегії суддів: Дубник О.П. (головуючий), Зварич О.В., Скрипчук О.С.)

у справі № 909/671/17

за позовом Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до Колективного підприємства "ОМІ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до Колективного підприємства "ОМІ" (далі - КП "ОМІ"), у якому просило визнати укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (далі - виконком Івано-Франківської міськради), Управлінням і КП "ОМІ" у редакції позивача, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач як замовник будівництва закладу торгівлі по вул. В. Симоненка, 11, у м. Івано-Франківську ухиляється від передбаченого положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язку укласти з позивачем договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено виконком Івано-Франківської міськради.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 позов задоволено. Визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська між виконкомом Івано-Франківської міськради, Управлінням і КП "ОМІ" у редакції позивача.

Судове рішення мотивовано тим що, відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міськради від 18.10.2013 № 1231-38, (далі - Положення) КП "ОМІ" як замовник будівництва зобов'язаний укласти відповідний договір про пайову участь. Оскільки відповідач ухиляється від укладення такого договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. При цьому суд погодився з розрахунком розміру пайового внеску, наведеного позивачем, який було визначено на основі опосередкованої вартості спорудження 1 кв. м об'єкта в Івано-Франківській області, встановленого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102, у розмірі 7 769,17 грн, що загалом становить 154 179,18 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 у частині розміру пайової участі скасовано. Змінено розмір пайового внеску на суму 54 967,15 грн, у зв'язку із чим внесено відповідні зміни в укладений у судовому порядку договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська.

Апеляційний суд виходив із того, що відповідно до частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати, зокрема, 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд. Оскільки у декларації про готовність об'єкта до експлуатації кошторисна вартість об'єкта будівництва визначена у розмірі 785 245,00 грн, то за наведеним судом розрахунком відповідно до пункту 6.2 Положення розмір пайової участі становить 54 967,15 грн.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у квітні 2018 року Управління подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 залишити в силі.

Касаційну скаргу Управління обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції не враховано тієї обставини, що наведена у декларації про готовність об'єкта до експлуатації кошторисна вартість об'єкта будівництва у сумі 785 245,00 грн не підтверджена жодним документом, тому відсутні підстави для проведення розрахунку пайової участі, виходячи із зазначеної суми.

Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи судами встановлено, що КП "ОМІ" є замовником будівництва закладу торгівлі по вул. Симоненка, 11, у м. Івано-Франківську. 29.07.2014 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області зареєстровано декларацію № ІФ1421421005 про готовність цього об'єкта до експлуатації. У зазначеній декларації вказано кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією, яка становить 785 245,00 грн. Витрати на будівельно-монтажні роботи та на машини, обладнання та інвентар не включені в цю суму.

25.05.2017 Управління звернулося з листом № 210/16.5-14/18в до КП "ОМІ", як замовника будівництва закладу торгівлі по вул. Симоненка, 11, у м. Івано-Франківську з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком розрахунку розміру пайової участі, складеного відповідно до типового договору, передбаченого Положенням.

Проект договору містить всі істотні умови, передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На вказану пропозицію відповіді не отримано.

Суди попередніх інстанцій, встановивши зазначені обставини, керуючись вимогами частини 3 статті 179, частини 2 статті 180, частинами 2-5 статті 181, статті 187 Господарського кодексу України, статей 11, 14, частини 1 статті 638, частини 1 статті 649 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV, статей 4, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 2.10, 6.2, 7.3 Положення, встановили обов'язок замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти з виконавчим комітетом міської ради договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. У касаційному порядку зазначені висновки суду апеляційної інстанції Управлінням не оскаржуються, а отже не є предметом розгляду судом касаційної інстанції.

Разом із тим у касаційній скарзі Управління посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції при визначенні порядку розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати, зокрема, 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта -для нежитлових будівель та споруд.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

З аналізу наведених норм вбачається, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури для замовника визначається органом місцевого самоврядування. Цей розмір не може перевищувати граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. А граничний розмір пайової участі, у свою чергу, не може перевищувати для нежитлових будівель та споруд 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. При цьому загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта, визначається згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами або за відсутності такого визначення - на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом (стаття 16 Закону України "Про основи містобудування").

Таким чином, затвердження будівельних нормам, державних стандартів і правил, у тому числі правил визначення вартості будівництва покладено на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке наказом від 05.07.2013 № 293 прийняло з наданням чинності з 01.01.2014 національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Згідно з пунктом 2.10 Положення вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - величина, яка визначається множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м кв. житла/нежитлових будівель та споруд (без урахування ПДВ), що діє на момент складання проекту договору на загальну площу, та доведена Мінрегіонбудом, або визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності, затверджених рішенням міської ради. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Загальна кошторисна вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - величина, визначена згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій та повинна мати висновок ДП "Укрдержбудекспертизи", або його філій.

Пунктом 6.2 Положення встановлено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та порядок її сплати визначається в залежності від категорії об'єктів містобудування та відповідно до типового договору укладеного з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) (додаток № 1) та на основі вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту: 7 % вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та споруд.

Загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта, при її наявності повинна мати висновок Державної інвестиційної експертизи.

З аналізу наведених норм убачається, що під час затвердження Положення орган місцевого самоврядування передбачив порядок визначення загальної кошторисної вартості будівництва (яка ураховується під час визначення розміру пайової участі) залежно від обставин її підтвердження.

За таких обставин судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено та не надано оцінки Положенню щодо визначення розміру пайової участі, а висновки про визначення такого розміру на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації є передчасними, оскільки цей документ не містить таких даних, які б давали можливість визначити розмір пайової участі.

Згідно зі статтею 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до положень статей 308, 310 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 909/671/17 скасувати.

3. Справу № 909/671/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий