Постанова

від 03.12.2018 по справі 909/671/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. Справа №909/671/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства «ОМІ» , б/н від 14.12.2017 (вх. №01-05/6091/17 від 22.12.2017)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 (повний текст рішення складено 09.10.2017)

у справі № 909/671/17 (суддя Шіляк М.А.)

за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Колективного підприємства "ОМІ", м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська,

За участю представників від:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Колективного підприємства "ОМІ" (далі - КП "ОМІ"), у якому просило визнати укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради і КП "ОМІ" у редакції позивача, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач як замовник будівництва закладу торгівлі по вул. В. Симоненка, 11 у м. Івано-Франківську ухиляється від передбаченого положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язку укласти з позивачем договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 у справі №909/671/17 (суддя Шіляк М.А.) позов задоволено. Визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради і КП "ОМІ" у редакції позивача.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що, відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38, (далі - Положення) КП "ОМІ", як замовник будівництва, зобов'язаний укласти відповідний договір про пайову участь. Оскільки відповідач ухиляється від укладення такого договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, суд погодився з розрахунком розміру пайового внеску, наведеного позивачем, який було визначено на основі опосередкованої вартості спорудження 1 кв. м об'єкта в Івано-Франківській області, встановленого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102, у розмірі 7 769,17 грн., що загалом становить 154 179,18 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 у справі №909/671/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, неповного встановлення обставин справи.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач покликався на те, що не здійснював будівництво і не вводив в експлуатацію жодного об'єкта будівництва, вказаного в позові, а саме - закладу торгівлі на вул. Симоненка, 11, а на даний час КП "ОМІ" володіє єдиним нежитловим приміщенням, готовим до експлуатації за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка, 15г. При цьому відповідач зазначав, що дозвіл на будівництво нежитлових приміщень на вул. Симоненка в м. Івано-Франківську він отримав у 2003 році та уклав відповідні договори щодо пайової участі у розвитку соціальної інфраструктури міста, а тому не має обов'язку повторно укладати договір щодо того ж об'єкту будівництва.

Окрім того, апелянт зазначав, що розмір пайової участі заявлений у договорі, який у судовому порядку вимагає визнати укладеним позивач, не відповідає кошторисній вартості рівнозначних об'єктів у м. Івано-Франківську.

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради просив залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на те, що договір про пайову участь замовників будівництва має бути укладений в обов'язковому порядку в межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону № 3038-VI, а не укладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 у справі № 909/671/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обгрунтування своєї позиції, позивач зазначав, що твердження апелянта про не здійснення будівництва і не введення в експлуатацію закладу торгівлі на вул. Симоненка, 11 не відповідає дійсності, оскільки згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ІФ1421421005 від 29.07.2014 КП "ОМІ" здійснено будівництво закладу торгівлі на вул. Симоненка, 11 в м. Івано-Франківську.

Крім того, позивач не погоджувався з посиланням апелянта на ч. 5 ст. 40 Закону №3038-VI щодо застосування загальної кошторисної вартості будівництва для розрахунку розміру пайового внеску, оскільки апелянтом не було долучено до матеріалів справи кошторисного розрахунку вартості будівництва та висновку ДП "Укрдержбудекспертизи" або його філій, згідно з п. 2.10 Положення.

КП "ОМІ" у письмових поясненнях зазначав, що у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ІФ1421421005 від 29.07.2014 вказано кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією, яка становить 785245,00 грн. Відтак, на переконання апелянта, визначення розміру пайової участі шляхом застосування нормативу для створеної потужності - 1м.кв. об'єкту є помилковим.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №909/671/17 (головуючий суддя Дубник О.П., судді Зварич О.В., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 у частині розміру пайової участі скасовано. Змінено розмір пайового внеску на суму 54 967,15 грн., у зв'язку із чим внесено відповідні зміни в укладений у судовому порядку договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івана-Франківська.

Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 6 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати, зокрема, 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд. Оскільки у декларації про готовність об'єкта до експлуатації кошторисна вартість об'єкта будівництва визначена у розмірі 785 245,00 грн., то за наведеним судом розрахунком відповідно до пункту 6.2 Положення розмір пайової участі повинен становити 54 967,15 грн.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 залишити в силі.

В обгрунтування вимог касаційної скарги позивач покликався на те, що судом апеляційної інстанції не враховано тієї обставини, що наведена у декларації про готовність об'єкта до експлуатації кошторисна вартість об'єкта будівництва у сумі 785 245,00 грн. не підтверджена жодним документом, тому відсутні підстави для проведення розрахунку пайової участі, виходячи із зазначеної суми.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (головуючий суддя Берднік І.С., судді Міщенко І.С., Суховий В.Г.) від 29.08.2018 у справі №909/671/17 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 скасовано, а справу №909/671/17 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи вказану постанову, судом касаційної інстанції зазначено, що пунктом 6.2 Положення встановлено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та порядок її сплати визначається в залежності від категорії об'єктів містобудування та відповідно до типового договору укладеного з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) (додаток № 1) та на основі вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту: 7 % вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та споруд.

Загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта, при її наявності повинна мати висновок Державної інвестиційної експертизи.

Відтак, під час затвердження Положення орган місцевого самоврядування передбачив порядок визначення загальної кошторисної вартості будівництва (яка ураховується під час визначення розміру пайової участі) залежно від обставин її підтвердження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено та не надано оцінки Положенню щодо визначення розміру пайової участі, а висновки про визначення такого розміру на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації є передчасними, оскільки цей документ не містить таких даних, які б давали можливість визначити розмір пайової участі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною першою статті 316 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

29.10.2018 матеріали справи №909/671/17 надійшли до Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018 справу №909/671/17 розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів: Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 справу №909/671/17 прийнято до провадження Західного апеляційного господарського суду, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 03.12.2018.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії ОСОБА_2 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів, за результатами якого справу №909/671/17 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Кравчук Н.М. та Хабіб М.І., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.12.2018.

В судове засідання 03.12.2018 сторони та третя особа участі уповноважених представників не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернулись на адресу суду, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, КП ОМІ є замовником будівництва закладу торгівлі по вул. Симоненка, 11 в м. Івано-Франківську.

Згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ІФ1421421005 від 29.07.2014, зареєстрованої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківської області, об'єкт будівництва "будівництво закладу торгівлі на вул. Симоненка, 11" введено в експлуатацію. Замовником будівництва є Колективне підприємство «ОМІ» , код 20547019 .

25.05.2017 Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось з листом № 210/16.5-14/18в до КП "ОМІ", як замовника будівництва закладу торгівлі на вул. В. Симоненка, 11, з пропозицією укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з Додатком розрахунком розміру пайової участі, складеним відповідно до типового договору, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста".

На вказану пропозицію відповіді від відповідача не було отримано.

З огляду на наведене, Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся до суду з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та КП "ОМІ" в редакції, запропонованій позивачем.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст.181 ГК України.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст.187 ГК України та ст.649 ЦК України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 187 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як вбачається з позовної заяви, предметом даного позову являється визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та КП "ОМІ" в редакції, запропонованій позивачем.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (надалі - Закон № 3038-VI ), статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Відповідно до ч.ч. 2-3, 9 ст. 40 Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування. При цьому, ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Визначений частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" строк (до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь для добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №911/419/17).

Як зазначалось вище, 29.07.2014 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківської області за № ІФ1421421005 зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, об'єкт будівництва - "будівництво закладу торгівлі на вул. Симоненка, 11", замовник - Колективне підприємство «ОМІ» .

Вказана Декларація спростовує доводи скаржника про те, що ним не здійснювалось будівництво і не вводилось в експлуатацію жодного об'єкта будівництва, вказаного в позові, а саме - закладу торгівлі на вул. Симоненка, 11.

Відтак, Колективне підприємство «ОМІ» , як замовник будівництва, зобов'язане прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - м. Івано-Франківська шляхом укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази звернення КП ОМІ до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради чи Фінансового управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з метою укладення договору про пайову участь в матеріалах справи відсутні.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2017 Фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося з листом № 210/16.5-14/18в до КП "ОМІ", як замовника будівництва закладу торгівлі по вул. Симоненка, 11, у м. Івано-Франківську, з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком розрахунку розміру пайової участі.

Однак, докази отримання Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відповіді на вказаний лист від КП ОМІ чи укладення відповідного договору про пайову участь в матеріалах справи відсутні.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що ним укладено відповідні договори щодо пайової участі у розвитку соціальної інфраструктури міста, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Частиною 1 статті 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська регулює Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", яке затверджене рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 №1231-38 (далі - Положення).

Згідно з частинами 5, 6, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

З наведеного вбачається, що ч.5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає дві методики визначення розміру пайового внеску, а саме визначення розміру пайового внеску з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, а також, у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створення потужності.

Як вбачається з наведеного у позовній заяві проекту договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, такий містить усі істотні умови договору, визначені ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". При цьому, розмір пайового внеску в проекті договору був визначений на основі опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об'єкту в Івано-Франківській області встановленого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 р. № 102 у розмірі 7 769,17 грн. (без ПДВ). Відповідно до поданого позивачем розрахунку розміру пайового внеску за 1 м. кв. складає 7 769,17 грн. Загальний розмір пайового внеску складає 154 179,18 грн.

Однак, на переконання апелянта, визначення розміру пайової участі шляхом застосування нормативу для створеної потужності - 1м.кв. об'єкту є помилковим, оскільки у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ІФ1421421005 від 29.07.2014 вказано кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією, яка становить 785245,00 грн.

Відповідно до п. 6.2. Положення розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та порядок її сплати визначається в залежності від категорії об'єктів містобудування та відповідно до типового договору укладеного з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) та на основі вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту: 7 відсотків вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків.

Загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта, при її наявності повинна мати висновок Державної інвестиційної експертизи.

70% поступлень спрямувати на соціальну інфраструктуру міста та 30% - на інженерно-транспортну інфраструктуру міста.

Відповідно до п.2.10. Положення вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - це величина, яка визначається множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. житла/нежитлових будівель та споруд (без урахування ПДВ), що діє на момент складання проекту договору на загальну площу та доведена Мінрегіонбудом, або визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності, затверджених рішенням міської ради.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Загальна кошторисна вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - величина, визначена згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій та повинна мати висновок ДП Укрдержбудекспертизи, або його філії .

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом (стаття 16 Закону України "Про основи містобудування").

Таким чином, затвердження будівельних нормам, державних стандартів і правил, у тому числі правил визначення вартості будівництва покладено на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке наказом від 05.07.2013 № 293 прийняло з наданням чинності з 01.01.2014 національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" в додатках до якого наведено форму кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва.

Однак, в матеріалах справи відсутній зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва за формою, наведеною в додатках до національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, з визначеною загальною кошторисною вартістю будівництва, а також висновок ДП Укрдержбудекспертизи або його філії, відповідно до вимог Положення.

За наведених обставин, з врахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 29.08.2018 у даній справі, а також наведених вище положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 2.10. Положення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем правомірно застосовано альтернативний спосіб розрахунку розміру пайового внеску, а саме застосовано показник опосередкованої вартості спорудження 1 кв. м. об'єкту будівництва в Івано-Франківській області, встановленого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 № 102.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає підставним, обгрунтованим та правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача.

При цьому, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірної позиції суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 у справі №909/671/17 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 у справі №909/671/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Колективного підприємства «ОМІ»- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Хабіб М.І.

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2018