Рішення

від 04.09.2018 по справі 818/1719/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 р. Справа № 818/1719/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника відповідача - Кунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Косівщинська про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) про:

1) визнання протиправною та скасування відмови відповідача, викладеної в листі від 02.04.2018 № Ж-2549-2073/21-18 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області;

2) зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Свої вимоги мотивував тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповіді не навів. Крім іншого, відсутність будь-яких погоджень з боку сільської ради не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 07.05.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 30.05.2018.

21.05.2018 представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву (а.с.14-16), в якому, представник заперечувала проти позову, зокрема, виходячи з того, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області на звернення позивача листом від 02.04.2018 повідомило, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 начальники головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок мають забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Косівщинська сільська рада Сумського району Сумської області висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачці земельної ділянки у власність. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того, зазначила, що вимога зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Судове засідання 30.05.2018 було відкладене на 26.06.2018 з метою надання часу представнику відповідача для належного оформлення у письмовій формі клопотання про зупинення провадження.

Представником відповідача 31.05.2018 було подано клопотання про зупинення провадження у справі (а.с.23-33), в якому ухвалою суду від 26.06.2018 було відмовлено. Крім того, вказаною ухвалою суду від 26.06.2018 було залучено до участі у розгляді справи як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Косівщинська" (далі - ТОВ АФ "Косівщинська") та призначено судове засідання на 04.09.2018 (а.с.38).

06.08.2018 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (а.с.43-53), відповідно до яких представник просила відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки земельна ділянка для відведення позивачу перебуває у користуванні ТОВ АФ "Косівщинська" згідно додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 15.06.2007 з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 52,2542га.

У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.41). В матеріалах справи є заява про розгляд справи у його відсутності (а.с.13,36).

Представник третьої особи про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.42), в судове засідання не з'явився.

З урахуванням ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважав можливим здійснювати розгляд справи у відсутності позивача та представника ТОВ АФ "Косівщинська".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову, виходячи з підстав, викладених у відзиві (а.с.14-22) та додаткових пояснень (а.с.43-53).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 28.02.2018 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівщинської сільської ради Сумської області (а.с.6). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту та копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі (а.с.7-8).

Листом від 02.04.2018 №Ж-2549-2073/21-18 (а.с.9) відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення поданої заяви, у зв'язку з тим, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 начальникам головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області від 27.03.2018 №236, сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення ОСОБА_2 земельної ділянки.

Також було зазначено, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року №333-р і від 22 вересня 2016 №688-р передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі за межами населених пунктів. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. "а" ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Однак, жодної з наведених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено.

Відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_2, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість, у листі від 02.04.2018 (а.с.9) відповідач, без посилання на будь-які норми, визначені Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, повідомляє про неможливість задоволення заяви ОСОБА_2 з посиланням на лист Косівщинської сільської ради щодо непогодження відведення земельної ділянки (а.с.19) та на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, та про те, що Головне управління не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Однак, вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу Україну. Також, в самому листі, всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача у листі від 02.04.2018 на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, яким, доручено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, є безпідставним. Таке рішення колегії є розпорядчим, а не нормативним документом, а врахування чи неврахування позиції місцевої ради під час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено чинним законодавством та, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, не є підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Крім того, посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333-р та від 22.09.2016 №688-р також є безпідставним, оскільки даними розпорядженнями схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та затверджено план заходів щодо її виконання, однак вони не встановлюють жодних норм у галузі регулювання земельних відносин. До того ж, відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" розпорядження є актом Кабінету Міністрів України, який видається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, а тому посилання на такий документ як підставу для унормування порядку отримання позиції органу місцевого самоврядування щодо проекту землеустрою є необґрунтованим.

Посилання представника відповідача на те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, що є предметом спору у даній справі, передана в оренду ТОВ АФ "Косівщинська" згідно додаткової угоди оренди земельної ділянки від 01.08.2018 (а.с.52-53), суд не приймає до уваги, оскільки предметом спору у дані справі є, насамперед, перевірка правомірності рішення відповідача на момент вирішення заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Даний факт не був підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що узгоджується з позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі №815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати приписам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання відмови протиправною та її скасування, та про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти відмову або надати дозвіл. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа №823/795/17), від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а).

Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області, буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 704,80грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 02.05.2018 №0.0.1025974772.1 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Косівщинська (42342, Сумська область, Сумський район, с. Косівщина, вул.Шкільна, буд. 16 А, код ЄДРПОУ 00855807) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладеної в листі від 02.04.2018 № Ж-2549-2073/21-18 у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на корить ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. вісімдесят коп.).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.09.2018.

Суддя І.Г. Шевченко