Постанова

від 06.09.2018 по справі 810/3948/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3948/17 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Михайловського В.О.,

представника відповідача - Кривщука Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року (повний текст рішення виготовлено 19.04.2018) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В

ТОВ "Енергоресурс" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017951208 від 31.07.2017.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

До Київського апеляційного адміністративного суду 24.07.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року - без змін.

У судовому засіданні 06 вересня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енергоресурс достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.05.2017 за №9094118303).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11.07.2017 №1361/10-36-12-08/31444050, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено від'ємне значення за періоди, які підлягають перевірці на суму ПДВ у розмірі 230 115,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.07.2017 0017951208., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 230 115 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до наданих до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області встановлено, що основними постачальниками у ТОВ Енергоресурси є ТОВ "РЕМБУДТРАНС", ТОВ "СТІЛ ЦЕНТР" та ТОВ "СТІЛ ЦЕНТР", з якими у 2016 році позивачем укладено ряд договорів підряду.

В акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту за результатами господарської діяльності з вказаними контрагентами.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що відповідачем було отримано інформацію, а саме довідку щодо ризиків заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ від 21.06.2017 року за №680/10-06-21-04, відповідно до якої виявлено ознаки ризику у контрагентів-постачальників позивача, а саме ДП Аріна ПАТ Монтажник України та ТОВ НТП Макс І К .

Так, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області зазначено, що стосовно ДП Аріна ПАТ Монтажник України зареєстровано кримінальне провадження №12015000000000630, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст. 205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України. Також відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 по справі №760/6919/16-К (провадження №1-кс/760/10651/16) ДП Аріна ПАТ Монтажник України , виступаючи разом ще з декількома сотнями підприємств реально діючого сектору економіки, користувалось послугами певної транзитно-конвертаційної групи.

Щодо ТОВ НТП Макс І К , то податковим органом вказано, що відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2017 по справі №761/17009/17 (провадження 1-кс/761/10614/2017), вказане підприємство формувало собі ризиковий податковий кредит.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ДП Аріна ПАТ Монтажник України було укладено договір підряду (з улаштування інженерних мереж) № 32 від 15 серпня 2016 року.

Реальність виконання вказаного договору з ДП Аріна ПАТ Монтажник України підтверджується копіями наступних первинних та розрахункових документів, наявних в матеріалах справи: додатковою угодою № 1 до договору підряду № 32 від 15 серпня 2016 року, платіжним дорученням № 86 від 28 березня 2017 року та податковою накладною від 28.03.2017 з квитанцією № 1 від 14.04.2017 про реєстрацію податкової накладної.

Крім того, 16.06.2016 між ТОВ ЕНЕРГОРЕСУРС та ТОВ НТП Макс і К укладений договір № 16/06/1, за умовами якого ТОВ НТП Макс і К виступає виробником обладнання.

Доказом поставки обладнання на будівельний майданчик ТОВ ЕНЕРГОРЕСУРС є товарно-транспортна накладна від 19.06.2017.

Так, на момент проведення перевірки силами ТОВ НТП Макс і К здійснювався монтаж обладнання, яке зазначене у специфікації до договору № 16/06/1 від 16.06.2016.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Щодо посилання податкового огану на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 01.08.2016 по справі № 760/6919-16-к, із змісту якої слідує, що ДП Аріна ПАТ Монтажник України , виступаючи разом ще з декількома сотнями підприємств реально діючого сектору економіки користувалось послугами певної транзитно-конвертаційної групи, колегія суддів зазначає, що, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведене судове рішення датоване 01.08.2016, а період, який у ньому розглядається стосується взагалі періоду починаючи з 2014 року. Разом з тим, як було вже зазначено вище, договір підряду між позивачем та ДП Аріна ПАТ Монтажник України було укладено 15 серпня 2016 року, тобто вже після прийняття зазначеної вище ухвали Солом'янського районного суду міста Києва. При цьому, вказаний договір фактично почав виконуватись лише у березні 2017 року, що підтверджується первинними документами, які були перелічені вище та наявні в матеріалах справи.

Таким чином, вищевказане судове рішення жодним чином не стосується періоду, в який ТОВ ЕНЕРГОРЕСУРС та ДП Аріна ПАТ Монтажник України мали господарські відносини.

З приводу доводів апелянта, що у відповідності до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 19.05.2017 року по справі № 761/17009/17 ТОВ НТП Макс і К формувало собі ризиковий кредит, колегія суддів зазначає, що посилання на вказане судове рішення є безпідставним, оскільки в ньому відсутнє будь-яке згадування ТОВ НТП Макс і К .

При цьому, враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ДП Аріна ПАТ Монтажник України , ТОВ НТП Макс і К останні були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит сформовано безпідставно за господарськими операціями з ДП Аріна ПАТ Монтажник України , ТОВ НТП Макс і К , які в реальності не виконувались.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0017951208 від 31.07.2017, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області є протиправним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 10.09.2018