Постанова

від 20.11.2018 по справі 810/3948/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 листопада 2018 року

справа №810/3948/17

адміністративне провадження №К/9901/62897/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у складі судді Терлецької О. О. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у складі колегії судів Губської О. А., Парінова А. Б., Беспалова О. О. у справі №810/3948/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

17 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" (Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2017 року №0017951208, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2017 року на загальну суму 230 115 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

06 квітня 2018 року рішенням Київського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкового правопорушення, які за висновком податкового органу полягають у нереальності господарських операцій платника податків з Дочірнім підприємством Аріна Публічного акціонерного товариства Монтажник України , Товариством з обмеженою відповідальністю НТП Макс і К , за наслідком здійснення яких Товариством сформовано податковий кредит за квітень 2017 року.

02 жовтня 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статей 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

29 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги на виконання ухвали цього суду та витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 810/3948/17.

08 листопада 2018 року справа № 810/3948/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у червні-липні 2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2017 року, за результатами якої складено акт від 11 липня 2017 року № 1361/10-36-12-08/31444050 (далі - акт перевірки).

31 липня 2017 року заступником начальника податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленнями-рішенням №0017951208 за порушення пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2017 року на загальну суму 230 115 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про нереальність господарських операцій між Товариством та Дочірнім підприємством Аріна Публічного акціонерного товариства Монтажник України , Товариством з обмеженою відповідальністю НТП Макс і К , внаслідок чого платником податків протиправно сформовано податковий кредит за квітень 2017 року.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на не підтвердження цих операцій за ланцюгом постачання та віднесенням контрагентів платника податків до числа ризикових внаслідок зазначення таких контрагентів в ухвалах слідчого судді у кримінальному провадженні.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, на який посилався податковий орган як на підставу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Норми пунктів 200.1, 200.4 Податкового кодексу України порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996 - ХІV), Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, який підлягав перевірці, позивач здійснював господарські операцій з придбання будівельного обладнання та виконання будівельних робіт (з улаштування інженерних мереж) у контрагентів на підставі, відповідно, договору поставки від 16 червня 2016 року № 16/06/1 (Товариство з обмеженою відповідальністю НТП Макс і К ) та договору підряду від 15 серпня 2016 року № 32 (Дочірнє підприємство Аріна Публічного акціонерного товариства Монтажник України ).

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт за умовами вказаних договорів, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV та статті 201 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом лише наводяться доводи щодо наявності повноважень на використання податкової інформації при проведенні перевірок, а також наявності ухвал слідчого судді, в яких фігурують вказані контрагенти.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Обґрунтованими, на думку Верховного Суду, є висновки судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Ухвала слідчого судді, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів або на проведення іншої процесуальної дії щодо контрагента платника податків в межах кримінального провадження, є процесуальним актом, який виноситься суддею у порядку реалізації його повноважень щодо здійснення судового контролю. Така ухвала обов'язково містить виклад обставин, якими слідчий та прокурор обґрунтовують необхідність проведення відповідної процесуальної дії. При постановленні такої ухвали слідчий суддя не вирішує питання щодо винуватості чи не винуватості особи, відтак така ухвала не має жодного преюдиційного значення з огляду на приписи частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

З наведених підстав доводи касаційної скарги податкового органу в цій частині є неприйнятними.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі №810/3948/17 залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер