Рішення

від 04.09.2018 по справі 447/243/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/407/18 Справа № 447/243/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

04.09.2018 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Павліва В.Р.,

за участю секретаря судового засідання Волківської-Любінської Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №447/243/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок загибелі чоловіка під час виконання трудових обов'язків,

інтереси позивача представляв адвокат ОСОБА_4,

інтереси відповідача представляв Говенко І.І.,

Процесуальні дії у справі.

26.01.2018 ОСОБА_1 пред'явила позов відповідно до якого просить стягнути з ТзОВ "Гідробуд-М": 500000,00 гривень моральної шкоди, 3647,00 гривень витрат на поховання та 134028,00 гривень і 3723,00 гривні щомісячно довічно на відшкодування витрат на утримання внаслідок втрати годувальника. В обгрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок нещасного випадку на виробництві, помер її чоловік, ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах з ТзОВ "Гідробуд-М". За результатами спеціального розслідування директора підприємства ОСОБА_2 притягнули до адміністративної відповідальності за неналежне функціонування системи управління охороною праці. Позивач понесла витрати на поховання у розмірі 3647,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.1201 ЦК України. Крім того, позивач є інвалідом ІІІ групи і перебувала на утриманні чоловіка, тому на підставі ст. 1172, 1187, 1200 ЦК України просить стягнути на її користь шкоду внаслідок його загибелі у розмірі 134028,00 гривень одноразовим платежем за три роки наперед та щомісячними платежами у розмірі мінімальної заробітної плати, а саме по 3723,00 гривень, довічно. Внаслідок загибелі чоловіка позивачу заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 500000,00 гривень та обгрнутовує тим, що після загибелі чоловіка вона неодноразово перебувала на лікуванні, через переживання та зміну звичного укладу життя стан здоров'я позивача суттєво погіршився.

27.01.2018 суд відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

31.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття заяви до розгляду і відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.02.2018 позивач подала клопотання про долучення до матеріалів справи висновку психологічного обстеження, яке суд задовольнив.

27.02.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечив та просив призначити справу до розгляду у порядку загального позовного провадження. Відповідач зазначив, що нещасний випадок стався з ОСОБА_6 в обідню перерву, яка не включається в робочий час. Причиною нещасного випадку є недотримання потерпілим вимог з охорони праці. Відповідач зазначає, що потерпілий не здійснював діяльності з утримання джерела підвищеної небезпеки. Вина підприємства в загибелі потерпілого відсутня. Відповідач сплачує внески на соціальне страхування. Страховиком є Фонд соціального страхування України, який і повинен відшкодовувати шкоду завдану, внаслідок смерті потерпілого. Незважаючи на це, відповідач пропонував позивачу матеріальну допомогу та після нещасного випадку передав позивачу 13000,00 гривень. Відповідач також заначив, що позивач є інвалідом ІІІ групи, а отже є працездатною особою. Крім того, позивач не надала доказів перебування на утриманні потерпілого. А право на утримання виникає лише у непрацездатних осіб, які були на утриманні потерпілого.

09.03.2018 позивач подала відповідь на відзив, відповідно до якої зазначила таке. Актом розслідування нещасного випадку, встановлено вину не тільки потерпілого, але й посадових осіб підприємства. Вимогу щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок смерті потерпілого позивач пред'явила до належного відповідача, оскільки Фонд соціального страхування здійснює лише страхові виплати.

21.03.2018 суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12.04.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача щодо об'єднання позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в одне провадження.

04.05.2018 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд встановив:

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, загальне захворювання, інвалідність встановлена довічно, що стверджується пенсійним посвідченням від 14.03.2016 №2189021301.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 17.05.1980 серії НОМЕР_3 позивач та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 17.05.1980.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Причина смерті - тупа поєднана травма тіла у вигляді розривів аорти, печінки, перелому хребта, множинних двостронніх переломів ребер. За результатами судово-токсикологічної експертизи крові потерпілого спиртів не виявлено. Це підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.01.2017 серії НОМЕР_4 та відповіддю на запит від 20.02.2017 №441.

Зі змісту акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався о 12.40 годині ІНФОРМАЦІЯ_1 на ТзОВ "Гідробуд-М" від 24.03.2017 встановлено таке. Потерпілий пройшов повторний інструктаж з охорони праці 03.01.2017, періодичний медичний огляд не проходив. ОСОБА_6 виконавши роботу повернувся на територію ТзОВ "Гідробуд-М" приблизно об 11.10 годині та попередив механіка про несправність заднього лівого колеса. Механік дав усний дозвіл на усунення несправності і ОСОБА_6 пішов у ремонтно-механічну майстерню, щоб усунути несправність. Приблизно о 12.40 годині ОСОБА_6 виявили на рамі самоскида під кузовом транспортного засобу КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1. Причини нещасного випадку: технічні та психофізіологічні - відсутні, організаційні: водій ОСОБА_6 працював без упору під піднятим кузовом; механік ОСОБА_3 проводив недостатній нагляд за додержанням правил охорони праці; директор ОСОБА_2 не вжив достатніх заходів для забезпечення безпечних умов праці.

За результатами спеціального розслідування 24.03.2017 затверджено акт №1 за формою Н-1, відповідно до якого комісія встановила, що нещасний випадок внаслідок якого загинув ОСОБА_6, пов'язаний з виробництвом.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 транспортний засіб КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ТзОВ "Гідробуд-М".

Згідно з постановою від 16.02.2017 серії ЛВ №13/063/0097-0044, на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.41 КУпАП.

Відповідно до виписки з історії хвороби позивача, вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 23.02.2017 по 06.03.2017 з діагнозом стенокардія та гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. Зі змісту медичної карти амбулаторного хворого встановлено, що позивача 11.01.2018 оглядав лікар-невролог, за результатами огляду встановлено діагноз астено-невротичний синдром.

На поховання ОСОБА_6 було витрачено 3647,00 гривень, що стверджується накладною від 26.01.2017 та товарним чеком від 26.01.2017.

Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 30.03.2018, кримінальне провадження №12017140250000075 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.271 КК України закрито у зв'язку з відсутністю у діях посадових осіб ТзОВ "Гідробуд-М" складу злочину. Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 17.07.2018 відмовлено у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 30.03.2018. Ухвала набрала законної сили 07.08.2018.

Оцінка суду.

Між сторонами виникли деліктні правовідносини, що врегульовані главою 82 книги V ЦК України та спеціальними законами (Законом України "Про охорону праці" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з рішенням КС України від 08.10.2008 №20-рп/2008 моральна шкода, завдана внаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодовується громадянам на підставі загальної норми викладеної у ст.1167 ЦК України.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, стосунків з оточуючими людьми, а також у шкоді завданій психічному здоров'ю особи.

Для підтвредження факту завдання моральної шкоди, позивач надала суду висновок психологічного обстеження, проведеного Громадською організацією "Українське Товариство Системної Психотерапії". Представник відповідача зазначив, що цей висновок є недопустимим доказом, оскільки обставини викладені у висновку можуть бути встановлені лише в ході проведення експертизи.

Відповідно до ст.76 ЦПК України дані, що підтверджують наявність (відсутність) обставин, що входять у предмет доказування встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Оскільки наданий суду висновок не є засобом доказування, визначеним ст.76 ЦПК України, проведений спеціалістами кваліфікацію яких суд не має можливості перевірити, які не були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, суд доходить висновку, що зазначений документ не відповідає критеріям допустимості доказів, визначеним ст.78 ЦПК України і не може бути використаний для доведення обставин, що входять у предмет доказування.

Суд встановив, що позивач проживала зі своїм чоловіком у зареєстрованому шлюбі протягом 36 років. За цей час вони виховали трьох дітей, звикли один до одного, підтримували один одного, між ними існували усталені емоційні зв'язки. Позивач надала суду медичну документацію, з якої встановлено, що стан її здоров'я погіршився врезультаті психологічних переживань у зв'язку з раптовою смерттю чоловіка. За таких обставин суд доходить висновку, що позивачу була заподіяна моральна шкода внаслідок смерті її чоловіка.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з актом №1 за формою Н-1, затвердженим 24.03.2017, нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_6 своїх трудових обов'язків та пов'язаний з виробництвом.

Представник відповідача зазначив, що нещасний випадок стався під час обідньої перерви, яка не включається до робочого часу і під час якої працівники не виконують трудові обов'язки, що виключає застосування ст.1172 ЦК України до спірних правовідносин. На підтвердження цього надав Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, згідно з розділом V яких обідня перерва триває з 12.00 години до 13.00 години.

Однак, такі твердження представника відповідача не відповідають письмовим доказам - актам складеним за результатами спеціального розслідування нещасного випадку. Зокрема, у ході спеціального розслідування нещасного випадку, встановлено, що очевидців події не було. О 12.40 годині нещасний випадок було виявлено, однак точний час коли він трапися невідомий. Судом встановлено, що це період з 11.20 години, коли ОСОБА_6 заїхав у гараж, до 12.40 години коли його виявили інші працівники. У гараж ОСОБА_6 поїхав для виконання вказівки механіка ОСОБА_3 щодо усунення несправностей транспортного засобу, тобто для виконання трудових обов'язків, і нещасний випадок стався під час проведення ремонту транспортного засобу. Враховуючи це, суд доходить висновку, що нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_6 трудових обов'язків та відхиляє доводи представника відповідача з цих підстав.

На підтвердження того, що між діями службових осіб підприємства та нещасним випадком наявний причинно-наслідковий зв'язок позивач покликалася на акти складені за результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку. Крім того, сторона позивача, покликаючись на ст.1187 ЦК України, вважає, що вина службових осіб підприємства не входить у предмет доказування.

Представник відповідача зазначив, що між шкодою, завданою позивачу та діями службових осіб підприємства відсутній причинно-наслідковий зв'язок, а також відсутня вина працівників підприємства. На підтвердження цього покликався на постанову про закриття кримінального провадження від 30.03.2018, яку позивачі оскаржували, однак, вона не була скасована, а також на те, що позивач не здійснював діяльності з утримання джерела підвищеної небезпеки.

Постановою про закриття кримінального провадження від 30.03.2018, встановлено, що дії ОСОБА_6 не відповідали вимогам законодавства з охорони праці та перебувають у причинно-наслідоковому зв'язку з настанням нещасного випадку. Дії посадових осіб ТзОВ "Гідробуд-М", зокрема, механіка ОСОБА_3 з технічної точки зору не перебувають в причиновому зв'язку з настанням нещасного випадку. Цією ж постановою встановлено, що роботи з ремонту транспортного засобу, необхідно було проводити з дозволу та під керівництвом відповідальної особи, в даному випадку механіка ОСОБА_3 та із застосуванням спеціальної упорної штанги.

З наведеного встановлено, що у ході розслідування дії механіка ОСОБА_3 лише з технічної точки зору не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з нещасним випадком, однак ремонтні роботи ОСОБА_6 повинен був проводити під керівництвом механіка. Згідно з актами складеними за результатами спеціального розслідування, зазначено, що технічні причини настання нещасного випадку відсутні, однак, встановлено організаційні причини серед яких - порушення механіком ОСОБА_3 п. 2.12. Посадової інструкції механіка №2, затв. наказом від 07.05.2012 №26 та порушення директором ОСОБА_2 п. 2.8. Посадової інструкції директора, затв. наказом від 08.05.2012 №26.

У ході судового розгляду сторони визнали обставини встановлені актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався о 12.40 годині ІНФОРМАЦІЯ_1 на ТзОВ "Гідробуд-М" від 24.03.2017, а отже на підставі ст.81 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дії посадових осіб підприємства щодо неналежного забезпечення безпечних умов праці перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з нещасним випадком на виробництві, а позиція представника відповідача спростовується письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затв. наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15 до таких робіт відноситься, зокрема: монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів; обслуговування і ремонт елементів підвіски автомобілів, гідропідйомників на автомобілях-самоскидах та самоскидних причепах, їх зняття і установка; ремонт паливної апаратури двигунів внутрішнього згорання.

Таким чином, не будь-яка діяльність з утримання транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. З наданих суду доказів неможливо встановити, які саме роботи виконував ОСОБА_6, а тому суд бере до уваги доводи представника відповідача та доходить висновку, що ст.1187 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Суд відхиляє доводи позивача в цій частині. Таким чином, шкода підлягає стягненню з відповідача лише за умови встановлення вини його посадових осіб у нещасному випадку. Суд доходить висновку, що вина посадових осіб підтверджується постановою від 16.02.2017 серії ЛВ №13/063/0097-0044, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.41 КУпАП.

Представник відповідача зазначив, що постановою про закриття кримінального провадження встановлено відсутність вини у діях посадових осіб ТзОВ "Гідробуд-М". Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.03.2018 кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину, оскільки невід'ємною умовою складу злочину, передбаченого ч.2 ст.271 КК України є порушення вимог законодавчих актів про охорону праці. Таким чином, слідчий встановив відсутність елементу об'єктивної сторони складу злочину, щодо наявності/відсутності елементів суб'єктивної сторони складу злочину в постанові нічого не зазначено. Тому, суд відхиляє доводи представника відповідача в цій частині.

Доказів того, що відповідач частково виплатив позивачу відшкодування суду не надано. Позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 500000,00 гривень. Представник відповідача зазначив, що такий розмір є суттєво завищеним.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає до задоволення частково, з відповідача слід стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень, яка буде достатньою компенсацією психічних переживань, яких зазнала позивач та відповідає усталеній судовій практиці, що склалася за результатами розгляду справ такої категорії.

Відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про охорону праці" роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. Тому, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що позивач вже отримала відповідне відшкодування.

Позивач надала доказзи того, що на поховання було витрачено 3647,00 гривень, тому суд доходить висновку, що ці кошти підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Зазначеною нормою не визначено суб'єкта, що повинен відшкодовувати шкоду. Суб'єкт визначений загальною нормою ст.1166 ЦК України. Однак, спірні правовідносини врегульовані спеціальними законами.

Зокрема, відповідно до ст.9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовну вимогу щодо відкодування шкоди пред'явлено до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в її задоволенні. У ході судового розгляду позивач та її представник не подали клопотання про заміну неналежного відповідача, оскільки помилково вважали, що спірні правовідносини врегульовані лише нормами ЦК України. Однак, відповідно до Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплаті підлягають не тільки страхові виплати, як зазначив представник позивача, а й інші витрати на відшкодування шкоди.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, а судом ухвалено рішення про задоволення позову частково, то з відповідача слід стягнути судовий збір пропорціно до задоволених позовних вимог в дохід держави.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок загибелі чоловіка під час виконання трудових обов'язків, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" на користь ОСОБА_1 витрати на поховання у розмірі 3647 (три тисячі шістсот сорок сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М", місцезнаходження: с. Тростянець, Миколаївський район, Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 01036968.

Треті особи: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП не вказано;

ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП не вказано.

Повний текст рішення складено 14.09.2018.

Суддя Павлів В. Р.