Постанова

від 14.05.2019 по справі 447/243/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/243/18 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/2252/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року в складі судді Павліва В.Р., в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробуд-М , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок загибелі чоловіка під час виконання трудових обов`язків,-

встановила:

В січні 2018 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзОВ Гідробуд-М , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок загибелі чоловіка під час виконання трудових обов`язків.

Вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві помер її чоловік ОСОБА_6 , який перебував у трудових відносинах з ТзОВ "Гідробуд-М". За результатами спеціального розслідування директора підприємства ОСОБА_4. притягнули до адміністративної відповідальності за неналежне функціонування системи управління охороною праці.

Позивач понесла витрати на поховання у розмірі 3647,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.1201 ЦК України. Крім того, вона є інвалідом ІІІ групи і перебувала на утриманні чоловіка, тому на підставі ст. 1172, 1187, 1200 ЦК України просить стягнути на її користь шкоду внаслідок його загибелі у розмірі 134028,00 гривень одноразовим платежем за три роки наперед та щомісячними платежами у розмірі мінімальної заробітної плати, а саме по 3723,00 гривень довічно.

Внаслідок загибелі чоловіка позивачці заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 500000,00 гривень, розмір відшкодування обгрунтовує тим, що після загибелі чоловіка вона неодноразово перебувала на лікуванні, через переживання та зміну звичного укладу життя стан здоров`я позивача суттєво погіршився.

Просила стягнути з ТзОВ "Гідробуд-М" 500000,00 гривень моральної шкоди, 3647,00 гривень витрат на поховання та 134028,00 гривень одноразово і 3723,00 гривні щомісячно довічно на відшкодування витрат на утримання внаслідок втрати годувальника.

Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок загибелі чоловіка під час виконання трудових обов`язків, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" на користь ОСОБА_1 витрати на поховання у розмірі 3647 гривень 00 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок в дохід держави.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , не погоджується з таким в частині суми відшкодування моральної шкоди та відмови в задоволенні решти вимог.

Зокрема зазначає, що сума в розмірі 50000 грн. є недостатньою для відшкодування заподіяної моральної шкоди, оскільки суд не прийняв як доказ висновок психологічного обстеження від 07.02.2018 року.

Покликається на те, що заподіяна їй моральна шкода полягає у погіршенні здоров`я, душевних хвилюваннях та переживаннях, оскільки зазнала стресу та важкого шоку. На стаціонарному лікуванні перебувала з 23.02.2017 року по 06.03.2017 року, після цього тривалий час лікувалась амбулаторно. До сьогоднішнього дня її мучать безсоння, не може оговтатись від пережитого, через постійні переживання декілька разів на рік знаходиться на лікуванні.

Вважає помилковим висновок суду про відмову у задоволенні вимоги про стягнення грошового утримання через заявлення такої до неналежного відповідача.

Покликаючись на статті 1166, 1200, 1202 ЦК України зазначає, що майнова шкода відшодовується особою, яка її завдала, тому належним відповідачем у даній справі є ТзОВ Гідробуд-М , а не Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Стверджує, що її вимоги відповідають висновкам та правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28.03.2018 року справа № 212/4531/16.

Просить змінити рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року в частині стягнення моральної шкоди та відмови у стягненні витрат на утримання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідача ОСОБА_8 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий суд дійшов висновку, що нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_6 трудових обов`язків.

Врахувавши, що позивач проживала зі своїм чоловіком у зареєстрованому шлюбі протягом 36 років, за які виховали трьох дітей, звикли один до одного, підтримували один одного, між ними існували усталені емоційні зв`язки, стан здоров`я позивача погіршився в результаті психологічних переживань у зв`язку з раптовою смертю чоловіка, відтак їй заподіяна моральна шкода внаслідок смерті чоловіка та стягнув відшкодування такої в розмірі 50000,00 гривень, яка буде достатньою компенсацією душевних переживань, яких зазнала позивач та відповідає усталеній судовій практиці, що склалася за результатами розгляду справ такої категорії.

Стягнуто також підтверджені витрати на поховання.

Також суд вказав, що позовну вимогу щодо відшкодування витрат на утримання пред`явлено до неналежного відповідача, клопотання про заміну неналежного відповідача сторона позивача не подавала, відтак у вимозі про відшкодування шкоди на підставі ст. 1200 ЦК України з ТзОВ Гідробуд-М відмовлено.

Зважаючи на те, що апелянт ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваним рішення виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог та розміру моральної шкоди, яку стягнуто, колегія суддів за правилами статті 367 ЦПК України оскаржуване рішення в іншій частині не перевіряє.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною 2 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч. 2 ст. 153 КЗпП України).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, загальне захворювання, інвалідність встановлена довічно, що стверджується пенсійним посвідченням від 14.03.2016 року № 2189021301 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 17.05.1980 серії НОМЕР_1 позивач та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 17.05.1980 року, актовий запис № 5 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.01.2017 серії НОМЕР_2 (а.с. 13).

Причина смерті - тупа поєднана травма тіла у вигляді розривів аорти, печінки, перелому хребта, множинних двостронніх переломів ребер. При судово-токсикологічної експертизі крові від трупа ОСОБА_6 спиртів не виявлено (а.с. 12).

ОСОБА_6 був працівником ТзОВ "Гідробуд-М".

Відповідно до ст.171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Закону України Про охорону праці встановлено обов`язок роботодавця організовувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах.

Пов`язаними з виробництвом нещасними випадками визнаються такі, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов`язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов`язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття.

Згідно із п.п. 1 п. 36 Порядку, спеціальному розслідуванню підлягають випадки зі смертельними наслідками.

Відповідно до пункту 38 Порядку спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), утвореною територіальним органом Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку.

Обов`язки спеціальної комісії визначені пунктом 42, до яких зокрема відноситься з`ясування обставин і причин настання нещасного випадку, визначення пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом, установлення осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.

Зі змісту акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався о 12.40 годині 25.01.2017 року на ТзОВ "Гідробуд-М" від 24.03.2017 року встановлено, що потерпілий пройшов повторний інструктаж з охорони праці 03.01.2017 року, періодичний медичний огляд не проходив.

ОСОБА_9 - Я.Ю. виконавши роботу повернувся на територію ТзОВ "Гідробуд-М" приблизно об 11.10 годині 25.01.2017 року та попередив механіка про несправність заднього лівого колеса. Механік дав усний дозвіл на усунення несправності і ОСОБА_6 пішов у ремонтно-механічну майстерню щоб усунути несправність. Приблизно о 12.40 годині ОСОБА_6 виявили на рамі самоскида під кузовом транспортного засобу КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Причини нещасного випадку: технічні та психофізіологічні - відсутні, організаційні: водій ОСОБА_6 працював без упору під піднятим кузовом; механік ОСОБА_5 проводив недостатній нагляд за додержанням правил охорони праці; директор ОСОБА_4 не вжив достатніх заходів для забезпечення безпечних умов праці.

За результатами спеціального розслідування 24.03.2017 затверджено Акт № 1 за формою Н-1, відповідно до якого комісія встановила, що нещасний випадок внаслідок якого загинув ОСОБА_6 , пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить ТзОВ "Гідробуд-М".

Згідно з постановою від 16.02.2017 серії ЛВ №13/063/0097-0044, на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 41 КУпАП.

Враховуючи наведені обставини та вимоги закону, судом першої інстанції правильно констатовано, що даний нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись з позовними вимогами позивач ОСОБА_1 , зазначала, що смертю чоловіка їй завдано моральну шкоду, яку оцінює в 500000 грн., вважає, що має право на утримання внаслідок втрати годувальника, які просила стягнути з відповідача.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що між сторонами виникли деліктні правовідносини, що врегульовані главою 82 книги V ЦК України та спеціальними законами (Законом України Про охорону праці та Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що ст. 1187 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не будь-яка діяльність з утримання транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки, а з наданих суду доказів неможливо встановити, які саме роботи виконував ОСОБА_6 , тому відповідну шкоду з відповідача можна стягнути лише за умови встановлення вини його посадових осіб у нещасному випадку.

Разом з цим, у постанові про закриття кримінального провадження від 30.03.2018 року зазначено, що дії ОСОБА_6 не відповідали вимогам законодавства з охорони праці та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку. Так, роботи з ремонту транспортного засобу, необхідно було проводити з дозволу та під керівництвом відповідальної особи, в даному випадку механіка ОСОБА_5 та із застосуванням спеціальної упорної штанги. Дії посадових осіб ТзОВ "Гідробуд-М", зокрема, механіка ОСОБА_5 з технічної точки зору не перебувають в причиновому зв`язку з настанням нещасного випадку.

Згідно Акту за результатами спеціального розслідування, технічні причини настання нещасного випадку відсутні, однак, встановлено організаційні причини серед яких - порушення механіком ОСОБА_5 . п. 2.12. Посадової інструкції механіка № 2, затв. наказом від 07.05.2012 № 26 та порушення директором ОСОБА_4 . п. 2.8. Посадової інструкції директора, затв. наказом від 08.05.2012 № 26.

Зважаючи на те, що сторони визнали обставини встановлені актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався о 12.40 годині 25.01.2017 на ТзОВ "Гідробуд-М" від 24.03.2017 року, такі обставини в силу ст. 81 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Крім цього, вина посадових осіб підтверджується постановою від 16.02.2017 серії ЛВ №13/063/0097-0044, якою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст.1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до виписки з історії хвороби позивача, вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 23.02.2017 по 06.03.2017 з діагнозом стенокардія та гіпертонічна хвороба ІІ ступеня.

Зі змісту медичної карти амбулаторного хворого встановлено, що позивача 11.01.2018 року оглядав лікар-невролог, за результатами огляду встановлено діагноз астено-невротичний синдром.

Для підтвредження факту завдання моральної шкоди, позивач надала суду висновок психологічного обстеження, проведеного Громадською організацією Українське Товариство Системної Психотерапії .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказаний висновок не відповідає критеріям допустимості доказів, визначеним ст. 78 ЦПК України, відтак не може бути використаний для доведення обставин, які входять у предмет доказування.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Як роз`яснено п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно частини 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Розмір сум відшкодування моральної шкоди повинен відповідати вимогам розумності, виваженості та справедливості і не повинен призводити до збагачення потерпілого.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

На переконання колегії суддів, позивач достатньо аргументувала свої моральні страждання, які їй спричинила та продовжує завдавати смерть чоловіка.

Враховуючи обставини справи (доведену вину роботодавця), особу потерпілого, а саме те, що дії ОСОБА_6 не відповідали вимогам законодавства з охорони праці та перебували у причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку, ставлячись з максимальним розумінням до втрат, яких зазнала позивач ОСОБА_1 , глибину і тривалість її моральних страждань, неможливість повернення до життя рідної людини, колегія суддів, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, визначивши справедливу компенсацію такої у розмірі 100000 грн., у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині заслуговують на увагу та підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. При цьому, ч. 4 цієї статті передбачає, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В свою чергу, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначаються ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Зазначений Закон у новій редакції набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (ч. 1 ст. 36 Закону).

Зокрема, згідно із ст. 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Аналіз наведених норм закону дає підстави погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини врегульовані спеціальними законами, а відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині та законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з одночасною зміною оскаржуваного рішення, на підставі положення п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦК України, шляхом збільшення розміру компенсації моральної шкоди, стягнутої з ТзОВ Гідробуд-М на користь ОСОБА_1 з 50000 грн. до 100000 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2018 рокув частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 100000 (сто тисяч) грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 15 травня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк