Постанова

від 11.11.2009 по справі 2а-5428/09

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

              Справа № 2 «а»-5428/09

0531

  П О С Т А Н О В А    

        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

      11 листопада 2009 року                                м. Донецьк

Куйбишевський   районний  суду м. Донецька у складі:

головуючого – судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Васютіні О.А.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька, третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірної бездіяльності, зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2006–2008 роки в сумі 4471,20 гривень,

                В С Т А Н О В И В :

Позивач  звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до її пенсії, як дитині війни за 2006-2008 роки у розмірі 4471,20 гривень.

               В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що народилася 20.12.1937 року, має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана пенсія повинна щомісячно підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії в Україні за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватися відповідачем, що також рішенням Конституційного Суду України № 6 -рп\2007 від 9.07.2007 року визначено, що положення Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є неконституційним, оскільки відповідно до ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, так як законне право було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили законів України, крім того її не було відповідачем повідомлено про належні їй виплати, тому про факт порушених її прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухиленням відповідного рішення Конституційного Суду України.

    Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, надала заяву про слухання справи у його відсутність. З наданих до суду заперечень вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнає та зазначає, що згідно зі ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету України. ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування витрат, які пов’язані з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то отже не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 ЗУ України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 р. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого положення пункту 41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На підставі цього рішення втратила чинність нова редакція ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Разом з тим, ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» не передбачено виплатити відповідно до ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячно довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн., та з 1 жовтня – 49,80 грн. Отже, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

    Третя особа до судового засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та пояснення на позовну заяву з якого вбачається, що ГУ ДКУ у Донецькій області не має повноважень щодо перерахування та виплати щомісячної державної допомоги «Дітям війни». Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою КМУ від 21 грудня 2005 року № 1232, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету, тому ГУ ДКУ у Донецькій області не має повноважень для здійснення виплати пенсійної заборгованості.  

Суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справу вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Дію статті 6 цього Закону зупинено на 2006 рік, згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивачки не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії у 2006 році.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», приписи якого втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Таким чином, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога. то виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків   мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року ( з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06 грн., з 1 жовтня – 415,11 грн.

Таким чином за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410, 06 грн. х 30% :31х23 дні) + ( 410,06 грн. х 2 х 30%) + (415,11 грн. х 3 х 30%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 1.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно, тому визнати протиправними дії останнього за зазначений період неможливо.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

А тому вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька провести нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2008 році підлягають задоволенню лише з 22 травня 2008 року.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48, 10 гривень, з 1 липня - 48,20 гривень, з І жовтня - 49,80 гривень.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної Постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання бездіяльність відповідача неправомірною в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 58 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність з 1.04.2008 року встановлено - 48І грн., з 1.07. - 482 грн., з 1.10 - 498 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом, та нормативно - правовими актами КМ України.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державною конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 22017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Задовольняючи частково позов, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6. статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною І статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/ 2005 від 11 жовтня по справі № 3-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, законів за статтею 22 Конституції України.

Враховуючи, що позивач, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення: до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен до нарахувати позивачці 715,23 грн. (481 грн. х 30% : 31 х 10 днів – 481 грн. х 10% : 31 х 10 днів) + (481 грн. х 30% - 481 гри. х 10 % )+ (482 грн. х 3 х 30 % - 482 грн. х 3 х 10 % ) +( 498 грн. х 3 х 30 % - 498 гри. х 3 х 10%).

Таким чином, відповідача слідує за необхідне зобов'язати нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року у розмірі - 710,90 грн.. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік у розмірі-715,23 грн., а всього - 1426,13 грн.

               Крім того, не приймається вимога відповідача про відмову у задоволенні усіх позовних вимог, з підстав пропущений позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом порушених прав та свобод, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна .була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач у своїй позовній заяві прохає відновити йому пропущений строк звернення до суду.

Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки він довготривалий час сподівався на те, що відповідач як державний орган влади самостійно виплатить йому доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, також суд враховує похилий вік позивача. Тому на підставі             ст. 102 КАС України пропущений позивачем процесуальний строк, встановлений законом має бути поновленим.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально затверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 54, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

          П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька, третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірної бездіяльності, зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 – 2008 роки в сумі 4471,20 гривень, задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1   пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення з адміністративним позовом.

            Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька області щодо не нарахування ОСОБА_1, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Куйбишевського районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1   нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитини війни» за період з 09 липня 2007 року по  31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру для осіб, які втратили працездатність у розмірі – 1426,13 грн.

 В решті позовних вимог відмовити.

            Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

            Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів після її проголошення.

            Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання такої заяви, постанова суду набуває чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя: