Рішення

від 05.09.2018 по справі 761/540/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/540/17

Провадження № 2/761/402/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Яриновській Є.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідачки: ОСОБА_2

представника відповідачки: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство Платинум Банк про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності; визнання права власності на ? частину квартири,

в с т а н о в и в:

В січні 2017р. позивач ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 29-32) до відповідачки ОСОБА_2, в якому просив суд:

- встановити факт постійного проживання його та відповідачки однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 16 вересня 1998р. по 30 грудня 2016р.;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2;

- визнати в порядку поділу майна подружжя за позивачем право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він був одружений з відповідачкою з 16 серпня 1986р. по 20 березня 1998р. Але в подальшому вони продовжили проживати разом, перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках, проживали однією сім'єю і вели спільний бюджет у зазначений вище час, виховуючи спільних дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

На думку позивача зазначена вище спірна квартира, є спільною сумісною власністю його та відповідачки, в силу положень ст. 74 СК України, оскільки в позасудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх порушених прав.

Судом до участі у справі, після з'ясування, що спірна квартира є предметом іпотеки було залучено в якості третьої особи іпотекодержателя ПАТ Платинум Банк .

В судовому засіданні позивач, якого за його клопотанням було допитано, в якості свідка, повідомив, що дійсно вони з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в установленому законом порядку. В подальшому він одружився вдруге, але через декілька місяців другий шлюб також було розірвано, і позивач повернувся до першої дружити та їх спільних дітей з якими проживає з 16 вересня 1998р. по теперішній час, оскільки за цей час відповідачка є не тільки його фактичною дружиною, а і бізнес - партнером, з яким він веде спільний бізнес та виховує сина та доньку. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просила суд позов задовольнити. На обґрунтування заявлених позовних вимог, сторона позивача клопотала перед судом про допит свідків, подавши відповідну заяву, а також просила залучити суд, в якості доказів фотографії з сімейного архіву позивача, копії закордонних паспортів сторін, з метою підтвердження факту виїзду за кордон.

Відповідачка, в судовому засіданні, визнала, що дійсно з позивачем вони проживають разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 1998р. по теперішній час, і за спільні кошти ними була придбана спірна квартира, яка в подальшому була передана в іпотеку, проте сторона відповідача категорично заперечує проти вимог позивача про визнання за ним права власності на ? частину спірної квартири. Представник відповідачки звертала увагу суду, що згідно письмової довідки з обслуговуючої організації, яка здійснює утримання будинку в якому розташована спірка квартира, підтверджує, що сторони є членами однієї сім'ї.

Третя особа, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, свого представника до суду не направила, заперечення на позов не подавались

Допитаний, в якості свідка син сторін ОСОБА_5 суду пояснив, що батьки дійсно проживають тривалий час, разом виховували його та сестру ОСОБА_6, вони всі разом відпочивали у різні пори роки, при цьому вдруге батьками не здійснювалась реєстрація шлюбу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 1986р. по 20 березня 1998р. (а.с. 5).

В шлюбі у сторін народились діти: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11), донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу його та відповідачки з 16 вересня 1998р. по 30 грудня 2016р.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони є засновниками ТОВ Промисловий Ресурс (ідентифікаційний код юридичної особи: 32823992), державна реєстрація відбулась 10 березня 2004р., при цьому в відомостях про реєстрацію юридичної особи адреса засновника ОСОБА_4: АДРЕСА_4; адреса засновника ОСОБА_2: АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Відповідно до довідки з Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 25 листопада 2015р. (а.с. 51) під час перевірки опитування мешканців та консьєржа будинку АДРЕСА_2 було встановлено, що в квартирі № 16 цього будинку з 2006р. по 2015р. проживають, ОСОБА_4, 1961р. народження, ОСОБА_2, 1962р. народження та їх донька ОСОБА_6, 1995р. народження.

Згідно довідки з центру первинно медико - санітарної допомоги № 2 від 16 вересня 2015р., що дитина сторін ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала за адресою: м. Київ. АДРЕСА_2 з 2006р. по 2013р. і спостерігалась у зазначеному медичному закладі (а.с. 8).

Згідно акту огляду житлового приміщення з метою встановлення осіб, які проживають і були зареєстровані в АДРЕСА_4 (а.с. 7), позивач ОСОБА_4 та його донька ОСОБА_6 в зазначеному будинку ніколи не проживали, при цьому позивач перебував у фактичних шлюбних стосунках з відповідачкою і вони проживали за місцем реєстрації відповідачки в АДРЕСА_3 з 16 травня 2003р. по 07 червня 2008р., при цьому з копії паспорта громадянина України на ім'я відповідачки вбачається, що вона була зареєстрована в спірній квартирі лише з 14 березня 2006р. (а.с. 133 зворот.).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд з урахуванням принципу верховенства права, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу його та відповідачки в період з січня 2006р. по 05 вересня 2018р., при цьому судом враховано вище наведені письмові докази, а також судом критично оцінюються покази свідка ОСОБА_5, враховуючи, що судом встановлено, що свідок не проживав зі своїми батьками та сестрою з 2006 по 2015рр. Також судом критично оцінюються покази, в якості свідка і самого позивача, який зацікавлений у розгляді справи, при цьому не надав суду належні і допустимі докази перебування в другому зареєстрованому шлюбі. До того ж судом критично оцінюються, надані стороною позивача копії фотографій з сімейного архіву позивача, оскільки встановити час, коли вони здійснені неможливо.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2; визнати в порядку поділу майна подружжя за позивачем право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998р. № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України Про власність , відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності . Правила ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України Про власність , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною 2 ст. 112 ЦК Української РСР (1963р.) визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону Про власність , ст. 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (ст. ст. 17, 18 Закону України Про власність ), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення нимиспільного господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення ч. 1 ст. 17 Закону України Про власність вважається правильно застосованим. Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постановах по справах: № 6-135цс13 від 25 грудня 2013р., № 6-66цс13 від 18 вересня 2013р.

Судом встановлено, що 02 вересня 2003р. між ТОВ Житло-Буд та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір №5-ТУ про пайову участь у будівництві житлового будинку (квартири № АДРЕСА_4 (а.с. 54-55), відповідно до п. 1.1. якого відповідачка прийняла участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 шляхом внесення інвестицій, а забудовник здійснює будівництво вказаного будинку.

10 січня 2016р. відповідачкою було отримано свідоцтво про право власності (а.с. 4, зворот) на спірну квартиру і 13 січня 2006р. здійснено реєстрацію права власності на цю квартиру в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна . Також судом встановлено, що всі платежі на виконання договору з ТОВ Житло-Буд було здійснено виключно відповідачкою (а.с. 128-130).

В судовому засіданні сторони та їх представники не могли пояснити, чому відповідачка, укладаючи іпотечний договір № 2.08062557 від 25 червня 2008р. з ЗАТ Міжнародний іпотечний банк , правонаступником якого є третя особа, в п. 1.4 цього договору стверджувала, що вона на законній підставі є законом володільцем предмета іпотеки - спірної квартири; та має право заставляти, відчужувати та передавати предмет іпотеки іпотекодержателю, при цьому прав щодо третіх осіб, як в межах, так і за межами України немає.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999р. № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

За змістом ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Враховуючи, що стороною позивача не доведено, належними і допустимими доказами, що спірна квартира була набута сторонами за спільні кошти, оскільки стороною позивача не було надано жодних доказів про суми заробітку /доходу/ в період часу до реєстрації відповідачкою за собою право власності, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2; визнання в порядку поділу майна подружжя за позивачем право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, при цьому судом враховано, що в розумінні ст. 21 СК України, сторони не є подружжям, а також враховано правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012р. у справі № 6-148цс12, а також в розумінні ст. 263 ЦПК України. судом враховано правові позиції КЦС Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2018р. у справі № 129/2115/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,2 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 22 КпШС України; ст. 112 ЦК Української РСР (1963р.); ст. ст. 3, 21, 36, 74 СК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_5) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2), третя особа: Публічне акціонерне товариство Платинум Банк (код ЄДРПОУ 33308489, місцезнаходження: м. Київ, вул. Амосова, 12) про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності; визнання права власності на ? частину квартири - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в період з січня 2006р. по 05 вересня 2018р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551 /п'ятсот п'ятдесят одна/ грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10 вересня 2018р.

Суддя: