Ухвала

від 05.09.2018 по справі 752/3113/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 6-752/3113/15-ц

провадження № 61-40137 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 червня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника у справі за позовом публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний Банк Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу квартири нікчемним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 червня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний Банк Славкіної М. А. на рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року.

У липні 2018 року публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної М. А. (далі - ПАТ ВіЕйБі Банк ) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року не переглядалось судом апеляційної інстанції, тому підстави для відкриття касаційного провадження на рішення суду першої інстанції відсутні.

Разом з тим, касаційна скарга подана на ухвалуАпеляційного суду міста Києва від 05 червня 2018 року не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК Україниу касаційній скарзі не зазначено місце проживання чи перебування третьої особи ОСОБА_3

Крім того, у порушення вимог пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК Українизаявник у вступній частині касаційної скарги оскаржує ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 червня 2018 року, однак у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року, та не ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги та викласти їх відповідно до повноважень суду касаційної інстанції. Також надіслати копії уточненої касаційної скарги та доданих матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік з 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 762 грн.

Враховуючи наведене, судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 762 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: 31219207026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) , символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату .

Разом з тим, у касаційній скарзі заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги , посилаючись на важке фінансове становище та відсутність грошових коштів для сплати судового збору.

Приписами частини першої статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже, Закон України Про судовий збір не передбачає можливості відстрочення сплати судового збору на певний строкдля юридичних осіб.

За таких обставин, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Разом з тим, заявник через засоби поштового зв'язку 06 липня 2018 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 червня 2018 року з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеної вище ухвали заявником не порушується.

При цьому, заявник помилково посилається на те, що строк на касаційне оскарження спливає 06 липня 2018 року, оскільки оскаржувану ухвалу апеляційного суду постановлено 05 червня 2018 року, тому останнім днем на її касаційне оскарження є 05 липня 2018 року.

Нормою частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

У зв'язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, навести поважні причини пропуску строку та надати докази на підтвердження їх поважності, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393, 394ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 рокувідмовити.

Відмовити у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 червня 2018 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 жовтня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь