Постанова

від 11.09.2018 по справі 367/3554/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3554/17 Головуючий у І інстанції Оладько С.І. Провадження № 22-ц/780/2106/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І. Категорія 46 11.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого Сліпченка О.І., суддів Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Київської області,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

треті особи - Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2018 року по справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

30 травня 2017 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України звернувся із вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що прокуратурою області встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області ОСОБА_4 земельної ділянки.

У подальшому вказану земельну ділянку придбала ОСОБА_6, а пізніше придбав ОСОБА_2

Прокурор вважаючи. що спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосіївський та вважаючи, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_2 на підставі ст. 388 ЦК України.

Позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 45 165 гривень.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2018 року позов задоволено. Вирішено питання по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, місцевий суд не надав належного нормативно-правового обґрунтування підстав задоволення позовної заяви першого заступника прокурора Київської області, причому безпідставно проігнорував заперечення представника відповідача та наявні в матеріалах справи документи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції.Зазначає, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч вимогам законодавства та може бути витребувана на користь держави.

В судовому засіданні сторони позивача підтримали свої позиції.

Апелянт в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час і місце розгляду справи. Його представник надав суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з знаходженням на лікарняному, при цьому належних доказів цьому не надав.

При таких обставинах колегія судді вваж є, що неявка апелянта та його представника не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази в підтвердження вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2043/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, а 09 березня 2011р спірну земельну ділянку придбав ОСОБА_2 , про що на державному акті серії НОМЕР_2 було зроблено відмітку.

Постановою Верховного Суду України від 16.09.2015р залишено без змін рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2013р визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2043/25-5 та державний акт НОМЕР_3

Наведені обставини справи підтверджуються матеріалами цивільної справи №367/6636/13-ц.

Рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що продавець ділянки ОСОБА_4 не мав права відчужувати спірну земельну ділянку, поскільки набув на неї права власності всупереч закону і правова підстава набуття права власності рішення Коцюбинської селищної ради про передачу ділянки у власність і державний акт визнані за рішенням суду недійсними з огляду на порушення прав держави.

Крім того, судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на землях, які віднесені до земель природно-заповідного фонду, а саме - Національного природного парку Голосіївський і згідно ч.4 ст.84 ЗК України належать до земель державної власності, а Кабінет Міністрів України є її розпорядником в силу вимог ст.ст.13,149 ЗК України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність передбачених ст.388 ЦК України підстав для витребування ділянки з володіння відповідача на користь держави в особі КМ України, бо ділянка відчужена особою, яка не мала на це права і поза волею власника держави.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених ст.388 ЦК України підстав для витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі КМУ спірної земельної ділянки, яка вибула з володіння держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили,

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Згідно ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : 1) було загублене власником, або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз змісту ст.388 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений даною нормою спосіб захисту прав у вигляді витребування майна, придбаного за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, застосовується у випадку відсутності між сторонами договірних відносин і не потребує визнання недійсним як цивільно-правової угоди, так і виданого на підставі цієї угоди державного акту.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.п.21,22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Добросовісність набуття майна в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не застосував позовну давність до спірних правовідносин, виходячи з того, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 ЦК України не застосовуються.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 3-604гс16.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: