Рішення

від 05.09.2018 по справі 910/8557/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2018Справа № 910/8557/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ (03115, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЕОДОРИ ПУШИНОЇ, будинок 8-А) до проДочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС (03115, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 121 В) стягнення 3% річних та інфляційних у розмірі 66 671 грн. 56 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС (надалі також - Відповідач ) про стягнення 3% річних та інфляційних у розмірі 66 671 грн. 56 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2016 року по справі №905/1982/16 та наявністю підстав для стягнення 3% річних та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

16.07.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строку позовної давності.

15.08.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло повідомлення по справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.07.2018 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 12.07.2018 року уповноваженим особам Сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

07.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ (Постачальник) та Дочірнім підприємством Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська , яке змінило своє найменування на Дочірнє підприємство Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС (Покупець) було укладено Договір поставки №8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини, та іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар. (а.с. 11-16)

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 року по справі №905/1982/16, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року та Вищого господарського суду України від 24.10.2017 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ заборгованість у розмірі 236206 грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 149072 грн 36 коп., 3% річних у розмірі 12501 грн 39 коп. та судовий збір 5966 грн 71 коп.(а.с. 17-32)

На виконання вказаного рішення суду 19.08.2016 року Господарським судом Донецької області видано Наказ.

06.09.2016 року заступником начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52129063 з примусового виконання наказу №905/1982/16 виданого Господарським судом Донецької області 19.08.2016 року про стягнення з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ боргу у сумі 403747 грн. 26 коп. (а.с. 33-34)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що до теперішнього часу рішення суду Відповідачем не виконано. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору та рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС 3% річних у розмірі 11 162 грн. 96 коп. та інфляційні у розмірі 55 508 грн. 60 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №8 від 07.05.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 року по справі №905/1982/16, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року та Вищого господарського суду України від 24.10.2017 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ заборгованість у розмірі 236206 грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 149072 грн 36 коп., 3% річних у розмірі 12501 грн 39 коп. та судовий збір 5966 грн 71 коп.(а.с. 17-32)

На виконання вказаного рішення суду 19.08.2016 року Господарським судом Донецької області видано Наказ.

06.09.2016 року заступником начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52129063 з примусового виконання наказу №905/1982/16 виданого Господарським судом Донецької області 19.08.2016 року про стягнення з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ боргу у сумі 403747 грн. 26 коп. (а.с. 33-34)

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Частою 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 року по справі №905/1982/16, яке набрало законної сили, було встановлено факт поставки товару за видатковими накладними: №22 від 14.05.2014 на суму 3840,00 грн, №28 від 22.05.2014 на суму 6400,00 грн, №38 від 29.05.2014 на суму 6400,00 грн, №50 від 10.06.2014 на суму 30800,00 грн, №58 від 19.06.2014 на суму 3200,00 грн, №107 від 03.09.2014 на суму 79000,00 грн, №132 від 18.09.2014 на суму 337667,20 грн, №150 від 03.10.2014 на суму 6121,50 грн, №160 від 10.10.2014 на суму 32018,10 грн. на загальну суму 505 446 грн. 80 коп., факт настання строку оплати за вказаними накладними та факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором поставки №8 від 07.05.2014 р. на загальну суму 236 206 грн. 80 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зі сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором поставки №8 від 07.05.2014 р. становила 236 206 грн. 80 коп., що є підставою для нарахування Відповідачу 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання ним грошового зобов'язання, а тому вимоги Позивача є обґрунтованими.

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 27.07.2016 р. по 21.02.2018 р. у розмірі 11 162 грн. 96 коп. та інфляційні у розмірі 55 508 грн. 60 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №8 від 07.05.2014 р. за загальний період прострочки з 27.07.2016 р. по 21.02.2018 р. у розмірі 11 162 грн. 96 коп. вважає, що ця частина позовних вимог є обґрунтованою у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 27.07.2016 р. по 21.02.2018 р. у розмірі 55 508 грн. 60 коп., що ця частина позовних вимог є обґрунтованою у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

16.07.2018 року Відповідачем надано до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення грошових коштів.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 02.07.2018 р. (згідно з вхідним штампом канцелярії суду), в той же час Рішення Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 року у справі №905/1982/16 набрало законної сили 12.08.2016 року.

На виконання вказаного рішення суду 19.08.2016 року Господарським судом Донецької області видано Наказ.

06.09.2016 року заступником начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52129063 з примусового виконання наказу №905/1982/16 виданого Господарським судом Донецької області 19.08.2016 року про стягнення з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ боргу у сумі 403747 грн. 26 коп. (а.с. 33-34)

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ має право на нарахування 3% річних та інфляційних у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 року у справі №905/1982/16 в межах загального строку позовної давності саме з 02.07.2015 року по 02.07.2018 року (шляхом зворотного відрахунку трьох років від дати звернення з позовом). Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 27.07.2016 року по 21.02.2018 року у розмірі 11 162 грн. 96 коп. та інфляційні за серпень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 55 508 грн. 60 коп., тобто в межах загального строку позовної давності, а тому заява Відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Таким чином, з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ підлягає стягненню 3% річних у розмірі 11 162 грн. 96 коп. та інфляційні у розмірі 55 508 грн. 60 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС (03115, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 121 В, Ідентифікаційний код юридичної особи 34974917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЗОМАРКЕТ (03115, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЕОДОРИ ПУШИНОЇ, будинок 8-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 34575654) 3% річних у розмірі 11 162 (одинадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 96 (дев'яносто шість) коп., інфляційні у розмірі 55 508 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот вісім) грн. 60 (шістдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) коп. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 вересня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин