Постанова

від 24.01.2019 по справі 910/8557/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. Справа№ 910/8557/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Разіної Т.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 (повний текст складено 05.09.2018)

у справі №910/8557/18 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дезомаркет

до Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес

про стягнення 3% річних та інфляційних у розмірі 66 671 грн. 56 коп.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Дезомаркет (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес (далі, відповідач) про стягнення 11 162,96 грн. 3% річних та 55 508,60 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем рішення Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 у справі №905/1982/16 та наявністю підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8557/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дезомаркет задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дезомаркет 3% річних у розмірі 11 162 (одинадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 96 (дев'яносто шість) коп., інфляційні у розмірі 55 508 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот вісім) грн. 60 (шістдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) коп. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8557/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що сплив строк позовної давності для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, стягнення яких є предметом спору в даній справі.

За твердженнями скаржника, судове рішення не поновлює строку позовної давності і його перебіг повинен розпочинатись з дня, наступного за днем, у яких відповідне зобов'язання мало бути виконане, тобто строк позовної давності повинен обчислюватися з 30.05.2014, оскільки відповідно до пункту 4.2. Договору поставки №8 покупець повинен розраховуватись за товар не пізніше 15-ти днів після розвантаження товару, а закінчитись строк повинен 26.10.2017 і рішення суду продовжити строк позовної давності не може.

До апеляційної скарги апелянтом також додане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8557/18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 апеляційну скаргу відповідача у справі №910/8557/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Разіної Т.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 поновлено Дочірньому підприємству Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8557/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8557/18; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки справа є малозначною у розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строк для надання можливості скористатися наданими статтями 166, 167, 263, 267 Господарського процесуального кодексу України правами - до 07.12.2018.

07.12.2018 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просив суд у її задоволенні відмовити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Враховуючи наявність у матеріалах справи відзиву позивача на апеляційну скаргу та закінчення встановленого ухвалою суду від 20.11.2018 строку для подачі сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 07.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дезомаркет (Постачальник) та Дочірнім підприємством Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська , яке змінило своє найменування на Дочірнє підприємство Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС (Покупець), було укладено Договір поставки №8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини, та іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 у справі №905/1982/16, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 та Вищого господарського суду України від 24.10.2017, встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки №8 від 07.05.2014 в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар та задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дезомаркет у повному обсязі. Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дезомаркет заборгованість у розмірі 236 206 грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 149 072 грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 12 501 грн. 39 коп. та судовий збір 5 966 грн. 71 коп.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки №8 від 07.05.2014, встановлений у рішенні Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 у справі №905/1982/16, є преюдиційним та повторного доведення не потребує.

На виконання вказаного рішення суду 19.08.2016 Господарським судом Донецької області видано наказ.

06.09.2016 заступником начальника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52129063 з примусового виконання наказу №905/1982/16, виданого Господарським судом Донецької області 19.08.2016 про стягнення з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Волноваська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дезомаркет боргу у сумі 403 747 грн. 26 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що до теперішнього часу рішення суду від 27.07.2016 у справі №905/1982/16 відповідачем не виконано. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору та рішення суду, позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС 3% річних у розмірі 11 162 грн. 96 коп. та інфляційні втрати у розмірі 55 508 грн. 60 коп. за період з 21.07.2016 (дата прийняття рішення у справі №905/1982/16) по 21.02.2018 (дата позовної заяви у даній справі).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави визначено положеннями статей 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язань, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Оскільки судом встановлено, що рішення Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 у справі №905/1982/16 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 236 206 грн. 80 коп. основної заборгованості за поставлену позивачем продукцію згідно Договору поставки №8 від 07.05.2014 набрало законної сили, відповідачем не виконано, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період прострочки виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 року у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 року у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 року у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 року у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі № 3-142гс11, постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №910/21050/17.

Здійснивши на підставі власної оцінки доказів перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (з 21.07.2016 по 21.02.2018) суд першої інстанції вірно встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 162 грн. 96 коп. та інфляційних втрат у розмірі 55 508 грн. 60 коп. є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими).

Стосовно поданої відповідачем 16.07.2018 до суду першої інстанції заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення грошових коштів та доводів апеляційної скарги скаржника із цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 02.07.2018 (згідно з вхідним штампом канцелярії суду), в той же час рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/1982/16, яким було присуджено до стягнення з відповідача основну заборгованість за договором поставки, прийняте судом 27.07.2016 та набрало законної сили 12.08.2016.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Дезомаркет має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Донецької області від 27.07.2016 у справі №905/1982/16 в межах загального строку позовної давності саме з 02.07.2015 по 02.07.2018 (шляхом зворотного відрахунку трьох років від дати звернення з позовом). Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 27.07.2016 по 21.02.2018 у розмірі 11 162 грн. 96 коп. та інфляційні за серпень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 55 508 грн. 60 коп., тобто в межах загального строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, а доводи апеляційної скарги скаржника з цього приводу є безпідставними.

Таким чином, з Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дезомаркет підлягає стягненню 3% річних у розмірі 11 162 грн. 96 коп. та інфляційні у розмірі 55 508 грн. 60 коп., про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

У свою чергу, позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Птахогосподарство Волноваське Приватної науково - виробничої компанії Інтербізнес на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8557/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8557/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/8557/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.М. Скрипка

Т.І. Разіна