Рішення

від 05.09.2018 по справі 911/3753/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3753/17

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства Таращанської районної ради

"ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА"

до комунального закладу Таращанської районної ради

"ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ"

про стягнення заборгованості у сумі 214 817,48 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (свідоцтво №145 від 18.01.2007 року);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №330 від 06.03.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2017 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства Таращанської районної ради "ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - позивач) до комунального закладу Таращанської районної ради "ТАРАЩАНСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ " про стягнення заборгованості у сумі 214 817,48 грн.

Судом встановлено, що позивач просив стягнути заборгованість із комунального закладу Таращанської районної ради "ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ" (далі - відповідач).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем обов'язку з оплати спожитої теплової енергії, згідно з умовами договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 15.10.2016 року, за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, просив стягнути з відповідача 153 072,57 грн. основного боргу, 4 352,00 грн. трьох процентів річних, 38 198,19 грн. пені та 19 194,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2017 року, розгляд справи призначено на 27 грудня 2017 року.

22 грудня 2017 року на адресу Господарського суду Київської області представник відповідача направив супровідний лист з додатками №2184 від 21.12.2017 року для долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів.

26 грудня 2017 року на адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.

27 грудня 2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів №95 від 23.12.2017 року.

27 грудня 2017 року в засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року в справі призначено підготовче засідання на 07 лютого 2018 року.

31 січня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив клопотання про відкладення підготовчого засідання №08 від 29.01.2018 року, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні, у задоволенні якого судом було відмовлено.

07 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на тридцять днів, яке підлягало задоволенню судом.

07 лютого 2018 року в засідання представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 28 лютого 2018 року.

23 лютого 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник відповідача направила відзив на позовну заяву №266 від 22.02.2018 року.

28 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів від 27.02.2018 року, яке підлягало задоволенню судом.

28 лютого 2018 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

28 лютого 2018 року в засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року підготовче засідання відкладено на 23 березня 2018 року.

19 березня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив пояснення до позовної заяви №36 від 16.03.2018 року, просив суд провести підготовче засідання, яке відбудеться 23 березня 2018 року, без його участі.

23 березня 2018 року на електронну адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив пояснення до позовної заяви №40 від 23.03.2018 року, в яких повторно просив суд провести підготовче засідання, яке відбудеться 23 березня 2018 року, без його участі.

23 березня 2018 року представник позивача в засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

У зв'язку з тим, що для правильного вирішення спору та встановлення фактичних обставин справи були необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2018 року в справі призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

16 липня 2018 року повернуто Господарському суду Київської області матеріали справи №911/3753/17 разом із супровідним листом №7811/18-45 від 13.07.2018 року, в якому Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз зазначено про невиконання ухвали Господарського суду Київської області від 23.03.2018 року, у зв'язку з не оплатою позивачем вартості судової експертизи.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08 серпня 2018 року.

03 серпня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача та представника відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05 вересня 2018 року.

05 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав пояснення до позовної заяви №107.

05 вересня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

15 жовтня 2016 року між комунальним підприємством Таращанської районної ради "ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - позивач) та комунальним закладом Таращанської районної ради "ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ " (далі - відповідач) був укладений договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №1), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору №1, теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,809 Гкал/год.; гаряче водопостачання - протягом року або по графіку; технологічні потреби. Всього: 0,809 Гкал/год.

Згідно з п. 2.4 договору, ціна цього договору становить: ____ грн.

Відповідно до п. 4.2 договору №1, відповідач, зокрема, зобов'язується:

додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (п. 4.2.1 договору №1);

виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором (п. 4.2.2 договору №1).

Згідно з п. 5.2.1 договору №1, позивач зобов'язувався забезпечувати постачання теплової енергії відповідачу в обсягах згідно договору.

Відповідно до п. 7.1 договору №1, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків).

Пунктом 7.3 договору №1 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 9.1 договору №1, розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами) укладанням додаткових угод. Пропозиції відносно зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше 30 днів до початку кварталу.

Відповідно до п. 9.2 договору №1, в разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач послуги, надані позивачем у період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, згідно з умовами договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 15.10.2016 року, оплатив частково.

За твердженнями представника позивача, 08 грудня 2016 року відповідач направив позивачу лист №2020, у якому просив надати йому рахунок та акт виконаних робіт за спожите теплопостачання на суму 199 900,00 грн. та повідомив про те, що остаточний розрахунок за спожите теплопостачання буде проведено відповідачем при надходженні коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №61 від 10.11.2017 року, просив оплатити заборгованість.

20 листопада 2017 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №2015, в якій повідомив про те, що обов'язок щодо сплати коштів, відповідно до умов договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 12.12.2016 року, відповідачем виконано у повному обсязі, борг відповідача перед позивачем відсутній.

Оскільки відповідачем борг оплачений не був, позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 153 072,57 основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

23 лютого 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник відповідача направила відзив на позовну заяву, в якому проти боргу відповідача перед позивачем заперечувала, послалась на те, що договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 15.10.2016 року, укладений між сторонами, був оформлений неналежним чином, оскільки в ньому не було зазначено ціни позову.

У зв'язку з цим, 12 грудня 2016 року сторонами був підписаний договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №2), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити. Відповідно до п. 2.4 договору №2, ціна договору становила 199 900,00 грн., які були сплачені відповідачем позивачу, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2016 року між комунальним підприємством Таращанської районної ради "ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА" та комунальним закладом Таращанської районної ради "ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ" був укладений договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №1), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідача теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

12 грудня 2016 року сторонами був підписаний договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №2), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідача теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору №2, теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,809 Гкал/год.; гаряче водопостачання - протягом року або по графіку; технологічні потреби. Всього: 0,809 Гкал/год.

Пунктом 2.3 договору №2 встановлено, що кількість послуг 90,775 Гкал.

Згідно з п. 2.4 договору №2, ціна цього договору становить 199 900,00 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 4.2 договору, відповідач, зокрема, зобов'язується:

додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (п. 4.2.1 договору №2);

виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором (п. 4.2.2 договору №2).

Згідно з п. 5.2.1 договору №2, позивач зобов'язувався забезпечувати постачання теплової енергії відповідачу в обсягах згідно договору.

Відповідно до п. 7.1 договору №2, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків).

Пунктом 7.3 договору №2 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7.7 договору №2, відповідач щомісячно, до 5 числа місяця, що настає за звітним, надає позивачу акт про обсяги фактично використаної теплової енергії.

Згідно з п. 9.1 договору №2, розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами) укладанням додаткових угод. Пропозиції відносно зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше 30 днів до початку кварталу.

Відповідно до п. 9.2 договору №2, в разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору №1, позивач поставив відповідачу теплову енергію в потрібних відповідачу обсягах на загальну суму 352 972,57 грн.

На підтвердження вищевказаних обставин, представник позивача надав суду витяг з оборотної відомості за жовтень, листопад та грудень 2016 року, а також копії меморіального ордеру №6 (накопичувальної відомості за розрахунками з іншими кредиторами) за грудень 2016 року.

У відповіді на клопотання від 22.05.2018 року про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи від 24.04.2018 року, представник позивача послався на те, що складання актів приймання - передачі (надання послуг) теплової енергії на час дії договору №6621 від 15.10.2016 року законодавством передбачено не було.

Доводи представника позивача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються

на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських перацій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Згідно з п. 1.2 Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.2 Положення встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до п. 2.1 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Так, документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а саме поставки позивачем відповідачу теплової енергії за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, є акт приймання - передачі (надання послуг) теплової енергії.

Забезпечення фіксування в первинних документах факту здійснення господарської операції, що проводиться, покладається на керівника підприємства, тобто відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку підприємством позивача покладається на самого позивача.

Представником позивача актів приймання - передачі (надання послуг) теплової енергії за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, оформлених згідно з вимогами законодавства, суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, витяг з оборотної відомості за жовтень, листопад та грудень 2016 року, а також копії меморіального ордеру №6 (накопичувальної відомості за розрахунками з іншими кредиторами) за грудень 2016 року, не є доказами факту отримання відповідачем теплової енергії від позивача на загальну суму 352 972,57 грн. за вищевказаний період, а свідчать лише про окремі розрахунки позивача з іншими суб'єктами господарювання.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 153 072,57 грн. основного боргу є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 198,19, три проценти річних у розмірі 4 352,00 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 19 194,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.2.3 договору встановлено, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше двократної ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем не доведено факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, як і самого факту виникнення обов'язку у відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг на суму 153 072,57 грн., тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 38 198,19 грн., трьох процентів річних у розмірі 4 352,00 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 19 194,72 грн., також не підлягають задоволенню.

Крім цього, представник позивача просив суд стягнути з відповідача 10 738,63 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3, ч. ч. 1, 3 ст. 8, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1, ч. 3 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові комунального підприємства Таращанської районної ради "ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА" (09500, Київська область, Таращанський район, місто Тараща, вулиця Короленка, будинок 15-А, ідентифікаційний код 25296527) до комунального закладу Таращанської районної ради "ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ " (09500, Київська область, Таращанський район, місто Тараща, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний код 01994215) про стягнення заборгованості у сумі 214 817,48 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 12.09.2018 року.

Суддя С. Грабець