Постанова

від 29.11.2018 по справі 911/3753/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2018 р. Справа№ 911/3753/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання: Цибульський Р.М.

за участі представників учасників справи згідно протоколом судового засідання від 29.11.2018

Комунального підприємства Таращанської районної ради "ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА"

на рішення Господарського суду Київської області

від 05.09.2018 (повний текст рішення підписано 12.09.2018)

у справі №911/3753/17 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Комунального підприємства

Таращанської районної ради "ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА"

до Комунального закладу Таращанської районної ради

"ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ"

про стягнення заборгованості у сумі 214 817, 48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального закладу Таращанської районної ради ТАРАЩАНСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ про стягнення заборгованості у сумі 214 817, 48 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем обов'язку з оплати спожитої теплової енергії, згідно з умовами договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 15.10.2016 року, за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, просив стягнути з відповідача 153 072, 57 грн. основного боргу, 4 352, 00 грн. трьох процентів річних, 38 198, 19 грн. пені та 19 194, 72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2018 у справі №911/3753/17 відмовлено повністю у позові Комунального підприємства Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА до Комунального закладу Таращанської районної ради ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ про стягнення заборгованості у сумі 214 817, 48 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА звернулося до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2018 у справі №911/3753/17 - скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального закладу Таращанської районної ради ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ на корить Комунального підприємства Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА заборгованість в сумі 214 817, 48 грн. та сплачені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають важливе значення для справи, які суд визнав невстановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Комунального підприємства Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2018 у справі №911/3753/17 передана до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 апеляційну скаргу Комунального підприємства Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2018 у справі №911/3753/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.11.2018.

14.11.2018 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання з мотивів неможливості представника бути присутнім у судовому засіданні.

Представник відповідача 19.11.2018 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідач належним чином виконав зобов'язання перед позивачем, а підстави для задоволення позову відсутні.

23.11.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позов та апеляційну скаргу та відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Представник позивача у судове засідання 29.11.2018 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши подані представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи та заперечення представника відповідача проти відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу

У відповідності до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Зі змісту поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи яке надійшло до суду 14.11.2018 вбачається, що заявником не зазначено причин, які унеможливлюють участь представника позивача у судовому засіданні, крім того, не надано жодного доказу на підтвердження існування обставин, що унеможливлюють участь представника позивача у судовому засіданні, а тому клопотання від 14.11.2018 відхиляється у зв'язку з необґрунтованістю.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів, колегія суддів зазначає, що Управління державної казначейської служби України у Таращанському районі не є стороною спірних правовідносин, а інформація про стан взаєморозрахунків між сторонами має підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, а тому витребування в УДКСУ у Таращанському районі інформації про наявність кредиторської заборгованості без обґрунтування необхідності долучення такого доказу, на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судовому засіданні 29.11.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві та відповіді на відзив, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

15 жовтня 2016 року між Комунальним підприємством Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА ) та Комунальним закладом Таращанської районної ради ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ був укладений договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №1), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору №1, теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,809 Гкал/год.; гаряче водопостачання - протягом року або по графіку; технологічні потреби. Всього: 0,809 Гкал/год.

Згідно з п. 2.4 договору, ціна цього договору становить: ____ грн.

Відповідно до п. 4.2 договору №1, відповідач, зокрема, зобов'язується:

додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (п. 4.2.1 договору №1);

виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором (п. 4.2.2 договору №1).

Згідно з п. 5.2.1 договору №1, позивач зобов'язувався забезпечувати постачання теплової енергії відповідачу в обсягах згідно договору.

Відповідно до п. 7.1 договору №1, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків).

Пунктом 7.3 договору №1 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 9.1 договору №1, розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами) укладанням додаткових угод. Пропозиції відносно зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше 30 днів до початку кварталу.

Відповідно до п. 9.2 договору №1, в разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач послуги, надані позивачем у період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, згідно з умовами договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 15.10.2016 року, оплатив частково.

За твердженнями позивача, 08 грудня 2016 року відповідач направив позивачу лист №2020, у якому просив надати йому рахунок та акт виконаних робіт за спожите теплопостачання на суму 199 900,00 грн. та повідомив про те, що остаточний розрахунок за спожите теплопостачання буде проведено відповідачем при надходженні коштів.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №61 від 10.11.2017 року, просив оплатити заборгованість.

20 листопада 2017 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №2015, в якій повідомив про те, що обов'язок щодо сплати коштів, відповідно до умов договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 12.12.2016 року, відповідачем виконано у повному обсязі, борг відповідача перед позивачем відсутній.

Оскільки відповідачем вимоги претензії виконані не були, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 153 072,57 основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось, 15 жовтня 2016 року між Комунальним підприємством Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА та Комунальним закладом Таращанської районної ради ТАРАЩАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ був укладений договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №1), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідача теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

12 грудня 2016 року сторонами був підписаний договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №2), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідача теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору №2 теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,809 Гкал/год.; гаряче водопостачання - протягом року або по графіку; технологічні потреби. Всього: 0,809 Гкал/год.

Пунктом 2.3 договору №2 встановлено, що кількість послуг 90,775 Гкал.

Згідно з п. 2.4 договору №2 ціна цього договору становить 199 900,00 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач, зокрема, зобов'язується:

додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (п. 4.2.1 договору №2);

виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором (п. 4.2.2 договору №2).

Згідно з п. 5.2.1 договору №2, позивач зобов'язувався забезпечувати постачання теплової енергії відповідачу в обсягах згідно договору.

Відповідно до п. 7.7 договору №2 відповідач щомісячно, до 5 числа місяця, що настає за звітним, надає позивачу акт про обсяги фактично використаної теплової енергії.

Згідно з п. 9.1 договору №2 розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами) укладанням додаткових угод. Пропозиції відносно зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше 30 днів до початку кварталу.

У відповідності до п. 9.2 договору №2 в разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору №1, позивач поставив відповідачу теплову енергію в потрібних відповідачу обсягах на загальну суму 352 972,57 грн.

На підтвердження вищевказаних обставин, представник позивача надав суду витяг з оборотної відомості за жовтень, листопад та грудень 2016 року, а також копії меморіального ордеру №6 (накопичувальної відомості за розрахунками з іншими кредиторами) за грудень 2016 року.

У відповіді на клопотання від 22.05.2018 року про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи від 24.04.2018 року, представник позивача послався на те, що складання актів приймання - передачі (надання послуг) теплової енергії на час дії договору №6621 від 15.10.2016 року законодавством передбачено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються

на даних бухгалтерського обліку.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Нормами ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Згідно з п. 1.2 Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.2 Положення встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до п. 2.1 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.13 Положення визначено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Так, документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а саме поставки позивачем відповідачу теплової енергії за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, є акт приймання - передачі (надання послуг) теплової енергії.

Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, забезпечення фіксування в первинних документах факту здійснення господарської операції, що проводиться, покладається на керівника підприємства, тобто відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку підприємством позивача покладається на самого позивача.

Представником позивача актів приймання - передачі (надання послуг) теплової енергії за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, оформлених згідно з вимогами законодавства ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

А надані витяги з оборотної відомості за жовтень, листопад та грудень 2016 року, а також копії меморіального ордеру №6 (накопичувальної відомості за розрахунками з іншими кредиторами) за грудень 2016 року, не є доказами факту отримання відповідачем теплової енергії від позивача на загальну суму 352 972,57 грн. за вищевказаний період, а свідчать лише про окремі розрахунки позивача з іншими суб'єктами господарювання.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості у відповідача за спірний період в сумі 153 072,57 грн., обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення як основної заборгованості так і похідних від неї вимог про стягнення пені в сумі 38 198,19, трьох процентів річних у розмірі 4 352,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 19 194,72 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76-79, 269, 272, 275, 276, 281, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Таращанської районної ради ТАРАЩАТЕПЛОМЕРЕЖА на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2018 у справі № 911/3753/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2018 у справі № 911/3753/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3753/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай