Постанова

від 10.09.2018 по справі 922/2058/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. Справа № 922/2058/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Бєлкіна О.М.

за участю

прокурора - Полякова С.О.

представників сторін:

позивача - Смірнова О.В.

3-ї особи на стороні позивача - не з'явився

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - Мілешкін М.М., Кухарчик І.Л.

першої 3-ї особи - Мілешкін М.М.

3-х осіб (2, 3, 4) - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. 1130 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2058/17

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України, м. Київ

до 1-го відповідача Катеринівської сільської ради, с. Катеринівка, Харківська область

до 2-го відповідача Харківської територіальної профспілкової організації південної залізниці, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", м. Київ;

2) Реєстраційна служба Лозівського міського районного управління юстиції, м. Лозова, Харківська обл.;

3) Дитячий оздоровчий табір "Зміна", м. Лозова, Харківська обл.;

4) Комунальне підприємство "Лозівське бюро технічної інвентаризації", м. Лозова, Харківська обл.

про визнання недійсним рішень, визнання права власності та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИЛА:

15.06.2017 Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Фонду держаного майна України звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 95 від 16.10.2006 про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці (далі - Відповідач 2) свідоцтва про право приватної власності;

визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Відповідача 1 № 09 від 23.02.2012 про зміну типу власності у свідоцтві на право власності, видане Відповідачу 2; про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Відповідача 1 від 20.02.2007;

скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1, від 25.02.205 за № 8912236;

визнання права власності за державою Україна в особі пзивача на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна";

зобов'язання Реєстраційної служби Лозівського міського районного управління юстиції здійснити державну реєстрацію Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

Позовна заява мотивована тим, що за оспорюваними рішеннями та свідоцтвом відбулось вибуття спірного об'єкта нерухомості із державної власності без дозволу суб'єктів управління державним майном, оскільки під час передання спірного майна у відання 2-му відповідачу, як територіальній профспілковій організації Південної залізниці, не переходить право власності на це майно, а лише переходить право користування цим майном без права розпорядження цим майном. Також Дитячий оздоровчий табір "Зміна" згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р належить до державних оздоровчих таборів, а тому набуття 2-м відповідачем права приватної власності на майно вказаного табору є незаконним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2017р. у справі № 922/2058/17 (суддя Байбак О.І.) в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Прокуратури Харківської області до Державного бюджету України 148 417,77 грн. судового збору.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі №922/2058/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що спірні рішення виконавчого комітету та державна реєстрація права приватної власності, є незаконними та підлягають скасуванню з огляду на те, що згідно з ними Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці набула права власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна", який згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 р. № 141-р відноситься до державних оздоровчих об'єктів, тобто належить державі.

На думку прокурора, Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці незаконно набула права власності на спірні об'єкти нерухомості, оскільки останні є державною власністю, управління якими відноситься до сфери відання Фонду державного майна України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 922/2058/17 (головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі №922/2058/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17 касаційну скаргу Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 922/2058/17 скасовано. Справу № 922/2058/17 направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 (головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2058/17 та призначено до розгляду на 27.06.2018.

ПАТ "Укрзалізниця" надала пояснення по апеляційній скарзі, в яких просить відмовити в позові Заступника прокурора Харківської області про визнання недійним рішень, визнання права власності та скасування державної реєстрації в зв'язку зі спливом позовної давності. 2-й відповідач зазначає, що перебіг позовної давності для Фонду державного майна України починається з дати включення спірного майна 17.03.2004 до Переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р. 2-й відповідач посилається на неналежне виконання Фондом державного майна України покладених на нього обов'язків, оскільки Фонд державного майна України не вживав будь-яких заходів щодо захисту спірного об'єкту та управління ним і багато років нехтував своїм правом судового захисту цього майна.

Прокурор надав пояснення у справі щодо доводів відповідачів про пропущення позовної давності, посилаючись зокрема на те, що позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, а також на ту обставину, що позивач не міг дізнатися про порушення його права, оскільки вибуття об'єкту нерухомості з державної власності було здійснено без затвердження законодавством процедури роздержавлення майна.

27.06.2018 від Фонду державного майна України надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності. Позивач просить визнати причини пропущення позовної давності поважними та поновити цей строк. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2058/17 задовольнити. При цьому, позивач зазначає, що про порушення своїх прав та обов'язків Фонд державного майна України дізнався з позову заступника прокурора Харківської області, який був поданий у 2017 році до господарського суду, а також вказує на те, що Фонду не могло бути відомо про порушення права власності держави на спірне майно та на Фонд не покладено обов'язок здійснювати облік реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

Міністерство інфраструктури України також надало свої пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.05.2018, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2058/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Заступника прокурора Харківської області в повному обсязі.

Міністерство інфраструктури України посилається на відсутність доказів про інформування Фонду державного майна України щодо відчуження чи зміни форми власності майна, яке є предметом спору в іншій спосіб; вважає, що позивач не мав можливості дізнатися про порушення його прав в момент вибуття спірного майна та прийняття рішення про реєстрацію права власності на це майно за іншим суб'єктом, оскільки такі дії відбувались без участі Фонду; позивачу про порушення його прав стало відомо лише після отримання повідомлення прокуратури, що підтверджується листом від 05.05.2017 № 10-58-9018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2018, в зв'язку з відпусткою судді Медуниця О.Є., визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 922/2058/17: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.

Харківська територіальна профспілкова організація південної залізниці (2-й відповідач) надала свої пояснення на клопотання Фонду державного майна України про поновлення строку позовної давності та пояснення Міністерства інфраструктури України. 2-й відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку зі спливом позовної давності.

Прокурор надав свої пояснення по справі щодо застосування позовної давності по спірним правовідносинам, посилаючись зокрема на те, що про факт вибуття спірного об'єкту з державної власності прокурора стало відомо у 2016 році під час вивчення стану додержання вимог законодавства під час використання майна закладів освіти. Прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2018, в зв'язку з відрядженням судді Істоміної О.А., визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 922/2058/17: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.

ПАТ "Укрзалізниця" надало додаткові пояснення по справі, в яких третя особа посилається на те, що прокуратурі Харківської області було відомо про вибуття оздоровчого табору "Зміна" до 2016 року, про що свідчить запит від 16.07.2013 № 07/2/1-171вих13 адресований голові Дорожнього комітету профспілки ДП "Південна залізниця". ПАТ "Укрзалізниця" вважає необґрунтованими твердження Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури про те, що про порушення його прав стало відомо лише після повідомлення про це прокуратурою. ПАТ "Укрзалізниця" просить відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку зі спливом позовної давності.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Представники Міністерство інфраструктури України; Катеринівської сільської ради, Реєстраційної служби Лозівського міського районного управління юстиції; Дитячого оздоровчого табору "Зміна"; КП "Лозівське бюро технічної інвентаризації" в призначене судове засідання 10.09.2018 не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції вжито належних заходів щодо повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи, явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а також з метою недопущення порушення процесуального строку розгляду апеляційної скарги, який спливає 10.09.2018, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270 ГПКУкраїни, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників Міністерство інфраструктури України; Катеринівської сільської ради, Реєстраційної служби Лозівського міського районного управління юстиції; Дитячого оздоровчого табору "Зміна"; КП "Лозівське бюро технічної інвентаризації" за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до постанови конференції трудового колективу Південної залізниці від 29.06.2000 року № 2 "Про збереження оздоровчих закладів Південної залізниці" прийнято рішення про передачу у власність дорожнього комітету профспілки, як уповноваженого представника трудового колективу залізниці, оздоровчих закладів, в тому числі Дитячого оздоровчого табору "Зміна", розташованого в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області.

Наказом начальника Південної залізниці від 24.01.2001 року №10/Н "Про передачу на баланс Допрофсожу об'єктів соціального призначення Південної залізниці" зобов'язано дирекції залізничних перевезень Південної залізниці передати на баланс теркомів дитячі оздоровчі табори по своїм регіонам.

На виконання зазначеного наказу постановою президії дорожнього комітету профспілки Південної залізниці від 30.01.2001 року (протокол №44) "Про надання повноважень територіальним профспілковим організаціям та територіальним комітетам профспілки" надано повноваження позивачу на здійснення усіх необхідних дій для набуття права власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна".

Після звернення Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці до Лозівської районної державної адміністрації Харківської області згідно з розпорядженням від 21.09.2006 року №335 був затверджений акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію завершеного будівництвом дитячого оздоровчого табору "Зміна", згідно з яким прийнято в експлуатацію наступні об'єкти Дитячого оздоровчого табору "Зміна": адміністративний корпус літ. "А-1", загальною площею 177,9 кв.м.; будівля їдальні літ. "К", загальною площею 450,8 кв.м.; корпус для відпочинку літ. "Б", загальною площею 184,4 кв.м.; корпус для відпочинку літ. "Г", загальною площею 173,9 кв.м.;

корпус для відпочинку літ. "Д", загальною площею 174,3 кв.м.; корпус для відпочинку літ. "В", загальною площею 170,9 кв.м.; будівля для персоналу №2 літ. "И", загальною площею 20,2 кв.м.; будівля для персоналу №1 літ. "З", загальною площею 30,3 кв.м.; лазня - пральня літ. "О", загальною площею 140,7 кв.м.; медичний пункт літ. "Ж", загальною площею 99,0 кв.м.; комора літ. "Р", загальною площею 87,9 кв.м.; будівля холодильної камери літ. "Н", загальною площею 66,3 кв.м.; сторожка літ. "М", загальною площею 8,3 кв.м.; умивальник №1 літ. "Л-1", загальною площею 19,6 кв.м.; умивальник №2 літ. "Л-2", загальною площею 19,4 кв.м.; вбиральня для персоналу літ. "У-3", загальною площею 3,5 кв.м.; санітарно - побутова будівля №1 літ. "У-4", загальною площею 58,3 кв.м.; санітарно - побутова будівля №2 літ. "У-5", загальною площею 59,7 кв.м.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року № 95 вирішено видати Харківській територіальній профспілковй організації Південної залізниці свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою с. Катеринівка, вул. Кленова №1, доручити МЕТІ оформити свідоцтво про право приватної власності за встановленим зразком, зобов'язати Харківську територіальну профспілкову організацію Південної залізниці в місячний термін зареєструвати нерухоме майно в Лозівському БТІ.

В зв'язку з ухиленням КП "Лозівське бюро технічної інвентаризації" від виконання покладених на нього функції, та невиконання вищевказаних рішень, Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці звернулася до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати КП "Лозівське бюро технічної інвентаризації" провести реєстрацію права власності за Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці на Дитячий оздоровчий табір "Зміна".

Постановою господарського суду Харківської області від 19.12.2006 по справі № АС-11/466-06 адміністративний позов Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці задоволено. Зобов'язано Лозівське бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності за Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці на дитячий оздоровчий табір "Зміна", розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 на об'єкти: адміністративний корпус літ. "А-1", загальною площею 177,9 кв. м.; будівля їдальні літ. "К", загальною площею 450,8 кв.м.; корпус для відпочинку літ. "Б", загальною площею 184, 4 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "Г", загальною площею 173,9 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "Д", загальною площею 174,3 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "В", загальною площею 170,9 кв. м., будівля для персоналу № 2 літ. "И", загальною площею 20,2 кв. м.; будівля для персоналу №1 літ. "З", загальною площею 30,3 кв. м.; лазня-пральна літ. "О", загальною площею 140,7 кв. м., медичний пункт літ. "Ж", загальною площею 99,0 кв. м.; комора літ. "Р", загальною площею 87,9 кв. м.; будівля холодильної камери літ. "Н", загальною площею 66,3 кв. м.; сторожка літ. "М", загальною площею 8,3 кв.м.; умивальник № 1 літ. "Л-1", загальною площею 19,6 кв. м.; умивальник № 2 літ. "Л-2", загальною площею 19,4 кв. м.; вбиральня для персоналу літ. "У-3", загальною площею 3,5 кв.м.; санітарно-побутова будівля № 1 літ. "У-4", загальною площею 58,3 кв.м.; санітарно побутова будівля № 2 літ. "У-5", загальною площею 59,7 кв. м.

22.02.2007 року КП "Лозівське бюро технічної інвентаризації" за номером запису № 133 в книзі 2, здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових приміщень та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору "Зміна".

Власником об'єкту зазначено Харківську територіальну профспілкову організацію Південної залізниці.

На виконання рішенням виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року № 95 Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.02.2007 р., а саме, на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору "Зміна", розташованого за адресою Харківська обл., Созівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, буд. 1.

У вказаному свідоцтві в графі "Форма власності" зазначено "приватна".

На підставі рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 року змінено тип власності у вищевказаному свідоцтві про право власності, а саме, у графі "Форма власності" замість "приватна" внесено зміни на "колективна".

25.02.2015 року Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці здійснила реєстрацію права колективної власності на нерухоме майно Дитячого оздоровчого табору "Зміна" в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області.

Зазначені рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 95 від 16.10.2006 про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтва про право приватної власності; рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 про зміну типу власності Заступник прокурора Харківської області вважає незаконними, оскільки згідно з ними відбулося вибуття Дитячого оздоровчого табору "Зміна" із державної власності.

Вказане вище й стало підставою для звернення прокурора з позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати недійсними рішення Виконавчого комітету № 95 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 16.10.2006 року про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтво про право приватної власності; рішення Виконавчого комітету № 09 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 23.02.2012 року про зміну типу власності у свідоцтві на право власності видане Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці; та видані на їх підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007 року; скасувати державну реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 від 25.02.2015 року за № 8912236; визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна"; зобов'язати реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор при зверненні із позовом не надав жодного доказу на підтвердження права державної власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна", а відтак і права вимоги про його повернення у державну власність, тому посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р без надання правовстановлюючих документів не доводить факт перебування зазначеного майна у державній власності. Згідно з листом позивача від 05.05.2017 № 10-58-9018 спірний табір не належить до переліку організацій, установ та підприємств, що станом на 24.08.1991 перебували у віданні загальносоюзних громадських організацій на території України. Також суд вказав, що згідно з постановою господарського суду Харківської області від 19.12.2006 у справі № АС-11/466-06 у межах адміністративної справи встановлено існування у 2-го відповідача права на реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, оскільки означений об'єкт був побудований за рахунок чистого прибутку Південної залізниці і на цій підставі відповідно до норм статті 21 та пункту 1 статті 38 Закону України "Про власність" переданий у власність членів трудового колективу, а кошти на ремонт, оснащення та побудову цього оздоровчого закладу протягом багатьох років виділялись на підставі спільних постанов керівництва та комітету профспілки Південної залізниці. Суд також констатував наявність рішень Південної залізниці з передання табору 2-му відповідачу та факт відсутності заперечень Південної залізниці стосовно передання табору у власність 2-го відповідача, а тому передання спірного майна відбулась за погодженням органу, уповноваженого на управління майном, закріпленим за залізницями. При цьому судом враховано, що спірне майно використовується за цільовим призначенням, не зазнало жодного перепрофілювання, а власником вчиняються дії та заходи щодо його утримання та поліпшення. Також суд відхилив клопотання 2-го відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин через відмову в позові з підстав необґрунтованості позову. Крім цього відхилено клопотання Прокурора про залучення до участі у справі як співпозивача Міністерства інфраструктури України, оскільки останнє не заявляло будь-яких вимог стосовно предмета спору у справі, Прокурор не заявляв позовних вимог в інтересах вказаної особи, а норми процесуального законодавства не передбачають залучення до участі у справі іншого позивача.

30.10.2017 Харківський апеляційний господарський суд ухвалив залучити до участі у справі Міністерство інфраструктури України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

05.12.2017 Харківський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Прокурора задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність оспорюваних рішень та передачу 2-му відповідачу у власність, а відповідно і реєстрацію цього права на спірне нерухоме майно, оскільки вибуття спірного об'єкту нерухомості з державної власності відбулось без дозволу суб'єктів управління державним майном.

Крім цього апеляційний суд зазначив, що Прокурором не було пропущено строку позовної давності, оскільки він дізнався про порушення інтересів держави саме під час вивчення прокуратурою Харківської області питання законності відчуження об'єктів державної і комунальної власності на території Лозівського району Харківської області, а виконання позивачем своїх обов'язків не є безумовною підставою для наявності у нього відомостей про порушення права державної власності.

Верховний Суд постановою від 15.05.2018 скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та направив справу № 922/2058/17 на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При цьому, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про незаконність передання спірного майна з посиланням на норми статей 21, 38 Закону України "Про власність" з огляду на встановлену апеляційним судом відсутність згоди органу, уповноваженого на розпорядження майном державної власності (позивача), на вибуття та передання спірного майна з державної власності на користь 2-го відповідача, а також зазначив про те, що прийняття 1-м відповідачем оспорюваних рішень та видача свідоцтва про право власності 2-му відповідачу на спірний об'єкт нерухомого майна суперечить вимогам законодавства, а тому вважав правомірними висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для захисту права державної власності відповідно до статей 392, 393 ЦК України.

Поряд з висновком про порушене право держави на спірне нерухоме майно, Верховний Суд в постанові від 15.05.2018 не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що звертаючись із позовними вимогами у цій справі, Прокурор не пропустив строк позовної давності з огляду на те, що він дізнався про порушення інтересів держави саме під час вивчення прокуратурою Харківської області питання законності відчуження об'єктів державної і комунальної власності на території Лозівського району Харківської області, а виконання позивачем своїх обов'язків не є безумовною підставою для наявності у нього відомостей про порушення права державної власності.

Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом не було з'ясовано обставин та не досліджено доказів на підтвердження того, коли позивач, як орган, уповноважений розпоряджатись об'єктами державної власності, дізнався та міг дізнатись про вибуття спірного об'єкту з державної власності, а відповідно і про порушене право власності держави на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки апеляційним судом не була надана належна правова оцінка наявним у справі доказам, зокрема листу прокуратури Харківської області від 31.05.2017 № 08-9-17 (з повідомленням позивача про звернення із позовом у даній справі) та листу позивача від 24.07.2017 № 10-25-14423, а тому висновки в частині відсутності пропуску строку позовної давності при зверненні Прокурора із позовом у цій справі зроблені без належного дослідження зібраних у справі доказів та з неправильним застосуванням норм статей 256, 261, 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так, предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення Виконавчого комітету № 95 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 16.10.2006 року про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтва про право приватної власності; визнання недійсним рішення Виконавчого комітету № 09 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 23.02.2012 року про зміну типу власності у свідоцтві на право власності, виданого Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007 року; скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 від 25.02.2015 року за № 8912236; визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна"; зобов'язання реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний об'єкт нерухомості (всі без винятку будівлі) побудовано та введено в експлуатацію у 1957 році.

Згідно статті 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (прийнятої позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року), основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Статтею 89 ЦК УРСР визначено, що державна власність основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" від 30.08.1991 року та статті 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 р. № 1540-XII , майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 р. № 1540-XII, рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій та підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про проголошення незалежності України", без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України останнє є загальнодержавною власністю.

Пунктом 3 зазначеної Постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР є Фонд державного майна, який здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Фонд державного майна України в силу приписів ч.1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами - відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств (стаття 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Згідно статті 5 Закону України "Про залізничний транспорт" (в редакції, що діяла на момент передачі спірного майна), майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Приватизація цілісних майнових комплексів, підприємств і структурних підрозділів, не пов'язаних з діяльністю залізниць, окремих інвентарних об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, що належать залізницям та підприємствам залізничного транспорту загального користування, здійснюється за погодженням з Міністерством транспорту України та Укрзалізницею відповідно до чинного законодавства України з питань приватизації.

У відповідності до частини 5 статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт", управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту України.

З метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів згідно з переліком, недопущення їх ліквідації та нецільового використання, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2004 N 141-р затверджено перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих таборів.

Відповідно до переліку, який містить вказане розпорядження Кабінету Міністрів України, Дитячий оздоровчий табір "Зміна" в с. Катеринівка, Лозівського району Харківської області відноситься до державних оздоровчих таборів.

Згідно п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р Фонду державного майна, Міністерству у справах сімї, дітей та молоді разом з Радою міністрів АРК, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади під час приватизації об'єктів державної власності вживати заходів до недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, а також у разі потреби забезпечувати передачу цих закладів до сфери управління відповідних органів, уповноважених управляти державним майном, або у комунальну власність.

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р є чинним.

Таким чином, виходячи з вказаних норм, норм цивільного законодавства, яке діяло за часів створення - будування спірного об'єкту нерухомості, та якими врегульовані питання щодо державної форми власності майна, що перебувало станом на 24.08.1991 у віданні підприємств та організацій, та щодо заборони відчуження такого майна без згоди відповідних органів управління), та з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р, згідно з яким оздоровчий табір "Зміна" включений до переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, до прийняття згаданих рішень про передачу спірного майна членам трудового колективу Південної залізниці в особі профспілкової організації як уповноваженого представника трудового колективу та на момент вчинення дій щодо оформлення права власності на таке майно останнє перебувало у державній власності.

Приписами статті 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Сукупний аналіз норм частини 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", статей 4, 5 Закону України "Про залізничний транспорт" (в редакції, що діяла на момент передачі спірного об'єкта) дає підстави для висновку, що повноваження з розпорядження державним майном та захист права державної власності на це майно здійснює Фонд державного майна України (позивач), а третя особа - погоджує приватизацію об'єктів Укрзалізниці, що належать до об'єктів загальнодержавної власності.

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності і не могло бути відчужено без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.

А отже, враховуючи те, що факт приналежності спірного об'єкту нерухомого майна до об'єктів державної власності підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р р, яким затверджено перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, трудовий колектив Південної залізниці, не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мав права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно у власність дорожнього комітету профспілки.

Колегія суддів вважає, що правова позиція відповідачів, суперечить нормам законодавства про власність, згідно з якими право власності, це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

А отже, колегія суддів, врахувавши приписи законодавства України, яке діяло на час передачі Дитячого оздоровчого табору "Зміна" у власність Харківської територіальної профспілкової організації та те, що така передача відбулась в порушення вказаних правових норм, дійшла висновку, що власником спірного нерухомого майна є держава Україна в особі Фонду державного майна України, у зв'язку із чим спірне майно підлягає поверненню у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірними позовні вимоги про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна".

Обставини справи свідчать про те, що рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року № 95 "Про оформлення права власності" та рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 23.02.2012 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року №95" є юридичною формою рішення цього органу, які породжують певні правові наслідки, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Вказана норма, в першу чергу, закріплена Конституцією України, у статті 19 якої зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими Законами до їх відання.

Статтею 11 вказаного Закону України визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи, які відповідно до ст. 5 цього Закону входять в систему органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року №95 "Про оформлення права власності" та рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 23.02.2012 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року №95" прийняті без дотримання вимог чинного на час його винесення законодавства, чим порушено права та охоронювані законом інтереси держави України в особі Фонду державного майна України.

Таким чином, вимогу про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року 95 "Про оформлення права власності" та рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 23.02.2012 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року №95" колегія суддів вважає обґрунтованою.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007 року, колегія суддів зазначає, що виходячи з аналізу ст.ст. 15, 16 ЦК України, слід дійти висновку про те, що засобом відновленням становища, яке існувало до порушення прав, є також визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого з порушенням закону.

Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Оскільки спірне свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є правочином чи актом органу місцевого самоврядування, а є документом, яким на підставі рішення органу місцевого самоврядування лише оформлюється (підтверджується) право власності, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин, у зв'язку з чим питання правомірності видачі та дії цього свідоцтва безпосередньо залежить від законності такого рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Відтак, позовна вимога щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області 20.02.2007 року є похідною від вимоги про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року № 95 "Про оформлення права власності" та рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року №95", оскільки вказане свідоцтво видано на підставі зазначеного рішення від 16.10.2006 року №95 і не може відповідати вимогам закону за умови невідповідності вимогам закону самого рішення органу місцевого самоврядування, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору "Зміна" та зобов'язання реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна", колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Колегія суддів, враховуючи, що позовні вимоги, зокрема, щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання за державою Україна права власності на вказані об'єкти нерухомого майна підлягають до задоволення, дійшла висновку про правомірність позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору "Зміна".

Разом з цим, вимога позивача зобов'язати реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна не має правових підстав, оскільки орган державної реєстрації має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати такі рішення. Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 8919/1849/13-а.

Розглянувши заяву 2-го відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 15 ЦК закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦКнабуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом положень статті 2 ГПК (у редакції, чинній на час звернення з відповідним позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень частин 2, 4 статті 29 ГПК (у редакції, чинній на час звернення з відповідним позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦКпочинається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у цій справі - в особі в особі Фонду державного майна України.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України (ст. 33 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017) про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 №141-р Деякі питання діяльності дитячих оздоровчих закладів Дитячий оздоровчий табір Зміна віднесений до державної власності.

При цьому, Фонд державного майна України в листі від 24.07.2017 № 10-25-14423 визнає, що вищезазначене розпорядження Кабінету Міністрів чинне, зміни щодо переліку дитячих оздоровчих таборів не вносилися, тобто законодавчо закріплено право власності на ДОТ Зміна за державою.

Обставини справи свідчать про те, що на виконання рішенням виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року № 95 Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.02.2007, а саме, на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору "Зміна", розташованого за адресою Харківська обл., Созівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, буд. 1.

22.02.2007 КП "Лозівське бюро технічної інвентаризації" за номером запису № 133 в книзі 2, здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових приміщень та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору "Зміна". Власником об'єкту зазначено Харківську територіальну профспілкову організацію Південної залізниці. На свідоцтві міститься штамп: Зареєстровано в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 22.02.2007 .

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157\6445 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 №1692/5) державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, право власності держави на спірне нерухоме майно було порушене, коли нерухоме майно вибуло із володіння держави та здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових приміщень та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за Харківською територіальною профспілковою організаціюю Південної залізниці.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 №141-р, Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям у сфері управління яких перебувають державні дитячі оздоровчі заклади: вжити заходів до забезпечення їх ефективного функціонування, недопущенш перепрофілювання, злиття, закриття та скорочення ліжко-місць; подавати щороку до 1 травня Міністерству у справах сім'ї, дітей та молоді інформацію щодо її діяльності за формою, встановленою цим Міністерством.

Фонду державного майна України. Міністерству у справах сім'ї, дітей та молоді разом з Радою Міністрів Автономної республіки Крим, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, відповідно до розпорядження від 17.03.2004 №141-р, було необхідно під час приватизації об'єкти з державної власності вживати заходів до недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно статті 10 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку: одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб: користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами .

Відповідно до довідки від 29.10.2010 №133/13249 Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку Зміна Харківської територіальної профспілкової організації внесено до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за №0143. Власником закладу вказано Харківську територіальну профспілкову організацію Південної залізниці.

Однак, не зважаючи на це та всупереч своєму обов'язку з управління державним майном, Фонд державного майна України не вживав будь - яких заходів щодо захисту спірного об'єкту та управління ним і багато років нехтував своїм правом судового захисту цього майна, станом на час подання прокурором позову Фонд державного майна України не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

Таким чином, посилання позивача на те, що йому було відомо про порушення прав після отримання повідомлення прокуратури (лист від 05.05.2017 № 10-58-9018) безпідставними.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Фонд державного майна України звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку, в якому посилається на те, що про порушення своїх прав та обов'язків Фонд дізнався з позову Заступника прокурора Харківської області, який був поданий у 2017 році до господарського суду Харківської області. Окремо Фонд державного майна України зауважує, що Фонду не могло бути відомо про порушення права власності держави на спірне майно та на Фонд не покладено обов'язок обліковувати реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна.

Крім того, під час нового розгляду справи Фонд державного майна України звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку позовної давності, в якому окрім вищевказаного, також зазначає про відсутність у Фонду веб-сайту, на якому б розміщувались рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області , що виключає можливість Фонду дізнатись про порушення свого права на момент прийняття виконкомом рішення.

З приводу викладених позивачем обставин на підтвердження поважності причини пропущення позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, Фонду державного майна України, Міністерству у справах сім'ї, дітей та молоді разом з Радою Міністрів Автономної республіки Крим, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, відповідно до розпорядження від 17.03.2004 №141-р, було необхідно під час приватизації об'єкти з державної власності вживати заходів до недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України Про управління об'єктами державної власності , п.п.7 статті 5 Закону України Про Фонд державного майна України саме Фонд державного майна України забезпечує формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, є його розпорядником.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності Фонду державного майна, Державному комітетові статистики, Державній податковій адміністрації, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державному комітетові з питань регуляторної політики та підприємництва, Державному комітетові по земельних ресурсах за участю Антимонопольного комітету, інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, провести протягом першого півріччя 2005 року в установленому порядку реєстрацію нерухомого майна державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій і забезпечити формування відповідних баз даних.

Єдиний реєстр об'єктів державної власності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації.

Реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, шляхом об'єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем з метою ведення у тому числі обліку об'єктів державної власності; здійснення контролю за ефективним використанням об'єктів державної власності; забезпечення реалізації управлінських рішень, відкритості та прозорості інформування у державному секторі економіки.

Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна, який затверджує порядок та умови користування Реєстром; розробляє організаційні та методологічні принципи його ведення; здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до Реєстру.

Порядком ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №425 до Реєстру вносяться дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, які мають статус юридичної особи або перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їх філії чи структурні підрозділи (п. 2 Порядку). Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку вносяться до Реєстру за рішенням комісії, що утворюється Мінсім'ямолодьспортом (п. З Порядку).

Власником інформації, що міститься у Реєстрі, є держава (п.4 Порядку). Відомості, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (п. 25 Порядку).

До Реєстру вноситься така інформація про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку і його власника (засновника): найменування власника (засновника), ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ; місцезнаходження власника (засновника); тип закладу; форма власності, найменування органу, до сфери управління якого належить заклад тощо (п. 8 Порядку).

За таких обставин, вищезазначене спростовує посилання Фонду державного майна України на відсутність можливості дізнатись про обставини вибуття спірного нерухомого майна з державної власності порушення свого права, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467 державне майно повинно було внесено до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, контроль за повнотою внесених даних до якого здійснює Фонд державного майна України, та саме Фонд державного майна України забезпечує формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, є його розпорядником, здійснює контроль за ефективним використанням об'єктів державної власності.

Крім того, пунктом 2 Порядку проведення державної атестації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку і присвоєння їм відповідних категорій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №426 державна атестація є однією з форм державного контролю за діяльністю закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності та проводиться з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, оцінювання стану організації та здійснення оздоровчо-виховного процесу, стану матеріально- технічної бази закладу і забезпечення відповідними фахівцями.

Державна атестація закладів проводиться згідно з планом, який складається та затверджується на п'ять років (п.5 Порядку).

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 30.05.2013 №312 затверджений План проведення державної атестації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної форми власності. Планом встановлено, що атестації підлягає 111 дитячих закладів оздоровлення згідно Державного реєстру. До зазначеного Плану Дитячий оздоровчий заклад Зміна не включено.

Також, Фонд державного майна України в своєму клопотанні про поновлення строку позовної давності посилається на те, що 25.02.2015 Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці здійснила реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно ДОТ Зміна в с. Катеринівка, Лозівського району Харківської області. Таким чином, посилаючись на п. 4 ст. 334 ЦК України, позивач зазначає, хоч майно де-факто й вибуло з власності держави з моменту передання його до приватної власності, де-юре дізнатись про факт вибуття спірного майна з державної власності було неможливо до моменту реєстрації права власності на таке майно.

Проте, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.02.2007, право власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору Зміна було зареєстровано за власником - Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці 20.02.2017. На свідоцтві міститься штамп: Зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.02.2007 .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач - Фонд державного майна України не довів наявності об'єктивних перешкод, які дійсно заважали йому та прокурору звернутись з відповідним позовом в межах строку позовної давності, тому клопотання позивача про поновлення строку позовної давності колегія суддів відхиляє.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове права.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За таких обставин, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що для держави в особі її уповноваженого органу Фонду державного майна України строк позовної давності за вимогами про

визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 95 від 16.10.2006 про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці (далі - Відповідач 2) свідоцтва про право приватної власності;

визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Відповідача 1 № 09 від 23.02.2012 про зміну типу власності у свідоцтві на право власності, видане Відповідачу 2; про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Відповідача 1 від 20.02.2007;

скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1, від 25.02.205 за № 8912236;

визнання права власності за державою Україна в особі пзивача на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна";

почався обчислюватись з 22.02.2007, а тому наявні підстави для відмови у позові на підставі ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України у зв'язку зі спливом строку позовної давності та наявності заяви відповідача про застосування наслідків такого сливу.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі №922/2058/17 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі №922/2058/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів в порядку ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.09.2018.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.