Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/2240/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2240/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служба України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТО ПОІНТ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТО ПОІНТ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка виразилась у незабезпеченні автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 960 663 грн., відображеної в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 04 жовтня 2016 року, на яку товариства з обмеженою відповідальністю Порто Поінт має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язано Державної фіскальної служби України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товариства з обмеженою відповідальністю Порто Поінт має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 960 663 грн. та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи даний позов, суд виходив з того, що Державна фіскальна служба України, не забезпечивши автоматичне збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення у розмірі 960 663 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, здійснила це необґрунтовано, чим порушила вимоги чинного податкового законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення спору, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Порто Поінт перебуває на податковому обліку у ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 28 травня 2014 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 01 липня 2014 року, індивідуальний податковий номер 392289026544.

ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві 20 листопада 2015 року прийнято рішення №518/26-54-11-01-68 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Порто Поінт на підставі підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

В той же час, на балансі позивача обліковувались необоротні активи у вигляді об'єктів нерухомого майна: комплекс будівель загальною площею 1420 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 16 та складається з павільйону-швейної дільниці (літера В) площею 325,4 кв.м., транспортної дільниці (літера Г) площею 206 кв.м., модулю Кісловодськ (літера Е) площею 888,6 кв.м.; приміщення виробничого корпусу (літера Б) з №66 по №74, з №76 по №89, з №127 по №151 загальною площею 1615,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 16.

Вказані об'єкти нерухомого майна придбані позивачем від ТОВ Євробудбізнес (Продавець) на підставі договорів купівлі-продажу від 02 липня 2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., які зареєстровані в реєстрі під №615 та №619.

За наслідками здійснення вказаних операцій з придбання об'єктів нерухомості ТОВ Євробудбізнес виписано податкові накладні від 02 липня 2014 року №1 на суму 4 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 666 666,67 грн., від 02 липня 2014 року №2 на суму 3 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 500 000,00 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно квитанцій - 02 липня 2014 року.

На час прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивачем в порядку пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України відображено у податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року податкові зобов'язання по необоротних активах у вигляді об'єктів нерухомого майна, які обліковуються на балансі позивача. В результаті здійснення цієї операції позивачем додатково сплачено суму ПДВ в розмірі 130 981,00 грн.

Згідно даних податкового обліку позивача з податку на додану вартість розмір податкового кредиту становив 960 663,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивач оскаржив його до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року по справі №826/27379/15, що набрала законної сили 23 травня 2016 року, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 листопада 2015 року №518/26-54-11-01-68 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Порто Поінт .

Листом від 02 вересня 2016 року відповідач повідомив позивача про те, що контролюючий орган має внести до реєстру запис про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ Порто Поінт датою реєстрації - 01 липня 2014 року (первинна реєстрація позивача платником ПДВ) та індивідуальним податковим номером платника ПДВ - 392289026544.

Позивачем також подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість (за листопад 2015 року) у зв'язку з самостійним виправленням помилок, де відображено від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 960 663,00 грн. та суму надмірно сплаченого до державного бюджету ПДВ в розмірі 128 948,00 грн.

Вказаний уточнюючий розрахунок був прийнятий ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, про що свідчить квитанція №2. Проте, сума, яка включає податковий кредит в розмірі 960 663 грн. наразі відсутня на рахунку позивача №37517000194906 в системі електронного адміністрування ПДВ.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України, якою було доповнено вказаний Кодекс згідно Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , що набрав законної сили з 01 січня 2015 року.

Так, згідно п. 200-1.1, п. 200-1.2 ст. 2001 ПК система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Відповідно до п. 2 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість (надалі - Порядок № 569), рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

За пунктами 200-1.4 та 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до пункту 200-1.7 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200 1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Згідно пункту 4 Порядку № 569 електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Водночас, згідно пунктів 7, 8 Порядку № 569 у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

У разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок.

Судом першої інстанції встановлено, що до моменту прийняття ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві рішення від 20 листопада 2015 року №518/26-54-11-01-68 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Порто Поінт у податковому обліку позивача з ПДВ сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становила 960 663 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2015 року (р.24). При цьому, наведене не заперечувалось відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі.

Між тим, відповідач листом від 21 листопада 2016 року повідомив, що за даними інтегрованої картки платника ТОВ Порто Поінт сума помилково та/або надміру сплаченого грошового зобов'язання з ПДВ становить 128 952 грн. Тобто, відповідач підтверджує прийняття та часткове відображення даних уточнюючого розрахунку, проте не підтверджує внесення до електронного рахунку задекларованої суми в розмірі 960 663 грн.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом першої інстанції було встановлено, що рахунок позивача № 37517000194906 в системі електронного адміністрування ГІДВ не було закрито. Після відновлення реєстрації позивача платником ПДВ позивач має Електронний рахунок з тим самим номером, що був до анулювання реєстрації позивача платником ПДВ.

Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме: витягом із системи електронного адміністрування ПДВ № 14301578 від 14 вересня 2015 року (тобто до дати прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача у якості платника ПДВ), у якому вказано номер електронного рахунку позивача 37517000194906 та витягом із системи електронного адміністрування ПДВ № 05302737 від 05 жовтня 2016 року (після відновлення реєстрації позивача платником ПДВ), у якому вказано той самий номер електронного рахунку позивача 37517000194906 на дату відкриття рахунку - 24 грудня 2014 року.

Виходячи із змісту пункту 10.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 Про судове рішення в адміністративній справі скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 804/11847/14 після набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Таке рішення податкового органу не може створювати будь-яких правових наслідків для платника податку. Протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що Державна фіскальна служба України, не забезпечивши своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем відомостей згідно уточнюючого розрахунку, фактично порушила його права.

Відповідно до п.6 ч.2 статті 296 КАС України в апеляційній скарзі, зокрема, зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Натомість, в апеляційній скарзі відповідача не вказано, які саме обставини справи не були з'ясовані судом першої інстанції, не зазначено, у чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції статей 19, 20, 21, 44, 198.200-1 Податкового кодексу України. По суті, відповідач у скарзі цитує окремі положення Податкового кодексу України та КАС України без наведення та обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office (Case 41/74), принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись па зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань (протиправні дії щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача у якості платника ПДВ) для запобігання відповідальності.

Відповідно до ч. 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведені обставини свідчать про безпідставність доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, оскільки матеріалами справи підтверджено, що анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ не відбулось, а Електронний рахунок не було закрито.

Відтак, доводи апеляційної скарги Державної фіскальної служба України не спростовують висновків суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставами для його скасування.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служба України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.