Постанова

від 11.09.2018 по справі 579/604/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №579/604/18

Номер провадження 22-ц/788/1553/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

представника відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 червня 2018 року в складі судді Моргуна О.В., ухваленого в м. Кролевець, повний текст якого складений 22 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - ПАТ ДПЗКУ ), філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів (далі - філія ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП ), третя особа: директор філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів ОСОБА_4, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що з 01 вересня 2014 року він працював у філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП , а з 01 липня 2015 року за його згодою був переведений на посаду апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа .

Наказом директора філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП від 12 січня 2018 року за № 16-п його незаконно було звільнено з роботи з 15 січня 2018 року за ініціативою власника або уповноваженого ним органу згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, однак рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року він був поновлений на роботі і з відповідача на його користь був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу.

20 березня 2018 року він приступив до роботи, проте, 23 березня 2018 року його знову було звільнено з роботи згідно з наказом від 23 березня 2018 року за № 64-п за п. 3 ст. 40 КЗпП України, в основу чого були покладені такі порушення трудової дисципліни, за які він раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності, за що також був звільнений на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, ОСОБА_3 вважав звільнення незаконним, оскільки відповідач звільнив його у період тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЕ № 586536. Також, послався на те, що жодних порушень трудової дисципліни він не вчиняв. Зокрема, вказав, що 20 березня 2018 року він прийшов на роботу о 07 годині 35 хв., але на прохідній його не пропустили, пояснюючи це тим, що ще не прийшов начальник відділу кадрів, а після того, як той з'явився, то його пропустили на територію підприємства, однак розцінили його появу на роботі як із запізненням. Крім того, позивач зазначив, що не був присутнім 22 березня 2018 року на засіданні профспілкового комітету під час розгляду питання про надання згоди на його звільнення з роботи.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд поновити його на роботі на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП , а також стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 12 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів з 02 квітня 2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2018 року по 12 червня 2018 року в сумі 10972 грн 15 коп., з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з останнього роботодавцем відповідно до вимог чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України в дохід держави судовий збір в сумі 1409 грн 60 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів з 02 квітня 2018 року і стягнення заробітної плати за один місяць.

Вказане рішення суду Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України оскаржило в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, змінивши дату звільнення позивача.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача з роботи відповідач не дотримався вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто, що останнього було звільнено в період його тимчасової непрацездатності, оскільки в день звільнення позивача 23 березня 2018 року той перебував на своєму робочому місці та працював повну робочу зміну з 07 години 31 хв. до 15 години 35 хв. і з вказаним наказом про звільнення його було ознайомлено в день прийняття цього наказу, тобто, 23 березня 2018 року. Також відповідач вказав, що не був повідомлений позивачем про тимчасову непрацездатність і лише 10 травня 2018 року після отримання копії позовної заяви з доданим листком непрацездатності дізнався про перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності.

Крім того, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, встановивши, що позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності, вправі був змінити дату звільнення ОСОБА_3 з 23 березня 2018 року на 31 березня 2018 року.

Позивач в установлений судом строк подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на повне і всебічне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та перевірки їх доказами, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому, зазначає, що обставини того, що він не вчиняв нових дисциплінарних проступків після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно наказу від 12 січня 2018 року підтверджуються матеріалами іншої цивільної справи № 579/103/18.

Крім того, позивач вказав, що на наступний день після проголошення оскарженого рішення суду про поновлення на роботі відповідач знову звільнив його з роботи відповідно до наказу від 13 червня 2018 року за № 121-п.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 працював у філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа , що підтверджується записом в трудові книжці (а.с. 14-15).

18 грудня 2017 року та 12 січня 2018 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відповідно до наказів директора філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів від 18 грудня 2017 року № 305-д та від 12 січня 2018 року № 13-д за невиконання та неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків, доручень та розпоряджень керівництва (безпосереднього керівника) (а.с. 46, 47).

Наказом директора філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів від 12 січня 2018 року за № 16-п ОСОБА_3 було звільнено з роботи з 15 січня 2018 року згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Вказані обставини встановлені також рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року в цивільній справі № 579/103/18 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ ДПЗКУ , філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП , третя особа: директор філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України мають преюдиційне значення.

Вказаним рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів з 16 січня 2018 року (а.с. 9, 10).

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 20 червня 2018 року вказане рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року було змінено в частині мотивів поновлення позивача на роботі.

На виконання рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року наказом в.о. директора філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП від 20 березня 2018 року за № 63-п позивача було поновлено на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП з 20 березня 2018 року (а.с. 11).

Однак, наказом директора філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП від 23 березня 2018 року за № 64-п позивача ОСОБА_3 було звільнено з посади апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа з 23 березня 2018 року згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто, у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки раніше неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Підставами для звільнення вказано: накази Про застосування дисциплінарного стягнення від 18 грудня 2017 року за № 305-д та від 12 січня 2018 року за № 13-д, згода профспілкового комітету (протокол № 12 від 22 березня 2018 року), службова записка ОСОБА_5 від 20 березня 2018 року, пояснення ОСОБА_6 від 21 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року (з доповненнями), а також пояснення ОСОБА_3 від 21 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року (а.с. 13).

У період з 23 березня 2018 року по 30 березня 2018 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні у Кролевецькій центральній районній лікарні у стаціонарному режимі, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЕ № 586536 від 30 березня 2018 року (а.с. 12).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що звільнення позивача з роботи було незаконним, так як відбулось у період його тимчасової непрацездатності.

Дійшовши вказаного висновку, суд першої інстанції поновив позивача на роботі, а також стягнув з відповідача ПАТ ДПЗКУ , як з юридичної особи, на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак, у меншому, ніж заявлено в позові розмірі, у зв'язку з чим частково задовольнив позовні вимоги.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року за № 6 з наступними змінами і доповненнями роз'яснив, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Беручи до уваги обставини того, що видавши позивачу листок непрацездатності по факту його лікування з 23 березня 2018 року по 30 березня 2018 року, лікуючий лікар терапевтичного відділення Кролевецької ЦРЛ не обґрунтувала тимчасову непрацездатність хворого ОСОБА_3 та видачу йому листка непрацездатності, що вбачається з наданої суду апеляційної інстанції відповіді управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації на адресу відповідача, а також приймаючи до уваги, що саме по собі порушення, пов'язане із звільненням у період тимчасової непрацездатності не тягне за собою поновлення на роботі, тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі з підстави того, що його звільнення відбулось у період тимчасової непрацездатності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що поновлюючи позивача на роботі, суд першої інстанції не дослідив, чи була порушена відповідачем процедура звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто, чи відбулось його звільнення у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Даючи правову оцінку законності підстав звільнення позивача з роботи, колегія суддів виходить з наступного.

За правилом пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, відповідач повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з'ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 22, 23 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем не оскаржуються перші два накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень від 18 грудня 2017 року за № 305-д та від 12 січня 2018 року за № 13-д, якими позивачу було оголошено догани за невиконання та неналежне виконання покладених на нього трудових обов'язків, доручень та розпоряджень керівництва (безпосереднього керівника), хоча на цих наказах він вказав, що ознайомлений з їх змістом, але з ними не згодний (а.с. 46, 47).

Також, змінюючи рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року в частині мотивів поновлення позивача на роботі, Апеляційний суд Сумської області у постанові від 20 червня 2018 року вказав, що роботодавець застосував до позивача подвійну відповідальність за одне і те ж порушення, а саме: догана згідно наказу № 13-д від 12 січня 2018 року та звільнення згідно наказу № 16-п від 12 січня 2018 року, що є порушенням трудового законодавства і прав позивача, як працівника.

Видаючи наказ від 23 березня 2018 року за № 64-п, який є предметом оскарження у даній справі, відповідач, окрім попередніх наказів від 18 грудня 2017 року за № 305-д та від 12 січня 2018 року за № 13-д про оголошення позивачу догани, підставами для його звільнення з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України вказав також і службову записку ОСОБА_5 від 20 березня 2018 року, пояснення ОСОБА_6 від 21 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року (з доповненнями), а також пояснення ОСОБА_3 від 21 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року (а.с. 13).

Зокрема, згідно службової записки провідного інженера з підготовки кадрів філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП ОСОБА_5 від 20 березня 2018 року працівник ОСОБА_3 20 березня 2018 року о 08-годині 10 хв. прийшов до кадрової служби в перший робочий день після поновлення на роботі неперевдягнутий в робочу одежу, що свідчить про те, що він фактично несвоєчасно приступив до роботи та порушив трудову дисципліну (а.с. 48).

З цього приводу майстер елеваторно-заготівельної мережі філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП ОСОБА_6 у пояснювальній записці від 21 березня 2018 року повідомив, що позивач у цей же час, тобто о 08-годині 10 хв. 20 березня 2018 року, прийшов у роздягальню, щоб приступити до роботи і після того, як переодягся о 08-годині 20 хв. був на робочому місці (а.с. 51).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сам позивач у заяві від 21 березня 2018 року стверджував про те, що він прибув на роботу о 07-годині 35 хв. 20 березня 2018 року, однак його не пропустили на прохідній, а пропустили на територію підприємства тільки після 08-години 00 хв. і він пішов до відділу кадрів, у зв'язку з чим не встиг своєчасно перевдягнутися у робочий одяг (а.с. 52).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Аналізуючи вимоги чинного законодавства та даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає, що обставина запізнення позивача на роботу 20 березня 2018 року на 40 хвилин, як вважає відповідач, не може бути підставою для звільнення його з роботи, так як застосоване до позивача дисциплінарне стягнення не відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку, а також приймаючи до уваги пояснення позивача про те, що запізнення на роботу сталося не з його вини та дані табелю обліку використання робочого часу, з якого вбачається, що 20 березня 2018 року позивач відпрацював всі 8 годин (а.с. 77-78).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в наказі про звільнення позивача від 23 березня 2018 року не наведені конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, який проступок вчинив позивач після застосування до нього стягнення, що стало приводом до звільнення та коли, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

На підставі наведених норм права та встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що при звільненні позивача відповідач допустив вказані вище порушення щодо правил і порядку застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі, але мотиви задоволення позову не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, тому мотивувальну частину рішення суду від 12 червня 2018 року необхідно змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, висновок суду щодо періоду вимушеного прогулу позивача та суми, що підлягає стягненню з відповідача у якості виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, коли суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, яким позивача поновлено на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, але мотиви задоволення позову не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, тому мотивувальну частину рішення суду від 12 червня 2018 року необхідно змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ураховуючи, що рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог залишено без змін, тому відсутні підстави для компенсації відповідачу судового збору, понесеного ним за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4, ч. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 червня 2018 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: В.І. Криворотенко

ОСОБА_7