Постанова

від 29.08.2018 по справі 380/539/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 380/539/16-ц

провадження № 61-15217св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року в складі судді Голуб С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 02 жовтня 2014 року, від 03 жовтня 2014 року та від 11 листопада 2014 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, які розташовані на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26 га, 7,0245 га, 13 га, відповідно, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності. У подальшому, наказами Головного управління Держземагенства У Київській області від 17 грудня 2014 року, від 30 грудня 2014 року та від 17 листопада 2015 року затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду наступні земельні ділянки: площею 7,0245 га строком на 21 рік, площею 26 га строком на 49 років, площею 13 га строком на 49 років. Зазначає, що Тетіївським відділом Білоцерківської місцевої прокуратури встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Тетіївської міської ради Київської області.

На підставі викладеного заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області просив: визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області: від 02 жовтня 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 26 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 03 жовтня 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 7,0245 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 11 листопада 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 13 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 17 грудня 2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 7,0245 га строком на 21 рік; від 30 грудня 2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 26 га строком на 49 років; від 17 листопада 2015 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 13 га строком на 49 років.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року (в складі судді Косович Т. П.) позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано наступні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області: від 02 жовтня 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 26 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 03 жовтня 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 7,0245 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 11 листопада 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 13 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 17 грудня 2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 7,0245 га строком на 21 рік; від 30 грудня 2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 26 га строком на 49 років; від 17 листопада 2015 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 13 га строком на 49 років. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент прийняття оскаржуваних наказів Головним управлінням Держземагенства у Київській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області фермерське господарство К-АГРО , створене ОСОБА_2, вже набуло статусу юридичної особи і мало в оренді земельну ділянку, тому надання йому в подальшому трьох земельних ділянок без проведення торгів суперечить вимогам статті 124 ЗК України, а також є підставою для визнання відповідних наказів недійсними.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 без поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року, тому у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на це судове рішення необхідно відмовити відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення апеляційним судом питання про відкриття апеляційного провадження.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було проголошено без участі ОСОБА_2, а копію повного тексту цього рішення його представник отримав лише 13 лютого 2017 року, тобто строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

27 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 була присутня в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року.

Копію повного тексту рішення апеляційного суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 отримала 14 лютого 2017 року.

23 лютого 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, до якої було додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що апеляційну скаргу подано протягом десяти днів з моменту отримання копії повного тексту оскаржуваного судового рішення, тому строк пропущено з поважних причин.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 03 березня 2017 року наведені заявником підстави для поновлення строку визнані неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що він не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення рішення суду першої інстанції, а про це рішення дізнався лише 09 березня 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року, оскільки ні ОСОБА_2, ні його представник не виконали вимоги апеляційного суду та не підтвердили належним чином поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Проте такий висновок апеляційного суду не відповідає вимогам закону.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 ).

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частини першої та другої статті 55 , пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Частиною першою статті 294 ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою, визначено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 222 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що представник скаржника, отримавши 07 лютого 2017 року вступну та резолютивну частини рішення, апеляційну скаргу подала лише 23 лютого 2017 року, тобто поза межами строку установленого частиною першою статті 294 ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою .

Проте апеляційний суд не взяв до уваги те, що сама по собі присутність під час проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення без своєчасного отримання повного його тексту унеможливлює як визначення необхідності подання апеляційної скарги, так і її мотивування, що є обов'язковим елементом апеляційної скарги згідно з вимогами статті 295 ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою.

Крім того, спір за позовом прокурора до міської ради про визнання наказів недійсними стосується правомірності користування ОСОБА_2, як фермером, трьома земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які передані йому в оренду. Для наведення аргументів апеляційної скарги з метою захисту своїх інтересів, як фермера, ОСОБА_2 необхідно отримати повний текст рішення суду, з якого вбачалися мотиви задоволення позовних вимог прокурора.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. … Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).

Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду (статті 13 ЦПК України , в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).

Апеляційний суд зазначеного не врахував та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, а також порушив право ОСОБА_2 на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Враховуючи вказане наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 , 409 , 411 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик