Постанова

від 29.11.2018 по справі 380/539/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року м. Київ

справа № 380/539/16

провадження № 22-ц/824/ 2708 /18

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В. (суддя-доповідач)

суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

при секретарі - Шуляку Д.О.

сторони :

позивач - заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року у складі судді Косович Т.П., повний текст складений 13.02.2017 року,

встановив:

У квітні 2016 року заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа ОСОБА_1, про визнання наказів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 02 жовтня 2014 року, від 03 жовтня 2014 року та від 11 листопада 2014 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, які розташовані на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26 га, 7,0245 га, 13 га, відповідно, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

У подальшому, наказами Головного управління Держземагенства У Київській області від 17 грудня 2014 року, від 30 грудня 2014 року та від 17 листопада 2015 року затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду наступні земельні ділянки: площею 7,0245 га строком на 21 рік, площею 26 га строком на 49 років, площею 13 га строком на 49 років.

Далі позивач зазначив, що Тетіївським відділом Білоцерківської місцевої прокуратури встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Тетіївської міської ради Київської області.

На підставі викладеного заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області просив визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02 і 03 жовтня та 11 листопада 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду, та від 17 грудня 2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 7,0245 га строком на 21 рік; також визнати недійсними та скасувати накази від 17 грудня 2014 року, 30 грудня 2014 року та 17 листопада 2015 року якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської областію

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсними та скасовано наступні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області: від 02 жовтня 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 26 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 03 жовтня 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 7,0245 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 11 листопада 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області, орієнтовним розміром 13 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; від 17 грудня 2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 7,0245 га строком на 21 рік; від 30 грудня 2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 26 га строком на 49 років; від 17 листопада 2015 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 13 га строком на 49 років. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням третя особа ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що порушує норми чинного законодавства, оскільки прокуратурою не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в даній справі та не зазначено, яким чином порушено інтереси держави при передачі в оренду спірних земельних ділянок.

Крім того, апелянт зазначив, що спірні земельні ділянки надавались йому як фізичній особі в оренду для створення фермерського господарства, при цьому законодавством не обмежена кількість фермерських господарств, які може створити громадянин, так і час протягом якого вони можуть бути створені, на що суд не звернув уваги та не дав цим доводам правової оцінки.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта скаргу підтримав, пояснивши, що на час звернення до відповідача з відповідною заявою вже створив фермерське господарство, оскільки раніше отримав іншу земельну ділянку в оренду для створення ФГ, проте звертався не як фермер, а як фізична особа, на даний час іншого фермерського господарства не створив, просив скаргу задовольнити з підстав викладених а апеляції.

Представник позивача заперечував проти скарги, просив рішення залишити без змін.

Представник відповідача просив задовольнити скаргу, надавши письмові пояснення де зазначив, що прокуратурою не надано доказів щодо повідомлення відповідного уповноваженого центрального органу виконавчої влади про порушення інтересів держави та про необхідність їх захисту, на що суд не надав належної правової оцінки. Також вважає, що відповідач діяв у повній відповідності із вимогами земельного законодавства.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи скарги та обставини справи, судова колегія вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення у справі суд виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваних наказів Головним управлінням Держземагенства у Київській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області фермерське господарство К-АГРО , створене ОСОБА_1, вже набуло статусу юридичної особи і мало в оренді земельну ділянку, тому надання йому в подальшому трьох земельних ділянок без проведення торгів суперечить вимогам статті 124 ЗК України, а також є підставою для визнання відповідних наказів недійсними.

Судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Київській області № 10-6355/15-14-сг від 02.10.2014 року, № 10-6389/15-14-сг від 03.10.2014 року та № 10-13641/15-14-сг від 11.11.2014 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, які розташовані на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26 га, 7,0245 га, 13 га відповідно, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності. (а.с.-14,15,17)

У подальшому, наказами Головного управління Держземагенства У Київській області № 10-12678/15-14-сг від 17.12.2014 року, № 10-14388/15-14-сг від 30.12.2014 року та № 10-7045/36-15-СГ від 17.11.2015 року затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду наступні земельні ділянки:

4.площею 7,0245 га, кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 21 рік;

5.площею 26 га, кадастровий номер НОМЕР_2 строком на 49 років;

площею 13 га, кадастровий номер НОМЕР_3 строком на 49 років. (а.с.-18-20)

Разом з тим, ОСОБА_1, як громадянин, у 2012 році на безконкурентних засадах реалізував своє право на отримання в оренду земельної ділянки площею 13 га на території Тетіївської міської ради для ведення фермерського господарства, що підтверджується розпорядженням голови Тетіївської РДА № 150 від 02.03.2012 року, після чого 04.05.2012 року ОСОБА_1 зареєстрував фермерське господарство К-АГРО , засновником і головою якого є він. (а.с.-12, 21-28)

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема на умовах оренди.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство , який визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16.

Отже, суд першої інстанції, з чим погоджується і судова колегія, перевіривши, чи дотримався орган державної влади вимог статей 1, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України при вирішенні питання про надання ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства, встановив що ОСОБА_1 не мав право вимагати від відповідача передання йому в оренду спірних земельних ділянок на поза конкурсній основі, оскільки громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Доводи відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області про те, що їм не було відомо що ОСОБА_1 вже звертався та створив фермерське господарство, може лише свідчити про формальний підхід та в даному випадку неправомірне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності без проведення земельних торгів.

Доводи апелянта про те, що спірні земельні ділянки надавались йому як фізичній особі в оренду для створення іншого фермерського господарства, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та не мають правового значення для вирішення справи.

Доводи скарги, що прокуратурою не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в даній справі спростовуються матеріалами справи, з якої вбачається, що на момент подачі позову заступником керівника Білоцерківської місцевої прокуратури було дотримано вимоги статті 56 ЦПК України, обґрунтовано наявність порушень інтересів держави, тому позивач мав цивільну процесуальну дієздатність для подачі позову.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді :