Рішення

від 11.09.2018 по справі 914/792/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 Справа №914/792/18

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства Львівське акціонерне товариство ім.Лесі Українки ,м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство ПОЛЬКОТЕКС-Україна , м.Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1, с.Сокільники

про визнання правочину недійсним.

суддя Березяк Н.Є.

при секретарі Кравець О.І.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_2- представник

від відповідача-1 : ОСОБА_3 - представник

від відповідача-2 : не з'явився

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства Львівське акціонерне товариство ім.Лесі Українки до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство ПОЛЬКОТЕКС-Україна про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу 8/25 часток нерухомого майна, укладений 24 березня 2015 року між Приватним акціонерним товариством Львівське акціонерне товариство ім. Лесі Українки та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство ПОЛЬКОТЕКС-Україна , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №173.

Ухвалою суду від 11.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_1.

Строк розгляду справи в підготовчому провадженні продовжувався ухвалою суду на 30 днів.

В судових засіданнях представник позивача свої позовні вимоги підтримав з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та матеріалах справи. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що оскаржуваний правочин укладений з рубим порушенням, неуповноваженими на це особами, з порушенням порядку надання погодження на проведення такого правочину, на вкрай несприятливих для продавця умовах за заниженою вартістю. Як стверджує позивач, кошти, які надходили за проданий об'єкт нерухомості були перераховані на картку керівника, а відтак, на думку позивача, об'єкт було відчужено безоплатно.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що оспорюваний правочин є оплатний, укладений уповноваженою особою з дотриманням процедури погодження загальними зборами та наглядовою радою товариства, за ринковою ціною, а відтак вважає доводи позивача надуманими і позовні вимоги необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила, пояснень по суті позовних вимог суду не надала.

11.09.2018 року в судовому завданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

24 березня 2015 року між Приватним акціонерним товариством Львівське акціонерне товариство ім.Лесі Українки (Продавець), в особі директора ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство ПОЛЬКОТЕКС-Україна (Покупець), від імені якого діяв виконуючий обов'язки директора ОСОБА_5 укладено договір купівлі - продажу 8/25 часток нерухомого майна. Зазначений правочин посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за №173. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державна реєстрація права власності на Об'єкт продажу за покупцем проведена 24 березня 2015 року.

Відповідно до п. 1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність приміщення, позначені в технічній документації: 8 пл. 6,6 кв.м., - медпункт, 9 пл. 9,8 кв.м. - медпункт, 10 пл. 1,4 кв.м. - вбиральня, 11 пл. 1,5 кв.м. - коридор, 12 пл. 3,7 кв.м. - коридор, 13 пл. 2,4 кв.м. - коридор, 14 пл. 67,6 кв.м. -зал. 15 пл. 6,3 кв.м. - комора, 15а пл. 4,2 кв.м. - коридор, загальною площею 103,5 (сто три цілих і п'ять десятих) кв.м., що становлять 8/25 часток адміністративного корпусу, позначеного в технічній документації літ. А-2 загальною площею 325,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а, та сплатити обумовлену суму.

На момент відчуження, Об'єкт продажу належав продавцю на праві приватної власності на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття після реконструкції об'єкта в експлуатацію від 12 листопада 1992 року, затвердженого директором Львівської фабрики імені лесі ОСОБА_6 15 листопада 1992 року, зареєстрованому у Львівському міському бюро технічної інвентаризації 7 липня 1993 року в реєстровій книзі 1 за реєстровим номером 347.

Згідно п.3 Договору, балансова вартість Об'єкта продажу станом на 01.01.2015 року становить 86 544,59 гривень: балансова вартість всього комплексу становить 270 451,86 гривень (довідка ПАТ ЛАТ імені ОСОБА_6 від 20 лютого 2015 року).

Згідно п.4 Договору, сторони погодили, що продаж за домовленістю сторін вчинено за 283 903 гривні, з яких 65 відсотків ціни продажу Покупець зобов'язується сплатити Продавцю протягом 10-ти днів після підписання договору, а решта 35 відсотків ціни продажу Покупець зобов'язується сплатити Продавцю рівними частинами протягом 12-ти місяців після підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Посилаючись на ст.207 ГК України, та на ст.ст.233,241 ЦК України позивач зазначає, що зазначений вище правочин вчинено керівником з перевищенням повноважень, на вкрай невигідних для товариства умовах, що призвело до заподіяння товариству збитків, і просить визнати його недійсним.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначені у ст. 215 ЦК України, частина 1 якої передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 вищенаведеної правової норми визначено, що у разі, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Схожі за змістом положення містить і ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог судом встановлено, що позивач посилається на недійсність правочину з підстав порушення Закону України Про акціонерні товариства , а саме - укладення значного правочину без відповідної згоди ОСОБА_7 ради та рішення Загальних зборів товариства.

Доводи позивача необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалося раніше, 24 березня 2015 року між ПАТ Львівське акціонерне товариство ім.Лесі Українки (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство ПОЛЬКОТЕКС-Україна (Покупець) укладено договір купівлі - продажу 8/25 часток нерухомого майна. Зазначений правочин посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за №173.

Згідно п.3 Договору, балансова вартість об'єкта продажу станом на 01.01.2015 року становить 86 544,59 гривень: балансова вартість всього комплексу становить 270 451,86 гривень.

Згідно п.4 Договору, сторони погодили, що продаж за домовленістю сторін вчинено за 283 903 гривні, з яких 65 відсотків ціни продажу Покупець зобов'язується сплатити Продавцю протягом 10-ти днів після підписання договору, а решта 35 відсотків ціни продажу Покупець зобов'язується сплатити Продавцю рівними частинами протягом 12-ти місяців після підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Відповідно до ст. 70 ЗУ Про акціонерні товариства , рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Згідно ч.2 ст. 70 Закону, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Якщо наглядова рада товариства складається не менш як на одну третину з незалежних директорів, рішення, передбачені цією частиною, можуть прийматися цією наглядовою радою.

Як вбачається з матеріалів справи, підпунктом 22 п.10.3. Статуту ПАТ Львівське акціонерне товариство ім.Лесі Українки визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів входить питання прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт, або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Пунктом 11.1 Статуту товариства передбачено, що до компетенції ОСОБА_7 ради належать усі питання діяльності Товариства за винятком тих, що є у виключній компетенції Загальних зборів.

Положеннями підпункту 18 п. 11.2 Статуту передбачено, що до компетенції ОСОБА_7 ради входить питання щодо вчинення значних правочинів.

Підпунктом д п. 12.2 Статуту передбачено, що директор Товариства у межах своєї компетенції виступає розпорядником коштів та майна Товариства в межах, що визначені Статутом, рішеннями Загальних зборів та ОСОБА_7 ради.

З огляду на викладене, як Законом України Про акціонерні товариства так Статутом товариства передбачено укладення значного правочину за погодженням Загальних зборів товариства і ОСОБА_7 ради.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, оспорюваний правочин вчинено на підставі протоколу загальних зборів від 20 травня 2014 року та протоколу №3 засідання наглядової ради ПАТ ЛАТ імені ОСОБА_6 від 6 лютого 2015 року.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що при скликанні Загальних зборів товариства було порушено порядок їх скликання і про те, що протокол №3 засідання ОСОБА_7 ради, яким надано дозвіл директору товариства на укладення значного правочину підписаний не членом наглядової ради.

Позивачем не надано і матеріалами справи не підтверджено порушення порядку при скликанні Загальних зборів. Як протокол Загальних зборів від 20 травня 2014 року так і протокол №3 засідання наглядової ради ПАТ ЛАТ імені ОСОБА_6 є чинними, не скасовані у встановленому законом порядку , а відтак підстав посилатись на їх недійсність у позивача немає.

Є необґрунтованим посилання позивача на відповідь Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку за №13/05/7210 від 06.03.2018 року ( том І а.с.122) , як на доказ відсутності повідомлення про скликання Загальних зборів 20 травня 2014 року, оскільки зазначена відповідь стосується скликання позачергових загальних зборів акціонерів, а 20 травня 2014 року були скликані чергові загальні збори акціонерів, повідомлення про які було опубліковане, шо підтверджується матеріалами справи (Том І а.с.124-126). В матеріалах справи наявна копія реєстру акціонерів, наданих депозитарною установою ТзОВ Балтік ОСОБА_8 директору Товариства.

З огляду на викладене, Рішення загальних зборів акціонерів від 20.05.2014 року про надання попередньої згоди на вчинення значних правочинів прийнято відповідно до ст.70 Закону України Про акціонерні товариства на чергових загальних зборах, які були скликані за ініціативою наглядовою ради, не визнане недійсним і є належним і допустимим доказом погодження на вчинення директором товариства оспорюваного правочину.

Що стосується доводів позивача про те, що оспорюваний правочин містить ознаки , передбачені ст.71 Закону України Про акціонерні товариства , слід зазначити наступне:

Положеннями статті 71 Закону України Про акціонерні товариства ( в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) передбачено, що особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім'ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім'ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім'ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи -разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак: є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину; отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину; внаслідок такого правочину придбаває майно; бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами).

Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.

Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про: предмет правочину; вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином; загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг; особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину.

У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори.

ОСОБА_7 рада протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов'язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення.

Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере в голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.

ОСОБА_7 рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, керівник товариства ОСОБА_3, як заінтересована особа - засновник ТзОВ Полькотекс-Україна звернувся до наглядової ради ПАТ Львівське акціонерне товариство імені ОСОБА_6 в лютому 2015 року про надання згоди на викуп приміщення площею 103,5 кв.м адміністративно-побутового корпусу за адресою: м.Львів, вул.Під Дубом, 7а ТзОВ Полькотекс-Україна з виплатою 65% оціночної вартості на момент підписання договору, 35% вартості сплачується на протязі 12 місяців покупцем рівними частинами та надав наглядовій раді інформацію стосовно правочину, де навів причини і підстави для укладення такого правочину саме із фірмою засновником якої я являюсь так і ціну, за якою пропоную викупити приміщення, згідно проведеної експертної оцінки експертним бюро ТзОВ Айстра (Том І а.с.26-27,50).

На підставі вищенаведених документів ОСОБА_7 рада прийняла рішення оформлене протоколом №3 від 06.02.2015 року про Надання згоди на викуп частини приміщення площею 103,5 кв.м адміністративно-побутового корпусу за адресою: м.Львів, вул. Під Дубом, 7а ТзОВ Полькотекс-Україна ; при цьому покупець повинен оплатити сплатити 65% оціночної вартості на момент підписання договору, 35% вартості сплачується на протязі 12 місяців покупцем рівними частинами. Після проведення всіх розрахунків нараховується та сплачується інфляційні витрати за коефіцієнтом НБУ. Уповноважити підписати договір купівлі-продажу в органах нотаріату директора товариства ОСОБА_3 за ціну та на умовах йому відомих. Зазначений Протокол засідання ОСОБА_7 є чинним і не скасований. ( Том І а.с.51).

З огляду на викладене, при погоджені укладення оскаржуваного договору було дотримано вимог ст.71 Закону України Про акціонерні товариства .

Є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи доводи позивача про укладення правочину про продаж об'єкту нерухомості по заниженій вартості і на вкрай невигідних для товариства умовах.

Суд критично оцінює висновок про вартість майна Інвестиційно-експертного центру , який долучений позивачем в обґрунтування заниження вартості продажу об'єкта нерухомості по оспорюваному договору.

Як вбачається із зазначеного висновку ( Том І а.с.75-76), звіт складений станом на лютий 2018 року . Сам звіт до матеріалів справи позивачем не долучено, а долучено лише висновок про вартість майна , який базується на інформації та припущеннях, наведених у звіті. Із зазначеного висновку не вбачається ні порядку проведення оцінки майна, ні врахування стану будівлі та несучих конструкцій.

Проте, слід звернути увагу, що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом обстеження фасадів нежитлового будинку №7-А по вул. Під Дубом у м.Львові від 13 листопада 2013 року складеним ДП Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій , ПАТ ОСОБА_9 УКРАХНА 3 , директором ЛКП ЦЕНТРАЛЬНЕ та представником Позивача при візуальному обстеженні конструкцій будинку (у листопаді 2013 року) зафіксовано тріщини шириною розкриття до 4.0 мм на ділянках зовнішніх стін; руйнування бетону, оголення та корозія арматури бетонної плити; відсутність штукатурного шару (внаслідок демонтажу прибудов), руйнування лицьового шару цегли на ділянках стін дворового та торцевого фасадів; тріщини, в тому числі і наскрізні в перегородках шириною розкриття до 5.0 мм; тріщини шириною розкриття до 1,5 мм у швах між плитами перекриття; тріщини шириною розкриття до 1 мм у примиканні перегородок до стін та перекриття; відшарування та руйнування штукатурного шару, сліди замокання на ділянках стін та Перегородок. Технічний стан фундаментів і несучих стін будинку за кваліфікаційними ознаками характеризувався, як непридатний до нормальної експлуатації. Мали місце дефекти й ушкодження, що свідчить про зниження їх несучої здатності, що потребували підсилення . Крім того, незадовільний стан приміщення зафіксовано і в Акті приймання-передачі приміщень від 26 січня 2018 року від попереднього керівника до новопризначеного директора ПрАТ Львівське акціонерне товариство імені ОСОБА_6 .

Як вбачається з рецензії на Звіт про оцінку майна - наданий ПП Інвестиційно-Експертний центр , вищенаведені обставини, на який посилається Позивач, не враховувались. Оскільки, повного звіту до матеріалів справи не надано, а міститься виключно висновок. Зокрема, в п. 3 розділу за результатами рецензування звіту про оцінку майна встановлено наступне рецензії вказано, що Технічний стан будівлі-задовільний. Внутрішнє оздоблення приміщень знаходиться також в задовільному стані. На момент огляду нежитлові приміщення використовуються під адміністративні потреби. В той же час, п.7 того ж розділу говорить про те, що Рецензент особисто не здійснював огляду об'єкта оцінки . Але в подальшому рецензент зазначає, що під час проведення оцінки оцінювачем були використані фотовізуальний огляд об'єкта оцінки (Том І а.с.171,172).

На момент укладення оспорюваного правочину, було проведено незалежну оцінку об'єкта нерухомості , що підтверджується долученим до справи Висновком про вартість нерухомого майна (Том І а.с.27) вартість об'єкту продажу станом на 2015 рік складала 887 197 грн. Із долученого відповідачем до матеріалів справи Висновку експерта Науково-Дослідного інституту судових експертиз та права, вбачається, що ринкова вартість адміністративно-побутового корпусу , розташованого по вул. Під Дубом 7а у м.Львові станом на 03 лютого 2015 року становила 876 692 грн., що майже співпадає з із вартістю, визначеною звітом про незалежну оцінку у 2015 році (Том ІІ а.с.36-95).

Слід звернути увагу, що об'єкт було відчужено за ціною 887197 гривень , що є більшою від визначеної експертами вартості об'єкта нерухомості.

З огляду на викладене, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про відчуження об'єкта нерухомості по заниженій вартості на вкрай невигідних для товариства умовах.

Є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи доводи позивача про те, що оспорюваний договір є безоплатний, оскільки кошти, які надійшли від продажу об'єкту нерухомості перераховувались на картковий рахунок колишнього директора.

Як вбачається із долучених до справи відповідачем ксерокопій квитанцій, вони підтверджують факт перерахування коштів згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу 8/25 часток нерухомого майна від 24.03.2015 року на рахунок позивача. Що стосується подальшого розподілу коштів, які витрачались на погашення заборгованості товариства перед іншими юридичними і фізичними особами , погашення заборгованості по заробітній платі в тому числі і перед директором товариства, державою, пенсійним фондом та іншими підприємствами. До матеріалів справи ОСОБА_3 долучено аудиторський висновок від 24.04.2015 року в якому відображено суми заборгованості товариства та фінансовий стан станом на 31.12.2014 рік. Саме наявність кредиторської заборгованості товариства в значних розмірах стала підставою укладення оспорюваного договору з метою погашення цієї заборгованості.

Доводи позивача про завдання збитків колишнім керівником товариства ОСОБА_3 шляхом укладення оспорюваного правочину не обґрунтовані, не підтверджені належними і допустимими доказами і спростовуються матеріалами справи.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд розглянувши таку, зазначає наступне:

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до ст. 267 ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

З огляду на викладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки в позов не підлягає до задоволення в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст.13 ГПК України, судочинство у господарський судах здійснюються на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно із положеннями ст.77 ГПК України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові, судові витрати , пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, виходячи з положень чинного законодавства, з'ясувавши всі обставини справи, повно і всебічно дослідивши наявні в справі докази, проаналізувавши практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10,12,20,73,74,75,76,79,123,129,236, 237,238,240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ?V Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.09.2018 р.

Суддя Березяк Н.Є.