Постанова

від 11.09.2018 по справі 921/49/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа № 921/49/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кобзар О.

з участю представників :

від позивача - ОСОБА_2 - адвокат

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Орендне підприємство Іванівське , с.Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області, вх.№ 01-05/1529/18 від 21.05.2018р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2018р. (час проголошення об 17 год. 45 хв. в м.Тернополі, суддя - Хома С.О., повний текст рішення складено 03.05.2018р.)

у справі № 921/49/18

за позовом Приватного підприємства Орендне підприємство Іванівське , с.Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Повшам-КЛ , м.Чортків

про стягнення основного боргу в сумі 36172 грн., інфляційних нарахувань в сумі 9027,44 грн., нарахування 3% річних в сумі 1810,58 грн., пені в розмірі 11632,52 грн., що разом складає 58642,44 грн. (з врахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог № 49 від 11.04.2018р.),

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2018р. у справі № 921/49/18 (суддя Хома С.О.) відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства Орендне підприємство Іванівське , с.Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Повшам-КЛ , м.Чортків про стягнення основного боргу в сумі 36172 грн., інфляційних нарахувань згідно ст.625 ЦК України в сумі 9027,44 грн., нарахування 3% річних згідно ст.625 ЦК України в сумі 1810,58 грн., пені в розмірі 11632,52 грн., що разом складає 58642,44 грн. (з врахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог № 49 від 11.04.2018р.)

Рішення суду мотивоване тим, що позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на гуртову відомість №34 від 30.06.2016 (із зазначенням живої ваги ВРХ), подорожній лист вантажного автомобіля від 30.06.2016 (на ТЗ Газ-53 д.н.з. НОМЕР_1), які не можуть розцінюватись судом як належні докази поставки товару (великої рогатої худоби) відповідачу, оскільки не містять відомостей про отримання товару (великої рогатої худоби) конкретною уповноваженою особою відповідача та не містить відбиток печатки відповідача. Також, подорожній лист вантажного автомобіля не містить інформації, що товар (велика рогата худоба) поставлялась саме - ТОВ Повшам-КЛ за адресою: м. Чортків, вул. Копичинецька, 124 "Є", Чортківський район, Тернопільська область. Крім того, мають місце розбіжності у живій вазі худоби, яка зазначена в гуртовій відомості №34 від 30.06.2016 (виписана позивачем) та в розрахунковій відомості №Пв-0000419 від 30.06.2016 (виписана відповідачем). Також не є належними та достатніми докази, які підтверджують доводи позивача про поставку відповідачу товару (худоби) на суму 36 172 грн 00 коп. наявні в матеріалах справи: претензія №148 від 15.08.2017 на суму 36 172 грн 00 коп., відповідь на претензію відповідача за вих. №379/8-17 (в якій вказано про те, що зазначена у претензії сума не відповідає наявним даним бухгалтерії відповідача, так як у останнього відсутні товарна накладна та рахунок фактура для проведення розрахунків), а також подані позивачем до матеріалів справи корінець ветеринарного свідоцтва (копія), виданого управлінням ветеринарної медицини у Теребовлянському районі, оскільки носять односторонній характер.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - Приватне підприємство Орендне підприємство Іванівське подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилається на укладений договір купівлі-продажу № 15,01 від 15.01.2015р., в якому факт прийняття товару (велика рогата худоба) обумовлено лише шляхом складання між сторонами акту приймання худоби або підписом видаткової накладної, яка підписана представником покупця, проте жодним чином немає посилань на чинне законодавство, зокрема державний стандарт ДСТУ 4693-2006 та ГОСТ-5110-55, Закон України Про ветеринарну медицину , Закон України Про безпечність та якість харчових продуктів , якими регулюється порядок постачання, приймання худоби в живій вазі та встановлено обов язкові до складання документи, а саме - приймальна квитанція, акт забою тварин та відповідні ветеринарні документи, що є обов язковими відповідно до актів цивільного законодавства та повинні бути відображені при складанні договорів. Окрім того, як зазначає скаржник, не приймаючи до уваги як належний доказ про здійснення господарської операції - видаткову накладну № 181 від 30.06.2016р. виписану позивачем про поставку відповідачу 5-ть голів ВРХ по причині відсутності прізвища, імені та по батькові особи, що поставила підпис про отримання товару, судом в порушення приписів ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність опускається факт складання зведеного облікового документу, складеного та завіреного працівником бухгалтерії відповідача, а саме розрахункової відомості Пв-0000419 від 30 червня 2016 року про здійснення розрахунку за прийняту худобу в забійній та живій вазі.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018р. справу № 921/49/18 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Желіку М.Б. та Марку Р.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Орендне підприємство Іванівське .

11.06.2018р. до Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р. розгляд справи призначено на 10.07.2018р.

22.06.2018р. до Львівського апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив від апелянта по справі, в якій він просить вимоги апеляційної скарги задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 10.07.2018р. не з явились, причин неявки суду не повідомили.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2018р. розгляд справи відкладено на 24.07.2018р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018р. здійснено заміну членів колегії суддів та визначено склад суду: головуючий суддя Костів Т.С., судді Данко Л.С., Желік М.Б.

В судове засідання 24.07.2018р. з явились представники сторін та надали свої пояснення по суті спору.

В засіданні суду 24.07.2018р. оголошено перерву до 11.09.2018р.

В судове засідання 11.09.2018р. з явився відповідач, проти апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

Представник від позивача в судове засідання з явився, надав усні пояснення по суті справи, просив апеляційну скаргу задоволити, а оскаржуване рішення скасувати.

Також, 10.06.2018р. та 06.09.2018р. до Львівського апеляційного господарського суду надійшли заяви апелянта - Приватного підприємства Орендне підприємство Іванівське про виклик в судове засідання в якості свідка працівника бухгалтерії відповідача, яким складено розрахункову відомість № Пв-0000419 від 30.06.2016р., згідно з якою зроблено розрахунок за прийняту худобу.

Розглянувши подані заяви колегія суддів вирішила відмовити у їх задоволенні враховуючи наступне:

У відповідності до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрутовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, ці дані встановлюються показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, підпис свідка на заяві посвідчується нотаріально і така заява має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

В даному випадку, до заяви апелянта про допит свідка така заява долучена не була. Відтак, колегією суддів неможливо з ясувати, які саме обставини, які мають значення для справи, зможе повідомити суду дана особа.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 11.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

15 січня 2015 року між Приватним підприємством «Орендне підприємство «Іванівське» , надалі - Продавець, з однієї сторони, та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Повшам-КЛ» , надалі Покупець, з іншої сторони, було укладено Договір купівлі-продажу №15/01 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (велику рогату худобу) в строк та на умовах, зазначених у даному Договорі (п. 1.1 р. 1 Договору).

Згідно п. 1.2 р. 2 Договору поставка товару проводиться Продавцем у відповідності до заявок. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту, кількості.

Загальна вартість товару за Договором обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних документах на кожну на кожну партію товару. Накладна є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1 р. 2 Договору).

Згідно п. 3.1 р. 3 Договору, товар доставляється (перевозиться) силами та засобами Продавця.

Факт передачі товару у власність Покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома Сторонами у момент приймання-передачі товару (пункт 3.2 розділу 3 Договору).

У відповідності до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору, відповідно, вартість товару та загальна ціна Договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі Договору; Покупець проводить оплату за поставлений товар на умовах відстрочки платежу протягом 30 (тридцять) робочих днів від дня відвантаження товару; оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або готівкою в касу підприємства.

Згідно п. 5.1 р. 5 Договору, якість товару повинна відповідати чинним державним стандартам.

Якість товару підтверджується ветеринарним свідоцтвом, по формі №1, та Паспортом Великої рогатої худоби (пункт 5.2 розділу 5 Договору).

За приписами п. 6.1 р. 6 Договору №15/01 від 15 січня 2015 року, даний Договір укладено при повному взаєморозумінні сторонами предмета Договору; з моменту укладання даного Договору всі домовленості, досягнуті раніше в усній чи письмовій формі, втрачають силу.

Згідно п. 7.1 р. 7 Договору, сторона, яка несвоєчасно виконує свої грошові зобов'язання відповідно до умов даного Договору, сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежів.

У відповідності до п. 9.1 та 9.2 Договору купівлі-продажу № 15/01 від 15 січня 2015 року, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання Договору; при відсутності заперечень з боку однієї із сторін, Договір вважається пролонгованим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах. У випадку невиконання Покупцем умов Договору в частині взаєморозрахунків, строк дії Договору продовжується до повного його виконання.

З наявних матеріалів справи, вбачається, що правовідносини сторін за Договором №15/01 від 15.01.2015 тривали протягом 2016 року. Відомості про звернення однієї із сторін в порядку, передбаченому п. 9.1 р 9 Договору із запереченням про продовження строку даного правочину матеріали справи не містять. Наведене, свідчить про те, що станом на день розгляду спору в суді зазначений договір є чинним (про що не заперечується також представниками сторін в ході розгляду справи).

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Згідно п. 1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст.655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Предметом судового розгляду у даній справі (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про уточнення та збільшення позовних вимог №49 від 11.04.2018), є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 58642,44 грн., з яких: основний борг - 36172,00 грн., інфляційні нарахування -9027,44 грн., 3% річних в сумі 1810,58 грн. та пеня в розмірі 11632,52 грн.

Підставою позову (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про уточнення та збільшення позовних вимог №49 від 11.04.2018), позивачем визначено порушення відповідачем зобов'язань за Договором №15/01 від 15.01.2015 щодо оплати за поставлений йому товар (худобу). Зокрема, за твердженням представника ПП "Орендне підприємство "Іванівське" (позивач), на виконання умов укладеного договору передано відповідачу, згідно розрахункової відомості № Пв-0000419 від 30.06.2016, виданої відповідачем та видаткової накладної №181 від 30.06.2016 на суму 36 172 грн 00 коп велику рогату худобу в кількості 5 голів. Станом на 22.02.2018 (дата відкриття провадження у справі) заборгованість ТзОВ "Повшам - КЛ" перед Підприємством позивача становить 36 172 грн 00 коп.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №15/01 від 15 січня 2015 року позивач здійснював поставку великої рогатої худоби відповідачу, а відповідач оплачував за поставлений товар позивачу, про що свідчить, зокрема, Акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2016 р.- жовтень 2017 р. між ТОВ «Повшам - КЛ» і Приватно-орендним підприємством «Іванівське» (належним чином засвідчена копія Акту звіряння додано позивачем до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи, том 1 а.с.26).

Разом з тим, між сторонами виник спір лише щодо поставки товару (худоби) згідно накладної №181 від 30 червня 2016 року (належним чином засвідчена копія накладної долучена позивачем до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи, том 1 а.с. 16) та оплати за такий товар (худобу).

Позивач у позовній заяві зазначає, що підставою для здійснення розрахунків за отриманий товар (Велику рогату худобу) були розрахункові відомості на кожну партію прийнятої худоби, що видані відповідачем, а також виписані видаткові накладні. Відповідачем частково здійснено оплату за отримані цінності. Разом з тим, неоплаченою залишилась отримана зі сторони відповідача худоба за видатковою накладною №181 від 30 червня 2016 року в кількості 5 голів на загальну сум 36172 грн, на що відповідачем видана розрахункова відомість №Пв-0000419 від 30.06.2016 (належним чином засвідчена копія розрахункової відомості позивачем долучена до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи , том 1 а.с.15).

Однак, відповідач стверджує, що на підставі п. 1.2 Договору ТОВ "Повшам - КЛ" направлено на адресу позивача заявку (розрахункову відомість №Пв-0000419 від 30.06.2016 підписану бухгалтером відповідача) з розрахунком кількості, статево-вікової групи необхідної для забою, та приблизну ціну за вказаний товар.

Позивач, спростовуючи твердження відповідача, зазначає, що факт складання розрахункової відомості свідчить про здійснення саме приймання товару (ВРХ) за статево-віковою групою тварин, її вгодованості, кількості туш за живою вагою, забійною вагою, діючої ціни, про що скріплено підписом відповідальної особи та печаткою відповідача.

Як зазначалось вище, умовами укладеного Договору (п.1.2) Сторони передбачили, що поставка товару проводиться Продавцем у відповідності до заявок. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту, кількості.

Відтак, доводи позивача щодо того, що факт складання розрахункової відомості свідчить про здійснення саме приймання товару (ВРХ) за статево-віковою групою тварин, її вгодованості, кількості туш за живою вагою, забійною вагою, діючої ціни судом підставно не взято до уваги, з огляду на те, що позивачем не доведено письмовими доказами, в якій формі має бути заявка відповідно до умов договору купівлі-продажу №15/01 від 15 січня 2015 року. Згідно п.1.2. договору заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту, кількості, що в розрахунковій відомісті №Пв-0000419 від 30.06.2016 і передбачено. Жодних інших заявок (у певній формі) на поставку великої рогатої худоби направлених позивачу відповідачем до матеріалів справи позивачем не подано.

Разом із цим, пунктом 3.2 Договору встановлено, що факт передачі товару у власність Покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома Сторонами у момент приймання-передачі товару.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості(ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене, беручи до уваги норми чинного законодавства та умови Договору, суд дійшов обгрунтованого висновку, що доказом передачі позивачем обумовленого в заявках товару є належним чином оформлені (в двосторонньому порядку) Акт прийому- передачі товару або видаткова накладна на товар.

Позивачем на підтвердження факту поставки 30.06.2016 великої рогатої худоби відповідачу в кількості 5 голів на загальну суму 36172 грн до матеріалів справи не додано самого акту прийому - передачі товару , підписаного в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін.

Разом з тим, позивач на підтвердження факту зазначеної вище поставки великої рогатої худоби відповідачу до матеріалів справи надав накладну №181 від 30.06.2016 на відпуск товару від кого: ПОП «Іванівське» кому: ТОВ «Повшам-КЛ» , в якій зазначається назва товару: ВРХ жива вага, одиниця виміру: кг, кількість: 1758, ціна: 17,146, сума: 30143,33 грн, ПДВ: 6028,66 грн, разом: 36172,00 грн. На даній накладній знаходяться підписи в графі: директор: підпис, здав: підпис, головний бухгалтер: підпис, прийняв: підпис, та відбиток печатки Приватно-орендного підприємства «Іванівське» .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами ст. 4 даного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення).

Згідно пунктів 2.1, 2.2., 2.4, 2.5, 2.7, 2.13, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 визначено відповідно, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Накладна №181 від 30 червня 2016 року містить підписи в графі: головний бухгалтер та в графі: прийняв, однак, не містить прізвищ (ім'я, по батькові) осіб, які поставили такі підписи. Також накладна не містить відбитку печатки відповідача. Крім того, зазначена накладна не містить відомостей про прийняття товару по дорученню (№, дата, прізвище особи, яка отримала товар).

А відтак, слід вважати, що накладна №181 від 30 червня 2016 року не містить даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, що суперечить нормам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також відповідач зазначає, що відповідно до долученої позовної заяви накладної №181 від 30.06.2016 року в графі прийняв відсутній підпис керівника ТзОВ «Повшам-КЛ» , який відповідно до статуту та виписки з ЄДРПОУ єдиний наділений правом підпису від імені ТзОВ «Повшам-КЛ» та відсутній відтиск круглої печатки ТзОВ «Повшам-КЛ» , що грубо порушує норму ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

У Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №879484 серія АБ від 12.06.2013 (на відповідача), яка додана відповідачем до Відзиву на позовну заяву №36/16 від 27 березня 2018 року, в графі: прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця зазначається: ОСОБА_3 (згідно статуту)-керівник.

Також у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (на відповідача) наданого на запит господарського суду Тернопільської області від 12.02.2018 за №1003603417 станом на 12.02.2018 в графі: прізвище, ім'я та по батькові, дата обрання(призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначається: ОСОБА_3 (згідно статуту) - керівник.

Таким чином, накладна №181 від 30 червня 2016 року не містить підпису уповноваженої особи-керівника ТзОВ "Повшам-КЛ" ОСОБА_3, який наділений правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, а відтак наділений правом підпису від імені ОСОБА_4.

Позивач жодних письмових заперечень з приводу належності підписів уповноваженим особам, в т.числі належності підпису керівнику ТзОВ "Повшам-КЛ" ОСОБА_3 на накладній №181 від 30 червня 2016 року не надав.

Відтак, судом обгрунтовано не взято до уваги накладну №181 від 30 червня 2016 року як належний та допустимий доказ по справі, що підтверджує факт поставки позивачем відповідачу товару (великої рогатої худоби).

Окрім того, слід зазначити, що згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих продаткових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Таким чином, позивачем вже у ході судового розгляду справи зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №41 від 30.06.2016, а саме - 03.04.2018 (що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка додана позивачем до Заяви про долучення документів №48 від 11.04.2018), за наслідками здійснення господарської операцій по поставці товару згідно накладної №181 від 30.06.2016 з порушенням граничного строку - до 15.07.2016 (включно).

Проте, суд підставно не прийняв в якості належних та допустимих доказів відображення у податковій звітності спірної господарської операції (поставка товару (худоби) позивачем відповідачу по видатковій накладній № 181 від 30.06.2016), оскільки такі дії мають односторонній характер (відповідач надав до матеріалів справи Витяг з Реєстру податкових накладних за період з 30.06.2016 по 16.07.2016, в якому позивачем не була зареєстрована податкова накладна в користь відповідача на суму 36172 грн, з яких 6028,66 грн ПДВ) . А в силу положень чинного законодавства безпосередньо первинні документи, виконані у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки.

За відсутності первинних документів, як підстави для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операцій, дані податкових накладних і декларацій, поданих до податкового органу, не можуть бути доказом відвантаження/отримання Товару. Більше того, наявність податкової звітності передбачає можливість її корегування в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в поданих деклараціях.

Щодо долученого позивачем до матеріалів справи Акту звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2016 по 04 жовтня 2017, згідно якого сальдо кінцеве по Приватно-орендному підприємству "Іванівське" - 36172 грн., по ТОВ "Повшам-КЛ" - 0, 00 грн. (Акт звіряння взаємних розрахунків підписаний представниками сторін та засвідчений печатками сторін), суд вважає за доцільне зазначити, що останній є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, та не може вважатися належним доказом проведення цих операцій (зокрема, по операції по поставці товару (великої рогатої худоби) по видатковій накладній №181 від 30.06.2016) та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання (зокрема, по видатковій накладній №181 від 30.06.2016).

Окрім того, позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на гуртову відомість №34 від 30.06.2016 (із зазначенням живої ваги ВРХ), подорожній лист вантажного автомобіля від 30.06.2016 (на ТЗ Газ-53 д.н.з. НОМЕР_1), які не можуть розцінюватись судом як належні докази поставки товару (великої рогатої худоби) відповідачу, оскільки не містять відомостей про отримання товару (великої рогатої худоби) конкретною уповноваженою особою відповідача та не містить відбиток печатки відповідача. Також, подорожній лист вантажного автомобіля не містить інформації, що товар (велика рогата худоба) поставлялась саме - ТОВ "Повшам-КЛ за адресою: м. Чортків, вул. Копичинецька, 124 "Є", Чортківський район, Тернопільська область. Крім того, мають місце розбіжності у живій вазі худоби, яка зазначена в гуртовій відомості №34 від 30.06.2016(виписана позивачем) та в розрахунковій відомості №Пв-0000419 від 30.06.2016 (виписана відповідачем).

Також не можуть бути розцінені судом як належні та достатні докази, які підтверджують доводи позивача про поставку відповідачу товару (худоби) на суму 36 172 грн 00 коп. наявні в матеріалах справи: претензія №148 від 15.08.2017 на суму 36 172 грн 00 коп., відповідь на претензію відповідача за вих. №379/8-17 (в якій вказано про те, що зазначена у претензії сума не відповідає наявним даним бухгалтерії відповідача, так як у останнього відсутні товарна накладна та рахунок фактура для проведення розрахунків), а також подані позивачем до матеріалів справи корінець ветеринарного свідоцтва (копія), виданого управлінням ветеринарної медицини у Теребовлянському районі, оскільки носять односторонній характер.

Інших доказів, передбачених чинним законодавством України та умовами Договору купівлі-продажу №15/01 від 15.01.2015 (п. 3.2 р. 3 договору), які б могли підтвердити факт поставки товару, позивачем до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2018 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2018 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Орендне підприємство Іванівське , с.Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області, вх.№ 01-05/1529/18 від 21.05.2018р. - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2018р. у справі № 921/49/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 14 вересня 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Данко Л.С.

суддя Желік М.Б.