Рішення

від 17.08.2018 по справі 341/1437/17

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1437/17

Номер провадження 2/341/64/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області,

в складі:

головуючого судді - Юсип І. М.

секретаря - Король І. Л.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства Стівон до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат, за прострочення грошового зобов'язання,яке виникло на підставі судового рішення суд -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Стівон звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 і просить суд стягнути з відповідача в його користь грошову компенсацію інфляційних втрат в розмірі 85148, 96 грн. за прострочення виконання зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позовні вимоги мотивує тим,що рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2009 року позов приватного підприємства Стівон до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково, яким вирішено стягнути з відповідача на користь підприємства 62 177 грн. 47 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 621 грн. 78 коп сплаченого судового збору, 30 грн. сплачених витрат інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та 1400 грн. витрачених на оплату авто товарознавчого дослідження, що разом складає 64 220 грн. 25 коп..

Виконавчий лист, який виданий на підставі даного рішення був пред'явлений ПП Стівон на примусове виконання до відділу ДВС Галицького РУЮ. Проте з часу постановлення рішення підприємство не отримало грошової компенсації, тому, вважає, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов'язань по сплаті грошової компенсації шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків, підприємство вправі вимагати стягнення інфляційних втрат. Просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків в сумі 85 148 грн. 96 коп. та судові витрати по даній справі.

21.06.2018 р. позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 41 792,89 грн. посилаючись на те,що згідно довідки Галицького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області починаючи з серпня 2009 р. відповідач погашав борг щомісячно по 200 грн. а також два платежі по 400 грн а тому зменшується сума інфляційних витрат. За період з 22.12.2009 о. по лютий 2017 р. нараховано 41 792,89 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх. Заперечує щодо посилання представника відповідача про наявність деліктних зобов'язань. Щодо наявного договору страхування автомобіля йому нічого не відомо та інформація на даний час відсутня із-за спливу терміну зберігання. Окрім того зазначив,що представник відповідача вважає,що позов не підлягає до задоволення оскільки на його думку,нарахування інфляційних втрат на борг що виник в зв'язку з заподіянням шкоди є безпідставними та одночасно просить застосувати строк позовної давності. Відповідачем сплачувались кошти регулярно,тобто ним вчинені дії,які свідчать про визнання ним боргу,тобто перервав перебіг позовної давності. Просить зменшені позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що позивач є юридичною особою і веде бухгалтерський облік а тому не міг не знати про поступлення коштів на його рахунки протягом такого тривалого часу а не посилатися на те що про дізнався про сплати суд щойно. Просить відмовити в позові у зв'язку з пропуском строком позовної давності. Своїми діями позивач умисно зазначив неіснуючу заборгованість та помилково вважає що обов'язок відповідача виник із деліктних зобов'язань а позивач не навів жодних підстав для застосування ст. 625 ЦК України до деліктних правовідносин. Суми розрахунків, які проведені позивачем не відповідає методиці нарахування а тому просить в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, заперечення представників відповідача прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12,81,82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2009 року позов приватного підприємства Стівон до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково, яким вирішено стягнути з відповідача на користь підприємства 62 177 грн. 47 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 621 грн. 78 коп сплаченого судового збору, 30 грн. сплачених витрат інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та 1400 грн. витрачених на оплату авто товарознавчого дослідження, що разом складає 64 220 грн. 25 коп..

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, рішення Галицького районного суду від 22.12.2009 року, яке набрало законної сили має для суду преюдиціальне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно частини п'ятої статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до Розділу 1 Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами,що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення,зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Посилання представника відповідача на деліктні зобов'язання є безпідставними оскільки як вбачається з рішення суду між сторонами виникло грошове зобов'язання,то його виконання зумовлює застосування і положень частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року № 6-1946 цс 15. Та у постанові від 16.05.2018 р. у справі № 459/3560/15-ц.

За підсумками розрахунку позивача загальна сума боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України становить: 62 177,47 грн. інфляційні втрати за період з січня 2010 року по лютий 2017 року становить 41 792,89 грн.

Суд зазначає, що розрахунок індексу інфляції, наданий позивачем і будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості, відповідачем суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В судовому засіданні представник позивача пояснював та надав довідку-розрахунок про сплату відповідачем коштів з якого видно,що остання оплата ОСОБА_4 сплачена в квітні 2018 року що свідчить про пред'явлення позову у межах строку позовної давності.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ПП Стівон та враховуючи вищенаведене, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, згідно вимог ст.141 ЦПК України - у разі задоволення позову - з відповідача підлягають стягненню судові витрати в сумі 640 грн. на користь приватного підприємства Стівон , які сплачені ним при подачі позовної заяви до суду.

На підставі наведеного,ст.ст.11,509,625 ЦК України та керуючись ст.ст.133,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов приватного підприємства Стівон до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства Стівон ( 77111, вул. Стефаника,15 Б м. Бурштин Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 31083328) компенсацію інфляційних втрат в розмірі 41 792 ( сорок одна тисяча сімсот дев'яносто дві) гривні 89 коп. за прострочення виконання зобов'язання

Стягнути з ОСОБА_4 640 гривень судових витрат на користь приватного підприємства Стівон , сплачених ним при подачі позовної заяви до суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2018 року.

Суддя:ОСОБА_5