Рішення

від 04.09.2018 по справі 390/233/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/233/18

Провадження № 2/390/303/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Пасічника Д.І.,

при секретарі - Шматковій А.І.,

за участі:

представників позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у якому просила в порядку застосування наслідків недійсності правочину, скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9572832 від 26.12.2013 року, видане Приватним нотаріусом ОСОБА_5 Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області, за яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номером 3522580900:02:000:0246 за фізичною особою ОСОБА_4 на підставі укладеного договору міни (обміну) з гр. ОСОБА_3, з другої сторони, 26.12.2013 року посвідченого Приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за номером 3134.

04 червня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача, про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 26.12.2013 року між сторонами було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який було посвідчено Приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за номером 3134. Відповідно до умов Договору міни(обміну), позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4.8926 га., що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0246, яка до укладання договору міни, належала позивачу на праві приватної власності, яке було зареєстровано відповідно до Державного акту на права власності на земельну ділянку, серія та номер: КР№062708, виданий 29.03.2002 року, видавник: Кіровоградська районна державна адміністрація Кіровоградської області. В свою чергу, відповідно до умов Договору міни(обміну), відповідач передає, а позивач - приймає у власність земельну ділянку площею 0,0100 га., яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка до укладання договору міни(обміну), належала Відповідачу на праві приватної власності. Згідно п. 2.1 Договору міни, обмін земельних ділянок здійснюється без доплати. Отже, нотаріальне посвідчення Договору міни, яке відбулось 12.02.2014 року, приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5, як кваліфікованим фахівцем права у розумінні та на вимогу Закону України Про нотаріат , не залишило Позивачам, на момент підписання договору, жодного сумніву про законність даної угоди. Таким чином, міна (обмін) земельними ділянками сільськогосподарського призначення, у даному випадку, відбулась з порушенням встановлених норм земельного законодавства та є незаконною, а від так, відчуження та набуття права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у даному випадку, є також незаконні, що порушує загальні вимоги та підстави набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а тому звернулася з вказаним позовом до суду для захисту своїх прав.

Представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення по обставинам справи, зазаначив, що обмін земельних ділянок між позивачем і відповідачем проведено в супереч умовам та підставам для застосування такого обміну у відповідності до порядку встановленого Законом № 899-IV, і як наслідок укладання та посвідчення правочину відбулося всупереч наявної заборони встановленої пунктом 15 розділу X Перехідних положень ЗК України, що передбачає недійсність такого правочину з моменту його укладання (посвідчення), а укладений правочин - порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права та відноситься до категорії правочинів, що порушують публічний порядок і є нікчемними у відповідності до Закону.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав пояснення по обставинам справи, зазначив, що договор міни, укладений відповідно до чинного законодавства, надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої просив застосувати строки позовної давності, а тому в задоволені позовної заяви просить відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, надала до суду письмове пояснення відповідно до якого просила розглядати справу за її відсутності, вирішення позовної заяви залишала на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Враховуючи те, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, заяву представника позивача, про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить визнати недійсним договір міни земельних ділянок, що посвідчений Приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5, що 26.12.2013 року зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3134 та в порядку застосування наслідків недійсності правочину, скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2013 року, видавник: Приватний нотаріус ОСОБА_5, Кіровоградський районний нотаріальний округ Кіровоградської області, за яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номером 3522580900:02:000:0246 за фізичною особою ОСОБА_4.

Судом встановлено, що земельна ділянка, площею 4,8926 га., що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522580900:02:000:0246, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладання Договору міни(обміну), належала позивачу на праві приватної власності, яке було зареєстровано відповідно до Державного акту на права власності на земельну ділянку, серія та номер: IV-КР № 002708, виданий 29.03.2002 року, видавник: Кіровоградська районна державна адміністрація Кіровоградської області.

26.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено Приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за номером 3134.

Відповідно до умов Договору міни(обміну), позивач та відповідач міняє (обмінює) (передано у власність один одному) належне їм на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 4,8926 га., що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0100 га. яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. 2.1 Договору міни(обміну), обмін земельних ділянок здійснюється без доплати.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 105232618 виданої 27.11.2017 року встановлено, що ОСОБА_4 з 26.12.2013 року є власником земельної ділянки, площею 4,8926 га., що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522580900:02:000:0246, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК УКраїни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статей 256 і 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності, згідно вимог частини 1 статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма ч.1 ст.261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спору, є підставою для відмови у позові (ч. 4, 3 ст. 267 ЦК України).

Верховний Суд України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009 року роз'яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 4 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом України і при розгляді справи № 6-17цс17 від 22 лютого 2017 року, а також Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 397/1402/15-ц від 16 січня 2018 року.

Посилання позивача на те, що вона дізналась про наявність укладеного оспорюваного договору міни в 2017 році, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено лист від TOB НИВА-2010 за вих. №77 від 10.07.2017 року, в якому відмовлялось орендодавцям у виплатах орендної плати за оренду земельних ділянок, у тому числі і Позивачу, з причин наявної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_4, а раніше вона не знала про порушення її прав, суд вважає такими, що заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, в даному випадку зазначене, є об'єктивними обставинами, з яких можна здійснити висновок, що про існування оспорюваного договору позивачу достеменно стало відомо в 2017 році. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що при посвідченні нотаріусом оспорюваного договору позивач не була присутня, сторона позивача стверджує що не підписувала договір міни котрий посвідчений та зареєстрованого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстраційний номер 3134 від 26.12.2013) та фізично не могла перебувати в приміщенні нотаріуса за адресом: м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, будинок 47/16, так-як з грудня 2011 року та до теперішнього часу являється інвалідом, що підтверджується довідкою від 11.03.2018 року виданої Покровською лікарською амбулаторією загальної практики сімейної медецини Кіровоградського району Кіровоградської області, і жодного разу не покидала свого помешкання за ардресою Кіровоградський район село Бережинка вул. Гагаріна, 157.

Стороною відповідача не доведено належними та беззаперечними доказами про обізнаність позивача стосовно наявності письмово укладеного договору до 2017 року, матеріали справи не містять такої інформації. Тому, визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності позивачем не пропущено, адже моментом початку його перебігу в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є 2017 р. Звернення до суду відбулось у лютому 2018 року, тобто у межах строку позовної давності.

Крім того, міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Так, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зокрема статтею 14 передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних ділянок укладають договір міни земельних ділянок. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до вимог Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України. Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-464цс16, викладеному у постанові від 12 жовтня 2016 року, законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України, крім Закону № 899-ІV, порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках. Обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899-ІV. Порядок обміну земельних часток (паїв) в інших випадках законом не визначений.

Пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до набрання чинності законами про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Згідно змісту договору міни (обміну) ОСОБА_4 отримав земельну ділянку площою по 0,1000 га, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 вересня 2013 року, індексний номер 9363927, орган державної реєстрації прав - Реєстраційна служба Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області, тобто не в порядку встановленому Законом України Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), за рахунок земель, виділених на частку (пай) у реорганізованому сільськогосподарському підприємстві.

В результаті укладеного договору міни у власність ОСОБА_3 перейшла земельна ділянка площею 0,0100 гектарів, вартістю 166,00 грн., розташованої на території Полтавської сільскої ради Компаніївського району Кіровоградської області, цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського господарства, а у ОСОБА_4 перейшла земельна ділянка площею 4,8926 гектарів, вартістю 120116,00 грн., розташованої на території Бережинської сільскої ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського господарства.

Тобто, обмін земельними ділянками, які є предметом оспорюваного договору міни відбувся не за схемою пай на пай , за якою кожна із сторін договору відчужує на користь один одного свій пай та отримує взамін пай другої сторони.

Таким чином, спірний правочин укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з порушенням вимог ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток, що в силу положень закону є підставою для визнання їх недійсними.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 12.10.2016 року у справі № 6-464цс16 та від 05.11.2014 року у справі № 6-172цс14.

Крім того, статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів п.п. 1 та 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, зі змісту вище зазначених положень закону вбачається, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, а у разі скасування на підставі рішення суду в тому числі документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Рішення суду про визнання недійсним договору міни є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов'язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав, так як у такому випадку Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачає позасудову процедуру державної реєстрації, яка не може підмінюватися судовим рішенням.

Виходячи із викладених обставин, у задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2013 року, видавник: Приватний нотаріус ОСОБА_5, Кіровоградський районний нотаріальний округ Кіровоградської області, за яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номером 3522580900:02:000:0246 за фізичною особою ОСОБА_4, слід відмовити.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 352,40 грн. Іншу частину судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 14 Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст.ст. 2, 26, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України, ст.ст. 177, 178, 181, 203, 204 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 89, 141, 235, 258, 263-265 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про скасування рішення про державну реєстрацію - задовольнити частково .

Визнати недійсним договір міни (обміну) від 26 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений Приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5, що 26.12.2013 року зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3134.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 352,40 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя