Постанова

від 14.09.2018 по справі 0503/8361/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 0503/8361/2012 Номер провадження 22-ц/775/1281/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Давидовська Т.В.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Дудар І.О., Корчистої О.І.

за участі секретаря судового засідання Кіпрік Х.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м.Бахмут цивільну справу № 0503/8361/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит ,

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року (суддя Давидовська Т.В.), ухвалене в приміщенні суду в м.Бахмут Донецької області, повне судове рішення складено 27 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство Банк Національний кредит (далі ПАТ Банк Національний кредит ) подав позов до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 10 вересня 2003 року між Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ренесанс (далі ТОВ Торговий Дім Ренесанс ) та АКБ Національний кредит , правонаступником якого є ПАТ Банк Національний Кредит , укладено кредитний договір № 81/09, згідно умов якого позивач надав ТОВ Торговий Дім Ренесанс короткостроковий кредит у режимі кредитної лінії з лімітом в сумі 400000,00грн.. 08 вересня 2004 року між ТОВ Торговий Дім Ренесанс та позивачем, укладено додатковий договір № 20 про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до якого ліміт було збільшено до 1000000грн.. Також, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договори, а саме: договір № 150-81/09, предметом, якого є жилий будинок; договір № 153-81/09 застави майнового поручителя від 10 вересня 2003 року, предметом якого є застава обладнання. 11 грудня 2008 року відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області у справі про банкрутство юридичну особу - банкрут ТОВ Торговий Дім Ренесанс - ліквідовано. Одним із учасників ТОВ Торговий Дім Ренесанс , якому належало 50% статутного фонду, є відповідач. Позивач у позовній заяві зазначає, що в судовому засіданні Артемівського міськрайонного суду Донецької області у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.222 Кримінального кодексу України (шахрайство з фінансовими ресурсами), установлено, що ОСОБА_2, шляхом вчинення неправомірних, дій отримав кредитні кошти, чим завдав позивачу великої матеріальної шкоди у вигляді неповерненого кредиту в розмірі 839132,08грн. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України Про амністію . У зв'язку зазначеним, позивач вважає, що неправомірні дії відповідача порушили майнові права Банку і завдали збитки в сумі 839 132,08грн., які складаються з: простроченої заборгованості за кредитним договором в сумі - 595 264,43грн.; прострочених та нарахованих відсотків в сумі - 34 900грн.; пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості в сумі - 115 299,41грн.; пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в сумі - 6 759,94грн.; 3 % річних від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості в сумі -20 189,39грн.; 3 % річних від несвоєчасно сплаченої заборгованості по відсоткам за кредитом в сумі -1 183,63грн.; індексу інфляції за весь час прострочення від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості в сумі 61 905,63грн.; індексу інфляції за весь час прострочення від несвоєчасно сплачених відсотків за користування кредитом в сумі - 3 629,60грн..

Посилаючись на ст.ст.22, 553, 554, 625 ЦК України просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 839 132,08грн. та стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 129,00грн..

24 січня 2013 року позивач доповнив позов посиланням на ст..1166 ЦК України, зазначивши, що згідно даної норми банк має право на відшкодування майнової шкоди. Додавши, що окрім неповернутого кредиту у сумі 595 264, 43грн., позивач має реальні збитки та упущену вигоду у вигляді прострочених та нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання та індексу інфляції, що складає 243 867,65грн.. Просив стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в зазначеному вище розмірі (839 132,08грн. (т.1 а.с.74-75)).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року у задоволенні позову ПАТ Банк Національний кредит до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, відмовлено.

В липні 2018 року ПАТ Банк Національний кредит подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом під час розгляду справи норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не була прийнята до уваги письмова відповідь банку на відзив відповідача, в якій зазначено, що постанова Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року, яка набрала чинності та не оскаржувалась відповідачем, є доказом, що ОСОБА_2 скоєно злочин та завдано банку матеріальної шкоди у розмірі 595264,43грн. та звільнення від кримінальної відповідальності не спростовує встановлених обставин кримінального правопорушення; вважає, що всі складові правопорушення (незаконна поведінка, шкода, причинний зв`язок, вина) встановлені у кримінальній справі, яка була витребувана судом та вина ОСОБА_2 у вчинені злочину повністю підтверджується показами свідків, допитаних у ході проведення досудового слідства по вказаній кримінальній справі та іншими доказами, викладеними в обвинувальному висновку по кримінальній справі, а також протоколом судового засіданні від 09 червня 2011 року; суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що постанова Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року про застосування до відповідача акта амністії не є обов`язковою для суду про правові наслідки дій чи бездіяльності ОСОБА_2; вказана постанова містить відомості щодо дійсного розміру шкоди завданої ОСОБА_2 банку, тому висновок про суду про неможливість установити причино-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленою відповідачем шкодою є помилковим; висновок суду про те, що ОСОБА_2 у кримінальному провадженні був позбавлений права на повну та змагальну судову процедуру є хибним, оскільки інтереси обвинуваченого представляв адвокат; на думку скаржника, суд вийшов за межі своїх повноважень переглянувши по суті постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року; діючи упереджено на користь відповідача та розглянув позов банку про стягнення кредитної заборгованості, а не відшкодування збитків; також зазначає, що рішення суду про відмову у задоволенні позову унеможливлює отримання грошових коштів банком для подальшого їх направлення для задоволення вимог кредиторів, чим створюються передумови для порушення економічних інтересів Держави. Крім того скаржник вважає, що з урахуванням дати набрання чинності постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року, банком не пропущено строк загальної позовної давності.

31 серпня 2018 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що для застосування ст.1166 ЦК України необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини), а факти, встановлені в постанові Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року не мають приюдиційного значення в справі за позовом банку про відшкодування шкоди, жодним чином не підтверджують розміру заподіяної шкоди, яка підлягає доказуванню в окремому порядку; суд був позбавлений можливості установити причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленою позивачем шкодою, як заборгованістю за припиненими зобов`язаннями, та її фактичний розмір, тому оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права; оскільки суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, суд не надавав жодної правової оцінки питанню спливу строку позовної давності; доводи скаржника про порушення економічних інтересів Держави не стосуються предмету спору.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Частиною 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів передбачено, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів визначено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Представники позивача Лашко І.І., Мірошник С.Б., яки приймали участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Відповідач та його представники ОСОБА_6, ОСОБА_7, в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, рішення суду без змін.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), закріплено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 368 частина 1 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), передбачає, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Статтею 263 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), придумується, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, відповідача та його представників, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2003 року між ТОВ Торговий дім Ренесанс та АКБ Національний кредит, правонаступником якого є ПАТ Банк Національний Кредит (позивач), укладено кредитний договір №81/09. Згідно умов указаного договору ПАТ Банк Національний Кредит надав ТОВ Торговий дім Ренесанс короткостроковий кредит у режимі кредитної лінії з лімітом в сумі 400 000грн. (т.1 а.с.6, 7).

Умови вказаного кредитного договору неодноразово змінювались в частині розміру наданих коштів. Остаточно 08 вересня 2004 року між ТОВ Торговий дім Ренесанс та ПАТ Банк Національний Кредит укладено додатковий договір №20 про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії було збільшено до 1 000 000грн. (т.1 а.с.8).

10 вересня 2003 року між ТОВ Торговий дім Ренесанс та АКБ Національний кредит, правонаступником якого є ПАТ Банк Національний Кредит було укладено договір застави майна №152-81/09 в забезпечення вимого Кредитного договору №82/09 від 10 вересня 2003 року, предметом якого є (металопрокат) (т.1 а.с.9-12).

Відповідно до договору №153-81/09 від 10.09.2003 року останній забезпечує вимоги Заставодержателя , яким є Банк (позивач), а Заставодавець - майновий поручитель (відповідач), несе відповідальність за погашення кредиту, відсотків за його користування та штрафних санкцій згідно кредитного договору №81/09 від 10.09.2003 року у разі несвоєчасного виконання цих зобов'язань Позичальником та передав у заставу обладнання за оціночною вартістю 100 000грн. ( п.1.2, 1.3, 1.4, 2.1 договору) (том 1 а.с.13-16). Цим же договором сторони прийшли до згоди про нотаріальне посвідчення цього Договору. При нотаріальному посвідченні Договору накладається заборона на відчуження майна, тобто виставляється сторожева картка (п.8.6. Договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором було укладено договір застави майнового поручителя від 10 вересня 2003 року №150-81/09, предметом якого є жилий будинок.

Відповідно до Статуту ТОВ Торговий дім Ренесанс зареєстрованим 18 вересня 2001 року за №506, розпорядженням голови Артемівської районної державної адміністрації м.Артемівська та затвердженого Рішенням зборів учасників (Протокол №1), ТОВ Торговий дім Ренесанс створено відповідно до установчої угоди про утворення спільної часткової власності у формі господарського Товариства суб'єкта підприємницької діяльності, на підставі Законів України Про підприємства в Україні та Про господарські товариства , учасниками якого є - ОСОБА_2 з долею у статутному фонді 50% та ОСОБА_9 - також 50% ( т.1 а.с.17-21).

Згідно Витягу із Статуту Публічного акціонерного товариства Банк Національний Кредит він виступає правонаступником по всіх правах та обов'язках Акціонерного комерційного банку Національний кредит , який був зареєстрований у формі закритого акціонерного товариства. Банк є юридичною особою (том1 а.с.85).

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Національний Кредит (том 1 а.с.192).

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості та розмір штрафних санкцій ТОВ Торговий Дім Ренесанс за Договором № 81/09 від 10 вересня 2003 року станом на 08 квітня 2011 року складає: 595 264,43грн. - основна заборгованість; пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості - 115 299,41грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 6 759,54грн.; 3% річних від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості згідно ч.2 ст.625 ЦК - 20 189,39грн.; 3% річних від несвоєчасно сплаченої заборгованості по відсоткам за кредитом згідно ч.2 ст.625 ЦК України - 1 183,69грн.; індекс інфляції від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості згідно ч.2 ст.625 ЦК - 61 509,63грн.; індекс інфляції від несвоєчасно сплаченої заборгованості по відсоткам за кредитом згідно ч.2 ст.625 ЦК - 3 629,60грн.; всього штрафних санкцій 208 967,65грн. (том 1 арк.с.29).

Згідно досліджених судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження, а зокрема з обвинувального акту вбачається, що з метою прийняття позитивного рішення з боку кредитного комітету ФАКБ Національний кредит і отримання зазначеного кредиту в сумі 600 000грн., відповідач по справі ОСОБА_2 дав вказівку директору ТОВ Торговий Дім Ренесанс ОСОБА_10 надати в ФАКБ Національний кредит в м.Артемівську фіктивні документи про наявні зобов'язання між ТОВ Торговий Дім Ренесанс і ДП Укррезерв на суму 634 000грн., що забезпечило наявність коефіцієнта 2,5 при співвідношенні виданої суми кредиту і заставного майна, а також майнових прав, тим самим дало можливість прийняти позитивне рішення банку про видачу кредиту в сумі 600 000грн. (збільшення ліміту кредитної лінії до 1 млн. грн.). 28 квітня 2004 року, за згодою сторін, на підставі наданого посадовими особами ТОВ Торговий Дім Ренесанс фіктивного договору № 970 від 16 квітня 2004 року, укладеного між ТОВ Торговий Дім Ренесанс і ДП Укррезерв про наявні зобов'язання на суму прибутку в 634 000грн. умови кредитного договору № 81/09 змінено, в результаті чого кредитна лінія для ТОВ Торговий Дім Ренесанс була збільшена до 1 000 000грн., так як даний договір сукупно з іншим заставним майном і майновими правами забезпечив коефіцієнт заставного майна і кредиту, виданого ТОВ Торговий Дім Ренесанс в розмірі 2,6

24 лютого 2005 року відповідач звернувся до Банку з клопотанням щодо надання кредиту в сумі 862 500грн. з граничним терміном користування - 10 місяців з відсотковою ставкою 25% на поповнення оборотних коштів та основних засобів , виробничі потреби та уповноважив директора підприємства на підписання кредитного договору тощо (том 3 а.с.261 матеріалів кримінального провадження). Документи, в обґрунтування отримання кредитних ресурсів, підписував директор підприємства ТОВ Торговий Дім Ренесанс ОСОБА_10.

07 січня 2006 року, по закінченню терміну повернення кредиту, передбаченого договором № 81/09 (із внесеними змінами), ТОВ Торговий Дім Ренесанс , засновником і майновим поручителем якого за вищевказаним кредитним договором був ОСОБА_2, кредит повністю не був погашений.

18 лютого 2009 року позивач в рамках кримінальної справи звернувся з позовною заявою про стягнення зі ОСОБА_2 595264,13грн. заборгованості за кредитом, яка склалася станом на 17 лютого 2009 року, та просив визнати Акціонерний комерційний банк Національний кредит в м.Артемівськ Донецької області цивільним позивачем на вказану суму та стягнути цю суму (595264,43грн.) з відповідача (том 8 а.с.141 крим. провадж.).

В судовому засіданні також встановлено, що згідно розрахунку боргу, який міститься в матеріалах кримінальної справи, за кредитним договором № 81/09 від 10 вересня 2003 року ТОВ Торговий дім Ренесанс має заборгованість 661 375,43грн., яка складається з заборгованості по кредиту - 595 264,43грн. та відсоткам 66 111грн. У цьому ж розрахунку позивач зазначає, що у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору № 81/09 від 10 березня 2003 року, з 07 січня 2006 року нарахування відсотків за кредит припинено (том 8 а.с.142 крим. провадж.).

18 лютого 2009 року, постановою слідчого прокуратури м.Артемівська, ФАКБ Національний кредит визнано цивільним позивачем у кримінальній справі № 29-30086/2 про шахрайство щодо відшкодування завданої шкоди в розмірі 595 264,43грн. (том 8 а.с.143 крим. провадж.).

Строк дії кредитного договору № 81/09 від 10 вересня 2003 року закінчився 07 січня 2006 року, про що сам позивач зазначає в обґрунтування розрахунку заборгованості (том 8 а.с.248 крим. провадж.).

02 березня 2010 року Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної реєстрації до Єдиного державного реєстру внесено запис про закриття відокремленого підрозділу філії Акціонерного комерційного банку Національний кредит у місті Артемівськ. У зв'язку з цим, під час розгляду кримінальної справи цивільний позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну цивільного позивача по справі Акціонерного комерційного банку Національний кредит його правонаступником Публічним акціонерним товариством Банк Національний кредит (том 9 а.с.3 крим. провадж.).

27 жовтня 2011 року до Артемівського міськрайонного суду надійшла постанова про зміну обвинувачення в суді, відповідно до якої ОСОБА_2 (відповідач у цивільній справі) обвинуваться у вчиненні кримінального злочину, в результаті чого ФАКБ Національний кредит заподіяно великої матеріальної шкоди у вигляді суми неповерненого кредиту в розмірі 595 264,43грн., який в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в наданні в установу банку з метою отримання кредиту, громадянином-засновником суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації, що заподіяло велику матеріальну шкоду - шахрайство з фінансовими ресурсами, за відсутності ознак злочину проти власності - в скоєнні злочину, передбаченого ст.222 ч.2 КК України (том 9 а.с.209 крим. провадж.).

Постановою Артемівського міськрайонного суду від 31 жовтня 2011 року, яка набула законної сили 08 листопада 2011року, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.222 КК була провадженням закрита. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. є ст.1, ст.6 Закону України від 12 грудня 2008 року Про амністію . Цивільний позов, заявлений ПАТ Банк Національний Кредит " на суму 839 132,08грн. залишений без розгляду.

З вищеназваної постанови вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_2 заявив клопотання про припинення стосовно нього кримінальної справи в зв'язку з вступом в силу 26 грудня 2008 року Закону України Про амністію від 12 грудня 2008 року. Вину у вчиненні злочину та цивільний позов ОСОБА_2 не визнав (том 9 а.с.220, 227 крим. провадж.).

Відмовляючи у задоволенні позову за необгрунтованісттю, суд першої інстанції виходив з того, що фактично у кримінальній справі щодо відповідача не були з'ясовані обставини щодо дійсного розміру завданої ним шкоди банку та в чому вона полягає. В тексті постанови про звільнення від кримінальної відповідальності міститься лише посилання на кваліфікацію дій ОСОБА_2, без викладення установлених судом обставин і, зокрема, розміру шкоди. Факти, установлені у даній постанові, не мають преюдиційного значення в даній цивільній справі і жодним чином не підтверджують розміру заподіяної шкоди, яка підлягає доказуванню в окремому порядку. Обставини, зазначені в постанові про припинення провадження щодо відповідача з нереабілітуючих підстав, містять судження про доведеність вчинення дій обвинуваченим, які містять ознаки певного злочину, проте такі судження не є тотожними встановленню певних обставин.

Крім того суд зазначив, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 11 грудня 2008 року у справі про банкрутство ТОВ Торговий Дім Ренесанс затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ, юридичну особу ТОВ Торговий Дім Ренесанс ліквідовано, провадження у справі припинено (том 1 а.с.22). На підставі даного рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) 17.12.2008 здійснено запис про припинення вищевказаної юридичної особи (номер запису 12371170007000050).

Відповідно до реєстру вимог кредиторів у справі № 42/49 Б про банкрутство ТОВ Торговий Дім Ренесанс (код 31399050), філією акціонерного комерційного банку Національний кредит було заявлено 661 375,43грн. кредиторських вимог, які включено у 1 чергу погашення (том 1 арк. с. 23).

Судом враховано, що у матеріалах кримінального провадження містяться докази реалізації заставного майна, (металевих виробів, обладнання) на певні суми (том 3 а.с.12-15, 22, 24, 28, 31, 33 крим. провадж.), що не було враховано позивачем при розрахунку заборгованості шкоди, завданої відповідачем Банку по даній справі.

Судом зазначено, що позивач, розраховуючи суму заборгованості за кредитом за період вже після погашення кредиторських вимог та припинення зобов'язання, повинен був довести розмір майнової шкоди, яку йому заподіяно неправомірними діями відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності.

В судовому рішенні також зазначено, що в матеріалах справи містяться різні дані про розмір заборгованості за Договором між Банком та ТОВ Торговий Дім Ренесанс . Так з претензії до боржника від 19 жовтня 2005 року вбачається, що розмір боргу за тілом кредиту станом на 18 жовтня 2005 року складає 335 800грн. Але у заяві до нотаріуса про здійснення виконавчого напису від 08 вересня 2006 року розмір заборгованості зазначається вже 451 286грн., тоді як у листі Банку до слідчого від 15 грудня 2008 року визначається розмір боргу за тілом кредиту з урахуванням задоволених вимог за рахунок реалізації заставного майна, зокрема і за іпотечним договором, де іпотекодавцем є відповідач по справі ОСОБА_2, зазначається розмір боргу за тілом кредиту в сумі 595 264,43грн. (том 8 а.с.248-250, 254, том 9 а.с.157-158 крим. провадж.). Належних пояснень та обґрунтувань за яких обставин після припинення кредитування у січні 2006 року і з урахуванням того, що здійснювалось часткове погашення суми боргу, заборгованість за тілом кредиту зросла позивачем суду не представлено.

З урахуванням наведеного, судом зроблено висновок про недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заявленою позивачем шкодою, як заборгованістю за припиненими зобов'язаннями, не доведено її фактичний розмір.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та ухваленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

За положенням ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з аналізу вищезазначених положень цивільного законодавства, єдиною підставою цивільно-правової відповідальності у таких правовідносинах єправопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдає, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

За нормами ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.82 ЦПК України, в редакції що діє, передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При вирішенні справи суд встановив, на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, про не доведеність наявності правових підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 839 132,08грн., яка за розрахунком позивача складається із суми основної заборгованості - 595 246,43грн., та нарахованих на цю суму пені, 3% річних та інфляційної складової, за період з 26 лютого 2010 року по лютий - квітень 2011 року (том 1 а.с.29, 31), за кредитним договором №81/09 від 10 вересня 2003 року, укладеного Банком з ТОВ Торговий дім Ренесанс , а ні з відповідачем по даній справі. Кредит отримала вказана юридична особа, яку за рішенням Господарського суду Донецької області від 11 грудня 2008 року було ліквідовано і про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем розрахунки заборгованості за наведеним кредитним Договором здійснені за період після погашення вимог кредитора та припинення правовідносин між його сторонами. Позивач не довів розмір майнової шкоди, яку йому заподіяно неправомірними діями саме відповідача та наявність причинного зв'язку між завданою шкодою та його діями, зазначеними в постанові Артемівського міськрайонного суду від 31.10.2011 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності (том 1 а.с.28), якою лише встановлено сам факт вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.222 КК України, однак не досліджувалось причинного зв'язку між діями відповідача та завданою позивачу майновою шкодою саме за конкретних обставин, які розглядаються.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги постанова Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року, яка набрала чинності та не оскаржувалась відповідачем, і яка є доказом наявності вини останнього у скоєнні злочину, в результаті чого банку завдано матеріальну шкоду у розмірі 839 132,08грн., а звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності не спростовує встановлених обставин кримінального правопорушення, всі складові якого було встановлено і доведено у кримінальній справі.

Між тим, як суд правильно послався в оскаржуваном рішенні, пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз'яснено, що відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України (в редакції 2004 року), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК (в редакції 2004 року).

Вказана норма Закону передбачала, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Аналогічна норма закріплена в ст.89 ЦПК України в редакції закону від 3 жовтня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду про відмову у задоволенні позову унеможливлює отримання грошових коштів банком для подальшого їх направлення для задоволення вимог кредиторів, чим створюються передумови для порушення економічних інтересів Держави, не впливають на правильність рішення суду що оскаржується.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції в ході розгляду справи досліджено надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка і прийнято рішення згідно діючого законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: І.О. Дундар

О.І. Корчиста

Повне судове рішення складено 14 серпня 2018 року.

Головуючий О.В. Агєєв