Постанова

від 30.01.2019 по справі 0503/8361/2012

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 0503/8361/2012

провадження № 61-45145св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Банк Національний кредит ,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року в складі судді Давидовської Т. В. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Агєєва О. В., Дудар І. О., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство Банк Національний кредит (далі - ПАТ Банк Національний кредит ) звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у вигляді збитків у розмірі 839 132,08 грн, які складаються з: простроченої заборгованості за кредитним договором у сумі - 595 264,43 грн; прострочених та нарахованих відсотків за кредитним договором у сумі - 34 900 грн; пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості в сумі - 115 299,41 грн; пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у сумі - 6 759,94 грн; 3 % річних від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості в сумі - 20 189,39 грн; 3 % річних від несвоєчасно сплаченої заборгованості за відсотками за кредитом у сумі -1 183,63 грн; індексу інфляції за весь час прострочення від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості в сумі 61 905,63 грн; індексу інфляції за весь час прострочення від несвоєчасно сплачених відсотків за користування кредитом у сумі - 3 629,60 грн.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 10 вересня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ренесанс (далі - ТОВ ТД Ренесанс ) та Акціонерним комерційним банком Національний кредит , правонаступником якого є ПАТ Банк Національний кредит , укладено кредитний договір № 81/09, відповідно до умов якого банк надав ТОВ ТД Ренесанс короткостроковий кредит у режимі кредитної лінії з лімітом у сумі 400 000,00 грн. За умовами додаткового договору про внесення змін до цього кредитного договору, ліміт було збільшено до 1 000 000 грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 як майновим поручителем, який був учасником ТОВ ТД Ренесанс з часткою в статутному капіталі в розмір 50 %, були укладені договори застави. 11 грудня 2008 року відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області у справі про банкрутство ТОВ ТД Ренесанс ліквідовано. В судовому засіданні Артемівського міськрайонного суду Донецької області у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 222 Кримінального кодексу України (шахрайство з фінансовими ресурсами), установлено, що останній шляхом вчинення неправомірних дій отримав кредитні кошти, чим завдав позивачу великої матеріальної шкоди у вигляді неповерненого кредиту в розмірі 839 132,08 грн. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України Про амністію . У зв'язку із зазначеним, позивач вважає, що відповідач своїми неправомірними діями порушив його майнові права та завдав йому збитки, які в силу положень статей 22, 1166 ЦК України підлягають відшкодуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2016 року, позовні вимоги банку задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь банку 595 264,43 грн на відшкодування шкоди, заподіяної злочином. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року зазначені судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено розмір майнової шкоди, яку йому заподіяно неправомірними діями відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності. Зокрема, суд зазначив, що фактично у кримінальній справі щодо відповідача не були з'ясовані обставини щодо дійсного розміру завданої ним шкоди банку та в чому вона полягає. В тексті постанови про звільнення від кримінальної відповідальності міститься лише посилання на кваліфікацію дій ОСОБА_3 без викладення установлених судом обставин і розміру шкоди. Факти, встановлені в цій постанові, не мають преюдиційного значення в цивільній справі і жодним чином не підтверджують розміру заподіяної шкоди, яка підлягає доказуванню в окремому порядку. Суд вказував на те, що в матеріалах кримінального провадження містяться докази реалізації заставного майна (металевих виробів, обладнання) на певні суми, що не було враховано банком при розрахунку заборгованості шкоди, завданої відповідачем. Крім того, суд зауважив, що обставини, зазначені в постанові про припинення кримінального провадження щодо відповідача з нереабілітуючих підстав, містять судження про доведеність вчинення дій обвинуваченим, які містять ознаки певного злочину, проте такі судження не є тотожними встановленню певних обставин.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ Банк Національний кредит залишено без задоволення, а рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У поданій до Верховного Судукасаційній скарзі ПАТ Банк Національний кредит просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №0503/8361/2012 з Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2018 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки вважає, що постанова в кримінальній справі містить відомості щодо дійсного розміру шкоди, завданої ОСОБА_3 банку, тому висновок суду про неможливість установити причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленою відповідачем шкодою є помилковим. Крім того, банк зазначає, що рішення суду про відмову в задоволенні позову унеможливлює отримання грошових коштів банком для подальшого їх направлення для задоволення вимог кредиторів, чим створюються передумови для порушення економічних інтересів держави.

Відзив відповідачем на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 вересня 2003 року між ТОВ ТД Ренесанс та АКБ Національний кредит , правонаступником якого є ПАТ Банк Національний кредит , укладений кредитний договір № 81/09, відповідно до умов якого банк надав ТОВ ТД Ренесанс короткостроковий кредит у режимі кредитної лінії з лімітом в сумі 400000, 00 грн.

Того ж дня на забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ТОВ ТД Ренесанс та банком укладений договір застави майна № 152-81/09, предметом якого є металопрокат.

Крім того, 10 вересня 2003 року між банком та ОСОБА_3 як майновим поручителем за кредитним договором були укладені договори № 153-81/09, за яким передано в заставу обладнання за оціночною вартістю 100000,00 грн, та № 150-81/09, предметом застави в якому є жилий будинок.

8 вересня 2004 року між ТОВ ТД Ренесанс та ПАТ Банк Національний Кредит укладений додатковий договір №20 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого ліміт кредитної лінії було збільшено до 1000000,00 грн.

Строк дії кредитного договору від 10 вересня 2003 року закінчився 7 січня 2006 року.

Відповідно до Статуту ТОВ ТД Ренесанс учасниками товариства є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з рівними частками у статутному фонді - по 50% кожен.

Станом на 8 квітня 2011 року сума заборгованості та розмір штрафних санкцій ТОВ ТД Ренесанс перед банком за кредитним договором складає: 595 264,43 грн - основна заборгованість; пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості - 115 299,41 грн; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 6 759,54 грн; 3 % річних від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості - 20 189,39 грн; 3 % річних від несвоєчасно сплаченої заборгованості за відсотками за кредитом - 1 183,69 грн; індекс інфляції від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості - 61 509,63 грн; індекс інфляції від несвоєчасно сплаченої заборгованості за відсотками за кредитом - 3 629,60 грн; всього штрафних санкцій - 208 967,65грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11 грудня 2008 року у справі про банкрутство ТОВ ТД Ренесанс затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, юридичну особу ТОВ ТД Ренесанс ліквідовано, провадження у справі припинено. На підставі цього судового рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 17 грудня 2008 року внесено запис про припинення юридичної особи.

Відповідно до реєстру вимог кредиторів у справі № 42/49 Б про банкрутство ТОВ ТД Ренесанс , філією АКБ Національний кредит було заявлено 661375,43 грн кредиторських вимог, які були включені у першу чергу погашення.

24 лютого 2005 року відповідач звернувся до банку з клопотанням щодо надання кредиту в сумі 862500 грн з граничним терміном користування - десять місяців з відсотковою ставкою 25% на поповнення оборотних коштів та основних засобів, виробничі потреби та уповноважив директора підприємства на підписання кредитного договору тощо. Документи на отримання кредитних ресурсів, підписував директор підприємства ТОВ ТД Ренесанс ОСОБА_5

З метою прийняття позитивного рішення з боку кредитного комітету філією АКБ Національний кредит і отримання кредиту в сумі 600 000 грн, відповідач ОСОБА_3 дав вказівку директору ТОВ ТД Ренесанс ОСОБА_5 надати банку фіктивні документи про наявні зобов'язання між ТОВ ТД Ренесанс і ДП Укррезерв на суму 634000,00 грн, що забезпечило наявність коефіцієнта 2,5 при співвідношенні виданої суми кредиту і заставного майна, а також майнових прав, і тим самим дало можливість банку прийняти позитивне рішення про збільшення ліміту кредитної лінії до 1 млн. грн. 28 квітня 2004 року за згодою сторін на підставі наданого посадовими особами ТОВ ТД Ренесанс фіктивного договору № 970 від 16 квітня 2004 року, укладеного між ним і ДП Укррезерв про наявні зобов'язання на суму прибутку в 634000,00 грн умови кредитного договору змінено, в результаті чого кредитна лінія за кредитним договором була збільшена до 1000000,00 грн, так як цей договір сукупно з іншим заставним майном і майновими правами забезпечив коефіцієнт заставного майна і кредиту, виданого ТОВ Торговий Дім Ренесанс , у розмірі 2,6.

Станом на 7 січня 2006 року (термін закінчення строку договору) кредит повністю не був погашений.

18 лютого 2009 року АКБ Національний кредит в м. Артемівську Донецької області в рамках кримінальної справи звернувся з позовною заявою про стягнення зі ОСОБА_3 595264,13грн заборгованості за кредитом, яка виникла станом на 17 лютого 2009 року, та просив визнати банк цивільним позивачем та стягнути цю суму з відповідача.

18 лютого 2009 року постановою слідчого прокуратури м. Артемівська філію АКБ Національний кредит визнано цивільним позивачем у кримінальній справі № 29-30086/2 про шахрайство щодо відшкодування завданої шкоди в розмірі 595264,43грн.

27 жовтня 2011 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшла постанова про зміну обвинувачення в суді, відповідно до якої ОСОБА_3 (відповідач у цивільній справі) обвинувачувався в скоєнні злочину, передбаченого статтею 222 частиною другою КК України - шахрайство з фінансовими ресурсами, за відсутності ознак злочину проти власності.

Постановою Артемівського міськрайонного суду від 31 жовтня 2011 року, яка набрала законної сили 8 листопада 2011 року, провадження в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 за частиною другою статті 222 КК України було закрито. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту є статті 1, статті 6 Закону України від 12 грудня 2008 року Про амністію .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження майна або зменшення блага потерпілого в результаті порушення його матеріального права та (або) приниження особистого матеріального блага (життя, здоров'я, тощо), що охороняється законом. Відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка спричинила для потерпілого певні невигідні матеріальні і нематеріальні наслідки. Шкода, що завдається у позадоговірних відносинах, до яких відноситься і шкода, спричинена злочином, розглядається не тільки як обов'язкова умова, але і як міра відповідальності.

За положеннями частини першої статті 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

При визначенні шкоди у вигляді відшкодування збитків грошима, потерпілому відшкодовуються у повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого на момент розгляду справи майна та неодержані доходи.

Під збитками відповідно до статті 22 ЦК України розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Такі ж самі принципи відшкодування шкоди застосовуються при відшкодування шкоди, спричиненої злочином.

При розгляді у порядку цивільного судочинства позову, що випливає з кримінальної справи, суд визначає суми, що підлягають стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням як доказів, які наявних у матеріалах кримінальної справи, так і додатково представлених сторонами.

Суди установили, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 11 грудня 2008 року у справі за заявою Управління Пенсійного Фонду України про визнання банкрутом ТОВ ТД Ренесанс затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства. Товариство ліквідовано, провадження у справі припинено. Відповідно до реєстру вимог кредиторів вимоги Акціонерного комерційного банку Національний кредит у розмірі 661375,43 грн включено у першу чергу погашення.

При цьому господарський суд зазначив, що в ході ліквідаційної процедури майна боржника не виявлено із огляду на відсутність майнових активів боржника, вимоги кредиторів залишились незадоволеними та відповідно до приписів пункту 6 статті 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закону) вважаються погашеними.

За положеннями статті 31 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення господарським судом) вимоги кредиторів у тому числі вимоги кредиторів першої черги задовольняються за рахунок продажу виявленого майна боржника (в тому числі заставного). Включення кредитора до першої черги кредиторів саме по собі не гарантує відшкодування збитків спричинених діями боржника або іншої особи боржника або від імені боржника.

За змістом статей 31-32 цього Закону погашення вимог кредиторів за відсутності майна боржника лише надає право суду ліквідувати боржника як банкрута з наслідками передбаченими цим Законом та виключенням цієї заборгованості з активів кредиторів як безнадійної.

Проте погашення вимог кредиторів у зв'язку з відсутністю майна боржника жодним чином не свідчить про відсутність шкоди у розумінні статті 1166 ЦК України, спричиненої злочином у вигляді збитків, а визнання такої заборгованості у ліквідаційній процедурі як законної після притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та звільнення її від цієї відповідальності за актом амністії, за наявності причинного зв'язку між розміром заборгованості та діями особи, є підставою для стягнення такої заборгованості як шкоди з цієї особи.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постанова Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року, якою провадження в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 за частиною другою статті 222 КК України закрито, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту є статті 1, статті 6 Закону України від 12 грудня 2008 року Про амністію є обов'язковою для суду в питанні, чи мало місце діяння, чи воно містить склад злочину і чи винна особа в його вчиненні.

Оскільки при розгляді кримінальної справи стосовно відповідача суд встановив, і з цим погодився суд при розгляди даної цивільної справи про відшкодування шкоди (пункт 48 судового рішення суду першої інстанції), зазначивши що при розгляді кримінальної справи не встановлено лише розмір завданої неправомірним діями ОСОБА_3 шкоди банку та у чому вона полягає, то суди дійшли обґрунтованого висновку про спричинення шкоди саме діями відповідача, а саме подання у банк для отримання кредиту фіктивних документів як доказів платоспроможності позичальника - юридичної особи, засновником якої він є.

Однак висновок суду про відсутність доказів щодо розміру цієї шкоди суперечить встановленим судом обставинам справи, зокрема факту визнання кредиторської заборгованості станом на грудень 2008 року у процедурі банкрутства при відсутності майна боржника, у тому числі заставного при відсутності факту погашення такої заборгованості.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в розмірі визнаної у процедурі банкрутства та невідшкодованої заборгованості за кредитним договором.

Частиною першої статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а частиною третьої цієї статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанції ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, їх висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, зі ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені ПАТ Банк Національний кредит судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 11513,02 грн (2558,45 грн - сплата судового збору за подання позову, 3837,67 грн - за подання апеляційної скарги, 5116,90 грн - за подання касаційної скарги).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2018 року задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства БанкНаціональний кредит 661375 (шістсот шістдесят одну тисячу триста сімдесят п'ять) гривень 43 копійки на відшкодування шкоди.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства БанкНаціональний кредит 11513 (одинадцять тисяч п'ятсот тринадцять) гривень 02 копійки судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.М. Сімоненко

І.М. Фаловська