Рішення

від 04.09.2018 по справі 914/689/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 Справа №914/689/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Виннику В.М. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача Приватного підприємства Системи та технології охорони і нагляду , м. Львів,

про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 11638,61 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та зобов язання повернути об єкт оренди шляхом виселення з приміщення півпідвалу загальною площею 38,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

За участю представників:

від позивача: Чернобай С.С. - представник,

від відповідача: Кваша А.С. - адвокат,

присутній Пилипів Р.О.

Суть спору: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства Системи та технології охорони і нагляду , м. Львів11638,61 грн. заборгованості з орендної плати; розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-1238 від 31.10.2002, укладеного між сторонами у справі; зобов язання відповідача повернути об єкт оренди шляхом виселення з приміщення півпідвалу загальною площею 38,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані нормами договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-1238 від 31.10.2002, ст.ст. 257, 258, 509, 526, 625, 651, 762, 782, 783 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 286, 287 ГК України, ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а також несплатою відповідачем орендної плати в повному обсязі більш, ніж три місяці підряд, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 5.3. договору).

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач вимог ухвал суду від 23.04.2018 р., 21.05.2018 р., 18.06.2018 р. та 02.07.2018 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника у підготовчі засідання не забезпечив. Підготовчі засідання у справі відкладались на неодноразові клопотання представника відповідача.

Ухвалою суду від 14.08.2018 р. відмовлено у задоволенні чергового клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/689/18 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги просив задовольнити повністю, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Аналогічне клопотання надійшло у канцелярію суду від вищезгаданих громадян. Зазначені клопотання судом розглянуто в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 207 ГПК України, ухвалою суду від 04.09.2018 р. у задоволенні цих клопотань судом відмовлено.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не є власником предмета договору оренди та його право на нерухоме майно не було зареєстроване на момент укладення Договору оренди, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між Управлінням ресурсів Львівської міської ради, правонаступником якого є позивач у справі відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118 (ідентифікаційний код управління 25558625 зберігся за ним і відповідає коду управління станом на день вирішення справи судом), та відповідачем 31 жовтня 2002 р. укладено Договір оренди № Г-1238 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень). На підставі п.п. 1, 3.1. цього договору балансоутримувач передав 31 жовтня 2002 р. відповідачу нежитлове приміщення (півпідвал площею 38,4 м кв.), яке є предметом договору оренди, розташоване по АДРЕСА_1. У пунктах 5.1., 5.2. та 5.3. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об єкт оренди складає 76,47 грн. без ПДВ за перший місяць оренди, враховуючи індекс інфляції за жовтень 2002 р. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору. Позивач стверджує, що за період з січня 2012 р. по грудень 2017 р. заборгованість відповідача з орендної плати становить 11638,61 грн. Судом встановлено, що останній платіж відповідачем здійснено ще 19.05.2016 р. Після цього відповідач жодних платежів по сплаті орендної плати за договором не здійснював.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст. 174, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Аналогічний обов'язок відповідача закріплений в п. 7.2. Договору.

Відповідно до вимог п. 5.3. Договору орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця за попередній місяць з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача з орендної плати за Договором оренди № Г-1238 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за період з січня 2012 р. по грудень 2017 р. включно становить 11638,61 грн. При цьому останній платіж з боку відповідача мав місце у травні 2016 р. При дослідженні долучених до матеріалів справи позивачем доказів сплати орендної плати судом встановлено, що 19 серпня 2014 р. відповідачем фактично сплачено 2129,74 грн. орендної плати, тоді як позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості лише 2071,39 грн. Таким чином, позивачем безпідставно не зараховано в рахунок сплати орендної плати за Договором відповідачем 58,35 грн. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги в частині стягнення 11580,26 грн. заборгованості з орендної плати або свідчили про добровільну її сплату.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11638,61 грн. заборгованості підлягають задоволенню частково, в сумі 11580,26 грн. Решта позовних вимог в частині стягнення орендної плати задоволенню не підлягають в зв язку з їх безпідставністю.

Що стосується позовних вимог про розірвання договору та зобов язання відповідача повернути об єкт оренди шляхом виселення, то суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, зроблених у його постанові №3-26гс12 від 08.05.2012р. можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору у позасудовому порядку передбачена ст. 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, встановлене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання Договору.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, які б спростовували посилання позивача на те, що остання оплата орендної плати з боку відповідача мала місце 19.05.2016 р., а також що несплата орендної плати в повному обсязі становить менше, ніж три місяці. Про вказане свідчить Довідка Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № Н-2302-275 від 06.02.2018 року та долучені позивачем до матеріалів справи виписки по його рахунках.

З огляду на викладені положення законодавства та Договору, враховуючи факт несплати відповідачем орендної плати за користування приміщенням протягом тривалого часу, що є істотним порушенням умов договору, вимоги позивача про розірвання Договору є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Щодо позовних вимог про зобов язання відповідача повернути об єкт оренди шляхом виселення з приміщення півпідвалу, то відповідно до положення ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

Суд не бере до уваги заперечення проти позову, висловлені представником відповідача у судовому засіданні 04.09.2018 р., з огляду на таке.

Відсутність державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № Г-1238 від 31 жовтня 2002 р., жодним чином не спростовує чинності, дійсності та законності Договору оренди № Г-1238, обов язковості до виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов язань, встановленої розділом 7 Договору та ст. 629 ЦК України.

Відсутність державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, на момент укладення цього договору оренди, не спростовує наявності у позивача права власності на це майно. Так, відповідно до норм ст. 128 ЦК УРСР, який діяв до 01.01.2004 р., навіть у набувача майна за договором право власності виникало з моменту передачі речі, а не з дня державної реєстрації цього права. Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у його постанові у справі № 640/2034/15-ц від 24 травня 2017 р. Крім цього, відповідно до положень ст. 49 Закону України Про власність , який діяв на момент укладення Договору оренди № Г-1238 від 31 жовтня 2002 р., володіння майном вважалось правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. Згідно з нормами ст.ст. 328, 397 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази незаконності набуття права власності позивачем на нерухоме майно, що є предметом договору оренди, а також докази, які б спростовували правомірність фактичного володіння позивачем нерухомим майном, переданим відповідачу в оренду, на момент укладення Договору оренди № Г-1238.

За відсутності у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів визнання недійсним, у встановленому законом порядку, Договору оренди № Г-1238 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31 жовтня 2002 р., встановлення судом незаконності набуття права власності позивачем на нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, доказів заміни у встановленому законом порядку (ст. 513 ЦК України) кредитора за договором оренди, у суду відсутні правові підстави для висновку про те, що Договір оренди № Г-1238 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31 жовтня 2002 р., всупереч вимогам ст. 629 ЦК України, не є обов язковим для виконання сторонами.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками нерухомого майна, що є предметом договору оренди, оскільки державна реєстрація та прописка громадян у АДРЕСА_1, не є доказом наявності у них права власності на квартиру, у якій вони зареєстровані (прописані), а також наявності у цих осіб права власності на нерухоме майно, яке є предметом договору оренди. Крім цього, паспорт громадянина України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 N 302 є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а не майнові права його власника на нерухоме майно.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) до Приватного підприємства Системи та технології охорони і нагляду (79025, м. Львів, вул. Папоротна, 10, кв. 7, ЄДРПОУ 20808750) задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Системи та технології охорони і нагляду (79025, м. Львів, вул. Папоротна, 10, кв. 7, ЄДРПОУ 20808750) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) 11580,26 грн. заборгованості з орендної плати.

Розірвати Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-1238 від 31 жовтня 2002 р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) та Приватним підприємством Системи та технології охорони і нагляду (79025, м. Львів, вул. Папоротна, 10, кв. 7, ЄДРПОУ 20808750).

Зобов язати Приватне підприємство Системи та технології охорони і нагляду (79025, м. Львів, вул. Папоротна, 10, кв. 7, ЄДРПОУ 20808750) повернути об єкт оренди шляхом виселення з приміщення півпідвалу загальною площею 38,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625).

Стягнути з Приватного підприємства Системи та технології охорони і нагляду (79025, м. Львів, вул. Папоротна, 10, кв. 7, ЄДРПОУ 20808750) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) 5277,17 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.09.2018 р.

Суддя Бортник О.Ю.