Ухвала

від 27.04.2018 по справі 804/3091/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 квітня 2018 р. Справа № 804/3091/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Дніпровської міської ради до Відповідача 1: Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська фірма Мрія , Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю Солостар , Третя особа 1: ОСОБА_1, Третя особа 2: ОСОБА_2, Третя особа 3: ОСОБА_3, Третя особа 4: ОСОБА_4, Третя особа 5: ОСОБА_5 про скасування реєстрацій декларацій про початок виконання будівельних робіт від 25.08.2016 № ДП 083162380103 та про готовність об'єкта до експлуатації від 13.09.2016 року № ДП 143162571411,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до Відповідача 1: Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська фірма Мрія , Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю Солостар , Третя особа 1: ОСОБА_1, Третя особа 2: ОСОБА_2, Третя особа 3: ОСОБА_3, Третя особа 4: ОСОБА_4, Третя особа 5: ОСОБА_5, в якій Позивач просить суд:

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 25.08.2016 № ДП 083162380103;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.09.2016 року № ДП 143162571411.

Проаналізувавши зміст позовних вимог та додані до нього документи, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що зазначений вище адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пункт 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, аналіз вказаних норм свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач просить суд скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 25.08.2016 № ДП 083162380103 та скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.09.2016 року №ДП 143162571411.

У той же час, Відповідачем 2 зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська фірма Мрія , а Відповідачем 3: Товариство з обмеженою відповідальністю Солостар , до яких не звернуто жодних позовних вимог. У частині звернення до цих Товариств як Відповідачів цей позов не містить ознак публічно-правового спору, ці Відповідачі не є суб'єктом владних повноважень і заявлені позовні вимоги можуть вплинути на їх майнові права.

Проте у адміністративному позові вказано, що діями Відповідачів порушено права не тільки мешканців гуртожитку, а і територіальної громади міста через ухилення Відповідачів від передачі гуртожитку до комунальної власності міста і порушення вимог мораторію, що ознаки наявності спору про право.

Згідно звернення від 16.03.2018 року до Дніпропетровського міського голови мешканці гуртожитку просять здійснити дії направлені на повернення гуртожитку його фактичного статусу та передати гуртожиток у власність територіальної громади міста.

У зверненні також зазначено, що відповідно до положень статті 25-1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку від 4 вересня 2008 року №500-VI, спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.

Таким чином, підставою для звернення з цим позовом до адміністративного суду є захист права власності на спірне нерухоме майно, а саме гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зважаючи на те, що Позивач в своїй позовній заяві зазначає порушення права не тільки мешканців гуртожитку, а і територіальної громади міста через ухилення Відповідачів від передачі гуртожитку до комунальної власності міста і порушення вимог мораторію право на майно, то фактично існує спір про право на це майно. Наявність спору про право на майно також підтверджується і змістом позову.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач у своєму зверненні до мешканців гуртожитку посилаються на ст.25-1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку , та зазначає про те, що спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.

Таким чином, спір, за вирішенням якого до адміністративного суду звернувся Позивач, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а стосується захисту прав мешканців гуртожитку і територіальної громади міста на майно - гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &? ;…&?н; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?ц;…&? ;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За приписами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у поряду цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України вказано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Пунктом 13 частини 1 статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Таким чином, спір не є публічно-правовим, а випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України ) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 6 статті 170 КАС України закріплено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та зазначити, що даний спір повинен розглядатись за правилами Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України, тобто в порядку господарського та цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) до Відповідача 1: Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 37471912) в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29, код ЄДРПОУ 37471912), Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська фірма Мрія (49000, м.Дніпро, вул. Барикадна, 5/7, код ЄДРПОУ 33516308), Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю Солостар (49000, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 2/2, код ЄДРПОУ 36495047), Третя особа 1: ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код ОКПП НОМЕР_1), Третя особа 2: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_2), Третя особа 3: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код ОКПП НОМЕР_3), Третя особа 4: ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, код ОКПП НОМЕР_4), Третя особа 5: ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, код ОКПП НОМЕР_5) про скасування реєстрацій декларацій про початок виконання будівельних робіт від 25.08.2016 №ДП 083162380103 та про готовність об'єкта до експлуатації від 13.09.2016 року № ДП 143162571411.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовними матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков