Постанова

від 17.09.2018 по справі 127/25914/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/25914/17

Провадження № 22-ц/772/1716/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуСправа № 127/25914/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії:

головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

суддів: Рибчинського В.П., Оніщука В.В.,

учасники справи:

позивач: Товариство з додатковою відповідальністю Вінницяметалопостач ,

відповідач: ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Вінницяметалопостач на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Воробйова В.В. у приміщенні суду, повний текст якого складено 30 травня 2018 року,

встановив:

У листопаді 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю (надалі - ТДВ Вінницяметалопостач ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по компенсації орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 грудня 2013 року ПАТ Вінницяметалопостач (правонаступником якого є ТДВ Вінницяметалопостач ) продав, а ОСОБА_3 придбав об?єкти нерухомого майна, що складає 23/100 частки комплексу виробничих будівель і споруд по АДРЕСА_1. Ці об?єкти нерухомого майна відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року перебували на орендованій позивачем у Вінницької міської ради земельній ділянці, за користування якою позивачем сплачувалася орендна плата згідно з договором.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року договір оренди земельної ділянки, укладений між ВАТ Вінницяметалопостач та ОСОБА_3 розірвано.

Згідно з п. 10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 грудня 2013 року відповідач зобов?язався оформити свої права на земельні ділянки, на яких знаходяться придбані ним будівлі та споруди. До оформлення своїх прав на землю відповідач зобов?язався компенсувати на підставі виставлених рахунків усі витрати продавця - ПАТ Вінницяметалопостач , пов?язані з орендою землі, на якій знаходяться придбані відповідачем будівлі та споруди.

Посилаючись на те, що позивач належним чином сплачував орендну плату до бюджету, а відповідач свої зобов'язання по компенсації орендної плати належним чином не виконував, за період з 01 січня 2015 до 12 травня 2017 року утворилася заборгованість в сумі 67 401, 91 гривень, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2018 року у задоволенні позову ТДВ Вінницяметалопостач відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати сум компенсації за оренду земельної ділянки були порушені його права.

За висновком суду, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження пояснення відповідача щодо обставин недостовірності поданих позивачем доказів, оскільки суду не надано доказів на підтвердження правильності здійснення позивачем розрахунку компенсації орендної плати за землю.

В апеляційній скарзі директор ТДВ Вінницяметалопостач Шишлаков В.Л., посилаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що розглядаючи спір, суд першої інстанції належним чином не встановив характер спірних правовідносин, не дослідив питання про звернення позивача до Вінницької міської ради щодо внесення змін до договору оренди землі чи його припинення, так і щодо звернення відповідача до Вінницької міської ради про виділення йому в користування земельної ділянки, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, чим порушено його права.

Щодо розбіжності в рахунках на компенсацію орендної плати позивач зазначив, що такі розбіжності не вплинули на суму, яка підлягає стягненню з відповідача та виникли у зв'язку з помилковим нарахуванням сум податку на додану вартість та у зв'язку з тим, що при нарахуванні сум компенсації не було враховано відчуження відповідачем об'єктів нерухомого майна на користь третьої особи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 указував на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про відому у задоволенні позову.

Також зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем та на неправильність обрахування позивачем суми заборгованості з огляду на неправильність визначення площі земельної ділянки, яка перебувала у його користуванні та на наявність розбіжностей у рахунках.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 04 лютого 2005 року між ВАТ Вінницяметалопостач (правонаступником якого є ТДВ Вінницяметалопостач ) та Вінницькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 12 серпня 2005 року, за умовами якого з урахуванням додаткової угоди, ПАТ Вінницяметалопостач у платне строкове користування строком на 30 років отримало земельну ділянку загальною площею 3,1821 га, з яких 3,1620 га для виробничих потреб та 0,0201 га для громадських потреб, яка знаходиться за адресою: вул. Київська, 78 в м. Вінниці.

На указаній земельній ділянці на момент укладення договору оренди були розміщені об?єкти нерухомого майна та виробничі приміщення, що належали ВАТ Вінницяметалопостач .

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року, яке набрало законної сили 16 травня 2017 року, договір оренди земельної ділянки, укладений між ВАТ Вінницяметалопостач та Вінницькою міською радою розірвано.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 грудня 2013 року, ПАТ Вінницяметалопостач (правонаступником якого є ТДВ Вінницяметалопостач ) продав, а ОСОБА_3 придбав об?єкти нерухомого майна, що складає 23/100 частки комплексу виробничих будівель і споруд по АДРЕСА_1.

23 січня 2014 року між Вінницькою міською радою та ПАТ Вінницяметалопостач укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12 серпня 2005 року, якою внесено зміни щодо розміру орендної плати та викладено п. 11 договору в новій редакції.

Указані об'єкти нерухомого майна відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року перебували на орендованій позивачем у Вінницької міської ради земельній ділянці, за користування якою позивач сплачував орендну плату згідно вказаного договору.

Згідно з п. 10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 грудня 2013 року відповідач зобов?язався оформити свої права на земельні ділянки, на яких знаходяться придбані ним будівлі та споруди. До оформлення своїх прав на землю відповідач зобов?язався компенсувати на підставі виставлених рахунків усі витрати продавця - ПАТ Вінницяметалопостач , пов?язані з орендою землі, на якій знаходяться придбані відповідачем будівлі та споруди.

Отже, в даному випадку спір виник щодо неналежного виконання відповідачем умови договору купівлі-продажу з компенсації сум орендної плати.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ст. 21 цього Закону).

З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_3 не заперечує щодо виконання умови договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 грудня 2013 року, а саме щодо сплати суми заборгованості з компенсації за оренду земельних ділянок, які перебувають під придбаними ним об'єктами, але у разі об'єктивної наявності такої заборгованості.

До позовної заяви позивачем додано рахунки, а саме:

- рахунок № СФ-0006622 від 01 жовтня 2016 року за оренду земельної ділянки згідно договору суборенди від 01 червня 2014 року в сумі 9 092, 01 грн;

- рахунок № СФ-0007239 від 01 листопада 2016 року за компенсацію орендної плати за листопад 2016 року в сумі 9 092,01 грн;

- рахунок № СФ-0007414 від 01 грудня 2016 року за компенсацію орендної плати за грудень 2016 року в сумі 9 092, 01;

- рахунок № СФ-0000013 від 01 січня 2017 року за компенсацію орендної плати за січень 2017 року в сумі 9 637, 53 грн

- рахунок № СФ-0000115 від 01 лютого 2017 року за компенсацію орендної плати в сумі 9 637, 53 грн;

- рахунок № СФ-0000247 від 01 березня 2017 року за компенсацію орендної плати за березень 2017 року в сумі 9 637,53 грн;

- рахунок № СФ-0000403 від 01 квітня 2017 року за компенсацію орендної плати за квітень 2017 року в сумі 9 637,53 грн;

- рахунок № СФ-0000576 від 01 травня 2017 року за компенсацію орендної плати за період з 01 травня до 12 травня 2017 року в сумі 3 730, 66 грн (а.с. 8-15).

Так, згідно з довідкою, виданою директором ТДВ Вінницяметалопостач Шишлаковим В.Л. № 18 від 14 травня 2018 року за ОСОБА_3 за 2014 рік станом на 01 січня 2015 року по даним бухгалтерського обліку рахується переплата по компенсації орендної плати на суму 2 002, 97 грн. Дана переплата була зарахована в рахунок оплати орендної плати за земельну ділянку на 2015 рік.

Загальна сума нарахування ОСОБА_3 компенсації орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік складає 150 116,25 грн без ПДВ, що становить на місяць по 12 509, 69 грн.

З 21 жовтня 2015 року сума компенсації орендної плати зменшилася у зв?язку з відчуженням ОСОБА_3 споруди площею 2 880 м 2 .

Отже, загальна сума нарахування орендної плати склала 137 923,14 гривень.

ОСОБА_3 сплачено за 2015 рік компенсацію орендної плати на загальну суму 115 412,60 грн., сума заборгованості склала 22 510, 54 гривень.

За 2016 рік загальна сума нарахування ОСОБА_3 орендної плати (з урахуванням збільшення нормативної грошової оцінки землі та зміни площі земельної ділянки) склала 112 891, 15 грн. ОСОБА_3 сплачено 90 935, 35 грн, сума заборгованості склала 21 955, 80 гривень.

Загальна сума нарахування компенсації орендної плати за 2017 рік (за період з 01 січня до 12 травня 2017 року), з урахуванням збільшення нормативної грошової оцінки землі, склала 42 280, 78 грн. ОСОБА_3 сплачено в рахунок компенсації орендної плати 17 342,24 грн., заборгованість склала 24 938, 54 гривень.

Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 за заявлений позивачем період, а саме з 01 січня 2015 до 12 травня 2017 року складає 67 401, 91 грн (Т. 2 а.с. 13-16).

Отже, у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов?язань, у ОСОБА_3 перед позивачем існує несплачена заборгованість з компенсації орендної плати за користування земельною ділянкою за договором купівлі-продажу від 21 грудня 2013 року в сумі 67 401,91 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо розбіжності в сумах, зазначених в рахунках, які пред?явлені відповідачу, в апеляційній скарзі представник позивача пояснив, що така розбіжність виникла у зв?язку з помилковим нарахуванням сум податку на додану вартість, які не підлягали сплаті відповідачем та неврахуванням зміни розміру земельної ділянки у зв?язку з відчуженням об?єкта нерухомого майна. Позивачем було проведено коригування та надано відповідачу уточнений рахунок на меншу суму. Сума заборгованості з компенсації орендної плати заявлена позивачем без урахування ПДВ та співпадає із сумами, які зазначені в рахунках, наданих відповідачу без врахування ПДВ, а тому на суму заборгованості ці розбіжності не вплинули.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті компенсації орендної плати з огляду на те, що відповідачем неналежно виконувалися умови договору купівлі-продажу, що підтверджується відповідними доказами (Т.1 а.с. 80-120).

Відповідач, погоджуючись із зобов?язанням, що виникло на підставі договору купівлі-продажу з компенсації орендної плати, не погоджується із сумою такої заборгованості, при цьому належними та допустимими доказами не спростовує наданий позивачем розрахунок.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не встановив характер спірних правовідносин, дійсних прав і обов'язків сторін, які виникли з договору щодо компенсації орендної плати та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Зазначене суттєво вплинуло на законні права позивача у справі та призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки при вирішенні спору, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, то апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТДВ Вінницяметалопостач підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за подання позовної заяви в сумі 1 461, 59 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 2 400 грн, а всього в сумі 3 861, 59 гривень.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Вінницяметалопостач задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2018 року скасувати.

Позов Товариства з додатковою відповідальністю Вінницяметалопостач до ОСОБА_3 про стягнення заборгованість по сплаті компенсації орендної плати за користування земельною ділянкою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Київська, 78, код ЄДРПОУ 01880575) заборгованість по сплаті компенсації орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 67 401, 91 грн (шістдесят сім тисяч чотириста одна гривня 91 коп).

Стягнути з ОСОБА_3 ( зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Вінницяметалопостач (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Київська, 78, код ЄДРПОУ 01880575) судовий збір в сумі 3 861, 59 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис В.П. Рибчинський

Підпис В.В. Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький