Постанова

від 10.09.2018 по справі 910/22043/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. Справа№ 910/22043/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.09.20118 року по справі №910/22043/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського національного університету будівництва та архітектури

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018, повний текст якого складено 21.05.2018

у справі №910/22043/17 (суддя Мудрий С.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд"

до Київського національного університету будівництва та архітектури

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ББГ-Сервіс"

про стягнення 309 211,01 грн

та за зустрічним позовом Київського національного університету будівництва і архітектури

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд"

про визнання договору підряду від 28.07.2015 року недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" (надалі- позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету будівництва та архітектури (надалі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення боргу у сумі 309 211,01 грн., що виник за договором підряду від 28.07.2015, та право вимоги за яким позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги №04/10/17 від 03.10.2017, укладеного між позивачем та третьої особою.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати за виконані позивачем підрядні роботи, що є порушенням п. 2.1, п. 3.1 договору підряду від 28.07.2015 та ст.ст. 525, 530, 546, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України та 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

30.01.2018 року через відділ документального забезпечення до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Київського національного університету будівництва та архітектури (надалі - позивач за зустрічним позовом) до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання договору підряду від 28.07.2015 року недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилався на те, що договір підряду від 28.07.2015 ректор КНУБА ОСОБА_2 не підписував, для перевірки даного факту відповідачем надано зразок підпису ректора КНУБА - ОСОБА_2 Крім того, за зустрічним позовом наголошено на явній невідповідності укладення спірного договору встановленій відповідачем внутрішній процедурі укладення господарських договорів, у тому числі відсутність погодження підрозділів, відсутність номера на договорі, відсутність реєстрації договору в органах казначейської служби та звернення про оплату через два роки після укладення договору. Відповідач стверджував, що йому стало відомо про наявність спірного договору лише після отримання позову від ТОВ "Укрголовспецбуд" про стягнення заборгованості у сумі 309 211,01 грн. Посилався на порушення ст.ст. 162-164, 180 Господарського кодексу України та ст. 203, 215, 237-239 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 первісні позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Київського національного університету будівництва і архітектури на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" основний борг в розмірі 309 211,01 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов виходив з того, що вимоги про стягнення боргу є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, мотивував його відсутністю належних підстав у відповідності до закону для визнання договору підряду від 28.07.2015 недійсним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Київський національний університет будівництва і архітектури звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/22043/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов про визнання недійсним договору підряду від 28.07.2015, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційного оскарження обґрунтовано тим, що договір підряду від 28.07.2015 ректор КНУБА ОСОБА_2 не підписував. Позивачем за зустрічним позовом надано зразок підпису ректора КНУБА ОСОБА_2, засвідчений начальником відділу кадрів КНУБА ОСОБА_3, посилаючись на який, скаржник стверджує про невідповідність підпису на договорі підряду від 28.07.2015 ректору КНУБА ОСОБА_2, що на його думку є підставою недійсності договору; також посилався на відсутність зазначення номера договору; на відсутність обліку спірного договору в органах казначейства, на відсутність погодження договору в установленому порядку структурними підрозділами університету, а саме невідповідність наказу №214 від 22.05.2014, тощо. Також, скаржник вказав, що загальною площею згідно договорів підряду по яким були виконанні і сплачені роботи є 1396,16 кв.м., в той же час по документам площа по утепленню фасаду актової зали є 2 223,78 кв.м., що на 968 кв.м перевищує площу, яка передбачена робочим проектом, що на думку апелянта, також є підставою недійсності договору підряду. Серед іншого, скаржник, посилаючись на п. 12.6 договору підряду вказав, що відступлення права вимоги може бути лише за його згодою, а тому, оскільки він не надавав своєї згоди на відступлення права вимоги, то ТОВ "Укрголовспецбуд" не має права звертатися від імені ТОВ "ББГ-Сервіс" незважаючи на підписання договору про відступлення від 03.10.2017 №04/10/17.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" у письмових поясненнях просив колегію суддів апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 залишити без змін, як таке, що прийнято у відповідності до вимог чинного закону. Крім того, наголосив, що Київський національний університет будівництва та архітектури не оспорював укладений між позивачем та третьою особою договір про відступлення права вимоги №04/10/17 від 03.10.2017, а за зустрічним позовом лише ставить вимогу про визнання недійсним договору підряду від 28.07.2015.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

10.09.2018 в судове засідання представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ББГ-Сервіс" не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 про відкриття апеляційного провадження, від 27.08.2018 надсилались апеляційним судом за адресою, що вказана у матеріалах справи та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 37143539 - 01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛАВРСЬКА, будинок 16. Однак, зазначені ухвали суду повернуті з відміткою пошти за закінченням встановленого терміну зберігання та ручним написом на конверті вибула .

Інша адреса третьої особи за матеріалами справи відсутня, сторонами не повідомлялась.

Таким чином, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано заздалегідь за належною адресою, зокрема зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, інша адреса сторонами не повідомлялась, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

Крім того, частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка учасників справи обов'язковою не визнавалась, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представників позивача і відповідача за первісним позовом.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Київського національного університету будівництва і архітектури залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 28.07.2015 року між Київським національним університетом будівництва та архітектури (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ББГ-Сервіс" (підрядник) укладено договір підряду.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується виконати власними силами, засобами та матеріалами поточний ремонт приміщення КНУБА (надалі - роботи), а саме: актового залу КНУБА (далі - об'єкт) у відповідності до завдання замовника.

Роботи виконуються на об'єкті замовника: м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 31 (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору, ціна договору становить згідно із договірною ціною (додаток №1 до цього договору): 257 657,84 грн., крім того ПДВ 20% - 51 535,17 грн., всього - 309 211,01 грн. в т.ч. ПДВ.

Підрядник приступає до виконання робіт за договором протягом 2-х днів з дня підписання сторонами договору та надання замовником фронту робіт (п.4.1 договору).

Строки виконання робіт з дати підписання цього договору до 31.12.2016 року (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 5.1 договору виконані роботи приймаються шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

Матеріали справи містять копії підписаних сторонами та скріплених печатками Київського національного університету будівництва та архітектури та товариством з обмеженою відповідальністю "ББГ-Сервіс" акт приймання виконаних робіт за серпень 2015 року по договору №б/н від 28.07.2015 року на загальну суму 309 211,01 грн.

Частиною 1 статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата за виконані роботи проводиться шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок підрядника на підставі форм №Б-2в (акт приймання виконаних робіт) та КБ-3 (довідка про вартість виконаних робіт та витрат).

Таким чином, з моменту підписання акту та довідки про вартість виникло господарсько-правове зобов'язання оплатити позивачу (за первісним позовом) вартість виконаних ним робіт. Враховуючи, що укладеним сторонами у справі договором не встановлено строк проведення розрахунків, то зобов'язання повинно бути виконаним у розумні строки.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати по договору від 28.07.2015 року.

В свою чергу, 03.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "ББГ-Сервіс" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №04/10/17, відповідно до п.1.1 якого передбачено, що за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором підряду від 28 липня 2015р. (основний договір), укладений між первісним кредитором та Київським національним університетом будівництва та архітектури (боржник).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1.2 договору, за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором у сумі 309 211,01 грн.

Право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 309 211,01 грн. за основним договором підтверджується наступним актом виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього договору і передається первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору: акт від 31 серпня 2015р. на суму 309 211,01 грн. (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором.

Перехід прав та обов'язків від первинного кредитора до нового кредитора по основному договору підряду від 28 липня 2015р. відбувається в момент підписання даного договору відступлення права вимоги (п.2.2 договору).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, пунктом 12.6 Договору підряду, що укладений між Київським національним університетом будівництва та архітектури та Товариством з обмеженою відповідальністю "ББГ-Сервіс" визначено, що перевід зобов'язань і уступка права вимоги за Договором можливі лише за письмового погодження сторін. (т. 1 а/с 21)

Тобто сторони узгодили взаємно кореспондуючі права на погодження відступлення права вимоги або на непогодження такого відступлення.

Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази письмового погодження Київського національного університету будівництва та архітектури на відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ББГ-Сервіс" зобов'язань за договором підряду на користь нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд".

Як слідує з матеріалів справи, Київський національний університет будівництва та архітектури неодноразово посилається на вказане у п. 12.6 договору підряду застереження, проте вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №04/10/17 від 03.10.2017 не заявив. Натомість, університетом подано зустрічну позовну заяву вже до нового кредитора згідно договору про відступлення права вимоги - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд", у якій він просив визнати недійсним договір підряду від 28 липня 2015р., що було укладено між університетом та первісним кредитором ТОВ "ББГ-Сервіс".

З огляду на зауваження скаржника, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України (в зазначеній редакції), при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

До того ж, ч. 5 ст. 269 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), якою визначено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету будівництва та архітектури про стягнення боргу у сумі 309 211,01 грн., що виник за договором підряду від 28.07.2015, та право вимоги за яким позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги №04/10/17 від 03.10.2017, укладеного між позивачем та третьої особою. Також, за зустрічним позовом Київський національний університет будівництва та архітектури звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" про визнання договору підряду від 28.07.2015 року недійсним.

Обставин звернення позивача за зустрічним позовом до господарського суду з заявою про зміну чи уточнення позовних вимог судом не встановлено.

В той же час, як вже було зазначено, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідно до практики Європейського суду (справи Aviakompaniya A.T.I., ZAT v. Ukraine Sokurenko and Strygun v. Ukraine (nos. 29458/04 and 29465/04), Bazalt Impeks TOV v. Ukraine (no. 39051/07, 1 December 2011), Veritas v. Ukraine (no. 39157/02, 13 November 2008), вийшовши за межі своїх повноважень, чітко викладених у Господарському процесуальному кодексі, суд не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції відносно даного провадження.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності у суду процесуального права виходити у рішенні за межі позовних вимог, викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 №910/15493/17, від 19.07.2018 №910/17827/17.

Таким чином, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині первісного позову про стягнення боргу, колегія суддів враховує, що попри наявність застереження визначеного у п. 12.6 договору підряду, договір про відступлення права вимоги №04/10/17 від 03.10.2017 наразі є чинним, інших доказів матеріали справи не містять.

Так, 10.11.2017 року з огляду на договір про відступлення права вимоги, позивачем за первісним позовом (новим кредитором) на адресу відповідача направлена вимога щодо сплати коштів у розмірі 309 211,01 грн. (т.1 а/с 32-34)

В матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати по договору від 28.07.2015 року.

Відповідач (за первісним позовом), заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що відповідно до договору від 28.07.2015 року позивачем роботи не виконувались, в зв'язку з чим і не була здійснена оплата. Проте, фактично вищезазначені роботи виконувалися та оплачувалися згідно наступних договорів підряду:

- згідно договору підряду від 05.12.2013р. №05/12 виконані роботи з капітального ремонту фасаду актової зали КНУБА площею 310,62 кв.м (тобто частина робіт, що передбачена: Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 249 999,53 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 15 серпня 2015 року на суму 325 021,15 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 309 211,01 грн.), що підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 19.12.2013р. Договір був зареєстрований і взятий на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві 12 грудня 2013 року, 27 грудня 2013 року здійснена оплата виконаних робіт у сумі 159 358,34 грн.;

- згідно договору підряду № 100 від 12 лютого 2016 року виконані роботи з капітального ремонту фасаду актової зали КНУБА площею 175 кв.м (тобто частина робіт, що передбачена: Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 249 999,53 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 15 серпня 2015 року на суму 325 021,15 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 309 211,01 грн.), що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних робіт за лютий 2016 року від 12.02.2016. Договір був зареєстрований і взятий на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві 15 лютого 2016 року, 16 лютого 2016 року, здійснена оплата виконаних робіт у сумі 100 000,00 грн.;

- згідно договору підряду №2408 від 25 серпня 2016 року виконані роботи по капітальному ремонту приміщення КНУБА, а саме: основного залу площею 255 кв.м (тобто частина робіт що передбачена: Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 249 999, 53 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 15 серпня 2015 року на суму 325 021,15 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 309 211,01 грн.), що підтверджується Актом № 2508 приймання виконаних робіт за серпень 2016 року від 25.08.2016 р. Договір був зареєстрований 26 серпня 2016 року і взятий на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві. 29 серпня 2016 року здійснена оплата виконаних робіт в сумі 135 420,34 грн.;

- згідно договору підряду № 20/03 від 20.03.2017 року виконані роботи з капітального ремонту актової зали КНУБА площею 91,5 кв.м (тобто частина робіт, що передбачена: Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 249 999, 53 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 15 серпня 2015 року на суму 325 021,15 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 31 серпня 2015 року на суму 309 211,01 грн.), що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних робіт за березень 2017 року від 20.03.2017р. Договір був зареєстрований і взятий на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві 15 лютого 2016 року, 16 лютого 2016 року, здійснена оплата виконаних робіт у сумі 49 839,76 грн.

Таким чином, відповідач за первісним позовом наголосив, що згідно договору підряду №05/12, договору підряду № 100, договору підряду №2408, договору підряду №20/03 відповідачем на користь позивача сплачено 444 618,44 грн., за виконані роботи, які передбачені договором б/н від 28 липня 2015 року. В свою чергу, відповідач також вказав, що інші види робіт, а саме передбачені п.п.1,2,3,4 Акту №1 від 31.08.2015 приймання виконаних будівельних робіт ним не сплачувались, оскільки не виконувались позивачем.

Серед іншого, відповідач за первісним позовом звернув увагу, що ТОВ ББГ-Сервіс не погоджувало відступлення права вимоги з КНУБА, як передбачено п. 12.6 Договору, а тому, ТОВ Укрголовспецбуд не має права як новий кредитор звертатися від імені ТОВ ББГ-Сервіс .

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, визнає необґрунтованими наведені посилання відповідача (за первісним позовом), як підставу для скасування рішення суду, беручи до уваги наступне.

За результатом дослідження наданих копій договорів, встановлено, що зокрема, договір №05/12 від 05.12.2013 року укладений між Київського національного університету будівництва та архітектури та приватним підприємством "Бізнес Буд Груп", а не з товариством з обмеженою відповідальністю "ББГ Сервіс", як зазначено відповідачем. Кошти в розмірі 159 358,34 грн. за виконання робіт по договору №05/12 від 05.12.2013 року були перераховані на рахунок ПП "Бізнес Буд Груп".

Також, надані договори №100 від 12.02.2016 року, №2408 від 25.08.2016 року та №20/03 від 20.03.2017 року підтверджують виконання робіт ТОВ "ББГ Сервіс" у 2016-2017 роках, а, у справі предметом розгляду є виконання робіт у 2015 році.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази закупівлі будівельних матеріалів у 2015 році (договір поставки №01-04/14 від 01.04.2014 року, видаткові накладні № 10 від 17.06.2015 року, №12 від 02.07.2015 року, №17 від 31.07.2015 року, №18 від 31.07.2015 року та платіжні доручення №117 від 31.07.2015 року, №118 від 31.07.2015 року, №85 від 02.07.2015 року та №78 від 17.06.2015 року). Також, у клопотанні ТОВ "ББГ-Сервіс" зазначено, що у 2015 році товариство активно здійснювало свою господарську діяльність виконуючи підрядні роботи. У зв'язку з цим, періодично поповнювало склад будівельними матеріалами, які в подальшому використовувались у своїй господарській діяльності. Безпосередньо, при виконанні будівельних робіт у відповідача на підставі договору від 28.07.2015 року, багато матеріалів було використано зі складу, закуплених до дати укладення договорів, зокрема 02.07.2015 року та 17.06.2015 року.

Серед іншого, відповідач також заперечував факт підписання акту від 31.08.2015 приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість цих робіт форми КБ-3, посилаючись на невідповідність підпису на цих документах справжньому підпису ректора університету - ОСОБА_2.

Щодо зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З наявного в матеріалах справи акту приймання виконаних робіт за серпень 2015 року вбачається, що він підписаний замовником ОСОБА_2 та скріплений печаткою Київського національного університету будівництва та архітектури. (т. 1 а/с 29)

Відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Разом з тим, з письмових пояснень, що наявні у матеріалах справи, а також з пояснень, що здійснені представником скаржника у судовому засіданні, слідує, що відповідач (за первісним позовом) не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненої на Акті приймання виконаних робіт від за серпень 2015 та Довідці про вартість цих робіт форми КБ-3 на загальну суму 309 211,01 грн., а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача за первісним позовом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції, у даному випадку - прийнятті виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати по договору від 28.07.2015 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 309 211,11 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Інші посилання щодо неналежності підпису на документах ректору Київського національного університету будівництва і архітектури колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначені ствердження не підтверджено жодними доказами та базуються лише на усних посиланнях. В той же час, доводи скаржника на те, що ним до матеріалів справи приєднано зразок підпису ректора Київського національного університету будівництва та архітектури ОСОБА_2 не є належним доказом вищевказаних тверджень в розумінні ст. 76, 77, 78 ГПК України.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, оскільки факт наявності основної заборгованості за договором підряду у відповідача за первісним позовом перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога первісного позову про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 309 211,01 грн. вартості виконаних та прийнятих будівельних робіт є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку відповідача за первісним позовом, договір підряду від 28.07.2015 року зі сторони Київського національного університету будівництва та архітектури не було підписано ректором ОСОБА_2, як в ньому зазначено, що є підставою недійсності цього договору.

Так, позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи свою правову позицію вказав, що в університеті існує певна процедура укладання господарських договорів, яка передбачена внутрішнім наказом по університету від 22.05.2014 р. № 214 "Про врегулювання процедури внутрішньо погодження проектів документів у КНУБА", а саме п.п. 8 п. 1 передбачено - керівникам структурних підрозділів КНУБА, які забезпечують підготовку та вносять проекти документів на підпис, погоджувати їх шляхом проставлення віз таких посадових осіб (господарські та інші договори): проректор за напрямком роботи; начальник відділу майна; начальник структурного підрозділу за компетенцією, головний інженер, начальник планово - фінансового відділу, головний бухгалтер, начальник юридичного відділу. В представленому відповідачем договорі під прізвищем ректора КНУБА, ОСОБА_2 проставлений підпис ОСОБА_5 (на час підписання договору), проректора з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку та головного інженера ОСОБА_6, а всі інші візи відповідальних осіб - відсутні. Тобто, укладений договір був підписаний ОСОБА_5 без погодження з іншими структурними підрозділами позивача відповідно до зазначеного вище наказу. Окрім того, відповідно до посадової інструкції проректора з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку, п. 22 визначено, що проректор з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку має право підпису бухгалтерських, фінансово - економічних та інших документів, визначених наказом ректора КНУБА і лише за його вказівкою. Також, згідно з наказом КНУБА від 17.12.2014 №522 "Про розподіл обов'язків між ректором та проректорами Київського національного університету будівництва і архітектури" п. 15 передбачено, що проректор з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку, ОСОБА_5 лише забезпечує приймання та оформлення документів щодо поставки товарів, виконання робіт, надання послуг.

Оскільки, відсутні накази чи доручення на підписання від імені позивача договорів ОСОБА_5, договір є недійсним. Керуючись ч.1 ст. 207 ГК України, ч.2 ст. 203, ч.1, 3 ст.215, ст. 237-239 ЦК України позивач за зустрічним позовом просить договір підряду від 28.07.2015 року визнати недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч.1 статті 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Колегія суддів зауважує, що в процесі судового розгляду зустрічного позову не встановлено факту порушення під час укладення спірного договору імперативних приписів цивільного чи господарського законодавства, факту порушення спеціальної правосуб'єктності, тощо. Сама по собі наявність у відповідача (позивача за зустрічним позовом) певного матеріального інтересу не може бути підставою для визнання недійсним укладеного сторонами у справі господарського договору або його окремих частин.

Матеріли справи не містять належних та допустимих доказів того, що підпис на договорі підряду від 28.07.2015 року зі сторони Київського національного університету будівництва та архітектури до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" підписаний не ректором ОСОБА_2, а іншою особою.

Позивачем за зустрічним позовом надано зразок підпису ректора КНУБА ОСОБА_2, засвідчений начальником відділу кадрів КНУБА ОСОБА_3 Посилаючись на вказаний зразок, скаржник стверджує про неналежність та невідповідність підпису на договорі підряду від 28.07.2015 ректору КНУБА ОСОБА_2, що на його думку є підставою недійсності договору.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги наведенні ствердження скаржника як підставу недійсності спірного договору, виходячи з того, що зразок підпису ректора, наданий позивачем не є належним доказом первинного характеру у відповідності до ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України. Інших обгурнтованих доказів в підтвердження своєї позиції скаржником не надано.

Що стосується наказу по університету від 22.05.2014 р. №214 "Про врегулювання процедури внутрішньо погодження проектів документів у КНУБА", він є актом індивідуальної дії (внутрішнім), який не може встановлювати обов'язки та обмежувати права осіб, на яких дія такого акту не поширюється (в тому числі з огляду на те, що він не міг бути відомий іншим особам, крім самого КНУБА).

До того ж, дотримання чи не дотримання внутрішніх процедур погодження документів посадовими особами відповідача (позивача за зустрічним позовом) знаходиться в галузі трудового права і не може мати прямим правовим наслідком недійсність господарсько-правових зобов'язань. Крім того, не може слугувати свідченням того, що підрядні роботи не виконувались взагалі.

Між тим, не може слугувати підставою недійсності договору також посилання на відсутність зазначення номера договору. Наявність або відсутність нумерації правочину не є предметом правового регулювання і знаходиться виключно у площині інтересів учасників цих відносин з огляду на зручність, можливо внутрішні правила підприємств. Наявність або відсутність нумерації договору ніяким чином не може впливати на чинність цих правочинів.

Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача (за зустрічним позовом) про відсутність обліку спірного договору в органах казначейства, оскільки цей обов'язок є адміністративно-правовим обов'язком відповідача (позивача за зустрічним позовом). Зазначене не може створювати підстав для накладення санкції на позивача (первісного позову) у вигляді безкоштовного виконання підрядних будівельних робіт.

Встановивши відсутність покладених в основу зустрічного позову фактичних та правових підстав, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, як недоведеного та необґрунтованого.

Серед іншого, звертає на себе увагу і те, що зустрічний позов Київського національного університету будівництва і архітектури про визнання договору підряду від 28.07.2015 року недійсним пред'явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецбуд" (нового кредитора згідно договору про відступлення права вимоги від 03.10.2017). Водночас, оскаржений договір підряду від 28.07.2015, укладено між Київським національним університетом будівництва і архітектури та Товариством з обмеженою відповідальністю "ББГ-Сервіс". (третя особа за первісним позовом).

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем (за первісним позовом) не наведено.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Київського національного університету будівництва і архітектури є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Київського національного університету будівництва та архітектури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 по справі №910/22043/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 по справі №910/22043/17 залишити без змін.

3. Повернути матеріали справи №910/22043/17 до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

С.А. Гончаров