Рішення

від 22.08.2018 по справі 910/4336/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2018Справа № 910/4336/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг" (01015, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОНАВОДНИЦЬКА, будинок 2-20; код ЄДРПОУ 35372268)

до Корпорації Комунальна корпорація "Київавтодор" (01133, м. Київ, ВУЛИЦЯ КОМАНДАРМА КАМЕНЄВА, будинок 6; код ЄДРПОУ 03359026)

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пожежі

Представники учасників справи:

від позивача: Дзецько Д.А. - довіреність від 01.03.2018 року;

від позивача: Глушков В.О. - довіреність від 01.03.2018 року;

від відповідача: Коваль К.М. - довіреність №01-19/12/1085 від 23.03.2018 року;

від відповідача: Гурський М.Р. - дог. про надання правової допомоги №1802-02 від 02.02.18 та ордер серії КВ№391395 від 02.02.2018р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг" до Корпорації Комунальна корпорація "Київавтодор" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пожежі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення Відповідачем будівельно-ремонтних робіт транспортної розв'язки на перетині просп. Леся Курбаса з вул. Гната Юри і вул. Володимира Покотила, було пошкоджено електромагістраль до якої під'єднаний Комплекс Позивача, через дані пошкодження і виникли аварійні режими в роботі електромережі, що й призвело до короткого замикання і, як наслідок, спричинило пожежу в приміщені Позивача.

З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 11 030 709,00 грн. - шкоди, заподіяної внаслідок пожежі (з яких: 5 306 578,00 грн. - вартості знищеного та пошкодженого внаслідок пожежі приміщень; 5 724 131,00 грн. - не отриманої вигоди від експлуатації майна (надання в оренду)).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 06.06.2018 року.

30.05.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 року відкладено підготовче засідання на 19.06.2018 року.

18.06.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 року підготовче провадження у справі 910/4336/18 закрито; розгляд справи по суті призначено на 18.07.2018 року.

27.06.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

13.07.2018 року представник позивача подав заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

У судовому засіданні 18.07.2018 року оголошено перерву до 01.08.2018 року.

У судовому засіданні 01.08.2018 року оголошено перерву до 22.08.2018 року.

В судовому засіданні 22.08.2018 року судом відмовлено в задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 22.08.2018 року представник позивача позовні вимог підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 22.08.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київбізнесхолдинг (далі по тексту - відповідач) є власником нежитлових будівель комплексу громадського призначення в складі станції лінії швидкісного трамваю Гната Юри (літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, Л, М, К) загальною площею 644,50 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса (просп. 50-річчя Жовтня), буд. 46 (далі по тексту - Комплекс) на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В. 31 жовтня 2012 року за реєстровим №2384 та Акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 31 жовтня 2012 року.

Право власності Позивача на Комплекс зареєстровано в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №36392941 від 23.11.2012 року.

14.09.2017 року в зазначеному Комплексі сталася пожежа, в результаті якої пошкоджено та знищено приміщення будівель літ. И та літ. К., що підтверджується листом Святошинського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві №25/2694 від 09.10.2017 року.

Згідно Технічного висновку №70 щодо встановлення причини виникнення пожежі, складений 18.09.2017 року Дослідно-випробувальною лабораторією Аварійно-рятувального загону Спеціального призначення ГУ ДСНС України в м. Києві та зареєстрований за №78 (далі - Технічний висновок), найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі , яка сталася 14 вересня 2017 року, - є виникнення аварійних режимів в роботі електромережі .

При цьому, зі змісту Технічного висновку слідує, що причиною виникнення аварійних режимів в роботі електромережі може бути пошкодження електромагістралі, до якої приєднаний Комплекс, що сталося внаслідок проведення будівельно-ремонтних робіт із застосуванням спеціальної техніки (екскаватора).

В позовні заяві позивач вказує, що капітальний ремонт доріг проводився силами та засобами Корпорації Комунальна корпорація КИЇВАВТОДОР (далі по тексту - відповідач), а тому на думку позивача в результаті господарської діяльності відповідача пошкоджено електромагістраль, що й спричинило пожежу в Комплексі Позивача. Отже, відповідальною особою за завдану шкоду є саме Відповідач.

Згідно з звітом про експертну грошову оцінку майна від 20.02.2018 року ринкова вартість нежитлових будівель комплексу громадського призначення в складі станції лінії швидкісного трамваю Гната Юри , загальною площею 264,30 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса (просп.. 50-річчя Жовтня), буд. 4-Б (літери И, К), становить 5 306 578,00 грн. Вказану суму позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позивач також вказує, що в результаті пожежі ним була втрачена вигода (неодержаний прибуток), на який він розраховував у разі подальшого безперебійного ведення власної господарської діяльності, а саме, якби дії Відповідача не спричинили пожежу в Комплексі.

Так, станом на 14.09.2017 року приміщення будівель Комплексу літ. И та літ. К перебували в оренді фізичних та юридичних осіб, згідно наступних договорів:

- у ТОВ АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ТМ згідно Договору оренди нежитлових приміщень №1/2015- Ю/К Від 01.10.2015 року;

- У ТОВ ГЛОБАЛ КРЕДИТ згідно Договору оренди нежитлових приміщень №186 ГЮ-01/01/17 від 01.01.2017 року;

- у Повного товариства ЛОМБАРД ДОНКРЕДИТ ТОВ ІНТЕР-Р1ЕЛТІ І КОМПАНІЯ згідно Договору оренди нежитлових приміщень №172 ГЮ-01/09/16 від 01.09.2016 року;

- у ФОП Очігава Оксани Валеріївни згідно Договору оренди нежитлових приміщень №159-01/03/l6 від 01.03.2016 року;

- у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК згідно Договору оренди частини приміщень №1-БТ від 01.10.2015 року;

- у ТОВ ПРОСТО ПЕРУКАРНЯ згідно Договору оренди нежитлових приміщень №151-01/01/16 від 01.01.2016 року;

- у ФОП Степаненка Андрія Юрійовича згідно Договору оренди нежитлових приміщень №147- 01/12/15 від 01.12.2015 року;

- у ФОП Чайка Романа Григоровича згідно Договору оренди нежитлових приміщень №153- I 01/12/15 від 01.12.2015 року.

Однак, у зв'язку із пошкодженням/знищенням орендованих приміщень, останні є небезпечними для знаходження людей та знаходяться у непридатному для подальшої експлуатації стані, а тому не можуть використовуватися орендарями відповідно до умов зазначених Договорів. Як наслідок, Позивач позбавлений можливості отримувати прибуток, на який він розраховував при здачі приміщень в оренду у вигляді орендних платежів.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку майна від 20.02.2018 року розмір упущеної вигоди у вигляді не отриманої орендної плати за користування приміщеннями становить 5 724 131, грн. Зазначену суму позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обгрнутування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення Відповідачем будівельно-ремонтних робіт транспортної розв'язки на перетині просп. Леся Курбаса з вул. Гната Юри і вул. Володимира Покотила, було пошкоджено електромагістраль до якої під'єднаний Комплекс Позивача, через дані пошкодження і виникли аварійні режими в роботі електромережі, що й призвело до короткого замикання і, як наслідок, спричинило пожежу в приміщені Позивача, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 030 709,00 грн. - шкоди, заподіяної внаслідок пожежі (з яких: 5 306 578,00 грн. - вартості знищеного та пошкодженого внаслідок пожежі приміщень; 5 724 131,00 грн. - не отриманої вигоди від експлуатації майна (надання в оренду)).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за статтею 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є стягнення 11 030 709,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, яка спричинена діями відповідача (проведення відповідачем будівельно-ремонтних робіт транспортної розв'язки на перетині просп. Леся Курбаса з вул. Гната Юри і вул. Володимира Покотила).

Корпорація Комунальна корпорація Київавтодор створена згідно з рішенням Київської міської ради від 14.03.2002р. №321/1755 та згідно своєї статутної діяльності виконує функції замовника по будівництву, реконструкції та капітальних ремонтів шляхів та шляхово-транспортних споруд.

Відповідно до п. 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198, ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Оскільки Відповідач, у розумінні норм законодавства України не є дорожньо-експлуатаційною організацією, та в свою чергу, не є балансоутримувачем шляхів та шляхово-транспортних споруд, а лише виступає замовником робіт з будівництва, реконструкції та капітальних ремонтів шляхів та шляхово-транспортних споруд, твердження Позивача, що саме відповідач проводив капітальний ремонт власними засобами та силами - є хибним та не відповідає дійсним обставинам справи.

29.05.2017 року Відповідачем, як замовником, укладено договір №81-11 від 29.05.2017 (далі по тексту - Договір) з Приватним підприємством Київшляхбуд (далі по тексту - Виконавець) за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання виконати роботи з капітального ремонту автодорожньої частини кільцевої транспортної розв'язки на перетині проспекту Леся Курбаса та вулиць Гната Юри і Картвелішвілі у Святошинському районі.

Згідно з п. 3.1 Договору, строк виконання робіт з червня 2017 по грудень 2018.

Виконавець зобов'язаний забезпечити на об'єкті будівництва дотримання правил, норм та стандартів (п. 6.4.3 Договору).

Виконавець забезпечує дотримання на ділянці виконання робіт норм пожежної безпеки (п. 13.1 Договору).

Виконавець несе відповідальність за дотримання його персоналом та найнятих ним субпідрядних організацій безпеки виконання робіт, вимог пожежної безпеки (п. 13.2 Договору).

Виконавець несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам у результаті нещасних випадків, що сталися внаслідок недотримання Виконавцем вимог пожежної безпеки.

Виконавець бере на себе зобов'язання щодо врегулювання спорів при настанні нещасних випадків, участі в установленому порядку під час розгляду відповідних справ у судах України (п. 13.5 Договору).

За збитки, завдані третій стороні Виконавцем при виконанні умов цього Договору, відповідає Виконавець (п. 15.1 Договору).

Таким чином, відповідальність за дотримання норм пожежної безпеки, відшкодування шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку у зв'язку з недотриманням норм пожежної безпеки, згідно умов Договору, не є обов'язком відповідача, а обов'язком Приватного підприємство Київшляхбуд за умовами Договору №81-11 від 29.05.2017 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

Таким чином, відшкодування шкоди може здійснюватися виключно винною особою, якої з матеріалів справи не вбачається. Також з наданих Позивачем доказів не вбачається й наявності неправомірної поведінки Відповідача та причинного зв'язку між пожежею та протиправною поведінкою Відповідача.

Адже у технічному висновку щодо встановлення причини виникнення пожежі, яка сталася 14.09.2017 за адресою: м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 4-Б зазначено, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є виникнення аварійних режимів в роботі електромережі.

У зазначеному висновку не вказано, що саме аварійний режим роботи електромережі був викликаний пошкодженням кабелю, який був пошкоджений саме екскаватором Відповідача.

Зазначений Висновок не доводить вини Відповідача, а також не доводить наявності протиправної його поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а лише вказує на ймовірну причину виникнення пожежі , тобто на припущення .

В підтвердження своїх вимог позивач посилається на власні припущення того, що відповідачем проводився капітальний ремонт власними засобами та силами, однак позивачем не враховано того, що відповідач не є дорожньо-експлуатаційною організацією, та не є балансоутримувачем шляхів та шляхово-транспортних споруд, а лише виступає замовником робіт з будівництва, реконструкції та капітальних ремонтів шляхів та шляхово-транспортних споруд, в зв'язку з чим між відповідачем та Приватним підприємством Київшляхбуд укладено договір №81-11 від 29.05.2017 року.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 11 030 709,00 грн. (з яких: 5 306 578,00 грн. - вартості знищеного та пошкодженого внаслідок пожежі приміщень; 5 724 131,00 грн. - не отриманої вигоди від експлуатації майна (надання в оренду)).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 773-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 18.09.2018 року.