Постанова

від 25.04.2019 по справі 910/4336/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2019 р. Справа№ 910/4336/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.08.2018 (повний текст рішення підписано 18.09.2018)

у справі №910/4336/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг"

до Корпорації Комунальна корпорація "Київавтодор"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Київшляхбуд"

про відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок пожежі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг" (далі - позивач, ТОВ "Київбізнесхолдинг") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації Комунальна корпорація "Київавтодор" (далі - відповідач, Корпорація Київавтодор ) про відшкодування заподіяної внаслідок пожежі шкоди в загальному розмірі 11 030 709, 00 грн. (з яких: 5 306 578, 00 грн. - вартості знищеного та пошкодженого внаслідок пожежі приміщень; 5 724 131, 00 грн. - не отриманої вигоди від експлуатації майна (надання в оренду)).

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення відповідачем будівельно-ремонтних робіт транспортної розв`язки на перетині просп. Леся Курбаса з вул. Гната Юри і вул. Володимира Покотила, було пошкоджено електромагістраль до якої під`єднаний Комплекс позивача, через дані пошкодження і виникли "аварійні режими" в роботі електромережі, що й призвело до короткого замикання і, як наслідок, спричинило пожежу в належному позивачу приміщені. Позовні вимоги зводились до того, що капітальний ремонт доріг проводився силами та засобами відповідача, а тому на думку позивача в результаті господарської діяльності відповідача пошкоджено електромагістраль, що й спричинило пожежу в Комплексі позивача.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач не є дорожньо-експлуатаційною організацією та не є балансоутримувачем шляхів та шляхово-транспортних споруд, а лише виступає замовником робіт з будівництва, реконструкції та капітальних ремонтів шляхів та шляхово-транспортних споруд. В свою чергу, відповідачем не проводився капітальний ремонт власними засобами та силами, а відповідні роботи на підставі укладеного договору № 81-11 від 29.05.2017 виконувались ПП Київшляхбуд . Також, відповідач наголошував на тому, що позивачем не було доведено складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди, зокрема не доведено такої складової як вина, а тому підстави для відшкодування шкоди - відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі №910/4336/18 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Київбізнесхолдинг" відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що відшкодування шкоди може здійснюватися виключно винною особою, якої з матеріалів справи не вбачається. Також з наданих позивачем доказів не вбачається й наявності неправомірної поведінки відповідача та причинного зв`язку між пожежею та протиправною поведінкою відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (ТОВ "Київбізнесхолдинг") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі №910/4336/18 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано приписи ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, а також факт наявності договору підряду № 81-11 від 29.05.2017 та акти виконаних робіт. На думку скаржника, саме відповідач, як замовник капітального ремонту, несе відповідальність за дії підрядника - ПП "Київшляхбуд" під час виконання останнім зобов`язань по договору підряду № 81-11 від 29.05.2017, що призвело до спричинення позивачу збитків.

Також, скаржник посилався на те, що покладення умовами договору підряду на ПП Київшляхбуд обов`язку із відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із недотриманням норм пожежної безпеки, не позбавляє позивача стягнути завдану шкоду з відповідача на підставі ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України. Крім того, спірні правовідносини між учасниками спору є деліктними, внаслідок чого суд першої інстанції помилково послався на приписи ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, які регулюють відносини, що виникли з господарського зобов`язання.

Крім того, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку доводам скаржника щодо наявності причинно - наслідкового зв`язку між діями підрядної організації ПП Київшляхбуд та сумою завданої шкоди, а натомість прийшов помилкового висновку про недоведеність причинно - наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою.

При цьому, скаржник вказував, що наявним у справі доказом - Технічним висновком щодо причин виникнення пожежі № 70 від 18.09.2017 - підтверджується, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 14.09.2017 в будівлі Комплексу - є виникнення аварійних режимів в роботі електромережі, а біля будівлі Комплексу проводились будівельні роботи із застосуванням спеціальної техніки, в результаті яких і було пошкоджено електромагістраль, до якої приєднано Комплекс, що й спричинило коротке замикання, та як наслідок, пожежу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі №910/4336/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Дідиченко М.А. Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4336/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2018.

30.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого відповідач просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі №910/4336/18 - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, відповідач посилався на те, що в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає застосування до нього цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Крім того, відповідач наголошував, що у Технічному висновку щодо причин виникнення пожежі № 70 від 18.09.2017 вказується на ймовірну причину пожежі, тобто припущення.

13.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи у справі.

В судове засідання 13.12.2018 з`явилися представники позивача, які надали пояснення по суті поданого клопотання про призначення судової експертизи у справі та просили суд призначити у справі №910/4336/18 судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

В судове засідання 13.12.2018 з`явився представник позивача, який повністю заперечував щодо призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.01.2019.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли:

- 08.01.2019 заперечення на клопотання про проведення експертизи;

- 21.01.2019 заява про відшкодування суми судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 залучено до участі у справі №910/4336/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Київшляхбуд", зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви та копію апеляційної скарги з доданими до них додатками. Докази на виконання вказаних вимог надати Північному апеляційному господарському суду. Розгляд справи відкладено на 25.02.2019.

25.02.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви та апеляційної скарги з доданими до них документами третій особі у справі.

25.02.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про перенесення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи №910/4336/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 в розгляді справи оголошено перерву до 25.03.2019.

25.03.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства Київшляхбуд надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вказувала на відповідність оскаржуваного рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

25.03.2019 розгляд справи №910/4336/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 - не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 справу № 910/4336/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2019.

В судовому засіданні 22.04.2019 представник третьої особи подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії адвокатського запиту від 03.04.2019 №б/н та листа ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 11.04.2019 №01/1/08-2211. Також представник третьої особи надав пояснення щодо поданих документів, в яких зазначив, що ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" у листі зазначеному вище повідомив про те, що станом на 14.09.2017 за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 4-Б в роботі електричних мереж не було жодних аварійних режимів, аварій чи планових робіт. Скарг і звернень до Товариства з приводу пожежі від споживачів не надходило. В оперативному журналі чергового диспетчера району електромереж було зафіксовано о 17 год. 42 хв. виклик оперативно - виїзної бригади пожежної служби за вказаною адресою (приміщення аптеки) у зв`язку з пожежею в будівлі. Для безпечного тушіння пожежі о 18 год. 30 хв. працівниками Товариства було відключено групу кабельних збірок сб.3718/1 і сб.3718/2 в трансформаторній підстанції ТП 3718. Електропостачання за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 4-Б було відновлено о 22 год. 45 хв.

В судовому засіданні 22.04.2019 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено протокольно перерву до 25.04.2019.

В судовому засіданні 25.04.2019 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.04.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа в судове засідання представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечувалось учасниками справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг" є власником нежитлових будівель комплексу громадського призначення в складі станції лінії швидкісного трамваю "Гната Юри" (літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, Л, М, К) загальною площею 644,50 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса (просп. 50-річчя Жовтня), буд. 46 (далі по тексту - Комплекс) на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В. 31 жовтня 2012 року за реєстровим №2384 та Акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 31 жовтня 2012 року.

Право власності позивача на Комплекс зареєстровано в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №36392941 від 23.11.2012.

14.09.2017 в зазначеному Комплексі сталася пожежа, в результаті якої пошкоджено та знищено приміщення будівель літ. И та літ. К., що підтверджується листом Святошинського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві №25/2694 від 09.10.2017.

Згідно Технічного висновку №70 щодо встановлення причини виникнення пожежі, складеного 18.09.2017 року Дослідно-випробувальною лабораторією Аварійно-рятувального загону Спеціального призначення ГУ ДСНС України в м. Києві та зареєстрованого за №78 (далі - Технічний висновок), найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 14 вересня 2017 року, - є виникнення "аварійних режимів" в роботі електромережі.

При цьому, зі змісту Технічного висновку слідує, що причиною виникнення аварійних режимів в роботі електромережі може бути пошкодження електромагістралі, до якої приєднаний Комплекс, що сталося внаслідок проведення будівельно-ремонтних робіт із застосуванням спеціальної техніки (екскаватора).

В позовній заяві позивач вказує, що капітальний ремонт доріг проводився силами та засобами Корпорації "Комунальна корпорація "КИЇВАВТОДОР", а тому на думку позивача в результаті господарської діяльності відповідача пошкоджено електромагістраль, що й спричинило пожежу в Комплексі Позивача. Отже, відповідальною особою за завдану шкоду є саме Відповідач.

Згідно з звітом про експертну грошову оцінку майна від 20.02.2018, ринкова вартість нежитлових будівель комплексу громадського призначення в складі станції лінії швидкісного трамваю "Гната Юри", загальною площею 264,30 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса (просп.. 50-річчя Жовтня), буд. 4-Б (літери И, К), становить 5 306 578,00 грн.

Позивач наголошував на тому, що в результаті пожежі ним була втрачена вигода (неодержаний прибуток), на який він розраховував у разі подальшого безперебійного ведення власної господарської діяльності, а саме, якби дії Відповідача не спричинили пожежу в Комплексі.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 14.09.2017 року приміщення будівель Комплексу літ. И та літ. К перебували в оренді фізичних та юридичних осіб, згідно наступних договорів:

- у ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ТМ" згідно Договору оренди нежитлових приміщень №1/2015- Ю/К Від 01.10.2015 року;

- У ТОВ "ГЛОБАЛ КРЕДИТ" згідно Договору оренди нежитлових приміщень №186 ГЮ-01/01/17 від 01.01.2017 року;

- у Повного товариства "ЛОМБАРД ДОНКРЕДИТ ТОВ "ІНТЕР-Р1ЕЛТІ" І КОМПАНІЯ" згідно Договору оренди нежитлових приміщень №172 ГЮ-01/09/16 від 01.09.2016 року;

- у ФОП Очігава Оксани Валеріївни згідно Договору оренди нежитлових приміщень №159-01/03/l6 від 01.03.2016 року;

- у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" згідно Договору оренди частини приміщень №1-БТ від 01.10.2015 року;

- у ТОВ "ПРОСТО ПЕРУКАРНЯ" згідно Договору оренди нежитлових приміщень №151-01/01/16 від 01.01.2016 року;

- у ФОП Степаненка Андрія Юрійовича згідно Договору оренди нежитлових приміщень №147- 01/12/15 від 01.12.2015 року;

- у ФОП Чайка Романа Григоровича згідно Договору оренди нежитлових приміщень №153- I 01/12/15 від 01.12.2015 року.

Як наголошував позивач, у зв`язку із пошкодженням/знищенням орендованих приміщень, останні є небезпечними для знаходження людей та знаходяться у непридатному для подальшої експлуатації стані, а тому не можуть використовуватися орендарями відповідно до умов зазначених Договорів, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості отримувати прибуток, на який він розраховував при здачі приміщень в оренду у вигляді орендних платежів.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку майна від 20.02.2018, розмір упущеної вигоди у вигляді не отриманої орендної плати за користування приміщеннями становить 5 724 131,00 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що під час проведення відповідачем будівельно-ремонтних робіт транспортної розв`язки на перетині просп. Леся Курбаса з вул. Гната Юри і вул. Володимира Покотила, було пошкоджено електромагістраль до якої під`єднаний Комплекс позивача, через дані пошкодження і виникли "аварійні режими" в роботі електромережі, що й призвело до короткого замикання і, як наслідок, спричинило пожежу в приміщені позивача, що в сукупності спричинило шкоду загалом в розмірі 11 030 709,00 грн. - шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, з яких:

- 5 306 578,00 грн. - вартості знищеного та пошкодженого майна внаслідок пожежі приміщень;

5 724 131,00 грн. - не отриманої вигоди від експлуатації майна (надання в оренду)).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за статтею 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України , майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, предметом розгляду даної справи є стягнення 11 030 709,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, яка спричинена діями відповідача (проведення відповідачем будівельно-ремонтних робіт транспортної розв`язки на перетині просп. Леся Курбаса з вул. Гната Юри і вул. Володимира Покотила).

Корпорація Комунальна корпорація "Київавтодор" створена згідно з рішенням Київської міської ради від 14.03.2002р. №321/1755 та згідно своєї статутної діяльності виконує функції замовника по будівництву, реконструкції та капітальних ремонтів шляхів та шляхово-транспортних споруд.

Відповідно до п. 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198, ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Таким чином, оскільки відповідач, у розумінні норм законодавства України, не є дорожньо-експлуатаційною організацією, та в свою чергу, не є балансоутримувачем шляхів та шляхово-транспортних споруд, а лише виступає замовником робіт з будівництва, реконструкції та капітальних ремонтів шляхів та шляхово-транспортних споруд, твердження позивача, що саме відповідач проводив капітальний ремонт власними засобами та силами - є обгрунтовано відхиленими судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

29.05.2017 відповідачем, як замовником, укладено договір №81-11 від 29.05.2017 (далі по тексту - Договір) з Приватним підприємством "Київшляхбуд" (далі по тексту - виконавець) за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання виконати роботи з капітального ремонту автодорожньої частини кільцевої транспортної розв`язки на перетині проспекту Леся Курбаса та вулиць Гната Юри і Картвелішвілі у Святошинському районі.

Згідно з п. 3.1 Договору, строк виконання робіт з червня 2017 по грудень 2018.

Виконавець зобов`язаний забезпечити на об`єкті будівництва дотримання правил, норм та стандартів (п. 6.4.3 Договору).

Виконавець забезпечує дотримання на ділянці виконання робіт норм пожежної безпеки (п. 13.1 Договору).

Виконавець несе відповідальність за дотримання його персоналом та найнятих ним субпідрядних організацій безпеки виконання робіт, вимог пожежної безпеки (п. 13.2 Договору).

Виконавець несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам у результаті нещасних випадків, що сталися внаслідок недотримання виконавцем вимог пожежної безпеки.

Виконавець бере на себе зобов`язання щодо врегулювання спорів при настанні нещасних випадків, участі в установленому порядку під час розгляду відповідних справ у судах України (п. 13.5 Договору).

За збитки, завдані третій стороні виконавцем при виконанні умов цього Договору, відповідає виконавець (п. 15.1 Договору).

З урахуванням наведених умов Договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідальність за дотримання норм пожежної безпеки, відшкодування шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку у зв`язку з недотриманням норм пожежної безпеки, згідно умов Договору, - не є обов`язком відповідача, а є обов`язком Приватного підприємство "Київшляхбуд" за умовами Договору №81-11 від 29.05.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Доводи скаржника про те, що спірні правовідносини між учасниками спору є деліктними, внаслідок чого суд першої інстанції помилково послався на приписи ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, які регулюють відносини, що виникли з господарського зобов`язання - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, визначення господарського зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, якою визначено, що Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Також, статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Крім того, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України також визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України).

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено ні суду першої інстанції під час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи, вини відповідача у завданні позивачу шкоди у заявленому до стягнення розмірі, як не доведено і факту наявності неправомірної поведінки відповідача та причинного зв`язку між пожежею та протиправною поведінкою відповідача.

В свою чергу, посилання позивача на наявність Технічного висновку щодо причин виникнення пожежі № 70 від 18.09.2017 - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки у вказаному висновку щодо встановлення причини виникнення пожежі, яка сталася 14.09.2017 за адресою: м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 4-Б зазначено найбільш ймовірну причиною виникнення пожежі , зокрема виникнення "аварійних режимів" в роботі електромережі. При цьому, у зазначеному висновку не вказано, що саме аварійний режим роботи електромережі був викликаний пошкодженням кабелю, який був пошкоджений саме екскаватором відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Технічний висновок щодо причин виникнення пожежі № 70 від 18.09.2017 не є належним, допустимим та достатнім доказом вини відповідача, а також не доводить наявності протиправної його поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а лише вказує на ймовірну причину виникнення пожежі , тобто містить припущення.

Крім того, в судовому засіданні 24.04.2019 судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання позивача про призначення судової експертизи у справі, на вирішення якої позивач просив поставити питання стосовно причин виникнення пожежі, яка сталася 14.09.2017 в будівлях комплексу громадського призначення в складі станції лінії швидкісного трамваю Гната Юри літ. И та літ. К за адресою: м.Київ, просп. Леся Курбаса, 4б, виникнення аварійних режимів в роботі електромережі.

Клопотання мотивовано тим, що на підтвердження наявності причинно - наслідкового зв`язку між завданою позивачу шкодою та діями підрядної організації ПП Київшляхбуд , необхідним є призначення судової експертизи у відповідній галузі, оскільки саме під час проведення ремонтно - будівельних робіт транспортної розв`язки на перетині просп.. Л.Курбаса з вул. Гната Юри і вул. Володимира Покотила, було пошкоджено електромагістраль, до якої під`єднано комплекс позивача, а через відповідні пошкодження і виникли аварійні режими в роботі електромережі, що й призвело до короткого замикання, і як наслідок, спричинило пожежу в приміщенні позивача.

Представник відповідача проти заявленого клопотання про призначення у справі судової експертизи - заперечував, посилаючись на те, що для вирішення спору спеціальні знання не є необхідними, а наявні матеріали справи містять докази, достатні для розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників учасників справи, дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

П. 2 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Предметом спору у справі є наявність або відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, як підстава для відшкодування заявлених до стягнення збитків, а встановлення відповідних обставин справи жодним чином не потребує застосування спеціальних знань у будь-якій науці. Таким чином, для вирішення спору спеціальні знання не є необхідними, наданий Технічний висновок щодо причин виникнення пожежі № 70 від 18.09.2017 - не викликав у суду обґрунтованих сумнівів щодо його правильності.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що обумовлені ст. 99 Господарського процесуального кодексу України підстави для призначення у справі судової експертизи - відсутні, у зв`язку з чим заявлене скаржником клопотання судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне та необґрунтоване.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що в підтвердження своїх вимог позивач посилається на власні припущення того, що відповідачем проводився капітальний ремонт власними засобами та силами, однак позивачем не враховано того, що відповідач не є дорожньо-експлуатаційною організацією, та не є балансоутримувачем шляхів та шляхово-транспортних споруд, а лише виступає замовником робіт з будівництва, реконструкції та капітальних ремонтів шляхів та шляхово-транспортних споруд, в зв`язку з чим між відповідачем та Приватним підприємством "Київшляхбуд" укладено договір №81-11 від 29.05.2017.

Доводи скаржника про те, що покладення умовами договору підряду на ПП Київшляхбуд обов`язку із відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із недотриманням норм пожежної безпеки, не позбавляє позивача стягнути завдану шкоду з відповідача на підставі ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляється з огляду на те, що для виникнення у особи обов`язку по відшкодуванню шкоди відповідно до вимог частини другої статті 1172 ЦК України, крім наявності загальних умов, необхідні спеціальні умови, які визначаються залежно від суб`єктного складу відповідних відносин, зокрема існування договору підряду та дія підрядника за завданням замовника.

Проте, як зазначалось вище, за наслідками апеляційного розгляду справи, позивачем не доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою шкоди у розмірі 11 030 709,00 грн. (з яких: 5 306 578,00 грн. - вартості знищеного та пошкодженого внаслідок пожежі приміщень; 5 724 131,00 грн. - не отриманої вигоди від експлуатації майна (надання в оренду)), у зв`язку з чим обумовлені законні загальні підстави для відшкодування шкоди - відсутні.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в сукупності з обставинами справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками у заявленому до стягнення розмірі, оскільки не доведено саме вини відповідача у їх понесенні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 11 030 709,00 грн. (з яких: 5 306 578,00 грн. - вартості знищеного та пошкодженого внаслідок пожежі приміщень; 5 724 131,00 грн. - не отриманої вигоди від експлуатації майна (надання в оренду)) - задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі №910/4336/18 - відсутні.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі №910/4336/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі №910/4336/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київбізнесхолдинг".

4. Матеріали справи №910/4336/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 21.05.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.Ф. Калатай

М.А. Дідиченко